Ухвала

від 02.11.2016 по справі 820/15229/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

02 листопада 2016 року м. Київ К/800/25863/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Усенко Є.А., розглянувши

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Віллон"

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2016

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2016

у справі № 820/15229/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Віллон" (далі - ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Віллон")

до Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - ОДПІ)

про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2016, у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Віллон", посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.10.2016 касаційна скарга, подана ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Віллон" до суду 30.09.2016 засобами поштового зв'язку, була залишена без руху як така, що подана з порушенням частини 5 статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України (до касаційної скарги не додано документ про сплату судового збору за подання касаційної скарги ).

У межах строку, встановленого ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.10.2016, ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Віллон" сплачено судовий збір у розмірі 1 378,00 грн., про що свідчить квитанція від 24.10.2016 № 942410020.

Таким чином, вимоги ухвали Вищого адміністративного суду України від 04.10.2016 на дату постановлення цієї ухвали відповідачем виконані, а касаційна скарга відповідає вимогам статті 213 цього Кодексу та строкам її подання.

Разом з тим, як свідчить зміст касаційної скарги, обґрунтовуючи довід про невідповідність ухвалених у справі судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій нормам матеріального і процесуального права, товариство посилається лише на те, що за результатами перевірки податкове повідомлення-рішення не виносилось, тому ОДПІ не мала права на підставі лише висновків акту змінювати показники в інформаційній базі даних податкової звітності відносно товариства.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, зазначив, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставини щодо факту порушеного його права внаслідок відображення податковим органом інформації, отриманої за результатами податкового контролю (висновки акту позапланової виїзної перевірки від 06.08.2014 № 602/20-20-22-8/39075555) у підсистемі - автоматизованих інформаційних систем "Податковий аудит", ІС "Податковий блок".

Застосувавши норми пункту 61.1 статті 61, пункту 62.2 статті 62, пункту 71.1 статті 71, пункту 72.1 статті 72 Податкового кодексу України (далі - ПК), суди дійшли правильного висновку, що дії ОДПІ, з приводу правомірності яких виник спір, є інформаційно-аналітичне забезпеченням діяльності контролюючих органів, як комплексу заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

У пункті 61.1 статті 61 цього Кодексу визначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.2 статті 62 ПК).

Відповідно до статті 71 ПК інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з підпунктом 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

У пункті 74.1 статті 74 ПК зазначено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю і не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

Такі обставини судовими рішеннями, ухваленими у цій адміністративній справі, не встановлено.

Аналогічна правова позиція щодо застосування наведених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 09.12.2014 № 21-511а14.

Згідно зі статтею 244 2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Згідно з пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Відповідно до частини 6 статті 214 зазначеного Кодексу копія ухвали про повернення касаційної скарги або про відмову у відкритті касаційного провадження разом з доданими до скарги матеріалами направляються особі, яка подавала касаційну скаргу, а касаційна скарга залишається у суді касаційної інстанції.

Питання про повернення судового збору з підстав, визначених статтею 7 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI, зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо сплати судового збору" від 22.05.2015 № 484-VIII (редакція діє з 01.09.2015), вирішується судом за клопотанням особи про таке повернення.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону № 3674-VI судовий збір повертається у разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

Разом із тим за загальним змістом вказаної норми судовий збір повертається у випадку, коли наступили процесуальні наслідки, які не залежать та не потребують розгляду справи по суті та оцінки обставин справи і наданих сторонами доказів.

Таким чином, вимоги пункту 3 частини 1 статті 7 Закону № 3674-VI не можуть бути застосовані у разі відмови у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України.

Такий висновок щодо застосування норми пункту 3 частини 1 статті 7 Закону № 3674-VI відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 12.11.2014 № 6-138цс14 у справі за позовом комунального підприємства "Харківводоканал" до товариства з обмеженою відповідальністю "Лаки-Плюс" про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лаки-Плюс" до комунального підприємства "Харківводоканал" про розірвання договору та відшкодування збитків.

Керуючись статтею 102, пунктом 5 частини 5 статті 214, частиною 6 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Віллон" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2016 у справі № 820/15229/14.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подавала касаційну скаргу, а касаційну скаргу залишити у суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та з підстав, визначених статтями 237-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя

Вищого адміністративного

суду України Є.А. Усенко