Ухвала

від 19.12.2016 по справі 917/401/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

"19" грудня 2016 р. Справа № 917/401/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.

за участю представників сторін:

апелянта - ОСОБА_1 (довіреність б/н від 30.05.2016 року);

прокурора - Алекаєв Ю.В. (посвідчення №042342 від 29.03.2016 року);

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 (вх.№3209П/1-43) на рішення господарського суду Полтавської області від 25 травня 2016 року у справі №917/401/16

за позовом Сільськогосподарського приватно-орендного підприємства В«НиваВ» , с. Красна Лука, Полтавська область, Гадяцький район

до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, м. Полтава

про визнання поновленим договору оренди землі

за участю прокуратури Полтавської області,

ВСТАНОВИЛА:

Сільськогосподарське приватно-орендне підприємство "Нива" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання поновленим договору оренди землі від 27.03.2014 р., укладеного між Головним управлінням Держземагентства у Полтавській області та Сільськогосподарським приватно-орендним підприємством "Нива", на земельну ділянку площею 11,9931 га з кадастровим номером № 5320483600:00:007:0063 до 31.12.2025 р. на умовах додаткової угоди до даного договору (в редакції заяви про зміну предмету позову № 244 від 24.05.2016 р.).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 25.05.2016 року у справі № 917/401/16 (суддя Бунякіна Г.І.) позов задоволено. Визнано поновленим Договір оренди землі від 27 березня 2014 року, укладений між Головним управлінням Держземагентства у Полтавській області та сільськогосподарським приватно-орендним підприємством "Нива", та зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Реєстраційною службою Гадяцького районного управління юстиції 15.04.2014 року за № 5366298, на земельну ділянку площею 11,9931 га з кадастровим номером № 5320483600:00:007:0063 до 31 грудня 2025 року на умовах додаткової угоди до даного договору, надісланої на адресу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області листом № 201 від 29.04.2015 року.

Особа, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції ОСОБА_2, вважаючи, що місцевим господарським судом вирішено питання про його права та обов'язки, з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить рішення господарського суду Полтавської області від 25.05.2016 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Апеляційну скаргу обґрунтовує, зокрема, тим, що згідно з наказом відповідача від 29.01.2016 №805-сг В«Про надання земельної ділянки в орендуВ» , відносно земельної ділянки з кадастровим №5320483600:00:007:0063 відповідачем було прийнято рішення про передання її в довгострокову оренду ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства. Отже, за висновком заявника скарги, оскаржуваним рішенням господарський суд Полтавської області вирішив питання про права та обов'язки гр. ОСОБА_2 щодо його майна, що надає останньому право на подання апеляційної скарги.

При цьому, зазначає, що відмовивши в задоволенні клопотання відповідача про залучення ОСОБА_2 до участі в справі як третьої особи, яка на заявляє самостійних вимог на предмет спору, місцевий господарський суд порушив вимоги статті 27 Господарського процесуального кодексу України.

Також вказує на те, що листування між позивачем та відповідачем свідчить про недосягнення між сторонами договору оренди землі такої істотної умови договору, як розмір орендної плати по договору, що свідчить про невідповідність висновків місцевого господарського суду обставинам справи, а також про порушенням статті 33 Закону України "Про оренду землі", відповідно до частини 4 якої у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Крім того, стверджує, що позовна вимога про поновлення договору на строк до 31.12.2025 року суперечить вимогам статті частини 6 ст. 33 Закону "Про оренду землі", оскільки в такому разі договір поновляється не на той самий термін, що був визначений при укладенні договору.

До того, однією з умов поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України В«Про оренду земліВ» , є укладення між сторонами додаткової угоди про поновлення договору оренди, чого здійснено не було.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 01.09.2016 р., провадження за апеляційної скаргою ОСОБА_2 на рішення господарського суду Полтавської області від 25.05.2016 р. припинено на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.11.2016 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 01.09.2016 р. у справі №917/401/16 Господарського суду Полтавської області скасовано, справу направлено на розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 01.12.2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 призначено до розгляду на 19.12.2016 року.

