Постанова

від 15.12.2016 по справі 910/8272/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" грудня 2016 р. Справа№ 910/8272/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Яковлєва М.Л.

Чорної Л.В.

за участю представників сторін:

від позивача (апелянта): Кирищук В.П.- за довіреністю № 91/2016/10/1719 від 17.10.2016;

від відповідача: Кобилецький В.В. - за довіреністю б/н від 30.05.2016;

від третьої особи: Науменко С.В. посвідчення НОМЕР_1 від 12.02.2004

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Київенерго» на рішення господарського суду міста Києва від 10.08.2016 у справі № 910/8272/16 (суддя Якименко М.М.)

за позовом публічного акціонерного товариства «Київенерго», м. Київ,

до Житлово-будівельного кооперативу «Маяк-5» , м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

комунальне підприємство «Головний інформаційно-обчислювальний центр», м. Київ,

про стягнення 83 546,32 грн.

За результатами розгляду апеляційної скарги Київський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (надалі- ПАТ «Київнерго»/позивач/апелянт) звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до житлово-будівельного кооперативу «Маяк-5» (надалі- ЖБК «Маяк-5»/відповідач) про стягнення 83 546,32 грн. з яких; 39 296,54 грн. - основного боргу, 3 114,64 грн. - 3% річних, 41 135,14 грн. - інфляційних втрат.

Позов обґрунтовано тим, що житлово-будівельний кооператив «Маяк-5» порушив взяті на себе зобов'язання щодо повної оплати вартості спожитої теплової енергії у гарячій воді відповідно до умов договору №101-0160 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 22.03.1999 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.05.2016 року порушено провадження у справі та призначено її розгляду

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.06.2016 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунальне підприємство «Головний інформаційно-обчислювальний центр» (надалі -КП «ГІОЦ»/ третя особа).

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.08.2016 у справі № 910/8272/16 (суддя Якименко М.М.) в задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що оскільки позивач у справі щорічно отримує субвенції щодо різниці в тарифах, а тому задоволення даного позову призведе до подвійного стягнення з відповідача, в наслідок чого позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Місцевий господарський суд керувався ст.ст. 1, 16, 22, 29, 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 9 Закону України «Про ціни і ціноутворення», постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 № 375, ст. 191 Господарського кодексу України, та ст.ст. 32-33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення, прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням норм процесуального та матеріального права, а саме ст.ст. 32, 43 ГПК України, що виражено у неповному дослідженні доказів наданих позивачем; неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи; не вжиттям всіх необхідних заходів для повного та всебічного розгляду справи. Крім того, як зазначає скаржник, враховуючи приписи ч. 6 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» з урахуванням внесених до нього 26.04.2014 змін Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії», а саме визначення ПАТ «Київенерго» виконавцем послуг ніяким чином не позбавляє балансоутримувача (управителя) будинку в даному випадку відповідача бути споживачем або виконавцем послуг.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2016 розгляд апеляційної скарги публічного акціонерного товариства «Київенерго» на рішення господарського суду міста Києва від 10.08.2016 у справі № 910/8272/16 призначено на 13.10.2016.

Розпорядженням начальника відділу забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2016 у зв'язку з припиненням повноважень судді Рудченка С.Г. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/8272/16.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 12.10.2016 для розгляду справи № 910/8272/16 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Разіна Т.І., судді Чорна Л.В., Яковлєва М.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2016 розгляд апеляційної скарги публічного акціонерного товариства «Київенерго» на рішення господарського суду міста Києва від 10.08.2016 у справі № 910/8272/16 відкладено на 27.10.2016.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2016 розгляд апеляційної скарги публічного акціонерного товариства «Київенерго» на рішення господарського суду міста Києва від 10.08.2016 у справі № 910/8272/16 відкладено на 15.12.2016.

