Рішення

від 16.12.2016 по справі 545/2266/16-ц

ПОЛТАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/2266/16-ц

Провадження № 2/545/999/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2016 р. . Полтавський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Цибізова С.А.,

при секретарі - Лабовкіна Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Заворсклянськоі сільської ради Полтавського району, Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, треті особи - Селянське (ФГ) "Золотий колос", Полтавська районна державна нотаріальна контора, Районна державна Адміністрація, Полтавська районна рада, з участю прокурора, про визнання в порядку спадкування: права постійного користування на земельну ділянку, правонаступником за померлим засновником, корпоративні права на селянське (фермерське ) господарство,-

в с т а н о в и в

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, з врахуванням уточнених позовних вимог прохав суд визнати за ним право постійного користування земельною ділянкою площею 50,57 га, яка знаходиться на території Заворсклянської сільської ради Полтавського району в порядку спадкування за померлим 17.10.2010 року ОСОБА_2, яка належить останньому на підставі державного акту на право постійного користування землею ІУ-ПЛ №020041, виданого 12.06.2001 р. головою Полтавської районної ради. Визнати ОСОБА_1, 19.08.1964р.н., в порядку спадкування, правонаступником померлого 17.10.2010р. засновника Селянського (фермерського) господарства «Золотий Колос» ОСОБА_3 Івановчиа. Визнати за ОСОБА_1, в порядку спадкування, корпоративні права на Селянське (фермерське) господарство «Золотий Колос»

В обґрунтування позову посилався на те, що є рідним братом спадкодавця, отримав від нього спадщину та одержав свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок в с. Минівка, Полтавського району, пров. Спортивний, 12, видане 10.01.2013р. Полтавською державною нотаріальною конторою, яке зареєстровано в реєстрі за №1-294. Проте, нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на право користування вказаною земельною ділянкою та право на корпоративні права на Селянське (фермерське) господарство «Золотий Колос», оскільки на його думку, державний акт та статут господарства мають неповну інформацію.

Беручи до уваги, що статутні документи селянського (фермерського) господарства «Золотий колос» та державний акт є дійсними, і їх недійсність не встановлена судом чи законом, вважав, що має право на спадкування зазначених прав. Крім того, зазначав, що згідно довідки Відділу держземагенства у Полтавському районі від 03.02.2014р. №02-02/56 вищезазначена земельна ділянка дійсно значиться за померлим ОСОБА_2.

Щодо спадкування права на земельну ділянку вважав, що право постійного користування земельною ділянкою підлягає спадкуванню відповідно до аналогічних норм щодо спадкування права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Також зазначав, що норми ст. 36 ЗУ В«Про фермерське господарствоВ» визначають порядок припинення діяльності фермерського господарства, де передбачено, що діяльність фермерського господарства припиняється у разі, якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства у порядку встановленому законом. Таким чином, законодавець передбачив право спадкування на права фізичної особи, як засновника фермерського господарства.

У судове засідання позивач з'явився, позов підтримав, просив його задовольнити з підстав вказаних у позові. Також зазначив, щ на даний час є керівником СФГ «Золотий Колос», яке веде господарську діяльність та сплачує податки.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, оскільки зокрема вважала, що право постійного користування землею не підлягає спадкуванню.

Інші особи до суду не з'явились , будучі належним чином повідомлені про час та дату розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір

Встановлено, що згідно свідоцтва про смерть виданого 21.10.2010 року в штаті Мінісота, 17.10.2010року помер ОСОБА_3 .

Згідно наданих копій матеріалів спадкової справи, спадкоємцем за померлим є його брат - ОСОБА_1, інших заяв про прийняття спадщини або відмову від прийняття спадщини не надходило.

Відповідно до державного акту на право постійного користування землею ІУ-ПЛ №020041, ОСОБА_3 належала земельна ділянка площею 50,57 га яка знаходиться на території Заворсклянської сільської ради Полтавського району.

Згідно статуту Селянського (фермерського) господарства «Золотий Колос» єдиним засновником господарства був ОСОБА_3. При цьому відповідно до п.4.3. Статуту головою господарства може бути лише засновник, або особа яка є його правонаступником . Відповідно до п.5.3. успадкування земельної ділянки та майна господарства проводиться згідно заповіту, або в порядку встановленому законом.

Згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) селянського (фермерського) господарства «Золотий Колос», дана юридична особа в процесі припинення не перебуває , засновником господарства є ОСОБА_3, керівник - ОСОБА_1 (а.с.35)

Відповідно до довідки Головного управління ДФС у Полтавській області селянського (фермерського) господарства «Золотий Колос» станом на 28.09.2016 року не має заборгованості зі сплати податків.

Відповідно до доповнень до статуту Селянського (фермерського) господарства «Золотий Колос» членами господарства є - ОСОБА_1, - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7. Згідно витягу з по господарської книги 27.03.2002 року останні разом із померлим виїхали до Сполучених Штатів Америки. Від зазначених осіб а також ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до суду з Штата Мінісота надійшли заяви, про те що останнім відомо про розгляд зазначеної справи судом, заяви про прийняття спадщини вони не подавали та в майбутньому не планують цього робити.

Згідно свідоцтва про смерть №9790675 від 11.01.29016 року - ОСОБА_7 помер 08 січня 2016 року в штаті Мінесота, ніколи не був одружений.

У відповідності до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб.

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1,5.ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ст.1219 ЦК України , не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;

Згідно ст. 1 ЗУ від 19.06.2003, № 973-IV "Про фермерське господарство", фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.

У ст. 23 ЗУ « Про фермерське господарство» встановлено, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону

Відповідно до ст.36 зазначеного закону рішення про припинення діяльності фермерського господарства приймається: власником у разі реорганізації або ліквідації фермерського господарства - відповідно до закону та Статуту фермерського господарства; у разі якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства у порядку, встановленому законом; у разі банкрутства фермерського господарства - відповідно до закону.

Таким чином оскільки спеціальним законом передбачається вищезазначений порядок спадкування у фермерському господарстві для продовження його діяльності, то позивач як член фермерського господарства та спадкоємець померлого ОСОБА_3 обґрунтовано просить визнати його правонаступником останнього, а отже в даній частині позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.167 Господарський кодекс України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

З аналізу наведених норм вбачається, що фермерське господарство є особливою формою кооперації членів родини чи родичів які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, участь у фермерському господарстві невід'ємно пов'язана з майном останнього, а отже корпоративні права у даній формі господарства відсутні.

Таким чином в задоволенні вимог щодо визнання в порядку спадкування за позивачем корпоративних прав господарства слід відмовити.

Вирішуючи питання щодо спадкування постійного прав користування земельною ділянкою, суд дійшов наступного.

Згідно з частиною 1 статті 92 ЗК України (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.

Зі змісту частини другої статті 92 ЗК України вбачається, що передача земельної ділянки у постійне користування громадянам не передбачена.

Пунктом 6 Перехідних положень ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Отже, земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування.

Відповідно до статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118 ЗК України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно із частиною першою статті 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Відповідно до статті 1225 ЦK України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Згідно із частиною першою статті 407 ЦK України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до частини другої статті 407 ЦК України (у редакції, що діяла на час відкриття спадщини), та частини другої статті 102-1 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.

Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Разом з тим, статтею 23 Закону України «Про фермерське господарство» передбачено, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Відпвоідно до статті 19 Закону України «Про фермерське господарство» до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Згідно із частиною першою статті 20 зазначеного Закону майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або у разі припинення членства у фермерському господарстві. Розмір частки та порядок її отримання визначаються статутом фермерського господарства.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові ВСУ України у справі за № 6-2329 цс16 від 05.10.2016 року.

Таким чином у задоволенні позовних вимог в частині спадкування права на постійне користування земельною ділянкою слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 174, 209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Заворсклянськоі сільської ради Полтавського району, Головне управління Держгеокадастру у Полтавській област - задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_1 19.08.1964р.н. в порядку спадкування, правонаступником померлого 17.10.2010 року засновника селянського(фермерського)господарства "Золотий Колос"(Полтавський район, с.Минівка, пров.Спортивний,12, код 13952618) ОСОБА_2.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: ОСОБА_11