Постанова

від 20.12.2016 по справі 916/2555/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2016 р.Справа № 916/2555/16 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді : Величко Т.А.,

суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.

(Склад колегії сформовано на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями)

при секретарі: Колбасовій О.Ф.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1;

від відповідача - ОСОБА_2;

від ПП "ПОСПОЛІТА СЕРВІС" - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСПАССЕРВІС" та Приватного підприємства "ПОСПОЛІТА СЕРВІС"

на рішення господарського суду Одеської області від 13.10.2016р.

по справі № 916/2555/16

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСПАССЕРВІС"

про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні майном,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСПАССЕРВІС" про зобов'язання ТОВ "ОДЕСПАССЕРВІС" усунути перешкоди в користуванні майном - частиною нежитлового приміщення багажних кас, за адресою: м. Одеса, Привокзальна площа, 2, загальною площею - 38,00 м2 - шляхом його звільнення та підписання акту приймання-передачі майна.

Позов мотивований тим, що відповідач після припинення дії ОСОБА_4 оренди нерухомого майна від 15.10.2013р., укладеного між сторонами по справі, не повернув майно позивачу, а також станом на дату подання позову не звільнив майно.

Безпідставне знаходження відповідача в нежитлових приміщеннях в свою чергу перешкоджає позивачу вільно користуватись цими приміщеннями, що і стало підставою для останнього звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.09.2016р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №916/2555/16 з призначенням до розгляду в судовому засіданні.

27.09.2016р. до господарського суду Одеської області від ТОВ "ОДЕСПАССЕРВІС" надійшло клопотання про відмову у прийнятті позовної заяви, в задоволенні якого судом було відмовлено, з підстав його недоведеності та необґрунтованості.

04.10.2016р. до господарського суду Одеської області від ТОВ "ОДЕСПАССЕРВІС" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №916/2555/16 порядку ч.1 ст.79 ГПК України.

Зазначене клопотання було мотивовано тим, що в провадженні господарського суду м. Києва знаходиться взаємопов'язана із даною справою №916/2555/16 справа №910/15025/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСПАССЕРВІС" до ПАТ "Українська залізниця" про зобов'язання продовжити термін дії договору.

Судом було відмовлено в задоволенні клопотання відповідача з підстав його необґрунтованості та недоведеності та з врахуванням того, що рішення господарського суду м. Києва у справі №910/15025/16 жодним чином не вплине на вирішення господарським судом Одеської області справи №916/2555/16.

10.10.2016р. до господарського суду Одеської області від позивача надійшло клопотанням про залучення Регіонального відділення Фонду держаного майна України по Одеській області до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача в порядку ст.27 ГПК України.

У задоволенні зазначеного клопотання судом було відмовлено з огляду на його недоведеність та необґрунтованість.

12.10.2016р. до господарського суду Одеської області від ТОВ "ОДЕСПАССЕРВІС" надійшли заперечення по справі, відповідно до яких останній вважає вимоги Регіональної філії "Одеська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" неправомірними та просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідач зазначає, що належним чином виконував умови договору оренди: використовував орендовані приміщення за його цільовим призначенням відповідно до умов договору, своєчасно і в повному обсязі вносив орендну плату. Жодних зауважень чи претензій з боку ПАТ "Українська залізниця" щодо використання орендованого протягом строку оренди не надходило. Таким чином, в силу зазначеної норми, відповідач набув переважне право на заключення договору оренди на новий термін.

На даний час відповідач продовжує сплачувати орендну плату, відповідно п.3.1 ОСОБА_4 оренди, а позивач продовжує її приймати.

Також, 12.10.2016р. від відповідача надійшла заява про залучення Державної служби України з безпеки на транспорті та Одеської обласної державної адміністрації до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача в порядку ст.27 ГПК України.

Судом зазначену заяву відповідача було залишено без задоволення, з огляду на її недоведеність та необґрунтованість, оскільки рішення у даній справі не наділить новими правами Державну службу України з безпеки на транспорті та Одеську обласну державну адміністрацію чи покладе на них нові обов'язки, або змінить їх наявні права та/або обов'язки, або позбавить певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

13.10.2016р. до господарського суду Одеської області від Приватного підприємства "ПОСПОЛІТА СЕРВІС" надійшла заява про залучення останнього до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, у задоволенні якої, ухвалою господарського суду Одеської області було відмовлено.

