Постанова

від 08.12.2016 по справі 910/14301/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2016 р. Справа№ 910/14301/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Власова Ю.Л.

Яковлєва М.Л.

За участі представників сторін:

від позивача: Федорів І.Я., довіреність № 0047/16 від 22.01.2016р.;

від відповідача: Могильников А.В., довіреність № 131 від 28.02.2016р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМТЕК-2000" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2016 у справі № 910/14301/16 (суддя Привалов А.І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "МТС Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМТЕК-2000"

про стягнення 38 838,35 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.10.2016 по справі №910/14301/16 позов задоволено: присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Промтек-2000" (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 102, ідентифікаційний код: 31140438) на користь приватного акціонерного товариства "МТС Україна" (01601, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15, ідентифікаційний код: 14333937) заборгованість у розмірі 38 838 грн. 35 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 378,00 грн.

Рішення суду першої інстанції про задоволення позову мотивовано тим, що відповідач в порушення умов договорів та норм чинного законодавства не виконав у повному обсязі взяті на себе зобов'язання з оплати наданих телекомунікаційних послуг, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 38 838,35 грн.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 20.10.2016 по справі №910/14301/16, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при винесенні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції було прийнято при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають дійсним обставинам справи.

Так, апелянт наголошував на тому, що судом першої інстанції не враховано те, що наявні в матеріалах справи договори не мають дат їх укладення, договір № 1106564 відсутній в матеріалах справи, спір стосується лише щодо правовідносин за договором № 689374, подана позивачем інформація в обгрунтування позову не відповідає дійсності. Також, матеріали справи не містять доказів надання позивачем відповідачу послуг згідно рахунку № 0087667092 від 31.08.2013 (та відповідно згідно рахунків № 0088556963 від 30.09.2013, № 0089267557 від 31.10.2013, № 0090164423 від 30.11.2013) на суму 38 838,35 грн. Матеріали справи містять заперечення відповідача щодо оплати рахунку № 0087667092 від 31.08.2013 у частині надання послуг за договором № 689374 у період з 01.08.2013 по 31.08.2013 у зв'язку з ненаданням послуг, про що було надіслано позивачу листи № 132 від 28.08.2013 та № 135 від 10.09.2013. В іншій частині рахунку заборгованість була погашена в сумі 10 689,08 грн., платіжним дорученням № 882 від 12.09.2013. Рахунки позивача № 0088556963 від 30.09.2013, № 0089267557 від 31.10.2013, № 0090164423 від 30.11.2013 виставлені за періоди, коли договори про надання послуг вже не діяли і відображають лише перерахунок заборгованості. Також, апелянт наголошував, що рахунок на оплату послуг не є належним доказом в підтвердження надання послуг, оскільки належним доказом може бути відповідний акт наданих послуг чи видаткова накладна.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу розподілено для розгляду колегією суддів: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Яковлєв М.Л., Власов Ю.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2016, поновлено апеляційну скаргу апелянта прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 08.12.2016.

25.12.2016 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив апеляційну скаргу відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін, як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні 08.12.2016 представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції скасувати Господарського суду міста Києва від 20.10.2016 у справі № 910/14301/16 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

В судовому засіданні 08.12.2016 представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на відповідність оскаржуваного судового рішення нормам матеріального та процесуального права.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується наявними матеріалами справи, між спільним підприємством "Український мобільний зв'язок" (далі було змінено найменування на приватне акціонерне товариство "МТС Україна"), (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Промтек-2000" (далі - відповідач) було укладено договори на надання телекомунікаційних послуг, копії яких долучені позивачем до позову, і дати яких зафіксовані у білінговій системі позивача як дати початку надання послуг:

- Договір № 689371 від 01.01.2002, (далі - Договір - 1), дія якого припинена з 13.09.2013;

- Договір № 689373 від 04.01.2002, (далі - Договір - 2) , дія якого припинена з 13.09.2013;

- Договір № 689374 від 04.01.2002, (далі - Договір - 3) , дія якого припинена з 28.12.2013;

- Договір № 689376 від 04.01.2002, (далі - Договір - 4) , дія якого припинена з 13.09.2013;

- Договір № 689377 від 04.01.2002, (далі - Договір - 5) , дія якого припинена з 13.09.2013;

- Договір № 689380 від 04.01.2002, (далі - Договір - 6) , дія якого припинена з 13.09.2013;

- Договір № 789602 від 18.06.2002, (далі - Договір - 7) , дія якого припинена з 13.09.2013;

- Договір № 1025382 від 10.01.2003, (далі - Договір - 8) , дія якого припинена з 13.09.2013;

- Договір № 1106564 від 26.03.2003, (далі - Договір - 9) , дія якого припинена з 13.09.2013;

- Договір № 1690638 від 18.06.2004, (далі - Договір - 10) , дія якого припинена з 13.09.2013;

- Договір № 1690637 від 18.06.2004, (далі - Договір - 11) , дія якого припинена з 13.09.2013;

- Договір № 1880295 від 06.10.2004, (далі - Договір - 12) , дія якого припинена з 13.09.2013;

- Договір № 4463510 від 17.10.2008, (далі - Договір - 13) , дія якого припинена з 28.12.2013;

- Договір № 4676621 від 16.04.2009, (далі - Договір - 14) , дія якого припинена з 13.09.2013;

- Договір № 6017468 від 11.07.2011, (далі - Договір - 15) , дія якого припинена з 13.09.2013.

За умовами п.1.1 Договорів 1,2,3,4,5,6,7,8,9, 10, 11,UMC згідно цього Договору надає послуги стільникового радіотелефонного зв'язку в межах України. Міжнародний телефонний зв'язок здійснюється з країнами за вибором UMC.

Також, пунктами 1.3 Договорів визначено, що надання послуг починається з моменту внесення абонентом повної суми початкового завдатку/авансу, у зв'язку з чим сааме з моменту внесення відповідачем грошових коштів на особовий рахунок починають надаватися послуги, а тому незазначення дати укладення не є підставою для спростування факту надання позивачем відповідачу телекомунікаційних послуг.

У відповідності до умов даного Договору та умов користування послугою безпроводового доступу до мережі інтернет абонент замовляє та оплачує, а оператор надає на платній основі послугу безпровідного доступу до мережі Інтернет (п. 1.1 Договорів 13 та 14).

Згідно з п. 1.1 Договору 15, оператор згідно з Договором надає абоненту послуги мобільного зв'язку в межах України згідно з ліцензією серії АА №720189 від 29.12.2004. Міжнародний телефонний зв'язок здійснюється з країнами, що визначаються за вибором оператора.

Відповідно до п. 3.2, 3.3 та 3.5 Договорів 1,2,3,4,5,6,7,8,9,10,11, розрахунки за надані послуги здійснюються посекундно за винятком надання послуг міжнародного роумінгу та міжнародних дзвінків. Міжнародний роумінг а міжнародні дзвінки тарифікуються щохвилинно, кожна поновна хвилина розмови тарифікується як повна.

Рахунки за надані послуги, авансові внески та щомісячну абонентську платню абонент сплачує готівкою, перерахуванням на розрахунковий рахунок UMC або кредитною карткою в національній валюті України. Рахунки підлягають бути сплаченими в строк до п'ятнадцятого числа місяця наступного за розрахунковим.

Кількість послуг, наданих абоненту у розрахунковому періоді, визнається у відповідності до показників технічних засобів виміру тривалості розмов абонента на підставі білінгових даних UMC.

Відповідно до п. 6.2 та 6.3 Договорів 13 та 14, вартість послуги, наданої абоненту за розрахунковий період, визначається відповідно до показників технічних засобів виміру тривалості та обсягу наданої послуги, що належать оператору.

Вартість послуг сплачується абонентом на наступний розрахунковий період авансом.

Відповідно до п.3.3 та п. 3.5 Договору 15, розрахунки за надані послуги та авансові внески абонент сплачує готівкою, перерахуванням на поточний рахунок оператора або кредитною карткою в національній валюті України або поповнює рахунок свого мобільного номеру за допомогою карток оплати. За наявності авансу рахунки повинні бути сплаченими в строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим але в будь-якому разі до моменту фактичного використання авансу.

Кількість та вартість послуг, наданих абоненту за розрахунковий період, визначається відповідно до показників, належних операторові технічних засобі виміру тривалості, кількості та вартості наданих послуг.

Позивач у позові наголошував, що станом на дату подання даної заяви, відповідач не оплатив отримані ним послуги зв'язку ані особисто, ані на підставі надісланих позивачем на його адресу рахунків, в зв'язку з чим за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 38 838,00 грн. Оскільки відповідач не оплатив суму заборгованості, відповідно до умов Договорів, останній був відключений від мережі зв'язку.

