Постанова

від 23.12.2016 по справі 820/5508/16

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

23 грудня 2016 р. № 820/5508/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання - Самігулліній К.В.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАНКО-ТОЙС" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Данко-Тойс», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області: № НОМЕР_1 від 21.09.2016р., НОМЕР_2 від 21.09.2016р. та № НОМЕР_3 від 21.09.2016р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, порушують права та законні інтереси позивача.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви.

Відповідач, згідно наданих до суду письмових заперечень, позов не визнав та просив в його задоволенні відмовити через безпідставність.

В судовому засіданні представник відповідача позов також не визнав та просив в його задоволенні відмовити у повному обсязі.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що фахівцями Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області в серпні 2016 року було проведено документальну виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.03.20165р.

За наслідками вказаної перевірки складено акт від 05.09.2016р. № 516/20-40-14-01-08/37462143 (а.с. 8-92, том 1), згідно висновків якого встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема:

- порушення Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. № 318, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999р. № 290, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000р. № 92, Інструкції про застосування «Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій», затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30.11.1999р.; п.п. 14.1.11, п.п. 14.1.257, п.п. 14.13 п. 14.1 ст. 14, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. 138.2 ст. 138, п. 138.1 п. 138.2 ст. 138, п.п. 145.1.2 п. 145.1 Податкового кодексу України, чим встановлено занижено об'єкта оподаткування з податок на прибуток на загальну суму 16256564 грн., в тому числі за 2014 рік на суму 5448625 грн., за 2015 рік на суму 3385540 грн., за 1 квартал 2016 року на суму 7422399 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 2926182 грн., в тому числі за 2014 рік на суму 980753 грн., за 2015 рік на суму 609397 грн., за 1 квартал 2016 року на суму 1336032 грн..;

- порушення п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість за березень 2014 року на суму 10570 грн., за грудень 2014 року на суму 190400 грн., за січень 2015 року на суму 211406 грн., за квітень 2015 року на суму 56950 грн., за травень 2015 року на суму 88000 грн., за березень 2016 року на суму 91667 грн., що призвело до завищення суми від'ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку на загальну суму 320125 грн., у тому числі за грудень 2014 року на суму 10570 грн., за січень 2015 року на суму 190400 грн., за травень 2015 року на суму 81155 грн., за червень 2015 року на суму 38000 грн.; до заниження податку на додану вартість на суму 49612 грн., в тому числі за січень 2015 року на суму 23817 грн., за квітень 2015 року на суму 25795 грн.; до завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за березень 2016 року на суму 91667 грн.

- відповідно до п. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки» від 12.06.1995р. № 436/95-ВР, за порушення вимог п. 2.6 Положення № 637 застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповно та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої суми 2000 грн.х5= 10000 грн.

За наслідками розгляду вказаного акту перевірки, податковим органом прийнято оскаржувані в даній справі податкові повідомлення - рішення від 21.09.2016р.:

- № НОМЕР_1 (а.с. 109 том 1), згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання суми податку на додану вартість в розмірі 38692,50, в тому числі за основним платежем на суму 25795 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 12897,50 грн. ;

- № НОМЕР_2 (а.с. 110, том 1), згідно якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 223755 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 111877,50 грн.;

- № НОМЕР_3 (а.с. 111, том 1), згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 308318 грн., в тому числі за основним платежем - 253936 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 54382 грн.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Судом встановлено, що доходячи висновку про наявність виявлених перевіркою порушень та необхідність прийняття оскаржуваних в даній справі податкових повідомлень - рішень, відповідач виходив з того, що позивачем неправомірно занижено об'єкт оподаткування з податку на прибуток за 2014 рік на загальну суму 1000000 грн., оскільки позивач, як вважав податковий орган, фактично використав у власній господарській діяльності безоплатно отримані виробничі запаси на суму 1000000 грн., первинних документів щодо придбання яких до перевірки не надано. При цьому податковий орган вказав, що у разі безоплатного отримання запасів відбувається збільшення активів підприємства - одержувача та, оскільки при цьому не виникають зобов'язання з оплати чи будь-яка інша компенсація вартості таких запасів, то збільшується розмір власного капіталу підприємства. При безоплатному отриманні запасів сума доходу визначається згідно п. 21 П(С)БО «15», а саме: у сумі їх справедливої вартості.

