Постанова

від 30.11.2016 по справі 910/17682/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 року Справа № 910/17682/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М., суддівДанилової М.В., Швеця В.О. розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "БДУ Логістик", м. Київ на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 року за заявоюПриватного підприємства "Компанія Енерджи", м. Київ провизнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справігосподарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "БДУ Логістик", м. Київ доПриватного підприємства "Компанія Енерджи", м. Київ простягнення 201 148, 08 грн.

за участю представників

позивача: Диких В.О., Вапельник С.Д.,

відповідача: Астапова Ю.В., Стребкова Ю.О.

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.06.2016 року залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 року заяву приватного підприємства "Компанія Енерджи" (далі за текстом - ПП "Компанія Енерджи") про визнання наказу господарського суду міста Києва від 18.03.2016 року у справі № 910/17682/15 таким, що не підлягає виконанню задоволено частково: визнано наказ господарського суду міста Києва від 18.03.2016 року у справі № 910/17682/15, виданий на виконання рішення господарського суду міста Києва від 22.09.2015 року, таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з ПП "Компанія Енерджи" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "БДУ Логістик" (далі за текстом - ТОВ "БДУ Логістик") 115 842, 20 грн. основного боргу, 4 332, 18 грн. 3 % річних та 80 973, 70 грн. інфляційних втрат; в інший частині заяви відмовлено.

Вищезазначені судові акти мотивовано наявністю правових підстав для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, з огляду на те, що зобов'язання ПП "Компанія Енерджи" зі сплати на користь ТОВ "БДУ Логістик" присуджених до стягнення рішенням господарського суду міста Києва від 22.09.2015 року у справі № 910/17682/15 грошових коштів є припиненим на підставі заяви від 30.11.2015 року про зарахування зустрічних однорідних вимог і наявності зустрічного зобов'язання ТОВ "БДУ Логістик" перед ПП "Компанія Енерджи" по відшкодуванню збитків за зіпсований товар, що підтверджується рішенням господарського суду міста Києва від 16.03.2016 року у справі № 910/29265/15; щодо зобов'язання відповідача по відшкодуванню позивачу розміру судового збору в сумі 4 022, 96 грн. відсутні правові підстави для визнання наказу господарського суду міста Києва від 18.03.2016 року у справі № 910/17682/15 таким, що не підлягає виконанню в цій частині, оскільки відповідна заява ПП "Компанія Енерджи" від 30.11.2015 року не містить посилання на зарахування такого зобов'язання, а на момент її направлення на адресу позивача рішення господарського суду міста Києва від 22.09.2015 року не набрало законної сили, тобто, не настав строк виконання такого грошового зобов'язання.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ТОВ "БДУ Логістик" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 07.06.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 року і прийняти нове рішення про залишення заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню ПП "Компанія Енерджи" без задоволення.

ПП "Компанія Енерджи" відзиву на касаційну скаргу подано не було.

В судовому засіданні представники позивача просили касаційну скаргу задовольнити, ухвалу господарського суду міста Києва від 07.06.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 року - скасувати і прийняти нове рішення про залишення заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню ПП "Компанія Енерджи" без задоволення, а представники відповідача проти доводів касаційної скарги заперечували та просили залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.03.2016 року ПП "Компанія Енерджи" до господарського суду міста Києва подано заяву, в якій заявник просив суд зупинити стягнення за наказом господарського суду міста Києва від 18.03.2016 року у справі № 910/17682/15, витребувати від Відділу ДВС Дніпровського районного управління юстиції наказ господарського суду міста Києва від 18.03.2016 року та визнати наказ господарського суду міста Києва від 18.03.2016 року у справі № 910/17682/15 таким, що не підлягає виконанню.

Вказану заяву мотивовано відсутністю обов'язку ПП "Компанія Енерджи" по сплаті на користь ТОВ "БДУ Логістик" присуджених до стягнення рішенням господарського суду міста Києва від 22.09.2015 року у справі № 910/17682/15 грошових коштів, у зв'язку із припиненням такого зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 117 ГПК України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом. Господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Отже, положення чинного законодавства України пов'язують можливість визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, із встановленим судом фактом відсутності повністю чи частково обов'язку боржника у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.11.2015 року ПП "Компанія Енерджи" було направлено на адресу ТОВ "БДУ Логістик" заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої відповідач повідомив позивача про зарахування зобов'язання ПП "Компанія Енерджи" перед ТОВ "БДУ Логістик" зі сплати грошових коштів у розмірі 205 171, 04 грн. відповідно до рішення господарського суду міста Києва від 22.09.2015 року у справі № 910/17682/15 в рахунок часткового припинення зобов'язання ТОВ "БДУ Логістик" перед ПП "Компанія Енерджи" з відшкодування збитків у розмірі 205 171, 04 грн.

