Постанова

від 21.12.2016 по справі 805/2554/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Христофоров А.Б.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2016 року справа №805/2554/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Сіваченка І.В.

суддів: Шишова О.О., Чебанова О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року у справі № 805/2554/16-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АДЕПТ-ГРУП" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АДЕПТ-ГРУП" (далі - ТОВ "АДЕПТ-ГРУП" або товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - Інспекція, податковий орган) про визнання протиправними дії та скасування рішення №24/2655-11-06 від 31.03.2016 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, зобов'язання поновити реєстрацію, як платника податку на додану вартість шляхом внесення запису про відміну анулювання реєстрації до Реєстру платників податку на додану вартість, зобов'язання відновити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму ліміту податку на додану вартість у суму 6 833 353,06 грн., яка там знаходилась на дату анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, обґрунтовуючи тим, що податковим органом було безпідставно винесено спірне рішення, оскільки підприємство здійснювало господарську діяльність та неодноразово направляло договір про визнання електронних документів до податкового органу, однак отримувало безпідставні відмови у підписані договору. З причин відсутності Договору про визнання електронних документів підприємство не мало можливості реалізувати товар та отримати прибуток від господарської діяльності, оскільки не мало можливості зареєструвати податкові накладні. Крім того, при імпорті товару було сплачено на митниці ПДВ у сумі 6 833 353,06 грн., яка була анульована разом з рішенням про анулювання платника ПДВ. Вважає дії податкового органу незаконними, у зв'язку з чим звернувся до суду.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року адміністративний позов було задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано Рішення Інспекції №24/2655-11-06 від 31.03.2016 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ В«Адепт-ГрупВ» .

Зобов'язано Інспекцію поновити реєстрацію ТОВ В«Адепт-ГрупВ» , як платника податку на додану вартість шляхом внесення запису про відміну анулювання реєстрації до Реєстру платників податку на додану вартість.

Зобов'язано Інспекцію відновити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість значення реєстраційної суми з податку на додану вартість у сумі 6833 353,06 грн., станом на дату анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Постанова мотивована тим, що неприйняття податковим органом договору про визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису не є спірним питанням зазначеного позову, однак суд взяв до уваги той факт, що позивачем вживалися дії щодо належного виконання обов'язків платника податку стосовно надання податкової звітності.

Також, у відповідності до пунктів 49.11, 49.15 статті 49 Податкового кодексу України (далі - ПК України), контролюючий орган не надіслав/не надав позивачу письмової відповіді про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови протягом п'яти робочих днів з дня її отримання, а також, не надав суду докази, що підтверджують не отримання контролюючим органом вказаних декларацій, а тому наведені декларації вважаються прийнятими контролюючим органом.

Таким чином, внаслідок протиправності дій відповідача позивач позбавлений права використати право на реєстрацію податкових накладних на суму 6 833 353,06 грн.

Фактично, відповідач позбавив позивача у підтвердженні права на мирне володіння його майном, що призводить до значних втрат у господарській діяльності позивача та не узгоджується із закріпленими в Україні, як у правовій державі, принципами юридичної визначеності та законних (легітимних) очікувань. Тому, створення перешкод чи встановлення обмежень, що не ґрунтуються на вимогах закону у праві вільно розпоряджатись накопиченим за наслідками розрахунків з бюджетом від'ємним значенням з податку на додану вартість є формою втручанням у право на мирне володіння своїм майном.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що постанова суду першої інстанції є необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню та просив прийняти нове рішення, яким скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що скаржнику не зрозуміло як суд першої інстанції міг задовольнити позов, адже відновлення в системі електронного адміністрування спірної суми коштів впливає на права та обов'язки іншої юридичної особи, яка не є стороною у справі та не залучена судом на прохання відповідача або самостійно, а саме Державної фіскальної служби України. Державна фіскальна служба України є самостійною юридичною особою зі своїм кодом ЄДРПОУ, правами, обов'язками та повноваженнями.

Крім того, у зв'язку з прийняттям рішення про анулювання реєстрації платником ПДВ №24/2655-11-06 від 31.03.2016 Товариства, сума ПДВ, яка була на індивідуальному рахунку позивача в системі електронного адміністрування автоматично перерахувалася до бюджету на підставі п. 200-1.8 ст. 200-1 ПК України.

Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому згідно пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю В«Адепт-ГрупВ» (код ЄДРПОУ 38844981, вул. Урицького, буд.9, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122), пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації з 29.07.2013 року № 1 266 102 0000 043901, що підтверджується Витягом з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.8-9).