Також податковим органом було встановлено здійснення позивачем у перевіреному періоді реалізації дитячих ігор, пазлів, наборів.

При цьому, перевіркою було встановлено, що за даними бухгалтерського обліку позивача за рахунком 631 «Розрахунки з постачальниками» станом на 01.01.2014 р. обліковується кредиторська заборгованість по взаємовідносинам з ТОВ «Дизайн-Студія «Оптімус» (код ЄДРПОУ 37876296) на загальну суму 6095883,44 грн.

Перевіркою також було встановлено, що станом на 31.12.2013 р. за розрахунками між ТОВ «Данко-Тойс» та ТОВ «Дизайн-Студія «Оптімус» обліковується кредиторська заборгованість на суму 6095883 грн., яка виникла у 2012 році.

За період 01.01.2014р. по 31.12.2015р. позивачем перераховано на користь ТОВ «Дизайн-Студія «Оптімус» 1800000 грн. З 01.01.2016 р. по 31.03.2016 р. взаємовідносин дані суб'єкт господарювання не мали, погашення заборгованості не здійснювалось. Таким чином, станом на 31.03.2016 р. сплинули терміни позовної давності, передбачені Цивільним Кодексом Україні на заборгованість у сумі 4295883 грн., яка, за судженням податкового органу підпадає під визначення безнадійної.

Перевіркою було встановлено, що списання вищевказаної заборгованості до складу доходу позивача а за І квартал 2016 року при розрахунку податку на прибуток підприємства не включено. Таким чином, податковий орган вважав, що ТОВ «Дизайн-Студія «Оптімус» фактично безоплатно надано послуги ТОВ «Данко-Тойс» на суму 4295883 грн., що можна розцінювати як отриману безповоротну фінансову допомогу.

Таким чином, за судженням податкового органу, в порушення вимог П(С)БО 15, пп. 14.1.11, пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, позивачем занижено суму доходів, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за І квартал 2016 року на суму 4295883 грн.

Під час проведення перевірки також було встановлено, що позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «ТПК «Вега» (код ЄДРПОУ 39267710), ТОВ «ЛТК-інтернешнл» (код ЄДРПОУ 37439376), ТОВ «ІБК Україна» (код ЄДРПОУ 39271125), ТОВ «Трігнаут» (код ЄДРПОУ 39528478), ТОВ «Брукленд» (код ЄДРПОУ 39462496), ТОВ «Аруна Трейд» (код ЄДРПОУ 40051092), ТОВ "КГ "ПРОМЕНЕРГОРЕСУРС" (код ЄДРПОУ 38690273), ТОВ «Поліпресс-Восток» (код ЄДРПОУ 38157652) згідно господарських договорів.

При цьому, за даними єдиного реєстру податкових накладних та вантажно-митних декларацій податковим органом не було встановлено придбання вказаними підприємствами у повному обсязі товарно-матеріальних цінностей, які в подальшому були реалізовані ними позивачу та використані ним у власній господарській діяльності. Крім того, податковим органом було враховано, що зазначені вище контрагенти позивача, згідно отриманої податкової інформації, відсутні за місцезнаходженням, а свідоцтва платників ПДВ цих підприємств анульовано. Стосовно ТОВ «ТПК ОСОБА_2» до єдиного реєстру внесено дані про порушення кримінального провадження за ч.3 ст. 212 КК України.

Підсумовуючи зібрані дані відповідач дійшов висновку, що реальність вчинення між позивачем та його контрагентами у перевіреному періоді господарських операцій відсутня, в зв'язку з чим у позивача не було підстав для податкового обліку господарських операцій з вказаними вище контрагентами.

