Рішення
від 14.12.2016 по справі 926/1802/14
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ


РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2016 р.Справа № 926/1802/14

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань ОСОБА_1

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю №б/н від 13.12.2016р.

Від відповідача: не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „ГоробинаВ» до товариства з обмеженою відповідальністю „ЮніпродуктВ» в особі філії „Юніпродукт ЧернівціВ» про стягнення 79 761,86 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „ГоробинаВ» (далі по тексту - ТОВ „ГоробинаВ» ) звернулось до господарського суду Чернівецької області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „ЮніпродуктВ» в особі філії „Юніпродукт ЧернівціВ» (далі по тексту - ТОВ „ЮніпродуктВ» ) про стягнення заборгованості в загальній сумі 79 761,86 грн., яка складається із суми основного боргу в розмірі 59 040,96 грн., пені в сумі 7 936,60 грн., трьох відсотків річних в сумі 1 582,92 грн. та збитків від інфляції у розмірі 11 201,33 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе за договором №ПА 1688 постачання алкогольної продукції від 09.10.2013р. зобов'язань щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості придбаного товару.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 23.12.2014р. дану справу в порядку ст.ст. 15, 17 ГПК України було направлено за територіальною підсудністю до господарського суду Одеської області. В свою чергу, після надходження матеріалів справи до господарського суду Одеської області, вказану справу в порядку ст. 2-1 ГПК України було передано на розгляд судді Желєзній С.П.

Ухвалою від 11.02.2015р. господарським судом на підставі п.п. 1, 4, 6 ст. 63 ГПК України було повернуто відповідачу без розгляду подану ним в межах даної справи зустрічну позовну заяву до товариства з обмеженою відповідальністю „ГоробинаВ» про визнання договору недійсним.

При цьому, господарський суд зазначає, що оскільки відповідачем та, ймовірно, пов'язаними із ним особами вчинялись дії, направлені на зловживання процесуальними правами шляхом використанням колізій у Господарському процесуальному кодексі України, які дозволяють виключити судовий розгляд справи шляхом подання необмеженої кількості неправильно оформлених апеляційних скарг на ухвалу місцевого суду про повернення зустрічної позовної заяви, поданої із порушенням норм ГПК України, яка повернута відповідно до ст. 63 ГПК України, а також касаційної скарги на ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення без розгляду апеляційної скарги на вищезазначену ухвалу місцевого суду, господарський суд був позбавлений можливості в розумні строки вирішити спір по суті.

Слід зазначити, що окрім пред'явлення зустрічного позову відповідачем було надано суду відзив на позовну заяву (вх. №3232/15 від 04.02.2015р.), у відповідності до якого ТОВ „ЮніпродуктВ» заперечувало проти позовних вимог ТОВ „ГоробинаВ» з огляду на їх незаконність та необґрунтованість.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

09.10.2013р. між ТОВ „ГоробинаВ» (Постачальник) та ТОВ „ЮніпродуктВ» в особі філії „Юніпродукт ЧернівціВ» (Покупець) було укладено договір №ПА 1688 постачання алкогольної продукції, у відповідності до п. п. 1.1, 1.3, 8.3 якого Постачальник зобов'язується поставити Покупцю алкогольну продукцію виробництва ТОВ „ГоробинаВ» , а Покупець - прийняти і оплатити товар на умовах договору. Ціна договору визначається як загальна вартість товару, поставленого за договором відповідно до товарно-транспортних накладних. Договір діє з моменту його підписання і до 31 грудня 2014р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу п. 2.1 договору №ПА 1688 поставки алкогольної продукції від 09.10.2013р. постачання товару здійснюється узгодженими партіями на умовах CPT - склад, визначений Покупцем (відповідно до правил ІНКОТЕРМС - 2000) або, за бажанням Покупця, власними силами.

