Рішення

від 15.12.2016 по справі 920/1086/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.12.2016 Справа № 920/1086/16

Господарський суд Сумської області, у складі судді Заєць С.В. при секретарі судового засідання Завалій Г.В., розглянувши матеріали справи № 920/1086/16:

за позовом:                    Заступника прокурора Сумської області в інтересах держави в особі Сумської міської ради, м. Суми,

до відповідачів:          1) Управління капітального будівництва і дорожнього господарства Сумської міської ради, м. Суми,

                               2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Інвест– Простір», м. Кам'янське, Дніпропетровська область,

про визнання недійсним інвестиційного договору;

За участю представників сторін:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача 1: не з'явився;

Від відповідача 2: не з'явився;

Прокурор: Правдюк В.В.;

Суть спору: прокурор в інтересах позивача подав позовну заяву, в якій просить суд визнати недійсним інвестиційний договір від 25.02.2014 № 29, укладений між управлінням капітального будівництва та дорожнього господарства Сумської міської ради і товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Інвест –Простір» із урахуванням додаткової угоди від 28.02.2014 № 1.

15 грудня 2016 року прокурор наддав лист № 08/2вих16 від 15.12.2016 року, в якому просить суд долучити до матеріалів справи Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 75799788 від 14 грудня 2016 року.

Подані документи прийняті судом та долучені до матеріалів справи.

Уповноважений представник позивача в судове засідання 15 грудня 2016 року не прибув, письмових пояснень щодо своєї позиції у справі не надав, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Натомість прокурор в судовому засіданні 15 грудня 2016 року, посилаючись на приписи статті 29 Господарського процесуального кодексу України, підтримав позов, поданий в інтересах Сумської міської ради.

Представник першого відповідача в судове засідання 15 грудня 2016 року не прибув, обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву не подав, але 16 листопада 2016 року надіслав лист № 3794/09.01 від 15.11.2016 року, в якому зазначає про можливість розгляду справи без участі Управління капітального будівництва та дорожнього господарства.

Уповноважений представник другого відповідача в судове засідання 15.12.2016 не прибув, обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву не подав.

Ухвала господарського суду Сумської області про порушення провадження у справі № 920/1086/16 від 08.11.2016 року була надіслана рекомендованою поштою на адресу другого відповідача зазначену в позовній заяві (51900, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, пров. 3-й Баглійський, 10), повернута до суду з відміткою пошти: «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань другий відповідач зареєстрований за адресою: 51900, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, пров. 3-й Баглійський, 10.

Пунктом 11 «Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року (02.04.2009р.)» передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до пункту 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації – зазначеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд вважає, що другий відповідач про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, оскільки ухвала про порушення провадження у справі направлялась другому відповідачу за його юридичною адресою.

Господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення позивача та відповідачів про час та місце судового засідання.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідачі не скористались своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі „Смирнова проти України").

У зв'язку з тим, що позивач та перший і другий відповідач не використали наданого законом права на участь у судовому засіданні, письмових пояснень щодо своєї позиції у справі та відзиву на позов не подали, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка позивача та відповідачів не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення прокурора, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

30 січня 2014 року рішенням Сумської міської ради № 3022-МР «Про надання в постійне користування земельних ділянок підприємствам, установам, організаціям» Управлінню капітального будівництва та дорожнього господарства Сумської міської ради було надано земельну ділянку площею 0,2058 га. під будівництво громадських споруд за адресою: вул. Харківська, 118/2, кадастровий номер 5910136300:10:005:0035.

25 лютого 2014 року між Управлінням капітального будівництва та дорожнього господарства Сумської міської ради (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Інвест - Простір» (інвестор) було укладено інвестиційний договір № 29 про порядок проектування, будівництва та введення в експлуатацію закінченого будівництвом автозаправного комплексу, а також додаткова угода до нього № 1 від 28.02.2014.

