Рішення

від 22.08.2016 по справі 910/11244/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.2016Справа №910/11244/16

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лара-груп"

про стягнення грошових коштів

Суддя Ю.В. Цюкало

Представники сторін: не з'явились.

СУТЬ СПОРУ:

У червні 2016 року до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лара-груп" (відповідач) про стягнення 122 950,00 грн. основного боргу, 13 167,94 грн. інфляційних втрат, 2 956,23 грн. 3% річних, 27 042,26 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов Договору купівлі - продажу металевих конструкцій №11/2015 від 17.08.2015 року.

15.06.2016 року через відділ діловодства Господарського суду м. Києва разом з позовною заявою від позивача надійшла заява про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2016 року суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі №910/11244/16. Розгляд справи призначено на 11.07.2016 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2016 року заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 910/11244/16 задоволено. Заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛАРА-ГРУП" (01014, м. Київ, вулиця Звіринецька, будинок 63, ідентифікаційний код 39891613) та будь-яким іншим особам вчиняти дії щодо продажу чи відчуження будь-яким іншим способом, а також щодо демонтажу, розбору, знесення, переміщення літнього майданчика та металевих конструкцій, що розташовані біля приміщення, яке знаходиться в оренді ТОВ "Лара-груп", за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 5.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2016 року розгляд справи відкладено на 27.07.2016 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2016 року відкладено розгляд справи на 22.08.2016 року.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

17.08.2015 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лара-груп" (покупець) укладено Договір купівлі - продажу металевих конструкцій №11/2015 (далі - Договір або Договір купівлі - продажу), відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти у свою власність та оплатити металеві конструкції (далі - товар) в кількостях та за ціною, що наводяться в Додатках та кошторисах до цього договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору продавець зобов'язаний здійснити доставку та виготовлення конструкцій біля приміщення що знаходиться в оренді у покупця та розташоване за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд.5.

Найменування товару, його асортимент, кількісні характеристики, ціна, а аткож загальна вартість вказуються у кошторисі, що є невід'ємною частиною цього Договору (п. 1.3. Договору).

Згідно з п. 1.4. договору за попередньою згодою сторони домовились, що конструкції повинні бути встановлені протягом 30 робочих днів.

Пунктом 5.1. договору встановлено, що загальна вартість товару визначається в додатках до Договору.

У пункті 1 додатку №1 до Договору, сторони погодили кошторис на виконання робіт у розмірі 122 950,00 грн.

У п. 4.1. Договору сторони погодили, що факт встановлення конструкцій біля приміщення покупця оформляється сторонами шляхом підписання Акту прийому-передачі конструкції або товарної накладної, які підписуються обома сторонами.

Відповідно до п. 5.3. Договору, доставка та інші платежі по транспортуванню конструкцій повинні оплачуватися окремо. У разі домовленості сторін витрати по доставці конструкції повинні оплачуватись після встановлення конструкцій та підписання Акту прийому-передачі.

Пунктом 2 додатку №1 до Договору встановлено, що оплата суми у розмірі 122 950,00 грн. повинна бути оплачена відразу після підписання Акту прийому-передачі товарів у спосіб, визначений сторонами у Договорі.

Оплата вартості конструкцій здійснюється відразу під час підписання Акту прийому-передачі конструкцій та послуг визначених цим Договором та додатками до нього (п. 5.4. Договору).

Договір набирає чинності з дати його укладення (підписання) сторонами та діє до моменту повного та належного виконання сторонами усіх своїх зобов'язань за цим Договором (п. 10 Договору).

Позивач стверджує, що відповідачем допущено неналежне виконання зобов'язань за Договором купівлі - продажу металевих конструкцій №11/2015 від 17.08.2015 року щодо оплати товару, у зв'язку з чим просить стягнути з останнього 122 950,00 грн. основного боргу, 13 167,94 грн. інфляційних втрат, 2 956,23 грн. 3% річних, 27 042,26 грн. пені.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Із правового аналізу укладеного між сторонами договору, суд встановив, що за своєю правовою природою зазначений договір є змішаним договором, тобто містить у своєму складі елементи договору підряду та договору поставки, а тому до правовідносин, що виникли між сторонами за цим договором слід застосовувати відповідні статті Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач свої зобов'язання за договором виконав, здійснив доставку та встановлення конструкцій протягом зазначеного у договорі терміну, що підтверджується підписаним представниками обох сторін та скріпленим печаткою відповідача актом виконаних робіт від 27.09.2015 року до Договору №117/2015 від 17.08.2015 року на суму 122 950,00 грн.

Проте відповідач всупереч п. 5.4. Договору та п. 2 додатку №1 до Договору своє зобов'язання з оплати поставленого товару та його встановлення не виконав, що не було спростовано відповідачем належними та допустимими доказами у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 122 950,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодекс України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи те, що строк оплати вартості поставленого товару за Договором, відповідно до п. 5.4. та п. 2 додатку №1 до Договору останнього настав, приймаючи до уваги, те що доказів оплати товару та встановлення конструкцій в повному обсязі станом на день розгляду справи відповідачем не надано, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з останнього на користь позивача заборгованості за Договором поставки №117/2015 від 17.08.2015 року в розмірі 122 950,00 грн.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат, заявлених до стягнення позивачем дійшов висновку, що він є неправильним. За перерахунком суду стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 2 657,74 грн. 3% річних та 8 125,53 грн. інфляційних втрат за період з 27.09.2015 року по 15.06.2016 року.

Також, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов Договору, позивачем заявлено до стягнення 27 042,26 грн. пені.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснивши перевірку розрахунку пені позивача, суд дійшов висновку, що вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково в розмірі 18 866,93 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України,. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лара-груп" (01014, м. Київ, вулиця Звіринецька, будинок 63, ідентифікаційний код 039891613) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (65014, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) грошові кошти: 122 950,00 грн. (сто двадцять дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят гривень) основного боргу, 8 125,53 грн. (вісім тисяч сто двадцять п'ять гривень 94 копійки) інфляційних втрат, 2 657,74 грн. (дві тисячі шістсот п'ятдесят сім гривень 74 копійки) 3% річних, 18 866,93 грн. (вісімнадцять тисяч вісімсот шістдесят шість гривень 93 копійки) пені та 2 289,00 грн. (дві тисячі двісті вісімдесят дев'ять гривень) судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Копію рішення направити відповідачу у справі №910/11244/16.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 22.12.2016 року.

СуддяЮ.В. Цюкало