Постанова

від 18.04.2017 по справі 914/2885/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2017 р. Справа № 914/2885/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Костів Т.С.

суддів Желік М.Б.

ОСОБА_1

при секретарі Кобзар О.В.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці, м. Львів, вх.№01-05/48/17 від 05.01.2017 року

на рішення господарського суду Львівської області від 19.12.2016 року

у справі №914/2885/16

за позовом: Львівського міського центру зайнятості, м. Львів

до відповідача: ОСОБА_2 Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці, м. Львів

про: стягнення 11 224,67 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3-представник на підставі довіреності № 2 від 05.01.2017 року;

від відповідача: не з'явився;

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови

В С Т А Н О В И В :

рішенням господарського суду Львівської області від 15.12.2016 року у справі №914/2885/16 (суддя Сухович Ю.О.) позовні вимоги Львівського міського центру зайнятості, до відповідача ОСОБА_2 Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці, про стягнення 11 224,67 грн. - задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Львівської області від 19.12.2016 року у справі №914/2885/16, відповідач - ОСОБА_2 Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці, - подав апеляційну скаргу.

Зокрема, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийняте із недоведеністю обставин, що мають значення для справи. Згідно наказу Міністерства внутрішніх справ України № 660 від 38.06.2015 року Про ліквідацію ОСОБА_2 Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці ОСОБА_2 МВС України на Львівській залізниці ліквідовано. Відповідно до наказу № 741 від 22.06.2015 Про організаційно-штатні зміни з підрозділах транспортної міліції усі посади в УМВСУ на Львівській залізниці скорочено. З метою реалізації вказаного наказу нашою установою видано наказ № -З о/с від 03.07.2015 року Про організаційно-штатні зміни в УМВС України на Львівській залізниці . Враховуючи вищенаведене, з метою виконання наказів вищестоящого органу, ОСОБА_2 МВС України на Львівській залізниці змушене було звільнити усіх працівників через скорочення штатів.

Відповідно до постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2016 ОСОБА_4 поновлено на раніше займану посаду з 16.09.2015 року. На виконання вищевказаної постанови УМВС України на Львівській залізниці видало наказ № 10 о/с від 01.08.2016 про поновлення ОСОБА_4 на раніше займаній посаді. Натомість, у зв'язку із набранням чинності Закону України Про Національну поліцію , особи, які не пройшли переатестацію, підлягають звільненню з органів внутрішніх справ з 06.11.2015 згідно з п. 64 г Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС країни. Відтак, наказом ОСОБА_2 МВС України на Львівській залізниці № 11 о/с від 01.08.2016 о/с ОСОБА_4 звільнена з органів внутрішніх справ з 06.11.2015 згідно з п. 64 г Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України (через скорочення штатів). Суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не взяв до уваги те, що п. Луньо була поновлена та рахувалася на посаді з 16.09.2015 року по 06.11.2015, а з 06.11.2015 по 15.08.2016 - фактично мала статус безробітної.

На підставі викладеного апелянт просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 19.12.2016 р. у справі № 914/2885/16 та відмовити у позові.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.01.2017р. справу №914/2885/16 призначено судді-доповідачу ОСОБА_5 та іншим суддям, які входять до складу колегії, а саме суддям: Бонк Т.Б. та Кравчук Н.М..

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 10.01.2017 р. подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 08.02.2017 р. та відстрочено скаржнику сплату судового збору в розмірі 1515,80 грн. за подання апеляційної скарги до 08.02.2017 року.

08.02.2017 року складено повідомлення у якому зазначено, що у зв'язку із перебуванням у відпустці члена колегії судді Кравчук Н.М., розгляд вищевказаної справи не відбувся з урахуванням положень абз. 2 пп.2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 21 від 03.03.2016 року.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 15.02.2017 року, продовжено строк розгляду справи на 15 (п'ятнадцять днів) та відкладено розгляд справи до 22.03.2017 року.

22.03.2017 року було складено повідомлення у якому зазначено, що у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю головуючої судді Бойко С.М., розгляд вищевказаної справи не відбувся з урахуванням положень абз. 2 пп.2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 21 від 03.03.2016 року.

