Ухвала

від 02.11.2016 по справі 2а-6368/09/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2016 року м. Київ К/800/25481/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А. ,

суддів: Веденяпіна О.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області Державної податкової служби

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2009

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013

у справі № 2а-6368/09/1370 Львівського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Європарфум»

до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області (ДПІ)

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2009, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013, позов задоволено: визнано неправомірним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.09.2009 № 000880/2300/15852/30003042.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Позивач не реалізував право подати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування у податковому обліку позивача податкового зобов`язання із податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 14.09.2009 за № 1695/23-0/300003042. Згідно з цими висновками позивач порушив норми підпункту 4.1.6 пункту 4.1 ст.4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР): занизив суму валових доходів на 242157,00 грн. у податковому облік за ІV квартал 2008 року на суму безповоротної фінансової допомоги - кредиторська заборгованість перед ТОВ «Флоресан Україна», яке визнано банкрутом та щодо якого введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; завищив валові витрати на загальну суму 201798,00 грн. у податковому обліку за ІV квартал 2008 року - безоплатно отримані товари від ТОВ «Флоресан Україна», яке визнано банкрутом, у результаті чого позивач занизив податок на прибуток на загальну суму 110989,00 грн. у податковому обліку за ІV квартал 2008 року.

За наслідками перевірки ДПІ стосовно позивача прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.09.2009 № 000880/2300/15852/30003042 про визначення податкового зобов'язання із податку на прибуток на загальну суму 144285,70 грн., у тому числі: 110989,00 грн. - за основним платежем та 33296,70 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

У судовому процесі встановлено, що станом на 31.12.2008 за позивачем рахувалась кредиторська заборгованість у загальній сумі 242157,00 грн. перед ТОВ «Флоресан Україна». Згідно з довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АВ № 447506 щодо ТОВ «Флоресан Україна» (а.с. 9-10) 29.08.2008 до Єдиного державного реєстру було внесено запис про внесення судового рішення про визнання юридичної особи банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Із вказаною обставиною ДПІ пов'язує набуття кредиторської заборгованості позивача перед ТОВ «Флоресан Україна» значення безповоротної фінансової допомоги, що має наслідком зміни у податковому обліку шляхом збільшення валового доходу на цю суму заборгованості та зменшення валових витрат на вартість безоплатно отриманих товарів від цього постачальника.

Згідно з підпунктом 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону № 334/94-ВР безповоротна фінансова допомога - це сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора.

Безнадійна заборгованість - заборгованість фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності) (пункт 1.25 цієї статті).

За визначенням пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Абзацом 2 підпункту 4.1.6 цього пункту передбачено, що валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

За змістом вказаних норм платник податку зобов`язаний збільшити валові доходи на суму кредиторської заборгованості у тому податковому періоді, в якому така кредиторська заборгованість стає безнадійною, а отже набуває ознак безповоротної фінансової допомоги. Закон № 334/94-ВР не містить застережень щодо обов'язку платника податку за наведених обставин здійснювати коригування податкового обліку у бік зменшення валових витрат.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 17.10.2011 у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Мусон» до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Згідно зі статтею 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Суди попередніх інстанцій, встановивши у судовому процесі, що запис про припинення ТОВ «Флоресан Україна» до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців був внесений 31.03.2009, зробили обґрунтований висновок, що кредиторська заборгованість позивача перед цим товариством не набула значення безповоротної фінансової допомоги (безнадійна заборгованість) у ІV кварталі 2008 року. Відтак, й обов'язку збільшити валові доходи на цю суму у ІV кварталі 2008 року у позивача не було.

Відповідно до частини 2 ст. 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків у якій виник спір) юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновку суду апеляційної інстанції, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення; постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. Усенко Судді: підписО.А. Веденяпін підписВ.П. Юрченко

№ К/800/25481/13