Крім того, податковим органом було враховано, що у перевіреному періоді позивач мав господарські відносини з ТОВ «Дизайн-Студія «Оптімус» згідно договору про надання послуг від 04.10.2011р. при цьому, за твердженням податкового органу, надані до перевірки акти виконаних робіт за вказаним договором не містять конкретного переліку виконаних робіт, відсутні дані щодо обсягу та змісту господарських операцій, в зв'язку з чим вказані акти не є достовірним доказом факту поставки послуг. Таким чином, як вважав податковий орган, витрати за послугами, отриманими від ТОВ «Дизайн-Студія «Оптімус» не відносяться до адміністративних витрат.

Так само, податковою перевіркою було встановлено віднесення позивачем до складу адміністративних витрат у 2014 році витрат за актом про надання послуг від 01.12.2014р. № 14, згідно якого ФОП ОСОБА_3 позивачу надано послуги з комп'ютерного програмування та впровадження бухгалтерської програми на загальну суму 200000 грн.

Відповідач при цьому вказав, що наданий до податкової перевірки акт виконаних робіт містить лише суму наданих послуг, проте не містить переліку виконаних робіт, а позивачем не надано пояснень яку комп'ютерну програму було встановлено та як вона використовується у господарській діяльності позивача.

Крім того, податковою перевіркою було встановлено придбання позивачем у перевіреному періоді автомобілю BMW X5, який за твердженням відповідача, до 14.09.2015р. (дати виписки о першого путьового листа, складеного 14.09.2015р.) фактично не експлуатувався. В зв'язку з цим відповідач вважав наявним завищення з боку позивача суми нарахованої амортизації за 2014 рік на 81247 грн., у 2015 році на 64997 грн., що, на його думку, призвело до завищення об'єкта оподаткування з податку на прибуток у 2014 та 2015 роках.

Також перевіркою було встановлено відображення позивачем у бухгалтерському обліку витрат з придбання у вересні 2015 року авіаційних квитків за маршрутом Москва - Гуанджоу на ім'я ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на загальну суму 20116 грн. з ПДВ відповідно до акту здачі - прийняття робіт (надання послуг) № 11-4620 від 14.09.2015р. та накладної № 11-4619 від 14.09.2015р., які, за твердженням відповідача, не містять посади особи, відповідальної за здійснення господарської операції та дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції від імені позивача. Крім того, як зазначив відповідач, ОСОБА_4 було прийнято на роботу вже після придбання квитків - у жовтні 2015 року, а до перевірки не було надано наказів на відрядження працівників.

Проте суд з висновками податкового органу про наявність виявлених податковою перевіркою порушень не погоджується, виходячи з наступного.

Як встановлено з листа ГУ ДФС України в Харківській області від 16.09.2016р. № 5337/10/20-40-14-01-17, наданого в зв'язку з розглядом заперечень позивача на акт податкової перевірки від 05.09.2016р. № 516/20-40-14-01-08/37462143, висновки вказаного акту в частині визнання безнадійної заборгованості у сумі 4295883 грн., порушення позивачем вимог П(С)БО 15 «Дохід», п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого, за висновками акту перевірки, занижено об'єкт оподаткування з податку на прибуток за 2014 рік на загальну суму 1000000 грн., а також висновки щодо невідповідності актів виконаних робіт за господарськими відносинами с ФОП ОСОБА_3 щодо встановлення комп'ютерного програмування, визнано необґрунтованими, в зв'язку з чим вказані порушення не бралися до уваги при прийнятті оскаржуваних в даній справі податкових повідомлень-рішень.

Щодо решти виявлених перевіркою порушень, згідно матеріалів справи встановлено, що між позивачем і ТОВ «ІНТЕР-БІЗНЕС-КОНСАЛТІНГ УКРАЇНА» 15.01.2015 р. був укладений договір поставки №8-Д (а.с. 142-144, том 1), згідно якого ТОВ «ІНТЕР-БІЗНЕС-КОНСАЛТІНГ УКРАЇНА» позивачу було передано товар, що підтверджується видатковою накладною №1 від 15.01.2015 р. на суму 417 600 грн. , в тому числі ПДВ 69600 грн. та виписано податкову накладну №1 від 15.01.2015 р. на суму 417600 грн., в тому числі ПДВ 69600 грн.