Рішенням господарського суду Одеської області від 13.10.2016 року (суддя Цісельський О.В.) позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" задоволено у повному обсязі.

Зобов'язано ТОВ "ОДЕСПАССЕРВІС" усунути перешкоди в користуванні майном - частиною нежитлового приміщення багажних кас, за адресою: м. Одеса, Привокзальна площа, 2, загальною площею - 38,00 м2 - шляхом його звільнення та підписання акту приймання-передачі майна.

Стягнуто з ТОВ "ОДЕСПАССЕРВІС" на користь публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" витрати на оплату судового збору у сумі 1 378 грн.

Судове рішення мотивовано тим, що строк дії договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №20984091097г, укладений 15 жовтня 2013р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (Орендодавець) та ТОВ "ОДЕСПАССЕРВІС" (Орендар) з врахуванням додаткових угод, сплив 31.07.2016р., відповідачем частина нежитлового приміщення багажних кас, за адресою: м. Одеса, Привокзальна площа, 2, загальною площею - 38,00 м2 використовується безпідставно, всупереч волі позивача, у зв'язку з чим публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" правомірно звернулось до господарського суду Одеської області із даним позовом.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню.

В апеляційній скарзі, не погоджуючись з висновками суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "ОДЕСПАССЕРВІС" просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 13.10.2016р. у справі №916/2555/16 повністю та прийняте нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних повністю.

Скаржник вважає рішення господарського суду від 13.10.2016р. необґрунтованим та незаконним, таким, що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник зазначає, що твердження суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог ПАТ "Українська залізниця" не відповідає дійсності, у зв'язку з тим, що відповідно до ст.17 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж 5 років, якщо орендар не пропонує менший термін.

Виходячи з вищевикладеного, при укладенні договору було враховано, що його дія буде продовжуватись до 15.10.2018р. Це не було враховано судом при розгляді справи, що суперечить нормам чинного законодавства.

Також скаржник зазначає, що в судовому засіданні 13.10.2016р. в порушення вимог чинного законодавства не було надано можливості представнику позивача для ознайомлення з поданими 12.10.2016р. письмовими запереченнями ТОВ "ОДЕСПАССЕРВІС", відхилена заява про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ПП "ПОСПОЛІТА СЕРВІС".

Також разом з апеляційною скаргою ТОВ "ОДЕСПАССЕРВІС" була подана заява про залучення Державної служби України з безпеки на транспорті та Одеської обласної державної адміністрації до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача в порядку ст.27 ГПК України.

З висновками суду також не погодилось ПП "ПОСПОЛІТА СЕРВІС" та відповідно до поданої апеляційної скарги просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 13.10.2016р. у справі №916/2555/16 повністю та прийняте нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних повністю.

Доводи скаржника ґрунтуються на порушеннях господарським судом норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 07.11.2016р. апеляційні скарги ТОВ "ОДЕСПАССЕРВІС" та ПП "ПОСПОЛІТА СЕРВІС" на рішення господарського суду Одеської області від 13.10.2016р. були прийняті до провадження з призначенням до сумісного розгляду в судовому засіданні.

29.11.2016р. до Одеського апеляційного господарського суду від позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу ТОВ "ОДЕСПАССЕРВІС", відповідно до яких останній вважає рішення суду законним та обґрунтованим, яке прийняте у повній відповідності до норм матеріального і процесуального права, а апеляційну скаргу безпідставною і такою, що не підлягає задоволенню.

Позивач зазначає, що з врахуванням того, що строк дії договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №20984091097г, укладений 15 жовтня 2013р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (Орендодавець) та ТОВ "ОДЕСПАССЕРВІС" (Орендар) з врахуванням додаткових угод сплив 31.07.2016р., відповідачем частина нежитлового приміщення багажних кас, за адресою: м. Одеса, Привокзальна площа, 2, загальною площею - 38,00 м2 використовуються безпідставно, всупереч волі позивача, у зв'язку з чим публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" правомірно звернулось до господарського суду Одеської області із даним позовом.

