Рішення

від 04.02.2010 по справі 2-146/2010

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Макарівський районний суд Київської області

смт. Макарів, вул. Димитрія Ростовського, 35, 8000, (04578) 5-13-39

4.02.2010 року.Макарівський районний суд Київської області в складі головуючого судді Тюхтія П.М. при секретарі Чмир І.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Макарів справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2,ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом,посилаючись на те, що з 1978 року та до теперішнього часу, проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з своєю матір»ю та батьком, які були хворими людьми та потребували допомоги, особливо наприкінці життя.

21 грудня 1998 року помер батько, тому мати ОСОБА_4 вступила у спадщину після померлого чоловіка,

10 січня 2001 року померла мати ОСОБА_4, після якої залишилося спадкове майно, яке і є предметом позову.

Під час життя батьків, та після смерті батька, відповідачі, в порушення положень Сімейного кодексу України не здійснювали утримання батьків, а в подальшому одного з них, які були пенсіонерами, тобто - непрацездатними і потребували матеріальної допомоги. Також враховуючи хворобливість людей похилого віку, батьки, а особливо мати після смерті батька, потребувала особливої уваги та додаткових витрат на лікування, викликаних хворобою та немічністю.

Вважав,що відповідачі не мають права на спадкування за законом тому, шо вони ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавців.

За життя батька та матері, відповідач ОСОБА_5 не здійснював догляд та утримання батьків, оскільки відбував покарання за умисне нанесення тяжких тілесних ушкоджень батькам та замах на їхнє життя.

Після відбування покарання за вчинений злочин, відповідач ОСОБА_3 не налагоджував стосунків з батьками, не піклувався про них та не приїздив навіть на поховання.

У ст. 1224 Цивільного кодексу України передбачено умови, за яких спадкоємець усуватиметься від права на спадщину. Так, не мають права на спадкування особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя.

Тому просив суд позбавити відповідачів права на спадщину на підставі ст..1224 ЦК України.

В судовому засіданні позивач підтвердив наведене та свої вимоги.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з»явилася.

Відповідач ОСОБА_3 не визнав позову.Пояснив,що їздив до батьків,привозив їм продукти,працював на їхньому городі.

Вислухавши пояснення сторін,дослідивши матеріали справи,суд прийшов до висновку,що позовні вимоги не підтверджуються належними доказами,а тому задоволенню не підлягають.

Позивач не надав суду докази на підтвердження вказаних у позові обставин : наявності та ім.»я обох батьків,їх смерті та родинні відносини між ним,відповідачами та батьками. Позивачем не надано також належних доказів про те,що існують обставини,які б відповідно до ст..1224 ЦК України надали б суду обґрунтовані підстави для усунення відповідачів від права на спадкування після смерті батьків.

Згідно вироку Криворіжського районного суду від 23.01.1978 року відповідач ОСОБА_3 дійсно засуджений за ст..ст.107 ч. 1,206 ч.2,142 ч.1 КК УРСР.З вироку вбачається,що він здійснював насильство в межах вказаних складів злочинів стосовно своїх батьків,проте не в зв»язку з спадкуванням. Він не вчинював замах на їх життя ,скоїв злочини будучи неповнолітнім.

У відповідності до ст..60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі наведеного та керуючись ст.. 1224 ЦК України,ст..ст.60,215 ЦПК України,суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яку може бути подано протягом десяти днів з часу проголошення рішення.