12.10.2016 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від житлово-будівельного кооперативу «Маяк-5» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє просило рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

08.11.2016 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від публічного акціонерного товариства «Київенерго» надійшли даткові пояснення по справі, в яких позивач зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України № 375 від 04.06.2015, якою затверджено порядок та умови надання у 2015 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, зокрема п 4 вказаного порядку передбачено, що підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію або надають послуги населенню з централізованого водопостачання та водовідведення населенню, та іншими учасниками розрахунків заборгованості. Також, як зазначає у своїх поясненнях ПАТ «Київенерго», що п 4. даного порядку визначено вичерпний перелік учасників розрахунків, а тому враховуючи положення вказаного порядку, позивач ніяким чином не міг на підставі даного порядку отримувати субвенцію для погашення різниці в тарифах у відносинах з відповідачем, адже між ними ніколи не укладався договір про організацію взаєморозрахунків, який (договір) є основною підставою для проведення таких розрахунків з погашення заборгованості.

15.12.2016 у судовому засіданні представником відповідача було подано додатковий відзив на апеляційну скаргу та акти звіряння розрахунків на теплову енергію між ПАТ «Київенерго» та ЖБК «Маяк-5» за період з 01.12.2013 до 01.03.2016 станом на 01.10.2016.

Крім того, в даному відзиві відповідач зазначає, що відповідно до п. 3 порядку затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 375 від 04.06.2015, що ініціатором укладення договору про організацію взаєморозрахунків може бути лише надавач послуг централізованого опалення та постачання гарячої води - позивач.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги з викладених в ній підстав.

Представник відповідача судовому засіданні заперечив доводи апеляційної скарги, з підстав викладених в запереченні на апеляційну скаргу.

Третя особа в судовому засіданні надала пояснення з щодо поданої ПАТ «Киїенерго» апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом 22.03.1999 між акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», яке в подальшому було перейменовано на публічне акціонерне товариство «Київенерго» (за договором - «енергопостачальна компанія») та житлово-будівельним кооперативом «Маяк-5» (за договором - «абонент») укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №101-0160 (надалі- договір), предметом якого відповідно до п.1.1. договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п.2.2.1 договору позивач зобов'язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору.

Згідно з п.2.3.1.-2.3.2. спірного договору відповідач зобов'язався додержуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку 1 до договору, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії. Виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку №4 до договору.

Відповідно до п. 3.1.1 спірного договору позивач має право вимагати від «абонента» виконання умов цього договору.

Згідно з п.5.5. договору при відсутності приладів обліку або виходу його з ладу - кількість теплової енергії, що відпущена відповідачу, визначається позивачем як виняток - розрахунковим способом.

Пунктом 2 додатку № 4 до спірного договору відповідач щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту № 3 за адресою: вул.. Щекавицька, буд. 37, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки «Абонент» повертає РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Відповідно до п.3 додатку №4 сплату за вказаним в п.2 цього додатку документами відповідач виконує не пізніше 25 числа поточного місяця, при цьому в разі якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому пред'являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць (згідно додатку №1 до договору). У випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується відповідачем не пізніше 28 числа поточного місяця. У випадку якщо фактичне використання нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками (п. 3.1 додатку №4).

У випадку несплати теплової енергії до кінця розрахунково періоду ( п. 3 цього додатку), позивач нараховує відповідачу пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожен день просрочення платежу по день фактичної оплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством (п. 3.5 додатку № 4).

Пунктом 8.1 спірного договору визначено, що цей договір набуває чинності з дня його підписання, та діє 31.12.1999 року.

Договір припиняє свою дію в випадках: закінчення строку на який він був укладений; взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття рішення арбітражним судом; передбачених п. 6.4.1 договору; ліквідації сторін.

Відповідно до п. 8.3. вказаного договору сторони погодили, що припинення дії договору не звільняє відповідача від обов'язку повної оплати спожитої теплової енергії.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 8.4 спірного договору).

Приписами ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України (надалі- ЦК України) визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства ( ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтями 11, 509 ЦК України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ЦК України. Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається та не заперечувалось сторонами, що укладений між ними договір у передбачений договором або законодавством спосіб не припинявся і сторонами не розривався.

