Постанова

від 11.04.2017 по справі 911/3166/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2017 р. Справа№ 911/3166/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі Петрик М.О.

за участю представників:

від позивача: Дуднік-Дубіняк Д.І. - представник за довіреністю від 01.02.2017 року;

від відповідача: Руденко В.В. - представник за довіреністю від 29.03.2017 року,

розглянувши у відкритому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Біогазенерго

на рішення Господарського суду Київської області від 12.12.2016 року

у справі № 911/3166/16 (суддя Щоткін О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Енергобудмонтажсервіс

до Товариства з обмеженою відповідальністю Біогазенерго

про стягнення 324 711,35 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Енергобудмонтажсервіс звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Біогазенерго про стягнення 324 711, 35 грн. заборгованості за договором поставки № 1-040713 від 04.07.2013 року.

Рішенням Господарського суду Київської області від 12.12.2016 у справі № 911/3166/16 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 177 194, 46 грн. основного боргу, 13 690, 09 грн. 3% річних, 148 757, 65 грн. збитків від інфляції.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 12.12.2016 у справі №911/3166/16 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що що оскаржуване рішення є необґрунтованим, оскільки відповідно до умов договору поставки остаточна оплата здійснюється після завершення монтажних та пусконалагоджувальних робіт, але надані позивачем документи не підтверджують виконання вказаних робіт саме по договору поставки, тому відсутні підстави для здійснення остаточних розрахунків.

Ухвалою Київського апеляційного господарського від 13.01.2017 колегією суддів: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Жук Г.А., Чорногуз М.Г. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив суд рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2017 року відкладено розгляд справи до 02.03.2017 року.

Розпорядженням № 09-52/156/17 від 07.03.2017 року призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи, у зв'язку із перебуванням головуючої судді Калатай Н.Ф. на лікарняному.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 9110/3166/16 колегію суддів у складі головуючого судді: Дідиченко М.А., суддів: Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.03.2017 року, справу № 911/3166/16 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М.А. - головуюча, Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А. та призначено до розгляду на 11.04.2017 року.

Представник позивача у судовому засіданні 11.04.2017 року заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні 11.04.2017 року підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 04.07.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергобудмонтажсервіс" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" (покупець) було укладено договір поставки №1-040713, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставляти та передавати у власність покупця обладнання (далі - товар), а покупець зобов'язався приймати і оплачувати такий товар в найменуванні, кількості і за ціною, згідно узгоджених сторонами специфікацій (додаток № 1 до договору), які являються невід'ємними частинами цього договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.2 договору оплата коштів за поставку товару здійснюється у безготівковій формі. Порядок розрахунку узгоджується сторонами та вказується у специфікації, відповідній певному замовленню партії товару та/або її частини.

Пунктом 6.2.2 договору передбачено, що покупець зобов'язався оплачувати товар на умовах, визначених цим договором та/або додатками до нього.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до 31.12.2013, але в будь-якому випадку до повного і належного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 11.1 договору).

Додатком № 2 до договору "Специфікація" сторони визначили товар, який поставляється, його кількість та ціну. Сторони також погодили термін поставки: протягом 30-ти календарних днів з моменту отримання передоплати на розрахунковий рахунок постачальника. Умови оплати: 50% передоплати від вартості товару, 30% по факту отримання товару, 20% після завершення монтажних та пусконалагоджувальних робіт та підписання актів виконаних робіт, але в будь-якому випадку не пізніше 20 календарних днів по завершенню вищезазначених робіт.

Так, відповідно до зазначеної Специфікації, постачальник передає у власність покупця кабель кількістю 6 600,00 м. та 1 500,00 м. на загальну суму 1 186 686, 00 грн.