19.12.2016р. до Одеського апеляційного господарського суду від позивача надійшли додаткові заперечення на апеляційну скаргу, відповідно до яких останній вважає рішення суду законним та обґрунтованим, оскільки суд першої інстанції при прийнятті рішення з'ясував обставини, що мають значення для справи відповідно до норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали справи (фактичні обставини справи) на предмет правильності їх юридичної оцінки господарським судом та заслухавши пояснення присутніх в засіданні представників сторін, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено господарським судом, 15 . 10.2013р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (Орендодавець) та ТОВ "ОДЕСПАССЕРВІС" (Орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №20984091097г, відповідно до умов якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: частину нежитлового приміщення багажних кас (інв.№11002), площею 38,00 кв.м., за адресою: м. Одеса, Привокзальна площа, 2 (далі - ОСОБА_4), що обліковується на балансі державного підприємства "Одеська залізниця" (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена ТОВ "КК "Бюро оцінки Стефанович" станом на 30 червня 2013р. та становить 350 800,00 (триста п'ятдесят тисяч вісімсот грн. 00 коп.) гривень (п.1.1. ОСОБА_4)

Відповідно до п.2.1. ОСОБА_4 встановлено, що Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у ОСОБА_4, але не раніше дати підписання Сторонами цього ОСОБА_4 та акту приймання-передавання ОСОБА_4.

Пунктом 5.10. ОСОБА_4 встановлено, що Орендар зобов'язується у разі припинення або розірвання ОСОБА_4 повернути Балансоутримувачу об'єкт оренди у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати Балансоутримувачу збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкту оренди з вини Орендаря.

Цей Договір укладено строком на один рік, який діє з моменту підписання його сторонами (п.10.1. ОСОБА_4).

Зі змісту п.10.4. ОСОБА_4 вбачається, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього ОСОБА_4 або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця та у разі належного виконання Орендарем умов цього ОСОБА_4, Договір вважається продовженим той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим ОСОБА_4 та чинним законодавством за умови відсутності заперечень органу уповноваженому управляти об'єктом оренди, наданих Орендодавцю у встановлений законодавством термін.

У відповідності до п.10.9. ОСОБА_4, у разі припинення або розірвання цього ОСОБА_4 протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Балансоутримувачу. У разі, якщо Орендар затримав повернення ОСОБА_4, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.

На підставі акту приймання-передавання державного нерухомого майна, що обліковується на балансі державного підприємства "Одеська залізниця" від 15.10.2013р., Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області було передано, а ТОВ "ОДЕСПАССЕРВІС" було прийнято в оренду майно, а саме: частину нежитлового приміщення багажних кас (інв.№11002), площею 38,00 кв.м., за адресою: м. Одеса, Привокзальна площа, 2 (далі - ОСОБА_4), що обліковується на балансі державного підприємства "Одеська залізниця" (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена ТОВ "КК "Бюро оцінки Стефанович" станом на 30 червня 2013р. та становить 350 800,00 (триста п'ятдесят тисяч вісімсот грн. 00 коп.) гривень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015р. №735 постановлено здійснити в установленому порядку заходи, пов'язані з державною реєстрацією товариства публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" та затверджено його статут.

01.12.2015р. Наказом №046 Регіональну філію "Одеська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" наділено майном та земельними ділянками згідно із Додатком, яким визначено, що до статутного капіталу позивача увійшла частина нежитлового приміщення багажних кас попередній інвентарний номер 11002, розташований за адресою: м. Одеса, пл. Привокзальна, буд. №2.

У зв'язку з утворенням публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", 12.02.2016р. між ТОВ "ОДЕСПАССЕРВІС" (Орендар) та ПАТ "Українська залізниця" (Орендодавець) було укладено Додатковій договір до договору оренди нерухомого майна від 15.10.2013р. №209840910972, відповідно до умов якого, сторони встановили, що орендодавцем майна, визначеного ОСОБА_4 оренди від 15.10.2013р. №209840910972 є ПАТ "Українська залізниця"(п.1 Додаткового договору).

Пунктом 2 зазначеного Додаткового договору встановлено, що у тексті договору найменування балансоутримувача державне підприємство "Одеська залізниця" замінити на регіональна філія "Одеська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" та скорочене найменування філія "Одеська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця".

У відповідності до п.5 ОСОБА_4, строк дії договору оренди було продовжено до 31.03.2016р.