Приписами ч. 4 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Відповідно до п. 2.5 договору №ПА 1688 поставки алкогольної продукції від 09.10.2013р. приймання по кількості і якості товару здійснюється на складі Покупця уповноваженими представниками сторін договору, з передачею Постачальником Покупцю такої супровідної документації: товарно-транспортної накладної; сертифіката якості та з обов'язковою передачею Покупцем в місці поставки товару Постачальнику довіреності та отримання матеріальних цінностей. Вважається, що будь-яка особа, яка поставила свій підпис в супровідній документації на товар: є уповноваженою на це Покупцем, якщо такий підпис буде скріплено відбитком печатки чи штампом Покупця (а при відсутності печатки чи штампа з розшифровкою прізвища, ім'я, по-батькові особи, що приймає товар та наданою довіреністю на отримання матеріальних цінностей). У такому випадку товар вважається прийнятим у відповідній кількості та належній якості; Покупець вважається таким, що отримав усю супровідну документацію до товару відповідно до вимог чинного законодавства та цього договору.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Згідно за ст. А.8 (розділу CARRIAGE PAID TO (... named place of destination) ФРАХТ/ПЕРЕВЕЗЕННЯ ОПЛАЧЕНО ДО (... назва місця призначення)) Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати в редакції від 2000р. продавець зобов'язаний за власний рахунок надати покупцю, якщо так прийнято, звичайний(-і) транспортний(-і) документ(-и) відповідного транспорту, щодо якого укладено договір перевезення у відповідності зі статтею А.3 (наприклад, оборотний коносамент, необоротну морську накладну, документ внутрішнього водного транспорту, повітряну, залізничну чи автотранспортну накладну, або транспортні документи змішаного перевезення). У випадку, якщо продавець і покупець домовилися про використання засобів електронного обміну даними, згаданий вище документ може бути замінено еквівалентним електронним повідомленням (EDI-повідомленням).

При цьому, п. п. 2.6, 2.7 договору №ПА 1688 поставки алкогольної продукції від 09.10.2013р. передбачено, що товар вважається поставленим Постачальником і прийнятим Покупцем по кількості - згідно товарно-транспортних накладних, за якістю - згідно сертифікату якості. Моментом здійснення поставки товару Постачальником є отримання товару Покупцем з відповідною відміткою в товарно-транспортній накладній.

Положеннями п. п. 4.2, 4.3 договору №ПА 1688 поставки алкогольної продукції від 09.10.2013р. визначено, що Покупець здійснює оплату за замовлений товар протягом 40 календарних днів з дати поставки. Постачальник залишає за собою право здійснювати поставку кожної наступної партії товару тільки після повної оплати Покупцем попередньо поставленої партії товару. Розрахунок проводить у безготівковій або готівковій формі.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до товарно-транспортних накладних на переміщення алкогольних напоїв №280 від 16.10.2013р., № 344 від 14.11.2013р відповідачем було прийнято від ТОВ „ГоробинаВ» товар загальною вартістю 154 182,00 грн. Таким чином, матеріалами справи підтверджений факт отримання відповідачем товару загальною вартістю 154 182,00 грн.

З відомостей, які містяться у довідці №250 від 09.02.2015р., виданою відділенням №303/18 Сумської обласної дирекції АБ „УКРГАЗБАНКВ» , вбачається, що протягом періоду з 19.12.2013р. по 06.08.2014р. на поточний рахунок ТОВ „ГоробинаВ» надійшли грошові кошти від ТОВ „ЮніпродуктВ» у загальному розмірі 77 766,08 грн. Окрім того з прибуткового касового ордеру №338 від 03.11.2014р. та №399 від 04.11.2014р. вбачається, що ТОВ „ГоробинаВ» було прийнято грошові кошти від філії „Юніпродукт ЧернівціВ» ТОВ „ЮніпродуктВ» у загальному розмірі 17 200,00 грн.