Транспортування товару підтверджується товарно-транспортною накладною №Р1 від 15.01.2015 р. Розрахунок за придбаний товар було здійснено в безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням №24 від 30.01.2015р. .

ТОВ «ІНТЕР-БІЗНЕС-КОНСАЛТІНГ УКРАЇНА» було передано позивачу товар, що підтверджується видатковою накладною №2 від 16.01.2015 р. на суму7 37 400 грн. , в тому числі ПДВ 122900 грн. ТОВ «ІНТЕР-БІЗНЕС-КОНСАЛТІНГ УКРАЇНА» була виписана податкова накладна №2 від 16.01.2015 р. на суму 737400 грн., в тому числі ПДВ 122900 грн.

Транспортування товару підтверджується товарно-транспортною накладною №Р2 від 16.01.2015 р., розрахунок за придбаний товар було здійснено в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученням №24 від 30.01.2015р.

ТОВ «ІНТЕР-БІЗНЕС-КОНСАЛТІНГ УКРАЇНА» було передано товар позивачу, що підтверджується видатковою накладною №4 від 03.02.2015 р. на суму 7 30 800 грн., в тому числі ПДВ 121800 грн. Податковий кредит сформовано без врахування даної господарської операції.

Транспортування товару підтверджується товарно-транспортною накладною №Р4 від 03.02.2015 року. Розрахунок за придбаний товар було здійснено в безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням №50 від 19.02.2015 р.

ТОВ «ІНТЕР-БІЗНЕС-КОНСАЛТІНГ УКРАЇНА» було передано товар позивачу, що підтверджується видатковою накладною №5 від 19.02.2015 року на суму 744000 грн., в тому числі ПДВ 124000 грн. Податковий кредит сформовано без врахування даної господарської операції.

Транспортування товару підтверджується товарно-транспортною накладною №Р5 від 19.02.2015 р., розрахунок за придбаний товар було здійснено в безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням №58 від 26.02.2015 р.

Щодо господарських відносин позивача з ТОВ «БРУКЛЕНД» судом встановлено, що між ними 01.04.2015 р. був укладений договір купівлі-продажу №ДГ 25-04 (а.с. 218-220, том 1).

За даним договором ТОВ «БРУКЛЕНД» було передано товар позивачу, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000025 від 06.04.2015 року на суму 341700 грн., в тому числі ПДВ 5 6950 грн. та виписано податкову накладну №25 від 06.04.2015 року на суму 341700 грн. , в тому числі ПДВ 56950 грн.

Транспортування товару підтверджується товарно-транспортною накладною №Р25 від 06.04.2015 року. Розрахунок за придбаний товар було здійснено в безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням №116 від 07.04.2015 року.

Судом також встановлено, що між позивачем та ТОВ «АРУНА-ТРЕЙД» 22.02.2016 року був укладений договір поставки №151 (а.с. 1-2, том 2) та до договору сторонами була погоджена специфікація (а.с. 3, том 2).

В межах виконання даного договору ТОВ «АРУНА-ТРЕЙД» було передано товар позивачу, що підтверджується видатковою накладною №192 від 16.03.2016 р. на суму 3751818 грн., в тому числі ПДВ 625303 грн.

В зв'язку з укладеним договором ТОВ «АРУНА-ТРЕЙД» виписано на адресу позивача податкову накладну №205 від 04.03.2016 р. на суму 901977,15 грн., в тому числі ПДВ 150329,52 грн., податкову накладну №202 від 01.03.2016р. на суму 550000,0 грн., в т.ч. ПДВ на суму 91666,67 грн., податкову накладну № 206 від 16.03.2016р. на суму 2299840,85 грн., в т.ч. ПДВ на суму 383306,81 грн. Транспортування товару підтверджується товарно-транспортною накладною № Р192 від 16.03.2016 р. Розрахунок за придбаний товар було здійснено в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями № 40 від 01.03.2016р., №77 від 31.03.2016р., №111 від 27.04.2016р., № 154 від 24.05.2016р., № 45 від 04.03.2016р., № 146 від 18.05.2016 р.

