Рішення

від 19.12.2016 по справі 520/5143/16-ц

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 520/5143/16-ц

Провадження № 2/520/3190/16

Заочне Рішення

іменем України

19 грудня 2016 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Прохорова П.А.,

при секретарі - Цвігун А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Чахуйовича, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Хакана та Товариства з обмеженою відповідальністю «Солі Пак», про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_5, звернувся до Київського районного суду м. Одеси із вказаним цивільним позовом про стягнення з відповідачів боргу у солідарному порядку. Відповідно до останньої редакції позовних вимог, позивач просив суд стягнути з відповідачів зазначену заборгованість у розмірі 20000,00 дол. США, що еквівалентно 511896,53 грн., 3 % річних від простроченої суми у розмірі 18175,83 коп., індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 43038,46 грн.

В обґрунтування заявленого позову позивач вказав, що в липні 2015 року він надав відповідачам ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у позику грошові кошти у розмірі 20000,00 дол. США. При цьому ОСОБА_3 та ОСОБА_2 діяли в своїх інтересах та інтересах ТОВ «Солі Пак», засновниками якого вони, та витратили отримані кошти на придбання обладнання для ведення товариством господарської діяльності.

Згідно досягнутої між сторонами домовленості відповідачі зобов'язались повернути отримані у позику кошти у період з 15 до 30 серпня 2015 року, однак до тепер жодних коштів позивачеві не передано, зобов'язання за договором позики відповідачами не виконано, у зв'язку з чим позивач вимушений звернулись до суду за захистом своїх майнових прав.

Учасники справи про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у судове засідання не з'явились, про поважні причини своєї неявки не повідомили.

Представник позивача звернулась до суду з заявою, у якій просила суд розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала, проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Дослідивши матеріали справи суд встановив, що неявка відповідачів без зазначення про поважність її причин є повторною. Відповідно до положень ч.4 ст.169, ст. 224 ЦПК України суд ухвалив постановити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Засади ст.ст. 3,11 ЦПК України, ст. 15 ЦК України, а також положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року гарантують кожній особі право на захист її порушених, оспорюваних чи невизнаних прав а також охоронюваних законом інтересів судом.

Звертаючись до суду за захистом свого права позивач визначає предмет та підстави позову самостійно.

Згідно п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

При цьому відповідно до системного аналізу положень ст.ст. 10, 11, 27, 57-60 ЦПК України, сторони при вирішенні спору зобов'язані довести перед судом ті обставини, на які вони посилаються як на підстави їх вимог.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 09.07.2015 року, ОСОБА_5 надав у борг ОСОБА_2 Чахуйовичу, ОСОБА_3, ОСОБА_4 Хакану грошові кошти у розмірі 20000,00 дол. США. Надання вказаних грошових коштів у борг відповідачам підтверджується розпискою від 09.07.2015 року, що складена турецькою мовою. До матеріалів справи долучено переклад такої розписки, що посвідчено відповідно до вимог законодавства.

За умовами укладеного між сторонами договору позики, позику належало повернути у строк до 30 серпня 2015 року, однак за наданими позивачем поясненнями жоден з позичальників ніяких коштів йому не повернув.

Крім того за наданими суду відомостями ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є співзасновниками ТОВ «Солі Пак», та отримуючи позику діяли у тому числі від імені такого товариства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. Та на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 533 ЦК України визначено, що у зобов'язанні, визначеному у грошовому еквіваленті до іноземної валюти, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлено договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Таким чином ухвалюючи рішення про стягнення заборгованості за договором позики, що була надана у іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення вказує гривневий еквівалент відповідної суми за курсом НБУ на дату постановлення рішення, або станом на іншу дату, відповідно до заявлених позивачем вимог.

Так, позивач, за останньою редакцією позовних вимог, просив суд стягнути з відповідачів заборгованість за вказаним договором позики у розмірі 20000,00 дол. США, із застосуванням курсу валют, що встановлений НБУ на 04.11.2016 року (1 дол. США до 25,5948 грн.), що відповідно до розрахунку складає 511896,00 грн. При цьому позивач за текстом позову вказує гривневий еквівалент зазначеної заборгованості - 511896,52 грн., що за наведеним вище висновком суду є завищеним. Таким чином позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

При цьому щодо вимог позивача про застосування наслідків прострочення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦПК України (стягнення втрат від інфляції та 3% річних), то суд зазначає наступне.