З огляду на викладені обставини, позивач зазначає, що станом на момент вирішення спору за ТОВ „ЮніпродуктВ» рахується прострочена заборгованість за поставлену продукцію у розмірі 59 040,96 грн.; при цьому, як зазначає позивач, під час поставок стався бій товару на загальну суму 174,96 грн. (154 182,00 грн. - 94 966,08 грн. - 174,96 грн. = 59 040,96 грн.).

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. Б.1. Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати в редакції від 2000р. покупець зобов'язаний сплатити ціну товару у відповідності з договором купівлі-продажу.

Приймаючи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів здійснення відповідачем повної оплати вартості товару, придбаного відповідно до умов 3 договору №ПА 1688 поставки алкогольної продукції від 09.10.2013р., господарський суд доходить висновку про порушення ТОВ „ЮніпродуктВ» прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості придбаного товару. В результаті викладеного у відповідача утворилась прострочена заборгованість перед ТОВ „ГоробинаВ» в сумі 59 040,96 грн.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд доходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог щодо стягнення основного боргу у розмірі 59 040,96 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості придбаного протягом спірного періоду товару позивачем в порядку ст. 625 ЦК України було нараховано ТОВ „ЮніпродуктВ» до сплати 3% річних в суму 1 582,97 грн. Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок трьох відсотків річних, заявлених до стягнення, господарський суд доходить висновку про допущення помилки при його здійсненні, яка укладається у неправильному визначені суми основного боргу, щодо якої здійснювався розрахунок. Проте, оскільки вказана помилка не має наслідком необґрунтоване збільшення заявлених до стягнення трьох відсотків річних, суд вважає за правомірне позовні вимоги ТОВ „ГоробинаВ» в частині стягнення трьох відсотків річних в сумі 1 586,27 грн.

Відповідно до п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» (з наступними змінами і доповненнями) огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

З огляду на вищезазначене, з ТОВ „ЮніпродуктВ» на користь позивача підлягають стягненню три відсотки річних у розмірі 1 582,97 грн., розрахунок яких було здійснено позивачем.

Крім того, з посиланням на положення ст. 625 ЦК України позивачем було нараховано відповідачу до сплати збитки від інфляції в сумі 11 201,33 грн. через порушення останнім власних зобов'язань у спірних правовідносинах. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок збитків від інфляції протягом періоду з 25.12.2013р. по 01.12.2014р. господарський суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу за вказаний період складають 12 893,81 грн. З огляду на викладене та приймаючи до уваги положення п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» , господарський суд доходить висновку про правомірність стягнення із відповідача на користь позивача збитки від інфляції у розмірі 11 201,33 грн.

Відповідно до п. 6.2 договору №ПА 1688 поставки алкогольної продукції від 09.10.2013р. у разі прострочення Покупцем оплати одержаної партії товару, він сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання.

З посиланням на умови договору №ПА 1688 поставки алкогольної продукції від 09.10.2013р. позивачем було нараховано ТОВ „ЮніпродуктВ» пеню за порушення строків оплати поставленої продукції у розмірі 7 936,60 грн. за період з 25.12.2013р. по 24.06.2016р.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

Так, згідно ч. ч. 1 - 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до преамбули 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями) вказаний закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін . Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, заявленої до стягнення, господарський суд доходить висновку про допущення помилки при його здійсненні, яка укладається у неправильному визначенні суми основного боргу, щодо якої здійснювався розрахунок, у зв'язку з чим правильним розміром пені є 7 954,08 грн. Оскільки вказана помилка не має наслідком необґрунтованого збільшення розміру заявленої до стягнення пені та враховуючи п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» господарський суд доходить висновку про правомірність стягнення із ТОВ „ЮніпродуктВ» пені в сумі 7 936,60 грн.

При цьому, господарський суд відхиляються доводи відповідача, покладені в обґрунтування власної правової позиції, які укладаються у відсутності у матеріалах справи довіреностей, виданих відповідачем на отримання матеріальних цінностей.