Як встановлено колегією суддів, на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар за наступними видатковими накладними: від 08.01.2014 № 1 на суму 520 247, 52 грн., від 14.11.2013 № 121 на суму 562 032,00 грн., від 30.07.2013 № 81 на суму 106 279, 92 грн., які підписані в двосторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Окрім цього, 24.09.2013 між сторонами було укладено договір підряду № 5-240913 (спец.№2), відповідно до умов якого відповідач, як замовник доручив, а позивач, як підрядник, зобов'язався виконати будівельні, електромонтажні та пусконалагоджувальні роботи, а саме: прокладання кабельних ліній 10 кВ від ПС Запрудка до КТП 10/0,4 кВ 2*2500 та від ПС Запрудка до РП-10 кВ Теплова електростанція потужністю 18МВт з використанням біопалива в смт. Іванків Київської області .

На виконання зазначеного договору підряду позивач виконав передбачені договором роботи з використанням поставленого за договором поставки обладнання, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за березень 2014 року, які підписані в двохсторонньому порядку повноважними представниками сторін без будь яких застережень і зауважень та скріплені печатками сторін.

За таких обставин монтажні, пусконалагоджувальні та будівельно-монтажні роботи по поставленому позивачем обладнанню відповідачу відповідно до умов договору поставки були завершені в березні 2014 року, що є підставою для проведення остаточних розрахунків за договором поставки.

Разом з тим, відповідач свої зобов'язання щодо здійснення повного розрахунку за отриманий товар не виконав, у зв'язку з чим за ним рахується борг в розмірі 177 194,46 грн.

Заперечуючи проти вимог відповідач зазначає, що в нього не настав обов'язок здійснити остаточний розрахунок за поставлене обладнання, оскільки договір підряду № 5-240913 від 24.09.2013 не містить прив'язки до договору поставки, а отже відсутні докази того, що будівельно-монтажні роботи були виконанні по монтажу товару поставленного на підставі договору поставки № 1-040713 від 04.07.2013 року.

Проте, колегія суддів вважає вказані заперечення необгрунтованими враховуючи наступне.

Колегією суддів встановлено, що між сторонами у справі в вересні 2013 було укладено договір підряду № 5-240913, відповідно до умов якого відповідач - замовник доручає, а позивач - підрядник зобов'язується виконати будівельні, електромонтажні та пусконалагоджувальні роботи теплової електростанції.

На виконання зазначеного договору підряду позивач виконав передбачені договором роботи з використанням поставленого за договором поставки обладнання, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за березень 2013 та листопад 2013 року, які підписані в двохсторонньому порядку повноважними представниками сторін без будь яких застережень і зауважень та скріплені печатками сторін. Завірені копії договору підряду та зазначених актів залучені до матеріалів справи.

За таких обставин монтажні, пусконалагоджувальні та будівельно-монтажні роботи по поставленому позивачем обладнанню відповідачу відповідно до умов договору поставки були завершені в листопаді 2013 року.

Отже, по завершенню зазначених робіт упродовж 20 календарних днів (згідно умов Специфікації) відповідач зобов'язаний був здійснити остаточні розрахунки з позивачем за поставлене обладнання по договору поставки.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у сумі 177 194, 46 грн.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 159 514, 06 грн. (за період з 12.04.2014 по 15.11.2016) та 3% річних в сумі 13 821, 17 грн. (за період з 12.04.2014 по 15.11.2016) з простроченої суми грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, колегією суддів встановлено, що у відповідності до Специфікації (Додаток № 2 до договору № 1-040713), відповідач повинен був розрахуватися у строк до 20.04.2014 року. Таким чином, прострочення щодо оплати поставленного товару починається з 21.04.2014 року.

Перевіривши розрахунок 3% річних та збитків від інфляції наданий позивачем, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що інфляційні втрати та 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 148 757, 65 грн. та 13 690, 09 грн. відповідно.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Київської області від 12.12.2016 року у справі № 911/3166/16 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Біогазенерго на рішення Господарського суду Київської області від 12.12.2016 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 12.12.2016 року у справі № 911/3166/16 - без змін.

3. Матеріали справи № 911/3166/16 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді М.А. Руденко

Є.Ю. Пономаренко