Ухвала

від 09.11.2016 по справі 820/4739/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2016 року м. Київ К/800/56311/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А. ,

суддів: Веденяпіна О.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у письмовому провадженні

касаційну скаргу Основянської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (ОДПІ)

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2013

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2013

у справі № 820/4739/13-а Харківського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Делтана»

до Основянської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2013, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2013, позов задоволено: скасовані податкові повідомлення-рішення ОДПІ від 10.04.2013 № 0000170222, № 0000180222.

У касаційній скарзі ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Позивач не реалізував право подати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача сум грошових зобов`язань із податку на прибуток, ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 06.03.2013 за № 1438/222/32235849. Згідно з цими висновками позивач порушив норми пункту138.2 ст. 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (ПК): завищив витрати у податковому обліку за 4-й квартал 2011 року, 1-й, 2-й та 3-й квартали 2012 року на 2319128,00 грн. за господарськими операціями, які не мали реального характеру: з поставки від ТОВ «Евентус плюс», ПП «Хімтон», ТОВ «Електродизель», ТОВ «Стройград Плюс» - товарів, від ПП «Вега-Макс», ТОВ «Орлі», ТОВ «ТД «Артекс», СПД Гуляєва Ю.О - послуг; завищив податковий кредит за листопад, грудень 2011 року, лютий. березень, квітень, травень, червень, липень, вересень 2012 року на 490706,00 грн. за податковими накладними, виписаними від імені ТОВ «Евентус плюс», ПП «Хімтон», ТОВ «Електродизель», ТОВ «Стройград Плюс», ПП «Вега-Макс», ТОВ «Орлі», ТОВ «ТД «Артекс», за операціями які не мали реального характеру, та від імені ТОВ «ЛФ «Шахин», ТОВ «Промпродукт», ТОВ «Картас», ТОВ «СТЦ «Докаінструмент», які не відобразили податкові зобов'язання за наслідками господарських операцій із позивачем. У результаті цих порушень позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 508041,00 грн. у податковому обліку за 4-й квартал 2011 року, 1-й, 2-й та 3-й квартали 2012 року та податковий кредит за листопад, грудень 2011 року, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, вересень 2012 року на загальну суму 490706,00 грн.

Висновки про відсутність реального характеру поставок позивачу товарів, послуг від імені ТОВ «Евентус плюс», ПП «Хімтон», ТОВ «Електродизель», ТОВ «Стройград Плюс», ПП «Вега-Макс», ТОВ «Орлі», ТОВ «ТД «Артекс», СПД Гуляєва Ю.О обґрунтовано ознаками їх фіктивності, як-то: відсутністю їх за місцезнаходженням, відсутністю у них основних фондів (складських приміщень, транспортних засобів тощо) та трудових ресурсів, об'єктивно необхідних для здійснення господарської діяльності («Вега-Макс», ТОВ «Електродизель»); відсутністю у позивача доказів транспортування товару; ознаками фіктивності контрагентів ТОВ «Стройград Плюс» та ТОВ «ТД «Артекс» - ТОВ «Експортком» та ТОВ «Рейнфорд» відповідно. Висновок про відсутність реального характеру поставки позивачу від СПД Гуляєва Ю.О. консультаційних послуг обґрунтовано відсутністю документів на підтвердження зв'язку цих послуг із господарською діяльністю позивача, відсутністю інформації у виписаних актах виконаних робіт щодо змісту послуги.

За наслідками перевірки ОДПІ стосовно позивача прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.04.2013: № 0000170222 - про збільшення грошового зобов'язання із податку на прибуток на 508041,00 грн. за основним платежем та на 254020,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №0000180222 - про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 490706,00 грн. за основним платежем та на 245353,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що за наслідками поставки позивачу від ТОВ «Евентус плюс», ПП «Хімтон», ТОВ «Електродизель» товарів (фарба, клей, етилацетат, розчинник, пропілен, етоксіпропанол, труба, кутова шліфовальна машина), від ПП «Вега-Макс» - вантажно-розвантажувальних послуг (з використанням спецтехніки); від ТОВ «Орлі»та ТОВ «ТД «Артекс» - транспортно-експедиційних послуг, від ТОВ «Стройград Плюс» - роботи з улаштування димоходу, від СПД Гуляєва Ю.О - консультаційних послуг сторони операцій із поставки послуг підписали акти приймання-передачі виконаних послуг; від імені цих постачальників на адресу позивача виписані видаткові та податкові накладні, на підставі яких позивач сформував витрати та податковий кредит у податкових деклараціях з податку на прибуток та з податку на додану вартість за вищевказані податкові звітні періоди.