Першочергово господарський суд вважає за необхідне зазначити, що умовами договору №ПА 1688 поставки алкогольної продукції від 09.10.2013р., а саме на положення п. 2.5 передбачено, що особа, яка поставила свій підпис в супровідній документації на товар вважається уповноваженою на це Покупцем, якщо такий підпис буде скріплено відбитком печатки чи штампом Покупця. Приймаючи до уваги наявність відтиску печатки ТОВ „ЮніпродуктВ» на товарно-транспортних накладних від 16.10.2013р. та від 14.11.2013р., господарський суд доходить висновку, що вказані відомості є достатнім доказом отримання поставленої продукції відповідачем, факт отримання яких не заперечувався з боку ТОВ „ЮніпродуктВ» .

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Разом з тим, ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку про необхідність задоволення заявлених ТОВ „ГоробинаВ» позовних вимог до ТОВ „ЮніпродуктВ» у повному обсязі шляхом присудження до стягнення із відповідача заборгованості у загальному розмірі 79 761,86 грн. , яка складається із основного боргу у розмірі 59 040,96 грн., трьох відсотків річних у розмірі 1 582,97 грн., збитків від інфляції у розмірі 11 201,33 грн. та пені у розмірі 7 936,60 грн. відповідно до ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610 - 612, 615, 617, 625, 629, 662, 664, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 231, 232 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями).

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд даних позовних вимог покладаються на відповідача відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „ЮніпродуктВ» /68500, Одеська область, Тарутинський район, смт. Тарутине, вул. Красна, 188/2, код ЄДРПОУ 37947260/ в особі філії „Юніпродукт ЧернівціВ» товариства з обмеженою відповідальністю „ЮніпродуктВ» /58032, м. Чернівці, вул. Лесина, 1, код ЄДРПОУ 37945511/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „ГоробинаВ» /40021, м. Суми, вул. Петропавлівська, 121, код ЄДРПОУ 31162928/ суму основного боргу в розмірі 59 040 грн. 96 коп. /п'ятдесят дев'ять тисяч сорок грн. 96 коп./, три відсотки річних у розмірі 1 582 грн. 97 коп. /одна тисяча п'ятсот вісімдесят дві грн. 97 коп./, збитки від інфляції у розмірі 11 201 грн. 33 коп. /одинадцять тисяч двісті одна грн. 33 коп./, пеню у розмірі 7 936 грн. 60 коп. /сім тисяч дев'ятсот тридцять шість грн. 60 коп./, судовий збір у розмірі 1 827 грн. /одна тисяча вісімсот двадцять сім грн./. Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 19 грудня 2016 р.

Суддя С.П. Желєзна

СудГосподарський суд Одеської області
Дата ухвалення рішення14.12.2016
Оприлюднено27.12.2016
Номер документу63612361
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —926/1802/14

Рішення від 14.12.2016

Господарське

Господарський суд Одеської області

Желєзна С.П.

Ухвала від 01.12.2016

Господарське

Господарський суд Одеської області

Желєзна С.П.

Ухвала від 21.11.2016

Господарське

Вищий господарський суд України

Стратієнко Л. В.

Ухвала від 13.10.2016

Господарське

Вищий господарський суд України

Стратієнко Л. В.

Ухвала від 14.06.2016

Господарське

Вищий господарський суд України

Стратієнко Л. В.

Ухвала від 08.02.2016

Господарське

Господарський суд Одеської області

Желєзна С.П.

Ухвала від 15.12.2015

Господарське

Вищий господарський суд України

Стратієнко Л. В.

Ухвала від 20.10.2015

Господарське

Вищий господарський суд України

Стратієнко Л. В.

Ухвала від 19.08.2015

Господарське

Львівський апеляційний господарський суд

Гнатюк Г.М.

Ухвала від 28.07.2015

Господарське

Вищий господарський суд України

Стратієнко Л. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні