Рішення

від 19.12.2016 по справі 914/2885/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2016р. Справа№ 914/2885/16

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Львівського міського центру зайнятості, м.Львів

до відповідача ОСОБА_2 Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці, м.Львів

про стягнення 11 224,67 грн.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_3 - представник (довіреність №2 від 11.01.2016р.);

від відповідача ОСОБА_4 - представник (довіреність №4/263 від 03.08.2016р.).

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Львівський міський центр зайнятості звернулося з позовом до ОСОБА_2 Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці про стягнення 11 224,67 грн. допомоги з безробіття виплаченої ОСОБА_5

Ухвалою суду від 14.11.2016р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 28.11.2016р.

В судовому засіданні 28.11.2016р. судом оголошено перерву до 05.12.2016р. для надання відповідачу можливості підготувати відзив.

В судовому засіданні 05.12.2016р. судом оголошено перерву до 19.12.2016р. для надання сторонам можливості подати додаткові докази в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

19.12.2016р. представником позивача подано до канцелярії суду додаткові пояснення за вих.№10/6096 від 16.12.2016р. (вх.№50799/16 від 19.12.2016р.), в яких зазначається, що оскільки, ОСОБА_2 МВС України на Львівській залізниці лише 01.08.2016р. видано наказ про поновлення ОСОБА_5 на роботі з 16.09.2015р. на виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 11.05.2016 року, тому відповідно статус безробітної ОСОБА_5 втратила з 05.10.2015р., який їй було надано на підставі поданої заяви про надання статусу безробітного від 05.10.2015р. та втратила право на отримання виплати допомоги по безробіттю, яку їй було призначено на підставі поданої заяви від 05.10.2015р., відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.45 Закону України «Про зайнятість населення», вимог п.2 ч.1 ст.31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Також, у вищенаведених додаткових поясненнях, представник позивача стверджує, що після звільнення 06.11.2015р. з ОСОБА_2 МВС України на Львівській залізниці ОСОБА_5 в центр зайнятості для отримання статусу безробітного та призначення матеріального забезпечення не зверталась та не могла звернутись, оскільки наказ про звільнення виданий роботодавцем - ОСОБА_2 МВС України на Львівській залізниці лише 01.08.2016р. У зв'язку із поновленням ОСОБА_2 МВС України на Львівській залізниці безробітної ОСОБА_5 на роботі з 16.09.2015р., відповідно до норм п.4 ст.З5 Закону України В«Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіттяВ» сума виплаченої допомоги по безробіттю ОСОБА_5 в сумі 11 224.67 грн. підлягає стягненню з роботодавця - управлінням МВС України на Львівській залізниці.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити, з підстав викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях.

В судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечив, просив у задоволенні позову відмовити повністю, з підстав наведених у відзиві на позовну заяву (за вих.№4/399 від 02.12.2016р.; вх. №48676/16 від 05.12.2016р.), зокрема стверджує, що ОСОБА_5 була поновлена на посаді та рахувалася на посаді з 16.09.2015р. по 06.11.2015р., а з 06.11.2015р. по 15.08.2016р. - фактично мала статус безробітної. Відтак, на думку відповідача, стягнення з відповідача 11 224,67 грн. суми виплаченого забезпечення на випадок безробіття за період з 16.10.2015р. по 15.08.2016р. є безпідставним.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представника позивача та заперечення представника відповідача, суд,-

встановив:

ОСОБА_5, будучи звільненою з 15.09.2015р. з ОСОБА_2 МВС України на Львівській залізниці відповідно до п. В«ГВ» ст. 64 (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України, 05.10.2015р. зареєструвалась у Львівському міському центрі зайнятості з метою пошуку роботи.

Відповідно до наказу Львівського міського центру зайнятості ОСОБА_5 надано статус безробітної 09.10.2015р. (наказ від 09.10.2015р. №НТ151009), призначено допомогу з безробіття, та розпочато виплату допомоги з безробіття відповідно до п.п. 1,3,4 ст.22 та п. 1 ст.23 Закону України В«Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіттяВ» . Виплата допомоги по безробіттю була проведена за період з 16.10.2015р. по 15.08.2016р. у сумі 11 224,67 грн.

