Постанова

від 23.02.2017 по справі 910/14301/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2017 року Справа № 910/14301/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіШвеця В.О., суддівКорсака В.А., Сибіги О.М. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМТЕК-2000" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 08.12.2016 у справі№910/14301/16 Господарського суду міста Києва за позовом Приватного акціонерного товариства "МТС Україна" доТовариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМТЕК-2000" простягнення 38 838,35 грн.

за участю представників сторін від:

позивача : Коробко Ю.П. (дов. від 22.12.2016), Федорів І.Я. (дов. від 22.12.2016),

відповідача : Могильников А.В. (дов. від 22.02.2017)

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "МТС Україна" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтек-2000" про стягнення 38 838,35 грн. заборгованості за телекомунікаційні послуги. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на порушення відповідачем зобов'язань щодо сплати вартості наданих позивачем телекомунікаційних послуг за укладеними з відповідачем договорами. При цьому позивач посилався на приписи статей 525, 526, 530, 626, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, статті 33 Закону України "Про телекомунікації".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.10.2016, ухваленим суддею Приваловим А.І., позов задоволено повністю. Вмотивовуючи рішення суд першої інстанції виходив з обставин порушення відповідачем зобов'язань щодо сплати вартості наданих телекомунікаційних послуг за укладеними з позивачем договорами. При цьому суд керувався приписами статей 525, 526, 629, 901 Цивільного кодексу України, статей 173, 175, 193 Господарського кодексу України, статті 63 Закону України "Про телекомунікації".

Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Станіка С.Р. - головуючого, Власова Ю.Л., Яковлєва М.Л., постановою від 08.12.2016 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМТЕК-2000" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у позві відмовити. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги скаржник зазначає про неврахування судами, зокрема, відсутності доказів фактичного надання позивачем відповідачу послуг на спірну суму. Скаржник наголошує на тому, що рахунок на оплату послуг не є належним доказом в підтвердження надання послуг, оскільки належним доказом може бути відповідний акт наданих послуг чи видаткова накладна. При цьому скаржник посилається на порушення судами приписів статті 173 Господарського кодексу України, статей 4 2 , 33, 34, 35, 43 Господарського процесуального кодексу України, статей 1, 2, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Ухвалою від 06.02.2017 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Швеця В.О., суддів - Корсака В.А., Сибіги О.М., касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМТЕК-2000" прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 23.02.2017.

На адресу Вищого господарського суду України від Приватного акціонерного товариства "МТС Україна" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що між Спільним підприємством "Український мобільний зв'язок" (далі було змінено найменування на Приватне акціонерне товариство "МТС Україна) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промтек-2000" було укладено договори на надання телекомунікаційних послуг, копії яких долучені позивачем до позову, і дати яких зафіксовані у білінговій системі позивача як дати початку надання послуг:

- договір № 689371 від 01.01.2002, (далі - договір - 1), дія якого припинена з 13.09.2013;

- договір № 689373 від 04.01.2002, (далі - договір - 2), дія якого припинена з 13.09.2013;

- договір № 689374 від 04.01.2002, (далі - договір - 3), дія якого припинена з 28.12.2013;

- договір № 689376 від 04.01.2002, (далі - договір - 4), дія якого припинена з 13.09.2013;

- договір № 689377 від 04.01.2002, (далі - договір - 5), дія якого припинена з 13.09.2013;

- договір № 689380 від 04.01.2002, (далі - договір - 6), дія якого припинена з 13.09.2013;

- договір № 789602 від 18.06.2002, (далі - договір - 7), дія якого припинена з 13.09.2013;

- договір № 1025382 від 10.01.2003, (далі - договір - 8), дія якого припинена з 13.09.2013;

- договір № 1106564 від 26.03.2003, (далі - договір - 9), дія якого припинена з 13.09.2013;

- договір № 1690638 від 18.06.2004, (далі - договір - 10), дія якого припинена з 13.09.2013;

- договір №1690637 від 18.06.2004, (далі - договір - 11), дія якого припинена з 13.09.2013;

- договір № 1880295 від 06.10.2004, (далі - договір - 12), дія якого припинена з 13.09.2013;

- договір № 4463510 від 17.10.2008, (далі - договір - 13), дія якого припинена з 28.12.2013;

- договір № 4676621 від 16.04.2009, (далі - договір - 14), дія якого припинена з 13.09.2013;

- договір № 6017468 від 11.07.2011, (далі - договір - 15), дія якого припинена з 13.09.2013.