Додатковим договором від 07.07.2016р. сторони погодили продовжити термін дії договору оренди до 31.07.2016р.

14.07.2016р. позивач звернувся до відповідача з листом №НЗЕ-02/421, яким повідомив, що термін дії договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №20984091097г після закінчення терміну його дії продовжуватись не буде.

Крім того, зазначеним листом позивач просив відповідача повернути орендовані приміщення 31.07.2016р.

15.07.2016р. відповідач направив на адресу позивача лист №30, яким просив продовжити строк дії договору оренди на строк дії свідоцтва про атестацію автостанції до 02.12.2018р.

Листом №32 від 18.07.2016р. відповідач звернувся до начальника станції Одеса-Головна ОСОБА_5, яким просив продовжити строк дії договору оренди на строк дії свідоцтва про атестацію автостанції до 02.12.2018р.

Листами від 20.07.2016р. та 01.08.2016р. начальник вокзалу станції Одеса-Головна ОСОБА_5 та головний інженер вокзалу станції Одеса-Головна повідомили відповідача про необхідність повернення за актом приймання-передачі орендованого майна в строк до 04.08.2016р.

01.08.2016р. позивач листом №НЗЕ-02/431 зазначив відповідачу, що правлінням публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" прийнято рішення про відмову у продовженні дії договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №20984091097г після закінчення терміну його дії.

З підстав закінчення терміну дії договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, та не повернення відповідачем орендованого майна, позивач, 08.08.2016р., звернувся до останнього з претензією №НЮ-14/1007, якою вимагав повернути орендоване майно до 18.08.2016р., проте зазначена претензія відповідачем залишена без відповіді.

Безпідставне знаходження відповідача в нежитлових приміщеннях, що в свою чергу перешкоджає позивачу вільно користуватись цими приміщеннями і стало підставою для останнього звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно з ч.1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими документами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Стаття 319 Цивільного кодексу України встановлює, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Власність зобов'язує.

Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Держава не втручається у здійснення власником права власності.

Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом.

Приписами ст.320 Цивільного кодексу України визначено, що власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності.

Згідно ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Відповідно до ст.391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" оренда майна інших форм власності може регулюватися положеннями цього Закону, якщо інше не передбачено законодавством та договором оренди.

Частиною 2 ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що договір оренди припиняється в разі:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря);

- банкрутства орендаря;

- загибелі об'єкта оренди;

- ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частина 1 ст.785 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.10.2013р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (Орендодавець) та ТОВ "ОДЕСПАССЕРВІС" (Орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №20984091097г, відповідно до умов якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме частину, а саме: частину нежитлового приміщення багажних кас (інв.№11002), площею 38,00 кв.м., за адресою: м. Одеса, Привокзальна площа, 2 (далі - ОСОБА_4), що обліковується на балансі державного підприємства "Одеська залізниця" (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена ТОВ "КК "Бюро оцінки Стефанович" станом на 30 червня 2013р. та становить 350 800,00 (триста п'ятдесят тисяч вісімсот грн. 00 коп.) гривень (п.1.1. ОСОБА_4).

Цей Договір укладено строком на один рік, який діє з моменту підписання його сторонами (п.10.1. ОСОБА_4).

Протягом дії договору оренди сторонами додатковими угодами від 08.04.2014р., 23.03.2015р., 31.07.2015р., 12.02.2016р., 31.03.2016р., 07.07.2016р. продовжувався строк оренди.

Додатковим договором від 07.07.2016р. сторони погодили продовжити термін дії договору оренди до 31.07.2016р.

Відповідно до п.10.6. ОСОБА_4 сторони погодили, що чинність цього ОСОБА_4 припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

У відповідності до п.10.9. ОСОБА_4, у разі припинення або розірвання цього ОСОБА_4 протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Балансоутримувачу. У разі, якщо Орендар затримав повернення ОСОБА_4, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.

З врахуванням того, що строк дії договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №20984091097г з врахуванням додаткових угод сплив 31.07.2016р. , відповідачем частина нежитлового приміщення багажних кас, за адресою: м. Одеса, Привокзальна площа, 2, загальною площею - 38,00 м2 використовуються безпідставно, всупереч волі позивача, у зв'язку з чим публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" правомірно звернулось до господарського суду Одеської області із даним позовом.