25.01.2014 на адресу відповідача позивачем була надіслана претензія № С 1.10477838/01 з проханням терміново погасити суму заборгованості, яка виникла за період з 31.08.2013 по 30.11.2013, проте відповідач залишив її без відповіді та без задоволення.

Відповідач, в свою чергу, листом від 28.08.2013 за № 132 повідомив позивача про необхідність коригування рахунку, оскільки, на думку відповідача, послуги йому надавались лише на суму 36,65 грн.

Відповідач, заперечуючи проти позову, у своєму відзиві зазначає, що позовна заява не містить доказів надання відповідачу послуг згідно рахунку № 0087667092 від 31.08.2013 на суму 38 838,35 грн.

Як зазначав позивач, з метою нарахування тривалості і тарифікації розмов та здійснення розрахунків за послуги зв'язку відповідачу було присвоєно особистий рахунок № 1.10477838, на який здійснювалось відповідне нарахування по усіх укладених договорах і саме на вказаний особистий рахунок здійснювалось формування рахунків на оплату за даними білінгової системи позивача.

Крім того, як вбачається з умов Договорів та Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, кількість послуг, наданих абоненту у розрахунковому періоді, визначається у відповідності до показників належних UMC технічних засобів виміру тривалості розмов абонента на підставі білінгових даних.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує те, що відповідачу позивачем на підставі сформованих білінгових даних виставлявся єдиний рахунок по усіх укладених договорах, закріплених за єдиним особистим рахунком, і згідно поданої позивачем довідкової деталізованої інформації щодо наданого обсягу телекомунікаційних послуг, сформованої за даними автоматизованої системи розрахунків за послуги (білінгової системи), що є підтвердженням надання зазначених у ній послуг відповідачу згідно з Законом України «Про телекомунікації», і які відображені в рахунках на оплату № 0087667092 від 31.08.2013 (в який внесено неоплачені послуги з міжнародного роумінгу по договору № 689374, надані 31.07.2013 та у серпні 2013 на суму 34 903,23 грн.), № 0088556963 від 30.09.2013 (який відображає вартість послуг наданих поза межами пакета за 12 днів вересня та перерахування авансових внесків за вересень пропорційно дням обслуговування активних номерів телефонів у відповідних тарифних пакетах), № 0089267557 від 31.10.2013 та № 0090164423 від 30.11.2013 (в якій включено та відображено надані телекомунікаційні послуги «збереження номера/мережевого ІД» по договору № 4463510, дію якого припинено з 28.10.2013), згідно яких за відповідачем обліковується непогашена заборгованість за надані, але не оплачені у повному обсязі телекомунікаційні послуги надані у спірний період загалом в розмірі 38 838,35 грн. При цьому, у наведених розрахунках позивачем врахована здійснена відповідачем оплата в сумі 10 689,08 грн.

При цьому, підтвердженням надання зазначених у ній послуг відповідачу згідно з Законом України «Про телекомунікації» є дані довідкової деталізованої інформації щодо наданого обсягу телекомунікаційних послуг, сформованої за даними автоматизованої системи розрахунків за послуги (білінгової системи) по особовому рахунку відповідача, чим спростовуються твердження апелянта про те, що матеріали справи не містять доказів надання позивачем відповідачу послуг згідно рахунку № 0087667092 від 31.08.2013 (та відповідно згідно рахунків № 0088556963 від 30.09.2013, № 0089267557 від 31.10.2013, № 0090164423 від 30.11.2013) на суму 38 838,35 грн.

Згідно з приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 63 Закону України "Про телекомунікації" врегульовано порядок надання та отримання телекомунікаційних послуг. Положеннями цієї статті визначено, що телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Також визначено умови надання зазначених послуг, якими є укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації; та наявність оплати замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.