Свої зобов'язання за договором протягом спірного періоду позивач виконував належним чином, а саме, забезпечував постачання відповідачу теплової енергії, що підтверджується звітними відомостями за тепло та теплоносії, обліковими картками (табуляграмами) та довідкою про надходження коштів за спожиту згідно з договором теплову енергію.

Однак, відповідач належним чином свої зобов'язання за договором на постачання теплової енергії не виконував, не здійснював вчасно оплату отриманої теплової енергії, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за використану теплову енергію в розмірі 39 296,54 грн. за період поставки з 01.12.2013 по 01.03.2016 по договору № 101-0160 від 22.03.1999, що стало підставою звернення позивача з позовом про стягнення з відповідача 83 546,32 грн. з яких: 39 296,54 грн. - основного боргу, 3 114,64 грн. - 3% річних, 41 135,14 грн. - інфляційних втрат за період з 01.12.20123по 01.03.2016.

Частиною 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно з п.18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. №630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Як встановлено місцевим судом та підтверджується матеріалами справи, 22.03.1999 між позивачем та відповідачем був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором. Відповідно до умов договору, позивач зобов'язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та гарячого водопостачання в кількості та в обсягах згідно з додатками до цього договору, а відповідач зобов'язався отримувати розрахункові документи та здійснювати оплати отриманої теплової енергії.

Місцевим господарським судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору позивач надавав, а відповідач приймав теплову енергію, проте відповідач належним чином свої зобов'язання не виконував, у зв'язку з чим за період поставки з 01.12.2013 по 01.03.2016 у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 39 296,54 грн.

Відповідачем зазначена заборгованість на час розгляду справи місцевим судом сплачена не була.

Таким чином, відповідач в порушення покладеного на нього законом та договором обов'язку по своєчасній оплаті за використану ним теплову енергію не здійснив, внаслідок чого, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню основний борг в сумі 39 296,54 грн.

Крім основної заборгованості, позивач також просить суд стягнути з відповідача на свою користь інфляційні втрати в сумі 41 135,14 грн. та 3% річних в розмірі 3 114,64 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Київським апеляційним господарським судом здійснено перерахунок заявлених до стягнення з відповідача сум 3% річних та інфляційних втрат та встановлено, що позивачем вірно розраховані зазначені суми. А тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі 41 135,14 грн. та 3% річних в розмірі 3 114,64 грн.

Колегією суддів не приймаються до уваги доводи відповідача, що позовні вимоги не обґрунтовані, оскільки причиною виникнення заборгованості по теплу є різниця між можливими фактичними витратами на теплову енергію (виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, послуги з централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання) та фактичними нарахуваннями згідно із затвердженими для населення тарифами (тобто різниця в тарифах), виходячи з наступного.

Згідно з ст. 8 Закону України «Про теплопостачання» державна підтримка у сфері теплопостачання надається відповідно до обсягів коштів, передбачених законом про Державний бюджет України та місцевими бюджетами на відповідний рік, а також коштів на проведення науково-дослідних робіт з удосконалення систем теплопостачання та енергозбереження.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про теплопостачання» тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством. Тарифи повинні враховувати повну собівартість теплової енергії і забезпечувати рівень рентабельності не нижче граничного рівня рентабельності, встановленого Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері теплопостачання. У разі якщо тимчасово тариф на теплову енергію встановлено нижче її собівартості з урахуванням граничного рівня рентабельності, то орган, яким установлено цей тариф, повинен передбачити механізми компенсації цієї різниці в порядку, встановленому законодавством. Збитки теплоенергогенеруючих та теплопостачальних організацій внаслідок надання пільг з оплати за спожиту теплову енергію окремим категоріям споживачів повністю відшкодовуються за рахунок джерел фінансування, визначених законами України, які передбачають відповідні пільги.