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що його предметом є інвестиційна діяльність сторін по проектуванню, будівництву та введення в експлуатацію об'єкта -автозаправного комплексу (АЗС) на земельній ділянці (кадастровий номер 5910136300:10:005:0035) по вулиці Харківській, 118/2 у м. Суми, а кінцева мета відповідно до п.п. 4.1, 4.2, 4.3 договору - передача у власність ТОВ «Компанія «Інвест - Простір».

Інвестор здійснює одноособове фінансування інвестиційної діяльності за цим договором, а замовник здійснює організацію проектування, будівництва та введення в експлуатацію об'єкту у відповідності до розділу 2 договору (п.п. 1.2, 1.3 договору).

Згідно пункту 3.3. договору замовник не здійснює та/або не вносить будь-яких інвестицій та/або інвестиційних внесків і не буде мати ніякої та/або будь-якої частки в об'єкті.

Умовами оспорюванного інвестиційного договору, а саме підпунктом 3 п. 5.2 договору визначено, що ТОВ «Компанія «Інвест - Простір» (інвестор) зобов'язаний після відмови Управління капітального будівництва та дорожнього господарства Сумської міської ради (замовник) на його користь від земельної ділянки, на якій розташований об'єкт будівництва, укласти з Сумською міською радою договір оренди земельної ділянки.

Пунктами 1, 2, 3 додаткової угоди № 1 від 28.02.2014 Управління капітального будівництва та дорожнього господарства Сумської міської ради передало правомочності замовника будівництва, передбачені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», ТОВ «Компанія «Інвест - Простір», зокрема такі як: створення служби замовника, вибір генеральної проектної організації, одержання технічних умов і обмежень, укладення договору підряду на будівництво, здійснення технічного нагляду за будівництвом, підписання акту готовності об'єкта до експлуатації, отримання сертифікату готовності до експлуатації та правовстановлюючих документів на приміщення, представництво інтересів управління у правовідносинах з іншими підприємствами, установами, організаціями та органами державної влади тощо.

В обґрунтування позовних вимог прокурор вказує, що в момент вчинення оспорюваного правочину сторони не додержали вимог частини першої статті 203 Цивільного кодексу України, що є підставою недійсності інвестиційного договору № 29 від 25.02.2014 із урахуванням додаткової угоди.

Відповідно до вимог статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема установлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1 ст.203).

У силу приписів статті 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

За змістом частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ст. 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

За приписами статті 26 закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування (ч.5 ст.26).

Згідно з частиною другою статті 40 Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна земельна ділянка кадастровий номер 5910136300:10:005:0035 по вул. Харківській, 118/2, м. Суми (на якій згідно інвестиційного договору № 29 передбачено будівництво) є комунальною власністю, належить на праві постійного користування Управлінню капітального будівництва та дорожнього господарства Сумської міської ради на підставі рішення Сумської міської ради № 3022-МР від 30.01.2014. Власником же цієї ділянки є Сумська міська рада (а.с. 49-52).

Отже у силу закону право на забудову земельної ділянки площею 0,2058 га кадастровий номер 5910136300:10:005:0035 по вулиці Харківській 118/2 у місті Суми належить її правокористувачу - Управлінню капітального будівництва та дорожнього господарства Сумської міської ради, яке вправі виступати замовником будівництва автозаправного комплексу по вулиці Харківській, 118/2 у місті Суми і, як замовник будівництва, повинне виконати усі передбачені законом дії, у тому числі прийняти в експлуатацію закінчений будівництвом об'єкт і зареєструвати право власності на цей об'єкт.

Фактично ж за умовами інвестиційного договору правомочності замовника будівництва автозаправного комплексу (об'єкт інвестування) на земельній ділянці площею 0,2058 га кадастровий номер 5910136300:10:005:0035 по вул. Харківській 118/2 у місті Суми незаконно передано товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «Інвест - Простір».

Згідно пункту 3.3. договору замовник - Управління капітального будівництва та дорожнього господарства Сумської міської ради не здійснює та/або не вносить будь-яких інвестицій та/або інвестиційних внесків і не буде мати ніякої та/або будь-якої частки в об'єкті – автозаправному комплексі.

