Рішення

від 12.12.2016 по справі 911/3166/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2016 р. Справа № 911/3166/16

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЕнергобудмонтажсервісВ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю В«БіогазенергоВ»

про стягнення 324711,35грн.

за участю представників сторін:

позивач - ОСОБА_1, предст. за дов. від 20.10.2016 № 20010-1;

відповідач - ОСОБА_2, предст. за дов. від 17.11.2016 № 236/1711-16.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЕнергобудмонтажсервісВ» (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю В«БіогазенергоВ» (відповідач) про стягнення 324 711,35 грн., яка складається з 177 194,46 грн. боргу за договором поставки № 1-040713 від 04.07.2013; 12 306,52 грн. 3% річних; 135 210, 37 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.09.2016 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 24.10.2016.

24.10.2016 через канцелярію суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що відповідач проти заявлених позовних вимог заперечує та зазначає, що договір підряду № 5-240913 від 24.09.2013, на підставі якого начебто має бути здійснена остаточна оплата, не містить будь-якої прив'язки до Договору поставки № 1-040713 від 04.07.2013.

В судовому засіданні 24.10.2016 була оголошена перерва до 21.11.2016.

17.11.2016 позивачем в порядку статті 22 ГПК України було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, яка обґрунтована тим, що на момент розгляду даної справи, заборгованість відповідачем не сплачена, а тому у зв'язку із збільшенням періоду існування прострочки за договором, просить стягнути донараховані 3% річних та інфляційні втрати (з 12.04.2014 по 15.11.2016), які становлять 13 821,17 грн. та 159 514,06 грн. відповідно. Таким чином, загальна сума боргу станом на 17.11.2016 склала 350 529,69 грн.

Відповідно до ч. 4 статті 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 55 ГПК України, ціна позову визначається у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) поряду.

Враховуючи те, що у відповідності до вищезазначених норм законодавства, ціну позову вказує позивач, суд зазначає, що в даному випадку має місце нова ціна позову - 350 529,69 грн., виходячи з якої й вирішується спір.

Також представником позивача подані додаткові пояснення з приводу викладеної у відзиві позиції відповідача щодо невизнання суми боргу, які долучені до матеріалів справи.

21.11.2016 відповідач подав пояснення на позов, які долучені до матеріалів справи.

Також відповідачем було подано клопотання про зупинення провадження у справі, яке обґрунтоване тим, що господарським судом міста Київ розглядається справа №910/20383/16, предметом розгляду якої є повернення авансових платежів за Договором поставки № 1-040713 від 04.07.2013.

Присутній в судовому засіданні представник позивача проти поданого клопотання заперечив.

У відповідності до ч.1 ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

При цьому, неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи.

Зважаючи на необґрунтованість поданого клопотання та достатність наявних в матеріалах справи доказів для повного та об'єктивного вирішення спору по суті, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання та зупинення провадження у даній справі.

Ухвалою суду від 21.11.2016 строк розгляду спору було продовжено на 15 днів та в судовому засіданні оголошено перерву.

В судовому засіданні представник позивача підтримав свої позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог та зазначив, що правильний період нарахування інфляційних та 3% річних є починаючи з 21.04.2014 по 15.11.2016, а не 12.04.2014 як помилково було зазначено в заяві про збільшення позовних вимог.

Відповідно до частини 2 статті 82 ГПК України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті. Згідно з ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору по суті, в судовому засіданні 12.12.2016 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, суд,-

встановив:

04.07.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергобудмонтажсервіс» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго» (покупець) було укладено договір поставки №1-040713, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставляти та передавати у власність покупця обладнання (далі - товар), а покупець зобов'язався приймати і оплачувати такий товар в найменуванні, кількості і за ціною, згідно узгоджених сторонами специфікацій (додаток № 1 до договору), які являються невід'ємними частинами цього договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.2 договору оплата коштів за поставку товару здійснюється у безготівковій формі. Порядок розрахунку узгоджується сторонами та вказується у специфікації, відповідній певному замовленню партії товару та/або її частини.

Пунктом 6.2.2 договору передбачено, що покупець зобов'язався оплачувати товар на умовах, визначених цим договором та/або додатками до нього.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до 31.12.2013, але в будь-якому випадку до повного і належного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 11.1 договору).