Наказом ОСОБА_2 МВС України на Львівській залізниці від 01.08.2016р. №10 о/с ОСОБА_5 поновлено на роботі з 16.09.2015р. на виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2016р. №813/6450/15.

В порядку досудового врегулювання спору, Львівським міським центром зайнятості 14.09.2016р. скеровано ОСОБА_2 Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці претензію (за вих.№10/4441) з вимогою в п'ятнадцятиденний термін з моменту отримання даної претензії перерахувати кошти в сумі 11 224,67 грн. витрачених, як допомогу по безробіттю. Проте, відповідач залишив дану претензію без відповіді та задоволення.

Спір виник внаслідок того, що відповідач добровільно не повернув кошти, які були виплачені ОСОБА_5, як допомога з безробіття. Відтак, Львівський міський центр зайнятості звернувся до Господарського суду Львівської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 11 224,67 грн.

Відповідач не погодився із даним позовом виходячи з наступного.

Згідно наказу Міністерства внутрішніх справ України № 660 від 08.06.2015р. В«Про ліквідацію ОСОБА_2 Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниціВ» ОСОБА_2 МВС України на Львівській залізниці ліквідовано.

Відповідно до наказу № 741 від 22.06.2015р. В«Про організаційно-штатні зміни в підрозділах транспортної міліціїВ» , усі посади в УМВСУ на Львівській залізниці скорочено. З метою реалізації вказаного наказу установою видано наказ № 43 о/с від 03.07.2015р. В«Про організаційно-штатні зміни в УМВС України на Львівській залізниціВ» .

Відтак, ОСОБА_2 МВС України на Львівській залізниці змушене було звільнити усіх працівників через скорочення штату.

Відповідно до постанови Львівського окружного адміністративного суду від 11.05.2016р. ОСОБА_5 поновлено на раніше займаній посаді з 16.09.2015р.

На виконання вищевказаної постанови УМВС України на Львівській залізниці видало наказ №10 о/с від 01.08.2016р. про поновлення ОСОБА_5 на раніше займаній посаді. Натомість, у зв'язку із набранням чинності Закону України В«Про Національну поліціюВ» , особи, які не пройшли переатестацію, підлягають звільненню з органів внутрішніх справ з 06.11.2015р. згідно п. 64 В«гВ» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України.

Як зазначив представник відповідача, наказом ОСОБА_2 МВС України на Львівській залізниці №11 о/с від 01.08.2016р. ОСОБА_5 звільнена з органів внутрішніх справ з 06.11.2015р. згідно з п. 64 В«гВ» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом. ОВС України (через скорочення штатів). Тобто, фактично п.Луньо І.Б. була поновлена та рахувалася на посаді з 16.09.2015р. по 06.11.2015р., а з 06.11.2015р. по 15.08.2016р. - фактично мала статус безробітної.

Як вбачається із поданого представником позивача додатку №4 «Нарахування допомоги та платежі» до персональної картки №135015100500010 безробітної ОСОБА_5, затвердженої наказом Міністерства соціальної політики України від 17.08.2015р. №848 «Про затвердження норм Персональної картки та додатків до неї, заяви про надання (поновлення) статусу безробітного та направлення на працевлаштування», Львівським міським центром зайнятості було виплачено ОСОБА_5 допомогу з безробіття за період з 16.10.2015р. по 15.08.2016р. в сумі 11 224,67 грн.

Відтак, позивач звернувся до господарського суду для захисту порушеного права та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 11 224,67 грн. за надання допомоги з безробіття виплаченої ОСОБА_5

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України В«Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіттяВ» .

Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону. Закону України "Про зайнятість населення" та інших нормативно- правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до п.1 ст. 1 Закону України В«Загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіттяВ» , система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Згідно із п.8 ст. 1 Закону України В«Загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіттяВ» , страховим випадком є подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу.