Розпорядженням керівника апарату суду від 27.03.2017 року №19 справу №914/2885/16 призначено до повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв'язку із настанням обставин, які призводять до порушення процесуальних строків розгляду справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2017 року, справу №914/2885/16 розприділили головуючому судді Костів Т.С. та іншим суддям, а саме: ОСОБА_6 та ОСОБА_1.

Ухвалою суду від 29.03.2017 року відстрочено сплату судового збору в сумі 1515,80 грн. до 18.04.2017 року та відкладено розгляд справи на 18.04.2017 року.

Розпорядженням керівника апарату суду від 18.04.2017 року №184 справу №914/2885/16 призначено до повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв'язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії ОСОБА_6.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.04.2017 року, справу №914/2885/16 розприділили головуючому судді Костів Т.С. та іншим суддям, а саме: ОСОБА_7 та ОСОБА_1.

Представнику сторони роз'яснено його права та обов'язки згідно ст.22 ГПК України.

В судове засідання 18.04.2017 року з'явився представник позивача, проти поданої апеляційної скарги заперечив, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Представник апелянта в судове засідання 18.04.2017 року не з'явився, вимог ухвал суду від 10.01.2017 року та від 29.03.2017 року не виконав, причин неявки суду не доповів, хоч був належним чином повідомлений про дату час та місце розгляду спору, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно із п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року ,,Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції'' , у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги по суті, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне:

як правильно встановив суд першої інстанції, ОСОБА_4, будучи звільненою з 15.09.2015р. з ОСОБА_2 МВС України на Львівській залізниці відповідно до п. «г» ст. 64 (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України, 05.10.2015р. зареєструвалась у Львівському міському центрі зайнятості з метою пошуку роботи. Відповідно до наказу Львівського міського центру зайнятості ОСОБА_4 надано статус безробітної 09.10.2015р. (наказ від 09.10.2015р. №НТ151009), призначено допомогу з безробіття, та розпочато виплату допомоги з безробіття відповідно до п.п. 1,3,4 ст.22 та п. 1 ст.23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» . Виплата допомоги по безробіттю була проведена за період з 16.10.2015р. по 15.08.2016р. у сумі 11224,67 грн.

Наказом ОСОБА_2 МВС України на Львівській залізниці від 01.08.2016р. №10 о/с ОСОБА_4 поновлено на роботі з 16.09.2015р. на виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2016р. №813/6450/15.

В порядку досудового врегулювання спору, Львівським міським центром зайнятості 14.09.2016р. скеровано ОСОБА_2 Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці претензію (за вих.№10/4441) з вимогою в п'ятнадцятиденний термін з моменту отримання даної претензії перерахувати кошти в сумі 11224,67 грн. витрачених, як допомогу по безробіттю. Проте, відповідач залишив дану претензію без відповіді та задоволення.

Скаржник у поданій апеляційній скарзі посилається на те, що згідно наказу Міністерства внутрішніх справ України № 660 від 08.06.2015р. «Про ліквідацію ОСОБА_2 Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці» ОСОБА_2 МВС України на Львівській залізниці ліквідовано; відповідно до наказу № 741 від 22.06.2015р. «Про організаційно-штатні зміни в підрозділах транспортної міліції» , усі посади в УМВСУ на Львівській залізниці скорочено. З метою реалізації вказаного наказу установою видано наказ № 43 о/с від 03.07.2015р. «Про організаційно-штатні зміни в УМВС України на Львівській залізниці» . Відтак, ОСОБА_2 МВС України на Львівській залізниці змушене було звільнити усіх працівників через скорочення штату. Наказом ОСОБА_2 МВС України на Львівській залізниці №11 о/с від 01.08.2016р. ОСОБА_4 звільнена з органів внутрішніх справ з 06.11.2015р. згідно з п. 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом. ОВС України (через скорочення штатів). Тобто, фактично п.Луньо І.Б. була поновлена та рахувалася на посаді з 16.09.2015р. по 06.11.2015р., а з 06.11.2015р. по 15.08.2016р. - фактично мала статус безробітної.