Додатком № 2 до договору В«СпецифікаціяВ» сторони визначили товар, який поставляється, його кількість та ціну. Сторони також погодили термін поставки: протягом 30-ти календарних днів з моменту отримання передоплати на розрахунковий рахунок постачальника. Умови оплати: 50% передоплати від вартості товару, 30% по факту отримання товару, 20% після завершення монтажних та пусконалагоджувальних робіт та підписання актів виконаних робіт, але в будь-якому випадку не пізніше 20 календарних днів по завершенню вищезазначених робіт.

Так, відповідно до зазначеної Специфікації, постачальник передає у власність покупця кабель кількістю 6 600,00 м. та 1 500,00 м. на загальну суму 1 186 686, 00 грн.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар за наступними видатковими накладними: від 08.01.2014 № 1 на суму 520 247,52 грн., від 14.11.2013 № 121 на суму 562 032,00 грн., від 30.07.2013 № 81 на суму 106 279,92 грн., які підписані в двосторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Разом з тим, відповідач свої зобов'язання щодо здійснення повного розрахунку за отриманий товар не виконав, у зв'язку з чим за ним рахується борг в розмірі 177 194,46 грн . - різниця між перерахованими грошовими коштами та загальною вартістю поставленого товару.

Заперечуючи проти вимог відповідач зазначає, що в нього не настав обов'язок здійснити остаточний розрахунок за поставлене обладнання, оскільки договір підряду № 5-240913 від 24.09.2013 не містить прив'язки до Договору поставки.

Вказані заперечення відповідача не приймаються судом до уваги при вирішенні спору та відхиляються з огляду на наступне.

Судом встановлено, що між сторонами у справі в вересні 2013 було укладено договір підряду № 5-240913, відповідно до умов якого відповідач - замовник доручає, а позивач - підрядник зобов'язується виконати будівельні, електромонтажні та пусконалагоджувальні роботи теплової електростанції.

На виконання зазначеного договору підряду позивач виконав передбачені договором роботи з використанням поставленого за договором поставки обладнання, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за березень 2013 та листопад 2013 року, які підписані в двохсторонньому порядку повноважними представниками сторін без будь яких застережень і зауважень та скріплені печатками сторін. Завірені копії договору підряду та зазначених актів залучені до матеріалів справи.

За таких обставин монтажні, пусконалагоджувальні та будівельно-монтажні роботи по поставленому позивачем обладнанню відповідачу відповідно до умов договору поставки були завершені в листопаді 2013 року.

Отже, по завершенню зазначених робіт упродовж 20 календарних днів (згідно умов Специфікації) відповідач зобов'язаний був здійснити остаточні розрахунки з позивачем за поставлене обладнання по договору поставки.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 177 194, 46 грн. заборгованості за поставлений товар, яка підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 159 514, 06 грн. (за період з 21.04.2014 по 15.11.2016) та 3% річних в сумі 13 821, 17 грн. (за період з 21.04.2014 по 15.11.2016) з простроченої суми грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга-Закон» за період заявлений позивачем (з 21.04.2014 по 15.11.2016), суд встановив, що інфляційні втрати та 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 148 757, 65 грн. та 13 690,09 грн. відповідно.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене вище та те, що факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлений та по суті не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку, що з відповідача підлягає до стягнення 177 194,46 грн. основного боргу, 13690,09 грн. 3% річних, 148 757,65 грн. інфляційних втрат. В іншій частині позову суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених вимог. З відповідача підлягає до стягнення на користь позивача 5094, 64 грн. судового збору .

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго» (07201, Київська обл., смт Іванків, вул. Розважівська,192, код ЄДРПОУ 33593431) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергобудмонтажсервіс» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, ідентифікаційний код 35894598) - 177 194 (сто сімдесят сім тисяч сто дев'яносто чотири тисячі) грн. 46 коп. основного боргу, 13 690 (тринадцять тисяч шістсот дев'яносто) грн. 09 коп. 3% річних, 148 757 (сто сорок вісім тисяч сімсот п'ятдесят сім) грн. 65 коп. інфляційних втрат та 5094 (п'ять тисяч дев'яносто чотири) грн. 64 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення 20.12.2016р.

Суддя О.В. Щоткін