Приписами пункту 4.3. договору визначено, що для уникнення будь-яких сумнівів Управління капітального будівництва та дорожнього господарства Сумської міської ради (замовник) за результатами здійснення інвестиційної діяльності не отримує будь - якого права власності на об'єкт, та/або будь-яку його частину.

Відтак не землекористувач, а товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Інвест - Простір»» після завершення будівництва отримає у власність автозаправний комплекс за адресою: м. Суми, вул. Харківська, 118/2, збудований на земельній ділянці площею 0,2058 га кадастровий номер 5910136300:10:005:0035 по вул. Харківській 118/2 у місті Суми, яка є власністю Сумської міської ради, право користування якою належить Управлінню капітального будівництва та дорожнього господарства Сумської міської ради.

Такі умови інвестиційного договору є незаконними.

Приписами статті 83 Земельного кодексу України визначено, що у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів крім земельних ділянок приватної та державної власності. Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Відповідно до вимог статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (ч.1 ст.124). Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів (ч.2 ст.124).

Як зазначено вище за умовами інвестиційного договору названий об'єкт інвестування передбачено будувати на земельній ділянці площею 0,2058 га кадастровий номер 5910136300:10:005:0035 по вул. Харківській 118/2 у місті Суми, яка є власністю Сумської міської ради, право користування якою належить Управлінню капітального будівництва та дорожнього господарства Сумської міської ради та за кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Інвест- Простір» власником завершеного будівництва і прийнятого в експлуатацію об'єкта інвестування названо теж товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Інвест - Простір».

Отже оспорюваний правочин спрямований лише на набуття товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Інвест - Простір» права на автозаправний комплекся за адресою: м. Суми, вул. Харківська 118/2 на земельній ділянці площею 0,2058 га, яка є власністю Сумської міської ради і на праві постійного користування надана Управлінню капітального будівництва та дорожнього господарства Сумської міської ради; на набуття товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Інвест Простір» права власності на автозаправний комплекс за адресою: м. Суми, вул. Харківська, 118/2.

Інших результатів інвестиційної діяльності (в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект) для інших сторін договору, а саме Управління капітального будівництва та дорожнього господарства Сумської міської ради договір не передбачає.

Згідно з ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи із вищенаведених фактичних обставин справи і приписів закону суд вважає, що інвестиційний договір № 29 від 25.02.2014 року про порядок проектування, будівництва та введення в експлуатацію закінченого будівництвом автозаправного комплексу з додатковою угодою № 1 укладений з порушенням приписів ст.ст. 1, 2 Закону України «Про інвестиційну діяльність», ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст.ст. 124 Земельного кодексу України, ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. 207 Господарського кодексу України, що є підставою недійсності названого правочину.

Відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати розподіляються між відповідачами порівну (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).

Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          .Визнати недійсним інвестиційний договір про порядок проектування, будівництва та введення в експлуатацію закінченого будівництвом автозаправного комплексу № 29 від 25.02.2014 року, укладений між Управлінням капітального будівництва та дорожнього господарства Сумської міської ради (40030, м Суми, вул. Петропавлівська, буд. 91, код 00433331) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Інвест - Простір» (51900, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, провулок 3-й Баглійський, буд. 10, код 39111095) із урахуванням додаткової угоди від 28.02.2014 № 1.

3.          Стягнути з Управління капітального будівництва та дорожнього господарства Сумської міської ради (40030, м Суми, вул. Петропавлівська, буд. 91, код 00433331) на користь Прокуратури Сумської області (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 33, код 03527891, р/р 35214005002983 в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172) 689 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Інвест - Простір» (51900, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, провулок 3-й Баглійський, буд. 10, код 39111095) на користь Прокуратури Сумської області (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 33, код 03527891, р/р 35214005002983 в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172) 689 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

5.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20.12.2016 року.

Суддя                                         С.В. Заєць