Як вбачається із поданого представником позивача додатку №4 «Нарахування допомоги та платежі» до персональної картки №135015100500010 безробітної ОСОБА_4, затвердженої наказом Міністерства соціальної політики України від 17.08.2015р. №848 «Про затвердження норм Персональної картки та додатків до неї, заяви про надання (поновлення) статусу безробітного та направлення на працевлаштування» , Львівським міським центром зайнятості було виплачено ОСОБА_4 допомогу з безробіття за період з 16.10.2015р. по 15.08.2016р. в сумі 11224,67 грн.

Суд першої інстанції підставно виходив з того, що згідно із ч. 1 ст. 3 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» , законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону. Закону України "Про зайнятість населення" та інших нормативно- правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Згідно із п.8 ст. 1 Закону України «Загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» , страховим випадком є подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу. Статтями 34, 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» , передбачено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов'язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду. Обов'язок роботодавця відшкодувати Фонду вартість послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду виникає тільки у випадку, коли працівника звільнено незаконно і саме через цю подію застрахована особа втратила заробітну плату і була вимушена стати на облік як безробітна та отримувати страхові виплати. Відповідно до п.10, п.11 ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» , роботодавцем є власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання та фізичні особи, які використовують найману працю, найманий працівник - це фізична особа, яка працює за трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в установі та організації або у фізичної особи.

Згідно п.2 ч.1 ст.45 Закону України «Про зайнятість населення» реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється з дня поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили. Згідно п.2 ч.1 ст.31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» , виплата допомоги по безробіттю припиняється з дня поновлення безробітного на роботі за рішенням суду. Відповідно до норм п.4 ст.35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» із роботодавця утримуються: сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Оскільки, Львівським окружним адміністративним судом фактично визнано наказ про звільнення гр. ОСОБА_4 незаконним та скасовано його, при цьому цей наказ став підставою для втрати гр. ОСОБА_4 заробітної плати, а в подальшому ця подія стала підставою для призначення та виплати їй допомоги по безробіттю, тому позивач має право на відшкодування відповідачем суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у відповідності до ст.ст.34, 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» ОСОБА_4

У п.34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначено, що рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу. Оскільки, ОСОБА_2 МВС України на Львівській залізниці лише 01.08.2016р. видано наказ про поновлення ОСОБА_4 на роботі з 16.09.2015р. на виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 11.05.2016р., тому статус безробітної ОСОБА_4 втратила з 05.10.2015р., який їй було надано на підставі поданої заяви про надання статусу безробітного від 05.10.21015р. відповідно втратила право на отримання виплати допомоги по безробіттю, яку їй було призначено на підставі поданої заяви від 05.10.21015р., відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.45 Закону України «Про зайнятість населення» , вимог п.2 ч.1 ст.31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» . зазначеним спростовуються посилання скаржника.

Таким чином, у зв'язку із поновленням ОСОБА_2 МВС України на Львівській залізниці безробітної ОСОБА_4 на роботі з 16.09.2015 року, відповідно до норм п.4 ст.35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченої допомоги по безробіттю ОСОБА_4 в сумі 11224.67 грн. підлягає стягненню з роботодавця - ОСОБА_2 МВС України на Львівській залізниці.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Однак, у встановленому законом порядку підстави, передбачені у ст. 104 ГПК України для скасування або зміни судового рішення не були доведені суду належними доказами.

Відтак, беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Львівської області від 19.12.2016 р. у справі № 914/2885/16 прийняте на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм матеріального та процесуального права, посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, висновків господарського суду Львівської області не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 1, 21, 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Львівський апеляційний господарський суд , -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_2 Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці, м. Львів, вх.№01-05/48/17 від 05.01.2017 року-залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 19.12.2016 р. у справі № 914/2885/16 без змін.

2 .Стягнути з ОСОБА_2 Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці (79015, м.Львів, вул. Федьковича,50 А, код ЄДРПОУ 08602508) в дохід Держбюджету України -1515,80 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги Львівським апеляційним господарським судом.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

4.Матеріали справи скеровуються до господарського суду Львівської області.

Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 21.04.2017 року.

Головуючий-суддя Костів Т.С.

Суддя Желік М.Б.

Суддя Кравчук Н.М.