За умовами пункту 1.1. договорів 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 позивач надає послуги стільникового радіотелефонного зв'язку в межах України. Міжнародний телефонний зв'язок здійснюється з країнами за вибором позивача. Також, пунктами 1.3. договорів визначено, що надання послуг починається з моменту внесення абонентом повної суми початкового завдатку/авансу, у зв'язку з чим сааме з моменту внесення відповідачем грошових коштів на особовий рахунок починають надаватися послуги, а тому незазначення дати укладення не є підставою для спростування факту надання позивачем відповідачу телекомунікаційних послуг. У відповідності до умов пункту 1.1. договорів 13, 14 та умов користування послугою бездротового доступу до мережі Інтернет абонент замовляє та оплачує, а оператор надає на платній основі послугу бездротового доступу до мережі Інтернет. Згідно з пунктом 1.1. договору 15, оператор надає абоненту послуги мобільного зв'язку в межах України згідно з ліцензією серії АА №720189 від 29.12.2004. Міжнародний телефонний зв'язок здійснюється з країнами, що визначаються за вибором оператора. Відповідно до пунктів 3.2., 3.3. та 3.5. договорів 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 розрахунки за надані послуги здійснюються посекундно за винятком надання послуг міжнародного роумінгу та міжнародних дзвінків. Міжнародний роумінг та міжнародні дзвінки тарифікуються щохвилинно, кожна поновна хвилина розмови тарифікується як повна. Рахунки за надані послуги, авансові внески та щомісячну абонентську платню абонент сплачує готівкою, перерахуванням на розрахунковий рахунок позивача або кредитною карткою в національній валюті України. Рахунки підлягають бути сплаченими в строк до п'ятнадцятого числа місяця наступного за розрахунковим. Кількість послуг, наданих абоненту у розрахунковому періоді, визнається у відповідності до показників технічних засобів виміру тривалості розмов абонента на підставі білінгових даних позивача. Відповідно до пунктів 6.2. та 6.3. договорів 13, 14 вартість послуги, наданої абоненту за розрахунковий період, визначається відповідно до показників технічних засобів виміру тривалості та обсягу наданої послуги, що належать оператору. Вартість послуг сплачується абонентом на наступний розрахунковий період авансом. Згідно з пунктами 3.3., 3.5. договору 15 розрахунки за надані послуги та авансові внески абонент сплачує готівкою, перерахуванням на поточний рахунок оператора або кредитною карткою в національній валюті України або поповнює рахунок свого мобільного номеру за допомогою карток оплати. За наявності авансу рахунки повинні бути сплаченими в строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим але в будь-якому разі до моменту фактичного використання авансу. Кількість та вартість послуг, наданих абоненту за розрахунковий період, визначається відповідно до показників, належних операторові технічних засобі виміру тривалості, кількості та вартості наданих послуг. Судами також установлено, що з метою нарахування тривалості і тарифікації розмов та здійснення розрахунків за послуги зв'язку відповідачу було присвоєно особистий рахунок № 1.10477838, на який здійснювалось відповідне нарахування по усіх укладених договорах і саме на вказаний особистий рахунок здійснювалось формування рахунків на оплату за даними білінгової системи позивача. Як вказував позивач, станом на дату звернення з позовом відповідач не оплатив отримані ним послуги зв'язку ані особисто, ані на підставі надісланих позивачем на його адресу рахунків, в зв'язку з чим за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 38 838 грн. Оскільки відповідач не оплатив суму заборгованості, відповідно до умов договорів, останній був відключений від мережі зв'язку. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Приватного акціонерного товариства "МТС Україна" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтек-2000" 38 838,35 грн. заборгованості за телекомунікаційні послуги. Ухвалюючи рішення у справі господарський суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову. За приписами статей 901, 903 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг, до яких за своєю правовою природою відноситься укладений між сторонами договір, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Статтею 63 Закону України "Про телекомунікації" врегульовано порядок надання та отримання телекомунікаційних послуг. Положеннями цієї статті визначено, що телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Також визначено умови надання зазначених послуг, якими є укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації; та наявність оплати замовленої споживачем телекомунікаційної послуги. Згідно із статтею 68 вказаного Закону, розрахунки за телекомунікаційні послуги здійснюються на умовах договору про надання телекомунікаційних послуг між оператором, провайдером телекомунікацій та споживачем або без договору за готівкову оплату чи за допомогою карток тощо в разі одержання споживачем замовленої за передоплатою (авансованої) послуги за тарифами, затвердженими згідно із законодавством. Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Дана норма кореспондує з пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України. За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 610 цього Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дослідивши обставини та зібрані у справі докази, на підставі повного та всебічного розгляду справи, господарські суди установили факт надання позивачем відповідачу телекомунікаційних послуг на спірну суму, що підтверджується рахунками № 0087667092 від 31.08.2013, № 0088556963 від 30.09.2013, № 0089267557 від 31.10.2013 та № 0090164423 від 30.11.2013, а також даними довідкової деталізованої інформації щодо наданого обсягу телекомунікаційних послуг, сформованої за даними автоматизованої системи розрахунків за послуги (білінгової системи) по особовому рахунку відповідача. Відтак, установивши обставини неналежного виконання відповідачем умов договорів в частині оплати наданих позивачем телекомунікаційних послуг, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позову. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами. Колегія суддів також зазначає, що скаржник в касаційній скарзі вказує і на питання, які стосуються оцінки доказів. Згідно з частиною другою статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Таким чином, підстав для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМТЕК-2000" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2016 у справі №910/14301/16 Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя: В. Швець

Судді: В. Корсак

О. Сибіга