Згідно Свідоцтва № 200136671 Серії НБ№484120 вбачається, що ТОВ В«Адепт-ГрупВ» з 01.09.2013 був зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві, є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому ПК України повноваження та згідно ст. 48 КАС України здатний особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Судами встановлено, що з підстав ненадання податкової звітності у період з 01.02.2015 по 01.02.2016 Рішенням № 24/2655-11-06 від 31.03.2016 Інспекції анульовано реєстрацію ТОВ В«Адепт-ГрупВ» , як платника податку на додану вартість (а.с.83-85).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем до податкового органу надавалася податкова звітність з податку на додану вартість: 11.01.2016 за грудень 2015, яка отримана податковим органом, згідно штампу 11.01.2016; 08.02.2016 за січень 2016, яка отримана податковим органом, згідно штампу 08.02.2016; 19.02.2016 за третій квартали 2015 року, яка отримана податковим органом, згідно штампу 20.02.2016.

Крім того, у період з 01.01.2016 по 17.05.2016 позивач неодноразово намагався укласти договір про визнання електронних документів задля своєчасного подання податкової звітності, надсилаючи його до органу ДПІ, але відповідач з підстав, що не відповідали фактичним обставинам, відмовлявся від укладення таких договорів, що підтверджується Квитанціями №1 та №2 (а.с.19-28).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює ПК України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Стаття 184 ПК України визначає порядок анулювання реєстрації платника податків, яке здійснюється шляхом вилучення особи з реєстру платників податку. При цьому підстави для такого вилучення визначені даною статтею та є виключними а також не підлягають розширеному тлумаченню.

Підпунктом В«гВ» пункту 184.1 статті 184 ПК України встановлено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається, зокрема, у разі якщо, особа яка зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

У відповідності до п. 49.2 ст. 49 ПК України, платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством (п. 49.3 ст. 49 ПК України).

Відповідно до пункту 49.8 статті 49 ПК України, прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Пунктом 49.9 статті 49 ПК України встановлено, що за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Як встановлено судом, 11.01.2016; 08.02.2016, 19.02.2016 позивачем особисто було подано податкові декларації до податкового органу, про що свідчать штампи контролюючого органу на податкових деклараціях.

Крім того, позивачем вживалися заходи щодо використання права на подання податкової звітності засобами електронного зв'язку, шляхом подачі договору про визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису, однак податковим органом договір не прийнято.

Тобто, позивач був позбавлений права своєчасного звітування шляхом направлення засобами електронного зв'язку, зокрема, декларації з податку на додану вартість.

Суд зауважує, що неприйняття податковим органом договору про визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису не є спірним питанням зазначеного позову, однак бере до уваги той факт, що позивачем вживалися дії щодо належного виконання обов'язків платника податку стосовно надання податкової звітності.

Посилання в апеляційній скарзі, що згідно діючого законодавства з 1 липня 2015 року позивач повинен був подавати декларації з податку на додану вартість виключно в електронній формі, спростовуються матеріалами справи.

Так, дійсно, відповідно до приписів абз.2 пункту 49.4 статті 49 ПК України податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

В той же час, згідно з приписами абз.3 пункту 49.4 статті 49 ПК України у разі розірвання контролюючим органом в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів платник податків, договір з яким розірвано, має право до складання нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами "а" і "б" пункту 49.3 цієї статті, тобто, в паперовій формі, що і було зроблено позивачем.

Позивачем до апеляційного суду надано лист-відповідь відповідача від 14 грудня 2016 року, з якого вбачається, що 24.11.2015 між сторонами було укладено договір про визнання електронних документів, який розірвано 11.12.2015.

Таким чином, як вбачається вищенаведеного, подання звітності з податку на додану вартість 11.01.2016; 08.02.2016, 19.02.2016 позивачем зроблено у відповідності з нормами діючого законодавства.

Також, судом встановлено, що у відповідності до пунктів 49.11, 49.15 статті 49 ПК України, контролюючий орган не надіслав/не надав позивачу письмової відповіді про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови протягом п'яти робочих днів з дня її отримання, а також, не надав суду докази, що підтверджують не отримання контролюючим органом вказаних декларацій, а тому наведені декларації вважаються прийнятими контролюючим органом.

Отже, у період з 01.02.2015 по 01.02.2016, визначений у спірному рішенні про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 24/2655-11-06 від 31.03.2016, посилання податкового органу на неподання платником податку протягом 12 послідовних податкових місяців податкової декларації з податку на додану вартість є безпідставними, що обумовлює відсутність підстав для анулювання свідоцтва про реєстрацію позивача як платника податку на додану вартість, відтак, такі дії слід визнати протиправними.

З огляду на зазначене, рішення № 24/2655-11-06 від 31.03.2016 Інспекції про анулювання реєстрації ТОВ В«Адепт-ГрупВ» , як платника податку на додану вартість, підлягає скасуванню.