Згідно роз'яснень, наданих у Оглядовому листі ВГСУ від 29.04.2013 № 01-06/767/2013, вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, однак унеможливлює урахування розрахованого Державним комітетом статистики України індексу інфляції для обґрунтування вимог, пов'язаних із знеціненням валюти боргу. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України при проведенні аналізу практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві (від 04.03.2014 року): як передбачено нормами Закону № 1282-ХІІ, індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті - гривні. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає (рішення ВСУ від 28 березня 2012 р. у справі 6-36736 вов 10). Тому норми ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, яке визначене у гривні.

Вимоги позивача про стягнення 3% річних відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦПК України підлягають задоволенню виходячи з наступного: строк виконання грошового зобов'язання настав 30 серпня 2015 року, таким чином його прострочення почалось із наступного дня, - 31 серпня 2015 року, та оскільки грошові кошти позичальниками не повернені, триває по день ухвалення рішення у справі.

При цьому позивач в уточненій позовній заяві просив суд стягнути з відповідача 3% річних за прострочення грошового зобов'язання у період з 31.08.2015 року по 04.11.2016 року (432 дні) із застосуванням до розрахунків курсу валют, що встановлені НБУ станом на 04.11.2016 року.

Таким чином розмір 3% річних має бути визначено згідно розрахунку 20000,00*3/100/365*432= 710,14 дол. США, що за зазначеним курсом валют (1 дол. США до 25,5948 грн.), еквівалентно до 18175,89 грн. Позивач в свою чергу просив суд про стягнення 3% річних в розмірі 18175,83 грн., а тому заявлені позивачем вимоги в цій частині підлягають задоволенню, що відповідає засадам диспозитивності.

На підставі викладеного суд доходить висновку про часткову обґрунтованість позову та про необхідність стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості за договором позики від 09.07.2015 року в розмірі 20000,00 дол. США (із зазначенням еквіваленту станом на 04.11.2016 року - 511896,00 грн.) та 3% річних за період прострочення грошового зобов'язання з 31.08.2015 року по 04.11.2016 року в розмірі 710,14 дол. США, еквівалентному до 18175,83 грн., та про необхідність відмови у іншій частині позовних вимог.

Відповідно до положень ст.ст. 88 ЦПК України з відповідачів на користь позивачів підлягають стягненню судові витрати в розмірі, пропорційному до частини задоволених вимог.

Так загальна ціна позову у гривневому еквіваленті склала 573110,81 грн., сума вимог, що була задоволена судом склала у гривневому еквіваленті 530071,83 грн. Таким чином з відповідачів на користь позивача підлягає компенсації сума судового збору в розмірі 5297,26 грн.

Керуючись ст.ст. 10,11, 79-88, 169, 208, 213-215, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 509, 525, 524, 526, 530, 533, 610, 611, 625, 626, 633 ЦК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Чахуйовича, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Хакана та Товариства з обмеженою відповідальністю «Солі Пак», про стягнення грошових коштів, - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 Чахуйовича (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1), ОСОБА_3, ОСОБА_4 Хакан (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2), ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СОЛІ ПАК» (ідентифікаційний код юридичної особи - 39479646) на користь ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3) суму боргу у розмірі 20000,00 дол. США, що станом на 04.11.2016 року еквівалентно до 511896,00 грн., та 3% річних за період прострочення з 31.08.2015 року по 04.11.2016 року в розмірі 710,14 дол. США, що станом на 04.11.2016 року еквівалентно до 18175,83 грн.

У задоволенні інших вимог позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 Чахуйовича (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1), ОСОБА_3, ОСОБА_4 Хакан (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2), ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СОЛІ ПАК» (ідентифікаційний код юридичної особи - 39479646) на користь ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3) компенсацію понесених позивачем судових витрат в розмірі по 1324,32 грн., з кожного.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом десяти днів з моменту отримання копії рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Київський районний суд м. Одеси протягом 10 днів після проголошення рішення.

Суддя П. А. Прохоров