Між позивачем та ТОВ «ТРІГНАУТ» судом встановлено укладення 12.05.2015 р. договору купівлі-продажу №3/2015 (а.с.55-57, том 2), на виконання якого ТОВ «ТРІГНАУТ» передано позивачу товар згідно видаткових накладних, що підтверджується видатковою накладною №1 від 25.05.2015 р. на суму 528000 грн., в тому числі ПДВ 88000 грн.

В зв'язку з укладеним договором ТОВ «ТРІГНАУТ» була виписано податкову накладну №1 від 21.05.2015 р. на суму 52 8000 грн., в тому числі ПДВ 88000 грн. Транспортування товару підтверджується товарно-транспортною накладною №Р1 від 25.05.2015 р. Розрахунок за придбаний товар було здійснено в безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням №162 від 21.05.2015 р.

Також судом встановлено, що між позивачем ТОВ «ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «ВЕГА» 25 12.2014 р. був укладений договір купівлі-продажу № 2512 (а.с. 73-75, том 2), відповідно до якого ТОВ «ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «ВЕГА»» передано позивачу товар, що підтверджується видатковою накладною № 163 від 25.12.2014р. на суму 627600 грн., в тому числі ПДВ 104 600 грн.

В зв'язку з укладеним договором ТОВ «ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «ВЕГА» на адресу позивача була виписана податкова накладна №14 від 25.12.2014 р. на суму 627600 грн., в тому числі ПДВ 104600 грн. Транспортування товару підтверджується товарно-транспортною накладною №Р163 від 25.12.2014 р. Розрахунок за придбаний товар було здійснено в безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням №389 від 26.12.2014 р.

Між позивачем та ТОВ «ЛТК-ІНТЕРНЕЙШНЛ» у перевіреному періоді встановлено укладення 23.09.2014 р. договору купівлі-продажу №09/06-141 (а.с. 95-98, том2), згідно умов якого ТОВ «ЛТК-ІНТЕРНЕЙШНЛ» позивачу передано товар, що підтверджується видатковою накладною №70 від 30.09.2014 р. суму 514 800грн., в тому числі ПДВ 85800 грн.

В зв'язку з укладеним договором ТОВ «ЛТК-ІНТЕРНЕЙШНЛ» на адресу позивача виписана податкова накладна №14 від 30.09.2014р. на суму 514800грн., в тому числі ПДВ 85800 грн.

Транспортування товару підтверджується товарно-транспортною накладною № Р70 від 30.09.2014р. Розрахунок за придбаний товар було здійснено в безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням № 291 від 01.10.2014 р.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «ОСОБА_6 ПРОМЕНЕРГОРЕСУРС» 15.01.2014 р. був укладений договір поставки №32/2014 (а.с. 122-124, том 2), до якого сторонами погоджена специфікація (а.с. 125, том 2).

Відповідно до вказаного договору ТОВ «ОСОБА_6 ПРОМЕНЕРГОРЕСУРС» позивачу передано товар, що підтверджується видатковою накладною №1 від 06.02.2014 р. на суму 199800 грн.., в тому числі ПДВ 33300 грн.

Податковий кредит сформовано без врахування даної господарської операції.

Транспортування товару підтверджується товарно-транспортною накладною №Р1 від 06.02.2014 року. Розрахунок за придбаний товар було здійснено в безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням №48 від 14.02.2014р.

Між позивачем та ТОВ «ПОЛИПРЕСС-ВОСТОК» 01.01.2013 р. було укладено договір №1/13 (а.с. 146-148, том 2), згідно умов якого ТОВ «ПОЛИПРЕСС-ВОСТОК» передано позивачу товар, що підтверджується видатковою накладною №16 від 22.01.2014 р. на суму 150 000 грн., в тому числі ПДВ 25000 грн., видатковою накладною №71 від 23.06.2014 року на суму 83801,51 грн., в тому числі ПДВ 13966,93 грн., видатковою накладною №70 від 10.06.2014 року на суму 140000 грн., в тому числі ПДВ 23333,33 грн., видатковою накладною N 42 від 28.02.2014р. на суму 150000 грн., в тому числі ПДВ 25000 грн., видатковою накладною №49 від 12.03.2014 р. на суму 63420 грн., в тому числі ПДВ 10570,01 грн.