Так, у період постачання теплової енергії позивачем, при визначенні вартості спожитої Відповідачем теплової енергії за період з 01.12.2013 - 01.03.2016 застосовано постанову Національної комісії регулювання електроенергетики України №1729 від 14.12.2010 згідно з якою затверджено Позивачу тарифи на теплову енергію для населення 169,38 грн. за 1 Гкал (без ПДВ), постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №465 від 23.04.2014 відповідно до якої установлено Позивачу тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення на рівні тариф на теплову енергію 295,17 грн./Гкал (без ПДВ).

Відповідно до Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, які затверджуються постановами Кабінету Міністрів України, підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню або надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (далі - надавачі послуг), та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості, на підставі довідки, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору.

Колегією суддів не приймається в якості доказу сплати заборгованості за договором про постачання теплової енергії № 1010160 від 22.03.1999 у розмірі 364969,62 грн. подані судовому засіданні відповідачем акти звіряння розрахунків за теплову енергію за період з 01.12.2013 до 01.03.2016 станом на 01.10.2016, оскільки відповідачем не додано належних та допустимих доказів на підтвердження такої оплати заборгованості за спірний період.

Проте, відповідачем не подано суду відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України доказів звернення до ПАТ «Київенерго» з метою укладення відповідного договору про організацію взаєморозрахунків та отримання субвенцій з державного бюджету.

ПАТ «Киїенерго» у своїх поясненнях до апеляційної скарги зазначає, що між ним та відповідачем ніколи не укладався договір про організацію взаєморозрахунків.

Твердження відповідача, як у відзиві на позову заяву так і у відзиві на апеляційну скаргу про те, що позивач, у зв'язку з набранням чинності Закону України №1198-VII від 10 квітня 2014 року «Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення розрахунків за енергію», яким внесено зміни до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», яким визначено, що теплопостачальна організація є виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води, і укладає договори на надання послуг із споживачами - фізичними особами, повинен був припинити дію договору, на якому ґрунтуються позовні вимоги є безпідставними, оскільки стороною договору, на яку покладено обов'язок по оплаті вартості спожитої теплової енергії, є відповідач, то і спірна заборгованість за договором є заборгованістю саме відповідача перед позивачем.

Вищезазначеного судом першої інстанції враховано не було, що свідчить про недоведеність обставин справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими.

Колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив обставини справи, неправильно застосував до спірних правовідносин норми як матеріального та процесуального права, що призвело до помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог, та як наслідок відмову їх задоволенні.

Вказані порушення визнаються апеляційною колегією беззаперечною підставою для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду з одночасним ухваленням нового у відповідності до вимог чинного матеріального та процесуального права про задоволення позову.

Крім того, в зв'язку з задоволенням апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на відповідача та підлягають стягненню на користь публічного акціонерного товариства «Київенерго» в розмірі 1 515,82 грн.

Статтею 104 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Керуючись ст.ст. 4-1, 4-2, 4-3, 4-7, 33, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Київенерго» задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 10.08.2016 у справі №910/8272/16 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позов публічного акціонерного товариства «Київенерго» задовольнити.

4. Стягнути з житлово-будівельного кооперативу «Маяк-5» (04215, м. Київ, проспект Георгія Гонгадзе, буд. 20 (літ. «З»); ідентифікаційний номер 21566607) на користь публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код 00131305) основний борг в сумі 39 296 (тридцять дев'ять тисяч двісті дев'яносто шість) грн. 54 коп., три відсотки річних в сумі 3 114 (три тисячі сто чотирнадцять) грн. 64 коп. та інфляційних втрат в сумі 41 135 (сорок одна тисяча сто тридцять п'ять) грн. 14 коп.

5. Стягнути з житлово-будівельного кооперативу «Маяк-5» (04215, м. Київ, проспект Георгія Гонгадзе, буд. 20 (літ. «З»); ідентифікаційний номер 21566607) на користь публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код 00131305) судовий збір за розгляд апеляційної скарги в сумі 1 515 (одна тисяча п'ятсот п'ятнадцять) грн. 15 коп.

6. Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді М.Л. Яковлєв

Л.В. Чорна