Ухвала

від 02.11.2016 по справі 2а-5279/11/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2016 року м. Київ К/800/24515/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А. ,

суддів: Веденяпіна О.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Самбірському районі Львівської області Державної податкової служби

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2013

у справі № 2а-5279/11/1370 Львівського окружного адміністративного суду

за позовом Приватного підприємства «Енергія-Плюс»

до Державної податкової інспекції у Самбірському районі Львівської області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01.12.2011 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2013 постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Самбірському районі Львівської області від 28.04.2011 № 0000172300.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Позивач не реалізував право подання заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов`язання із ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 19.04.2011 за № 596/23-1/32703801. Згідно з цими висновками позивач порушив норми пункту 4.1 ст.4, підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3. підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР): занизив податкові зобов'язання із ПДВ за липень 2010 року на 492,82 грн. та завищив за серпень 2010 року на 375,00 грн. у зв'язку з несвоєчасним декларуванням податкових зобов'язань із ПДВ у сумі 492,82 грн. за податковою накладною від 19.07.2010 № 07-19-00003 за надані послуги ЗАТ «Львівський жиркомбінат», не включив до податкової декларації за липень 2010 року, а відобразив ПДВ у сумі 375,00 грн. у податковій декларації за серпень 2010 року; завищив податковий кредит на загальну суму 191916,68 грн. у податковому обліку за період із листопада 2009 року по квітень 2010 року за наслідками нікчемних правочинів із поставки від ПП «Львівкомфортгруп-К» та ПП «Будівельна фірма «Віалекс» товарів (послуг), у результаті чого занизив ПДВ на загальну суму 191916,68 грн. у податковому обліку за період із листопада 2009 року по квітень 2010 року; занизив ПДВ за липень 2010 року на 492.82 грн. та завищив за серпень 2010 року на 375,00 грн.

Висновок про нікчемність правочинів з поставки позивачу від ПП «Львівкомфортгруп-К» та ПП «Будівельна фірма «Віалекс» обґрунтовано відсутністю у цих постачальників основних фондів (складські приміщення, транспортні засоби) та трудових ресурсів, необхідних для здійснення поставки.

За наслідками перевірки ДПІ стосовно позивача прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.04.2011 № 0000172300 про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 192034,50 грн. за основним платежем та на 96017,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що на підставі податкових накладних, виписаних від імені ПП «Львівкомфортгруп-К» та ПП «Будівельна фірма «Віалекс» з посиланням на поставку позивачу товарів (послуг), останній сформував податковий кредит в податкових деклараціях з ПДВ за податкові звітні періоди листопад 2009 року - квітень 2010 року.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із правомірності зменшення у податковому обліку позивача сум податкового кредиту, задекларованого за податковими накладними, виписаними від імені ПП «Львівкомфортгруп-К» та ПП «Будівельна фірма «Віалекс», з огляду на ознаки фіктивності останніх, які спростовують фактичну поставку, зокрема: відсутність цих постачальників за своїм місцезнаходженням, відсутність у них основних фондів (складські приміщення, транспортні засоби) та трудових ресурсів, необхідних для здійснення поставки; не виконанням ПП «Львівкомфортгруп-К» податкового обов'язку щодо подачі податкової звітності.

Апеляційний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позов, виходив із того що обставини щодо правомірності формування позивачем сум податкового кредиту за листопад 2009 року - березень 2010 року, зокрема і за податковими накладними, виписаними від імені ПП «Львівкомфортгруп-К» та ПП «Будівельна фірма «Віалекс», було предметом планової виїзної перевірки, за результатом якої складено акт від 11.10.2010 за № 833/23-1/32703801 і якою не було встановлено відхилень у задекларованих позивачем сумах податкового кредиту.

Як свідчить акт перевірки від 19.04.2011 за № 596/23-1/32703801 (а.с. 7, 9) позапланова виїзна перевірка позивача була проведена на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 ст. 78 ПК відповідно до постанови заступника начальника ВРКС слідчого відділу податкової міліції ДПА у Львівській області Любченко А.О. від 16.11.2010, прийнятої у межах розслідування кримінальної справи.

Відповідно до частини 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Як свідчать письмові пояснення позивача, приєднані до матеріалів справи (а.с. 206-209), призначення перевірки з підстави, встановленої підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 ст. 78 ПК, ним визнаються. ДПІ у судовому процесі, зокрема й у касаційній скарзі також не заперечує цих обставин.

Відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (ПК) (у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків сторін у яких виник спір) документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

У разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність. (пункт 86.9 ст. 86 ПК в редакції до внесення змін Законом України від 20.11.2012 № 5503, який набрав чинності з 04.01.2013).

Враховуючи, що документальна позапланова виїзна перевірка позивача, за наслідками якої складено акт від 19.04.2011 за № 596/23-1/32703801, висновки якого стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, була проведена на підставі постанови заступника начальника ВРКС слідчого відділу податкової міліції ДПА у Львівській області Любченко А.О. від 16.11.2010, а доказів прийняття рішення суду у кримінальній справі, в провадженні якої призначена перевірка згідно з вказаною постановою, у судовому процесі не надано, висновок апеляційного суду про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є правильним безвідносно до підстав, якими він обґрунтований.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи (частина 2 цієї статті).

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Самбірському районі Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення; постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. Усенко Судді: підписО.А. Веденяпін підписВ.П. Юрченко