Податковий кредит сформовано без врахування даних господарських операцій. Транспортування товару підтверджується товарно-транспортною накладною № Р16 від 22.01.2014 р., товарно-транспортною накладною № Р71 від 23.06.2014 р., товарно-транспортною накладною № Р70 від 10.06.2014р., товарно-транспортною накладною №Р42 від 28.02.2014 р., товарно-транспортною накладною №Р49 від 12.03.2014 р. Розрахунок за придбаний товар було здійснено в безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням №21 від 22.01.2014 р., платіжним дорученням №21 від 22.01.2014 р., платіжним дорученням №168 від 26.05.2014р., платіжним дорученням №57 від 24.02.2014р., платіжним дорученням № 79 від 07.03.2014р.

З огляду на відсутність власного транспорту, для здійснення належного переміщення товару позивачем було укладено договір перевезення від 01.03.2012р.з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 Факт належного надання послуг з перевезення підтверджується актами приймання-передання послуг.

За відсутності у власності позивача нежитлових приміщень, які можна використовувати як склад та цех з вироблення товарів, ним з громадянином України ОСОБА_7 було укладено договори оренди приміщень за адресою: м. Харків, вул. Цементна,8, загальною площею 250 кв.м, № 01/01/2014 від 01.01.2014р. та № 01/01/2015 від 01.01.2015р., до яких складено акти приймання-передачі приміщень.

Як встановлено судом, товари, придбані позивачем за зазначеними вище угодами Позивачем було використано для виготовлення іграшок та іграшкових наборів для дітей. Внутрішнє переміщення матеріалів для подальшого виготовлення іграшок та іграшкових наборів для дітей було здійснено на підставі даних бухгалтерського обліку та підтверджується виписками по бухгалтерському рахунку 201. Необхідність використання придбаних товарів для виготовлення іграшок та іграшкових наборів підтверджується калькуляцією собівартості продукції (за бухгалтерським обліком) у 2014-2015 роках.

У зв'язку з використанням придбаних матеріалів для подальшого виготовлення іграшкових наборів дані матеріали в подальшому були списані на підставі наказу директора підприємства № 1П від 04.01.2014р. Внутрішнє переміщення готової продукції було здійснено на підставі накладних на передачу готової продукції, складних уповноваженими особами, які працюють на підприємстві на підставі трудової угоди, що підтверджується наказами про прийняття на роботу. Готова продукція в подальшому була реалізована на підставі цивільно-правових угод позивача з ТОВ «АВТО АРТ», ТОВ «Альянс Трест», ТОВ «Торговая сеть ІСР», ТОВ «Звита», ТОВ «ХАЛИФ», ПП «ЧАС-ПІК», ТОВ «ЧИТАЙ ОСОБА_8», ПП «КІ-НАЛ», ТОВ «Компанія «Орфей», Dolepack- Aur S.R.L.

Суд зазначає, що відповідач, не визнаючи реальний характер господарських операцій між позивачем та його контрагентами у перевіреному періоді, наводить доводи про відсутність реальної господарської діяльності контрагентів позивача, від яких позивач отримав товар за господарськими договорами, недоліки у їх діяльності, зокрема відсутність за місцем знаходження та анулювання свідоцтв платника ПДВ, порушення кримінальної справи. Такі висновки зроблені з посиланням на податкову інформацію, зібрану податковими органами.

Разом з тим, відповідач не наводить ґрунтовних доводів щодо відсутності або істотних недоліків первинних документів, складених за спірними господарськими операціями, які б могли вплинути на податковий облік господарських операцій, на виконання яких їх було складено. Також відповідачем визнається і наявність податкових накладних, які, як встановлено судом, було виписано контрагентами позивача на його адресу з дотриманням вимог чинного податкового законодавства.