А тому, апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції що позовні вимоги ПАТ "Українська залізниця" є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню.

З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подані апеляційні скарги, не можуть бути підставою для зміни рішення, оскільки спростовуються вищевикладеним.

ТОВ "ОДЕСПАССЕРВІС" та ПП "ПОСПОЛІТА СЕРВІС" ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надали, а тому зазначені вище факти скаржниками під час розгляду апеляційних скарг в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржники посилалися як на підставу своїх вимог, доводів і заперечень.

Отже апеляційні скарги ТОВ "ОДЕСПАССЕРВІС" та ПП "ПОСПОЛІТА СЕРВІС" підлягають залишенню без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 13.10.2016 року у даній справі - без змін.

Проте враховуючи обставини справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно приписів ч.1 ст.121 ГПК України господарський суд має право за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити або розстрочити виконання рішення суду.

Відповідно до Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996р. №02-5/333 „Про деякі питання практики застосування ст. 121 Господарського процесуального кодексу України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст.121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Зі змісту п. 7.2 роз'яснень Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року №9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Матеріали справи свідчать, що 15.10.2013р. ТОВ "ОДЕСПАССЕРВІС" уклало договір оренди №209840910972 з Регіональним відділенням фонду державного майна України по Одеській області про строкове платне користування державним нерухомим майном, а саме: частиною нежитлового приміщення багажних кас (інв. №11002) будівлі багажного відділення пасажирського вокзалу Одеса-Головна, площею 38,0 кв.м., за адресою: м. Одеса, Привокзальна площа,2.

Предмет договору було передано в оренду з метою відкриття квитково-диспетчерського пункту та надання станційних послуг пасажирам та перевізникам автомобільним транспортом на маршрутах загального користування (розміщення транспортних підприємств з перевезення пасажирів).

Додатковим договором №4 від 12.02.2016р., було встановлено, що орендодавцем майна, визначеного договором оренди від 15.10.2013р. є ПАТ «Укрзалізниця» та продовжено строк дії договору до 31.03.2016р.

Додатковим договором від 31.03.2016р. строк дії договору було продовжено до 30.07.2016р.

На підставі вищезазначеного договору оренди, Державною інспекцією України з безпеки на наземному транспорті було видане Свідоцтво про атестацію автостанції АС «ОСОБА_5 ЖДВ» за номером 0078, строк дії з 03.12.2013р. до 02.12.2018р.

На даний час, з території автостанції здійснюється 260 рейсів щоденно відповідно до ОСОБА_4 з Одеською обласною державною адміністацією на внутрішньообласні рейси та Дозволів, виданих Мінінфраструктури, на міжобласні рейси. Послуги з перевезення надаються понад двом тисячам пасажирів. При цьому, через АС «ОСОБА_5 ЖДВ», здійснюється багата кількість соціально значущих рейсів для пільгових категорій населення, які проходять до відділених населених пунктів Одеської області, де крім автобусних перевезень не здійснюється жодне сполучення.

Негайне виконання рішення суду в частині зобов'язання ТОВ "ОДЕСПАССЕРВІС" усунути перешкоди в користуванні майном - частиною нежитлового приміщення багажних кас, за адресою: м. Одеса, Привокзальна площа, 2, загальною площею - 38,00 м2 - шляхом його звільнення - може призвести до соціального колапсу, який, в першу чергу, вдарить по соціально-незахищених верствах населення.

Отже, ТОВ "ОДЕСПАССЕРВІС" необхідний час для пошуку нового місця оренди для надання станційних послуг пасажирам та перевізникам автомобільним транспортом на маршрутах загального користування.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку про відстрочення виконання судового рішення від 13.10.2016р. у справі №916/2555/16 до 01.07.2017р.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України,

суд постановив:

Апеляційні скарги ТОВ "ОДЕСПАССЕРВІС" та ПП "ПОСПОЛІТА СЕРВІС" залишити без задоволення, рішення господарського суду Одеської області від 13.10.2016р. у справі №916/2555/16 - без змін.

Відстрочити виконання рішення господарського суду Одеської області від 13.10.2016р. у справі №916/2555/16 до 01.07.2017р.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Т.А. Величко

Суддя Л.В. Поліщук

Суддя С.В. Таран