Прокурором надіслано на адресу суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№12760 від 19.12.2016 року), в якому він просить задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_2, рішення господарського суду Полтавської області від 25.05.2016 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Позивач та відповідач, будучи належним чином повідомлені про місце та час розгляду апеляційної скарги, не реалізували своє право на участь у судовому процесі та не забезпечили явку представників в судове засідання.

Згідно із пунктом 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що явка представників сторін не була визнана обов'язковою, а також те, що їх неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності зазначених представників за наявними матеріалами у справі.

В судовому засіданні прокурор та представник апелянта підтримують апеляційну скаргу та просять її задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні прокурора та апелянта, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про припинення апеляційного провадження, з огляду на наступне.

Положеннями частини 1 статті 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Таку скаргу можуть подати, зокрема, й особи, які в силу ст.ст. 1, 21 ГПК не можуть бути учасниками господарського процесу. Цим особам право на оскарження надається, якщо:

а) судом прийнято рішення чи постанову, що стосується їхніх прав і обов'язків;

б) їх не було залучено до участі у справі.

Уявлення скаржника про те, що рішення чи постанова стосуються його прав та обов'язків, може відповідати дійсності, а може бути помилковим. Проте суд при прийнятті апеляційної скарги такої особи не вправі відмовити в її прийнятті лише з тих підстав, що не вбачається, ніби суд прийняв рішення про її права та обов'язки.

За змістом пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України держава забезпечує особам право на апеляційне оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Разом з цим, Верховний Суд України при розгляді справи № 3-2424к08 в постанові від 2 вересня 2008 року дійшов наступних висновків щодо права особи, не залученої до участі у справі, на оскарження судового рішення. Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або містити судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. У такому разі рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а також їх процесуальні права, що випливають із сформульованого в п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Як свідчать матеріали справи, судом першої інстанції було прийняте рішення про поновлення договору оренди землі від 27 березня 2014 року, укладеного між Головним управлінням Держземагентства у Полтавській області та Сільськогосподарським приватно-орендним підприємством "Нива".

При цьому, зі змісту вказаного рішення випливає, що суд першої інстанції надав правову оцінку орендним правовідносинам виключно позивача та відповідача в рамках укладеного між ними договору оренди від 27 березня 2014 року стосовно земельної ділянку площею 11,9931 га з кадастровим номером №5320483600:00:007:0063. В мотивувальній частині рішення суду першої інстанції не здійснено жодних висновків про права та обов'язки ОСОБА_2 і у резолютивній частині рішення суд не вказано про права та обов'язки ОСОБА_2

При цьому, гр. ОСОБА_2 не є учасником правовідносин, з яких виник спір у даній справі, так як він не є стороною спірного договору оренди землі та не має титульного права орендаря на земельну ділянку з кадастровим номером №5320483600:00:007:0063, оскільки таке право виникає лише в силу укладення відповідного договору оренди, чого здійснено не було.

Посилання апелянта на наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 29.01.2016 року №805-сг, яким відповідач прийняв рішення про передачу спірної земельної ділянки ОСОБА_2, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вказаний наказ не надає ОСОБА_2 жодних прав на спірну земельну ділянку.

Відповідно до частини 1 статті 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Отже, підставою виникнення права користування земельною ділянкою є договір оренди землі.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що договору оренди спірної земельної ділянки відповідач з ОСОБА_2 не укладав.

За таких обставин, жодних прав ОСОБА_2 оскаржуваним рішенням місцевого господарського суду порушено не було.

Враховуючи викладене, колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення не впливає на права чи обов'язки апелянта і правовий зв'язок між скаржником і сторонами у даній справі відсутній, тож ОСОБА_2 не мав права подавати апеляційну скаргу.

В пункті 5-2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 7 В«Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу УкраїниВ» роз'яснено, що у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК України підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Оскільки оскаржуване рішення господарського суду Полтавської області не порушує права ОСОБА_2 та питання про його права і обов'язки стосовно сторін у справі місцевим господарським судом не вирішувалися, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що ОСОБА_2 не має права на апеляційне оскарження рішення суду у даній справі, у зв'язку з чим апеляційне провадження підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтею 86, пунктом 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 у справі №917/401/16 припинити.

Головуючий суддя Тихий П.В.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Россолов В.В.