Ухвала

від 08.12.2016 по справі 2а-3906/10/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2016 року м. Київ К/800/95/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Веденяпіна О.А.

Островича С.Е.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.07.2010

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2013

у справі № 2а-3906/10/1370 (30619/10/9104)

за позовом Приватного підприємства «Центр допомоги та співробітництва «Хосен»

до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова

про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Центр допомоги та співробітництва «Хосен» (далі по тексту - позивач, ПП «Центр допомоги та співробітництва «Хосен» ) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Галицькому районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області) про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28.07.2010, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2013 позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем прийнято акт про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 23.04.2010 за № 45.

Оскільки, згідно даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України з березня 2008 року по січень 2009 року станом на 22.04.2010 встановлено факт заниження податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 732740,79 грн., у зв'язку із цим на підставі пп. «в» п. 9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість.

Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо: а) платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом; б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання); в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин; г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 81 цього Закону; ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання; д) установчі документи особи, зареєстрованої як платник податку, за рішенням суду визнані недійсними; е) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців зроблено запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням.

У відповідності до пп. «в» п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою анулювання визначено випадки, за яких особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин.

Податковий орган мав право анулювати реєстрацію платника податку на додану вартість на підставі п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» виключно у випадках, які визначені у ньому.

Словосполучення «з будь-яких інших причин» законодавцем у пп. «в» п. 9.8. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» вжито у такій граматичній конструкції як «особа, зареєстрована як платник податку, стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин». Так, відповідними підставами для звільнення особи, зареєстрованої платником податку на додану вартість, може бути судове рішення, нормативний або інший акт компетентного органу, внаслідок якого платник податку на додану вартість втрачає обов'язок з нарахування та/або сплати цього податку.

Отже, пп. «в» пункту 9.8. статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» містить вичерпний перелік випадків, за яких податкова інспекція анулює реєстрацію платника податку на додану вартість, до якого не входить такий випадок як наявність будь-якої іншої причини, що не визначена у цьому Законі.

Пункт 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», зокрема пп. «в» цього пункту, на який посилається податкова інспекція, не передбачає такого випадку для анулювання реєстрації платника податків як факту на часткове недекларування зобов'язань.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області відхилити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.07.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)О.А. Веденяпін (підпис)С.Е. Острович