Відповідно до пункту 138.1 ст. 138 ПК (у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків у яких виник спір) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 цієї статті).

Згідно із підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі, в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (в редакції до внесення змін Законом України від 04.07.2013 № 408-VІ).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (підпункт 198.6 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення витрат та на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів (та/або будування, спорудження останніх), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (послуг).

Заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи правомірність зменшення у податковому обліку позивача сум витрат та податкового кредиту, ОДПІ посилається на відсутність реального характеру поставок позивачу від ТОВ «Евентус плюс», ПП «Хімтон», ТОВ «Електродизель», ТОВ «Стройград Плюс», ПП «Вега-Макс», ТОВ «Орлі», ТОВ «ТД «Артекс», СПД Гуляєва Ю.О. Цей довід ОДПІ обґрунтовує отриманою під час здійснення заходів податкового контролю інформацією про визнання ТОВ «ТД «Артекс» та ТОВ «Евентус плюс» банкрутами згідно з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2013 та з рішенням Господарського суду Одеської області від 04.09.2012 відповідно; відсутністю «Вега-Макс» та ТОВ «Електродизель» за місцезнаходженням, відсутністю у них основних фондів (складських приміщень, транспортних засобів тощо), трудових ресурсів, об'єктивно необхідних для здійснення господарської діяльності; наявність у ТОВ «Експортком» та ТОВ «Рейнфорд» (контрагентів ТОВ «Стройград Плюс» та ТОВ «ТД «Артекс») ознак фіктивного підприємництва; розбіжності у податковій звітності з ПДВ позивача та ТОВ «ЛФ «Шахин», ТОВ «Промпродукт», ТОВ «Картас», ТОВ «СТЦ «Докаінструмент»; не надання позивачем під час перевірки документів щодо транспортування товару (розчинник, пропілен, етоксіпропанол загальною вартістю 56490,60 грн., в тому числі ПДВ 11298,12 грн.) від ПП «Хімтон» в квітні, травні 2012 року; не підтвердження факту отримання позивачем вище перелічених послуг та їх використання в господарській діяльності з огляду на не конкретність змісту актів виконаних робіт (наданих послуг).

Суди попередніх інстанцій на підставі оцінки доказів, приєднаних до справи, а саме: копій видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних, актів приймання-передачі виконаних послуг, актів приймання-передачі зі звітами; платіжних доручень позивача банку на безготівкові розрахунки з вище переліченими постачальниками за товари та послуги; банківських виписок по рахунку позивача на підтвердження таких розрахунків; доказів подальшого використання отриманих товарів та послуг у власній господарській діяльності (у виробництві плівки для упаковки), - за відсутності з боку контролюючого органу доказів, які б безсумнівно підтверджували безтоварність господарських операцій з поставки між позивачем та ТОВ «Евентус плюс», ПП «Хімтон», ТОВ «Електродизель», ТОВ «Стройград Плюс», ПП «Вега-Макс», ТОВ «Орлі», ТОВ «ТД «Артекс», СПД Гуляєв Ю.О., зробили юридично правильний висновок про недоведеність з боку ДПІ на виконання процесуального обов'язку, встановленого нормою частини другої ст. 71 КАС України, правомірності зменшення у податковому обліку позивача з податку на прибуток та ПДВ сум витрат та податкового кредиту відповідно. Оцінка доказів судами зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС України.

Вищенаведені норми ПК не ставлять у залежність право платника податку на податковий кредит від фактичної сплати сум податків до бюджету постачальниками товарів (послуг) по всьому ланцюгу поставки, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності, сплатив ПДВ в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність операцій з придбання ним товарів (послуг) у судовому процесі контролюючим органом не спростована. Порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді збільшення суми витрат та/чи податкового кредиту лише за встановленого факту їхніх сумісних дій щодо незаконної мінімізації податкових зобов'язань. Обставини, які б достовірно свідчили про наявність таких фактів, у справі не встановлені. Отже, зменшення у податковому обліку позивача сум податкового кредиту за податковими накладними, виписаними від імені ТОВ «ЛФ «Шахин», ТОВ «Промпродукт», ТОВ «Картас», ТОВ «СТЦ «Докаінструмент», тільки з підстави не декларування цими постачальника сум податкових зобов'язань є неправомірним.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. Усенко Судді: підписО.А. Веденяпін підписВ.П. Юрченко

№ К/800/56311/13