Судом також встановлено, що здійснюючи господарську діяльність, позивачем було укладено зовнішньоекономічний контракт № 29/12 від 29 грудня 2015 року з нерезидентом В« FLYNDER TRADING LPВ» (Шотландія, Великобританія) предметом якого є постачання товарів народного вжитку (а.с.29-35).

На підтвердження придбання товарів сформовані митні накладні:

50470000/2016/100337;504070000/2016/100316;504070000/2016/100334;4070000/2016/100335;504070000/2016/100336;504070000/2016/100338;504070000/2016/100339;5070000/2016/10036;504070000/2016/100387;504070000/2016/100393;504070000/2016/100407;504070000/2016/100412;504070000/2016/100413;504070000/2016/100416;504070000/2016/100425;504070000/2016/100425;504070000/2016/100427;504070000/2016/100437;504070000/2016/100166;504070000/2016/100303;504070000/2016/100317;504070000/2016/100318;504070000/2016/100319;504070000/2016/100359;504070000/2016/100363;504070000/2016/100366;504070000/2016/100408;504070000/2016/100409;504070000/2016/100410;504070000/2016/100411;504070000/2016/100433 та інвойси, з яких вбачається, що у період з 19.03.2016 року по 25.03.2016 позивачем було отримано імпортований товар на суму 31 788 340,07 грн., з яких митний збір у сумі 2 378 425,17 грн. та сума податку на додану вартість 6 833 353,06 грн. (а.с.36-105).

З матеріалів справи вбачається, що на підставі платіжних доручень №1,3,6,7,8,9,10 у період з 26.02.2016 по 25.03.2016 позивачем було внесено до Миколаївської ДФС передоплату за митне оформлення у сумі 6 833 353,06 грн.

Також, між позивачем та ПАТ В«ФростВ» був укладений договір оренди складу №12/03-16 від 05.03.2016 для складання придбаного товару (а.с.15-18).

Отже, до дня прийняття відповідачем спірного рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ позивачем проводилися фінансово-господарські операції, у т.ч. придбання імпортованих товарів зі сплатою на митниці податку на додану вартість на загальну суму 6 833 353,06 грн.

Позивач зазначає, що разом з рішенням про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість було списано значення реєстраційної суми 6 833 353,06 грн. у системі електронного адміністрування ПДВ, що позбавило позивача використати право на реєстрацію податкових накладних.

Підстави анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, а також наслідки такого анулювання визначені ст. 184 ПК України.

Статтею 184 ПК України, встановлено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку. З моменту анулювання реєстрації особи як платника податку, така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних. У разі анулювання реєстрації особи як платника податку, останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації. Якщо товари/послуги, необоротні активи, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту, не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, такий платник податку в останньому звітному (податковому) періоді не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визначити податкові зобов'язання по таких товарах/послугах, необоротних активах виходячи із звичайної ціни відповідних товарів/послуг чи необоротних активів, крім випадків анулювання реєстрації як платника податку внаслідок реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону. У разі якщо платник податку, реєстрація якого анулюється, має податкові зобов'язання за результатами останнього податкового періоду, така сума податку враховується в суму зменшення бюджетного відшкодування, а в разі його відсутності у строки, визначені цим Кодексом, платник зобов'язаний погасити суму податкових зобов'язань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, залишатиметься така особа зареєстрованою як платник цього податку на день сплати такої суми податку чи ні. У разі якщо за результатами останнього податкового періоду особа має право на отримання бюджетного відшкодування, таке відшкодування надається протягом строків, визначених цим розділом, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату отримання такого бюджетного відшкодування, чи ні.

Таким чином, з вищенаведеної статті, не вбачається відсутність права платника податків внаслідок анулювання реєстрації платника ПДВ на віднесення сплачених сум до податкового кредиту або виписку податкових накладних за господарськими операціями, здійснюваними до такого анулювання та під час наявності у такого платника статусу платника ПДВ.

Основні принципи функціонування системи електронного адміністрування ПДВ визначено статтею 200-1 ПК України.

Згідно з положеннями п.200-1.1 ст.200-1 ПК України система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: - суми податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; - суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; - суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; - суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; - інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX В«Перехідні положенняВ» цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлений Кабінетом Міністрів України (постанова Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №569 В«Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартістьВ» , якою затверджено Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - Порядок №569)

Згідно п.13 Порядку №569 електронного адміністрування податку на додану вартість, ДФС автоматично обчислює суму податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі. Платник податку має право отримувати у ДФС інформацію про стан свого електронного рахунка (в тому числі додаткових електронних рахунків), а також суму податку, на яку він має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі.

Таким чином, внаслідок протиправності дій відповідача позивач позбавлений права використати право на реєстрацію податкових накладних на суму 6 833 353,06 грн.

