Рішення

від 13.12.2016 по справі 922/3915/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2016 р.Справа № 922/3915/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Малихіній М.П.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Анклав і К", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопарк Груп", м. Харків 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне підприємство" Балаклійський ремонтний завод", м. Балаклія простягнення коштів за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (дов. № б/н від 24.11.2016 року);

від відповідача: ОСОБА_2 (дов. № б/н від 29.11.2016 року);

від 3-ї особи: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Анклав і К" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопарк Груп" (відповідач) про стягнення коштів у розмірі 94 474, 83 грн. з яких: 77 780, 40 грн. сума основного боргу, 892,56 грн. 3-х процентів річних, 925, 84 грн. інфляційні втрати, 14 876, 03 грн. сума процентів за користування чужими грошовими коштами та до стягнення заявлені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 4-05/2016 від 17.05.2016 року в частині повного та своєчасного розрахунку.

Ухвалою суду від 16.11.2016 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 28.11.2016 року.

У межах строків визначених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався.

28.11.2016 року відповідач через канцелярію суду надав відзив вх. № 40465 у якому просить суд відмовити у позові в повному обсязі.

01.12.2016 року позивач через канцелярію суду надав додаткові пояснення вх. № 41145 к яких просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

02.12.2016 року відповідач через канцелярію суду надав пояснення вх. № 41259 у яких зазначає, що у зв'язку із тим, що позивачем не були виконані пункти 4,5,6 договору № 04-5/2016 від 17.05.2016 року, а також жодного пункту за договором поставки № 9-05/2016 від 15.05.2016 року тому в свою чергу відповідачем не були здійснені взаєморозрахунки за товари тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не виконані належним чином умови договору.

09.12.2016 року 3-я особа через канцелярію суду надала відзив вх. № 42272 (факсограма) на позовну заяву у якому зазначає, що Державне підприємство" Балаклійський ремонтний завод" підтверджує обставини викладені у листі від 28.09.2016 року та дійсно отримав зазначений товар і ніяких претензій до якості не має та просить розглянути справу без участі представника 3-ї особи у зв'язку із відрядженням головного юрисконсульта до Господарського суду м. Києва.

13.12.2016 року позивач через канцелярію суду надав додаткові пояснення вх. № 42666 у яких надав пояснення щодо строків оплати поставленого товару та розрахунку суми процентів за користування чужими грошовими коштами у якому зазначив період: з 03.06.2016 року по 02.07.2016 року 30 процентів та з 03.07.2016 року по 21.10.2016 року 50 процентів відповідно до умов пункту 9.5. договору.

13.12.2016 року відповідач у судовому засіданні надав клопотання про долучення довіреності на представника до матеріалів справи, яке було зареєстровано канцелярії суду за вх. № 42781.

Уповноважений представник 3-ї особи у призначене судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали суду, яке долучено до матеріалів справи.

Судом відмовлено у клопотанні 3-ї особи від 09.12.2016 року яке викладено у відзиві вх. № 42272 в частині розгляду справу без участі представника 3-ї особи у зв'язку із тим що ухвалою суду від 05.12.2016 року явку уповноважених представників сторін у судове засідання визнано обов'язковою. Також суд звертає увагу Державного підприємства "Балаклійський ремонтний завод", що представниками організацій можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації (частина 3 статті 28 Господарського процесуального кодексу України).

Приступній у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача проти задоволенні позову заперечував.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Згідно з частиною другою статті 4-3 Господарського процесуального кодексу та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункт 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов'язку по доведенню своєї правової позиції.

Згідно частини 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Так, наявні в матеріалах справи ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи свідчать, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, витребувано в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього докази.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Згідно із статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 13.12.2016 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, 17.05.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Анклав і К" (далі-позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Технопарк Груп" (ділі-відповідач, покупець) було укладено договір поставки № 4-05/2016 (т. 1 , а.с. 11-12).

Відповідно до пункту 11.1. договір діє до 31.12.2016 року включно, але у всякому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором (т. 1, а.с. 12).

Згідно пункту 1.1. договору, сторони погодили що постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцеві товар, а саме: ноутбук Lenovo IdeaPad B50-10 Black(80QR001HUA) у кількості 10 штук, у строки згідно умов цього договору, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити товар згідно з умовами цього договору.

Предметом поставки є товар (партія товару) найменування, асортимент та кількість якого вказується у рахунку на оплату, що є невід'ємною частиною цього договору (пункт 1.2. договору).

Відповідно до пункту 3.1. договору, загальна остаточно визначено кількість та асортимент товарів, що поставляється за даним договором визначається у видатковій накладній, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктами 4.3. договору, сторони встановили, що передача товару від постачальника покупцю здійснюється за видатково-прибутковою накладною, у якій сторони зазнають найменування товару, що поставляється, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну товару та загальну вартість товару, що постачається. Дата, вказана покупцем у видатковій накладній про прийняття товару, є датою поставки товару постачальником.

Згідно пункту 8.1. договору, поставка товару здійснюється на умовах продажу товару з розстрочкою.

Покупець повинен сплатити за поставлений товар не пізніше 15 календарного дня з дати поставки товару постачальником (пункт 8.2. договору).

За твердженням позивача, відповідні зобов'язання за договором виконано у повному обсязі на загальну суму 77 780,40 грн., про що свідчить рахунок-фактура № СФ-0000556 17.05.2016 року який було виставлено продавцем покупцю 17.05.2016 року та видаткова накладна № РН-0000575 від 19.05.2016 року на суму 77 780, 40 грн. (т. 1, а.с. 13 -14).