Статтями 34, 35 Закону України В«Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіттяВ» , передбачено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов'язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Обов'язок роботодавця відшкодувати Фонду вартість послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду виникає тільки у випадку, коли працівника звільнено незаконно і саме через цю подію застрахована особа втратила заробітну плату і була вимушена стати на облік як безробітна та отримувати страхові виплати.

Відповідно до п.10, п.11 ст.1 Закону України В«Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіттяВ» , роботодавцем є власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання та фізичні особи, які використовують найману працю, найманий працівник - це фізична особа, яка працює за трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в установі та організації або у фізичної особи.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 працювала в ОСОБА_2 МВС України на Львівській залізниці на посаді старшого оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків УМВС та отримувала заробітну плату саме в цьому органі.

Судом встановлено, що позивачем було виплачено ОСОБА_5 допомогу з безробіття у сумі 11 224,67 грн., що підтверджується витягом з наказів Львівського міського центру зайнятості про прийняті рішення по особі ОСОБА_5

Незаконність звільнення з посади вищевказаної особи відповідачем встановлена судовим рішенням, яким і було поновлено на посаді

Згідно п.2 ч.1 ст.45 Закону України «Про зайнятість населення» реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється з дня поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

Згідно п.2 ч.1 ст.31 Закону України ««Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», виплата допомоги по безробіттю припиняється з дня поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Відповідно до норм п.4 ст.35 Закону України В«Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіттяВ» із роботодавця утримуються: сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Оскільки Львівським окружним адміністративним судом фактично визнано наказ про звільнення гр. ОСОБА_5 незаконним та скасовано його, при цьому цей наказ став підставою для втрати гр. ОСОБА_5 заробітної плати, а в подальшому ця подія стала підставою для призначення та виплати їй допомоги по безробіттю, тому позивач має право на відшкодування відповідачем суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у відповідності до ст.ст.34, 35 Закону України В«Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіттяВ» ОСОБА_5

У п.34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначено, що рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Оскільки, ОСОБА_2 МВС України на Львівській залізниці лише 01.08.2016р. видано наказ про поновлення ОСОБА_5 на роботі з 16.09.2015р. на виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 11.05.2016р., тому статус безробітної ОСОБА_5 втратила з 05.10.2015р., який її було надано на підставі поданої заяви про надання статусу безробітного від 05.10.21015р. відповідно втратила право на отримання виплати допомоги по безробіттю, яку їй було призначено на підставі поданої заяви від 05.10.21015р., відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.45 Закону України «Про зайнятість населення», вимог п.2 ч.1 ст.31 Закону України ««Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Таким чином, у зв'язку із поновленням ОСОБА_2 МВС України на Львівській залізниці безробітної ОСОБА_5 на роботі з 16.09.2015 року, відповідно до норм п.4 ст.35 Закону України В«Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіттяВ» сума виплаченої допомоги по безробіттю ОСОБА_5 в сумі 11 224.67 грн. підлягає стягнення з роботодавця - ОСОБА_2 МВС України на Львівській залізниці.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством; органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на вищевикладене, доводи відповідача, викладені ним у відзиві не спростовують позовних вимог, не відповідають матеріалам та встановленим обставинам справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку підставності позовних вимог до задоволення повністю. З відповідача підлягає до стягнення 11 224,67 грн. допомоги з безробіття виплаченої ОСОБА_5

Як роз"яснено у п.п.2.3 п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» , якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №2262 від 07.11.2016р. на суму 1 378,00 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача повністю.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 34, 43, 49, 82-85, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_2 Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці (79015, м.Львів, вул. Федьковича, буд. 50А, код ЄДРПОУ 08602508) на користь Львівського міського центру зайнятості (79060, м.Львів, Франківський район, вул. Княгині Ольги, буд. 122; код ЄДРПОУ 25555035) 11 224,67 грн. допомоги з безробіття виплаченої гр.ОСОБА_5 та 1 378,00 грн. судового збору.

3 . Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України, після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Згідно ст.87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, представникам сторін і третіх осіб, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повний текст рішення

виготовлено 22.12.2016р.

Суддя Сухович Ю.О.