Фактично, відповідач позбавив позивача у підтвердженні права на мирне володіння його майном, що призводить до значних втрат у господарській діяльності позивача та не узгоджується із закріпленими в Україні, як у правовій державі, принципами юридичної визначеності та законних (легітимних) очікувань.

Так, відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Конвенція, залишаючи за державною владою велику свободу відносно рішень в сфері економічної та соціальної політики, підтверджує, що таке вручання в гарантовані права не буде повільним.

Мирне володіння означає, що порушення принципу, встановленого у першому реченні, може мати місце і за відсутності прямого або фізичного втручання у право власності. Так, наприклад, порушення може мати форму позбавлення можливості використати власність, ненадання дозволів, або інших форм перешкоджання реалізації права власності, що є наслідком застосування законодавства або заходів органів державної влади/рішення Європейського суду у справі Wiggins v. Unated Kingdom Appl. 7456/76 (1976)/.

Європейським судом з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), В«БулвесВ» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03) було зазначено, що затримки у відшкодуванні ПДВ можна вважати втручанням у право на мирне володіння своїм майном, а постійні затримки відшкодування і компенсації у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, так само як і стан невизначеності щодо часу повернення коштів, порушує "справедливий баланс" між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном.

Така позиція Європейського суду з прав людини свідчить на користь висновку, що в контексті податкових спорів позбавлення права отримати податкову вигоду (податковий кредит чи бюджетне відшкодування ПДВ) розглядається як позбавлення власності.

Таким чином, створення перешкод чи встановлення обмежень, що не ґрунтуються на вимогах закону у праві вільно розпоряджатись накопиченим за наслідками розрахунків з бюджетом від'ємним значенням з податку на додану вартість є формою втручанням у право на мирне володіння своїм майном.

В той же час, відповідно до пункту 2.3 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 № 1130 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за № 1456/26233 - В«Формування та ведення Реєстру платників податку на додану вартість здійснює Державна фіскальна служба УкраїниВ» , а В«Контролюючі органи забезпечують достовірність даних про платників податків у Реєстрі, їх захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення данихВ» .

2.6. Державні податкові інспекції здійснюють, в тому числі, підготовку та обробку документів щодо відміни анулювання реєстрації;

5.10. Підставою для внесення до Реєстру змін щодо скасування анулювання реєстрації, що відбулось за самостійним рішенням контролюючого органу, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення контролюючого органу про скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ. Рішення із копіями відповідних документів направляється до Державної фіскальної служби України для внесення відповідних змін до Реєстру.

Отже, з аналізу вищенаведених вимог Положення вбачається, що внесення відповідних змін до реєстру платників податку на додану вартість є виключною компетенцією Державної фіскальної служби України, участь територіального органу ДФС (в даному випадку Інспекції) полягає лише у направленні на адресу Державної фіскальної служби України відповідних документів (будь то рішення суду або рішення контролюючого органу про скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ та інших).

Таким чином, Донецький окружний адміністративний суд, зобов'язавши Інспекцію відновити в реєстрі платників податку на додану вартість дані щодо ТОВ «Адепт-груп» невірно визначив суб'єкта владних повноважень, на якого дійсно покладений цей обов'язок, чим порушив норми матеріального права, що є підставою для зміни прийнятої судом першої інстанції постанови від 10.10.2016.

Підсумовуючи, постанова суду першої інстанції ухвалена з правильним по суті вирішенням справи, але із помилковим застосуванням норм матеріального права, що відповідно до пункту 1 статті 201 КАС України є підставою для зміни цього судового рішення.

Керуючись ст.ст. 195-196, п.2 ч.1 ст. 198, п.1 ч.1 ст. 201, ст. 205, ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року у справі № 805/2554/16-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АДЕПТ-ГРУП" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - змінити.

Абзац перший резолютивної частини постанови Донецького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року у справі № 805/2554/16-а після слова «задовольнити» доповнити словом «частково».

Абзаци третій і четвертий резолютивної частини постанови Донецького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року у справі № 805/2554/16-а викласти в наступній редакції:

«Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві направити до Державної фіскальної служби України відповідні документи для відновлення в Реєстрі платників податку на додану вартість даних щодо платника податку на додану вартість - Товариства з обмеженою відповідальністю В«Адепт-ГрупВ» .

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві направити до Державної фіскальної служби України відповідні документи для відновлення у системі електронного адміністрування податку на додану вартість значення реєстраційної суми з податку на додану вартість у сумі 6833 353,06 грн., станом на дату анулювання реєстрації платника податку на додану вартість - Товариства з обмеженою відповідальністю В«Адепт-ГрупВ» . В іншій частині позовних вимог - відмовити.».

В іншій частині постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року у справі № 805/2554/16-а - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий: І.В.Сіваченко

Судді: О.О.Шишов

ОСОБА_2