Як зазначає позивач, за усною заявкою покупця товар було направлено 3-й особі Державному підприємству "Балаклійський ремонтний завод". Відповідно до листа від 28.09.2016 року № 15/1415 Державне підприємство "Балаклійський ремонтний завод" отримало від позивача товар та ніяких претензій щодо якості товару не має (т. 1, а.с.16) .

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки складає 77 780, 40 грн.

Оскільки, відповідач своїх зобов`язань за договором належним чином не виконав та не здійснив оплату поставленого позивачем товару у сумі 77 780, 40 грн., що й стало підставою для звернення позивача до суду.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно статі 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України із урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, що відповідачем в порушення умов договору поставки №4-05/2016 від 17.05.2016 року, не сплачено у повному обсязі вартість отриманого товару, у відповідача перед позивачем наявна заборгованість за отриманий товар у розмірі 77 780, 40грн.

З огляду на наведене, позовні вимоги позивача про стягнення із відповідача заборгованості за отриманий товар у розмірі 77 780, 40 грн. є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо викладених відповідачем обставин у наданому до суду 28.11.2016 року відзиві на позовну заяву та поясненнях від 02.12.2016 року то вони не приймаються судом, оскільки стосуються зокрема іншого укладеного між сторонами договору, а тому є необґрунтованими, безпідставними та такими, що ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм законодавства та їх розумінні, спростовуються матеріалами справи та викладеними вище нормами.

Крім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення із відповідача 892, 56 грн. - 3-х процентів річних, 925, 84 грн. - інфляційних втрат та 14 876, 03 грн. - суми процентів за користування чужими грошовими коштами.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо стягнення із відповідача, заявлених позивачем 3-х процентів річних у розмірі 892,56 грн. за період з:

- 03.06.2016 по 21.10.2016 року на суму боргу 77 780,40 грн. нараховано 892,56 грн., судом здійснено перевірку нарахованих позивачем відповідачу 3% річних у сумі - 892,56грн. за вищезазначений період відповідно до наданого розрахунку (т. 1, а.с. 6) у системі "законодавство" та встановлено, що вищезазначені нарахування здійснено вірно, вони відповідають вимогам закону та відносинам що складися між сторонами, а тому підлягають до задоволення у повному обсязі за період з 03.06.2016 року по 21.10.2016 року.

Щодо стягнення із відповідача заявлених позивачем 925,84 грн. - інфляційних втрат за період з:

- 03.06.2016 року по 21.10.2016 року на суму боргу 77 780,40 грн. нараховано 925,84 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2.1. інформаційного листа Вищого господарського суду України 17.07.2012 року № 01-06/928/2012, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) [див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р].

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30).

Перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат у системі "Законодавство", суд дійшов висновку, що вищезазначені нарахування здійснено вірно, вони відповідають вимогам закону та відносинам що складися між сторонами, а тому підлягають до задоволення у повному обсязі за період з 03.06.2016 року по 21.10.2016 року.

Щодо стягнення із відповідача, заявлених позивачем 14 876, 03 грн. - суми процентів за користування чужими грошовими коштами нарахованих відповідно до пункту 9.5. договору за період з 03.06.2016 року по 21.10.2016 року на суму боргу 77 780, 40 грн. - 50 % нараховано - 14 876, 03 грн. суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Підставою для застосування статті 536 Цивільного кодексу України є, окрім факту користування чужими коштами, встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством.

Відповідно до пункту 9.5. договору, сторони погодили, що у разі прострочення покупцем оплати товару постачальник має право вимагати, а покупець зобов'язаний сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі: за прострочення до 30 календарних днів - 40 % річних, за прострочення більше 30 календарних днів - 50 % річних, які нараховуються на суму заборгованості покупця за весь період користування ним грошовими коштами, які належать до сплати постачальнику.

Судом здійснено перевірку нарахованої позивачем відповідачу суми процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 14 384, 06 грн. за вищезазначений період відповідно до наданого розрахунку (т. 1, а.с. 7) у системі "законодавство" та встановлено, що вищезазначені нарахування здійснено не вірно, а саме позивачем не враховано вимоги пункту 9.5. договору у частині визначення періодів щодо стягнення 40 % річних та 50 % річних.

Судом здійснено власний розрахунок суми процентів за користування чужими грошовими коштами та встановлено, що сума яка підлягає до стягнення становить 14 384, 06 грн. за період з:

- 03.06.2016 року по 02.07.2016 року (за прострочення до 30 календарних днів - 40 % річних) сума у розмірі 2 557, 18 грн.;

- 03.07.2016 року по 21.10.2016 року (за прострочення більше 30 календарних днів - 50 % річних) сума у розмірі 11 826, 88 грн.

В решті 491,97 грн. суми процентів за користування чужими грошовими коштами - слід відмовити як безпідставно нарахованих.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (статті 32 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, суд бере до уваги, що у пункті 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12. 2011 року, зазначено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із чим судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1 409,74 грн.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопарк Груп" (61102, м. Харків, пров. Рудниковий 3-й, буд. 7, ЄДРПОУ 40119993) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Анклав і К" (61072, м. Харків, вул. 23 Серпня, 62, ЄДРПОУ 35244904) суму у розмірі 92 982,86 грн. (з яких: 77 780, 40 грн. - сума основного боргу, 892,56 грн. - суму 3-х процентів річних, 925, 84 грн. - сума інфляційні втрати, 14 384, 06 грн. - сума процентів за користування чужими грошовими коштами) та судовий збір у розмірі 1 409, 74 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 491,97 грн. в задоволенні позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.12.2016 р.

Суддя ОСОБА_3