При цьому, із вказаної заяви вбачається, що грошове зобов'язання ТОВ "БДУ Логістик" перед ПП "Компанія Енерджи" зі сплати збитків 205 171, 04 грн. виникло внаслідок неналежного виконання позивачем своїх зобов'язань перед відповідачем за договором транспортного експедирування № 13/2606/103 від 26.06.2013 року щодо своєчасної організації перевезення товарів.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду міста Києва від 22.09.2015 року у справі № 910/17682/15 залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2016 року та постановою Вищого господарського суду України від 11.05.2016 року присуджено до стягнення з ПП "Компанія Енерджи" на користь ТОВ "БДУ Логістик" 115 842, 20 грн. боргу, 4 332, 18 грн. 3 % річних, 80 973, 70 грн. інфляційних втрат та 4 022, 96 грн. судового збору.

18.03.2016 року на виконання зазначеного рішення видано наказ про примусове виконання рішення господарського суду міста Києва у справі № 910/17682/15.

Водночас, відповідно до рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2016 року у справі № 910\29265\15 за позовом ПП "Компанія Енерджи" до ТОВ "БДУ Логістик" про стягнення збитків в задоволені позовних вимог відмовлено повністю.

За результатами розгляду справи № 910/29265/15 судом встановлено, що в силу приписів ст. 601 Цивільного кодексу України заява позивача від 30.11.2015 року є підставою для припинення зобов'язання відповідача з відшкодування спірних збитків, у зв'язку з чим, враховуючи приписи ст. 601 Цивільного кодексу України та наявні в матеріалах справи документи, позивачем не доведено станом на момент вирішення даного спору існування зобов'язання відповідача з відшкодування завданих збитків внаслідок неналежного виконання взятих на себе згідно з договором обов'язків по організації перевезення, що і стало підставою для відмови в задоволенні відповідного позову.

Отже, судом першої інстанції при розгляді справи № 910/29265/15 встановлено, що зобов'язання по сплаті збитків було припинено на підставі приписів ст. 601 Цивільного кодексу України згідно заяви від 30.11.2015 року, якою позивачем було повідомлено відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог у сумі 205 171, 04 грн., а саме, зобов'язання підприємства перед товариством у розмірі 205 171, 04 грн. по оплаті наданих транспортно-експедиційних послуг згідно договору, нарахованих штрафних санкцій та судового збору, та частково зобов'язання товариства перед підприємством за договором по відшкодуванню завданих збитків у розмірі 205 171, 04 грн. та відмовлено в задоволенні відповідного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2016 року у справі № 910/29265/15 в силу приписів ч. 5 ст. 85 ГПК України набрало законної сили, а відтак встановлені ними обставини мають преюдиційне значення та не підлягають повторному доведенню.

З урахуванням викладеного, господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків про відсутність підстав для повторного дослідження наведених обставин (припинення з 30.11.2015 року на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання ПП "Компанія Енерджи" зі сплати на користь ТОВ "БДУ Логістик" заборгованості з оплати послуг за договором транспортного експедирування № 13/2606/103 від 26.06.2013 року у розмірі 115 842, 20 грн. та нарахованих інфляційних втрат у розмірі 80 973, 70 грн., 3 % річних у розмірі 4 332, 18 грн.), адже існування даних обставин підтверджено судовим рішення, яке набрало законної сили у справі № 910/29265/15.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину не передбачено законодавством, за загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми) здійснення відповідної заяви про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї з сторін на адресу іншої сторони, чи в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов'язань сторін в такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку.

При цьому, отримання позивачем заяви ПП "Компанія Енерджи" від 30.11.2015 року про зарахування зустрічних однорідних вимог не заперечується, доказів її оскарження в судовому порядку позивачем не надано.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків про наявність правових підстав для визнання наказу господарського суду міста Києва від 18.03.2016 року у справі № 910/17682/15 таким, що не підлягає виконанню в наведеній частині з огляду на те, що в силу положень ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання ПП "Компанія Енерджи" зі сплати на користь ТОВ "БДУ Логістик" присуджених до стягнення рішенням господарського суду міста Києва від 22.09.2015 року у справі № 910/17682/15 грошових коштів в частині 115 842, 20 грн. основного боргу, 4 332, 18 грн. 3 % річних та 80 973, 70 грн. інфляційних втрат є припиненим.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Поряд з цим, колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що доводи ТОВ "БДУ Логістик", викладені у касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм та не спростовують законних і обґрунтованих висновків господарських судів попередніх інстанцій.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 року у справі № 910/17682/15 - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіМ.В. Данилова В.О. Швець