Суд вважає такі доводи та висновки, що ґрунтуються на них, невірними та передчасними.

При цьому суд зазначає, що копії долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, що також спростовує доводи відповідача про порушення позивачем стандартів бухгалтерського обліку.

На підставі зазначених вище обставин суд доходить висновку, що подані позивачем документи, підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату отриманих послуг) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду. Можливі наявні недоліки деяких первинних документів не можуть слугувати підставою для невизнання господарської операції, що ними оформлена, за умови належного документального підтвердження даної господарської операції іншими доказами.

Крім того, суд зауважує, що податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від іншої особи, зокрема, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а відтак, якщо останній не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З урахуванням викладеного, факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що одержати податкову вигоду можна лише тоді, коли на одному з етапів придбання товару, який експортується (сировини, з якої він може бути виготовлений), ПДВ до державного бюджету не сплачується, а експортер вживає заходів до відшкодування податку з бюджету, тобто що без участі експортера податкова вигода не може бути одержана; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Зазначена позиція узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини, яку суди України застосовують як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, Європейський Суд з прав людини, у своєму рішенні від 22.01.2009 р. у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню.

На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Наявні в справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад з метою проведення безтоварних операцій та отримання незаконної податкової вигоди.

Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

В зв'язку із встановленим суд зауважує, що відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України якою визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В даній справі судом встановлено що витрати позивача за спірними операціями є такими, що підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, що надавало позивачу право на формування відповідних витрат та зумовило правильне визначення ним розмірів податку на прибуток.

Разом з тим суд зауважує, що позивачем, на виконання вимог частини 1 статті 75 КАС України, до суду не надано доказів в обґрунтування своїх позовних вимог щодо незаконності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 21.09.2016р. № НОМЕР_3 в частині завищення з боку позивача суми нарахованої амортизації, що призвело до завищення об'єкта оподаткування з податку на прибуток у 2014 та 2015 роках. Крім того, позивачем не надано доказів в обґрунтування законності відображення у бухгалтерському обліку витрат з придбання у вересні 2015 року авіаційних квитків за маршрутом Москва - Гуанджоу на ім'я ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на загальну суму 20116 грн. з ПДВ.

В зв'язку з наведеним суд вважає доводи позивача про незаконність податкового повідомлення-рішення від 21.09.2016р. № НОМЕР_3 в цій частині не доведеними.

Щодо доводів податкового органу про порушення позивачем ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, суд зазначає наступне.

Згідно приписів п.п. 198.1 ст. 198 ПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.п. 198.3. зазначеної статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

З аналізу положень Податкового кодексу України судом встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту витрати зі сплати податку за відсутності податкової накладної, або за наявності податкової накладної, оформленої з порушенням положень ст. 201 Кодексу.

Згідно ст. 201 Податкового кодексу України підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку чинне законодавство не передбачає.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем податковий кредит в даній справі сформований на підставі сплачених сум ПДВ від господарських операцій, які підтверджені документально та є належним чином виконані.

Підсумовуючи наведене, суд зауважує, що відповідно до приписів ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даній справі відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, суду не в повній мірі надано докази законності та обґрунтованості оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, в зв'язку з чим позовні вимоги про визнання протиправними та скасування оскаржуваних в даній справі податкових повідомлень - рішень є таким, що підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст. ст. 11, 12, 52, 55, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАНКО-ТОЙС" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 21.09.2016 року №0001861401та №0001851401.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 21.09.2016р. № НОМЕР_3 на суму 145311 грн., в решті вказане податкове повідомлення-рішення залишити без змін.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАНКО-ТОЙС" (місцезнаходження: 61020, м.Харків, вул.Цементна, буд.8, код ЄДРПОУ - 37462143) судовий збір у розмірі 10240 (десять тисяча двісті сорок) грн. 57 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м.Харків, вул. Пушкінська, буд.46, код ЄДРПОУ - 39599198).

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 23 грудня 2016 року.

Суддя Панченко О.В.