Згідно із ст. 68 Закону України "Про телекомунікації", розрахунки за телекомунікаційні послуги здійснюються на умовах договору про надання телекомунікаційних послуг між оператором, провайдером телекомунікацій та споживачем або без договору за готівкову оплату чи за допомогою карток тощо в разі одержання споживачем замовленої за передоплатою (авансованої) послуги за тарифами, затвердженими згідно із законодавством.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачу позивачем на підставі сформованих білінгових даних виставлявся єдиний рахунок по усіх укладених договорах, закріплених за єдиним особистим рахунком № 1.10477838, і згідно поданої позивачем довідкової деталізованої інформації щодо наданого обсягу телекомунікаційних послуг, сформованої за даними автоматизованої системи розрахунків за послуги (білінгової системи), що є підтвердженням надання зазначених у ній послуг відповідачу згідно з Законом України «Про телекомунікації», і які відображені в рахунках на оплату № 0087667092 від 31.08.2013 (в який внесено неоплачені послуги з міжнародного роумінгу по договору № 689374, надані 31.07.2013 та у серпні 2013 на суму 34 903,23 грн.), № 0088556963 від 30.09.2013 (який відображає вартість послуг наданих поза межами пакета за 12 днів вересня та перерахування авансових внесків за вересень пропорційно дням обслуговування активних номерів телефонів у відповідних тарифних пакетах), № 0089267557 від 31.10.2013 та № 0090164423 від 30.11.2013 (в якій включено та відображено надані телекомунікаційні послуги «збереження номера/мережевого ІД» по договору № 4463510, дію якого припинено з 28.10.2013), згідно яких за спірний період з 31.08.2013 по 30.11.2013 за відповідачем обліковується непогашена заборгованість за надані, але не оплачені у повному обсязі телекомунікаційні послуги загалом в розмірі 38 838,35 грн., у зв'язку з чим судом першої інстанції обгрунтовано було присуджено вказану суму до стягнення з відповідача на корись позивача.

Довод апелянта про те, що рахунки позивача № 0088556963 від 30.09.2013, № 0089267557 від 31.10.2013, № 0090164423 від 30.11.2013 виставлені за періоди, коли договори про надання послуг вже не діяли і відображають лише перерахунок заборгованості - судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки вказані рахунки виставлені під час наданян послуг по договору № 689374, (дія припиненя лише 28.12.2013), поза межами пакета за 12 днів вересня та перерахування авансових внесків за вересень пропорційно дням обслуговування активних номерів телефонів у відповідних тарифних пакетах, та за послуги «збереження номера/мережевого ІД» по договору № 4463510, дію якого припинено з 28.10.2013.

Доводи апелянта про те, що рахунок на оплату послуг не є належним доказом в підтвердження надання послуг, оскільки належним доказом може бути відповідний акт наданих послуг чи видаткова накладна - судом апеляційної інстанції відхиляється як безпідставний та необґрунтований, оскільки умовами укладених Договорів не передбачено складання сторонами в підтвердження факту надання телекомунікаційних послуг актів або видаткових накладних, а належним та допустимим доказом в контексті спірних правовідносин сторін доказом надання таких послуг є наявні у матеріалах справи рахунки на оплату № 0087667092 від 31.08.2013 (в який внесено неоплачені послуги з міжнародного роумінгу по договору № 689374, надані 31.07.2013 та у серпні 2013 на суму 34 903,23 грн.), № 0088556963 від 30.09.2013 (який відображає вартість послуг наданих поза межами пакета за 12 днів вересня та перерахування авансових внесків за вересень пропорційно дням обслуговування активних номерів телефонів у відповідних тарифних пакетах), № 0089267557 від 31.10.2013 та № 0090164423 від 30.11.2013 (в якій включено та відображено надані телекомунікаційні послуги «збереження номера/мережевого ІД» по договору № 4463510, дію якого припинено з 28.10.2013), згідно яких за відповідачем обліковується непогашена заборгованість за надані, але не оплачені у повному обсязі телекомунікаційні послуги надані у спірний період загалом в розмірі 38 838,35 грн., сформовані на підставі даних автоматизованої системи розрахунків за послуги (білінгової системи).

Таким чином, відповідачем всупереч ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України допущено порушення взятих на себе зобов'язань перед позивачем з оплати наданих телекомунікаційних послуг, станом на момент вирішення спору в суді першої інстанції, так і станом на момент здійснення апеляційного провадження відповідачем не було спростовано належними та допустимими доказами в розумінні приписів ст.ст. 33, 34 Господарського кодексу України факт отримання послуг за договором за період та не надано доказів повної оплати послуг на суму 38 838,35 грн., у зв'язку з чим позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 38 838,35 грн. - є законною, обгрунтованою та підлягає задоволенню.

З урахуванням наведеного вище, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції у рішенні Господарського суду міста Києва від 20.10.2016 у справі № 910/14301/16, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни зазначеного рішення - у суду апеляційної інстанції відсутні.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на апелянта.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМТЕК-2000" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2016 у справі № 910/14301/16 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2016 у справі № 910/14301/16 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/14301/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Ю.Л. Власов

М.Л. Яковлєв