Постанова

від 15.12.2016 по справі 904/6000/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.12.2016 Справа № 904/6000/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Паруснікова Ю.Б. (доповідач),

суддів: Білецької Л.М., Коваль Л.А.

при секретарі судового засідання: Саланжій Т.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність б/н від 19.07.2016;

від відповідачів: 1-3: не з'явився;

від третьої особи: 1-3: не з'явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Криворізької міської ради на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2016 по справі № 904/6000/16 (суддя Ярошенко В.І.)

за позовом: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Світязь», м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області

до відповідача-1 Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області

відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Хуторець», м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області

відповідача-3 Товариства з обмеженою відповідальністю «Дячок», м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області

третя особа-1 , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: Управління містобудування, архітектури та земельних відносин виконавчого комітету Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 фізична особа ОСОБА_2, м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 фізична особа ОСОБА_3, м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області

про визнання договору недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2016 по справі № 904/6000/16 позов задоволено повністю.

Визнано договір від 06.03.2015 № 2015095 оренди земельної ділянки площею 0,4828 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, укладений між Криворізькою міською радою, Товариством з обмеженою відповідальністю «Дячок», Товариством з обмеженою відповідальністю «Хуторець» та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Світязь» недійсним.

Стягнуто з Криворізької міської ради на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Світязь» витрати зі сплати судового збору у сумі 1378,00 грн.

Визнаючи недійсним укладений між сторонами договір оренди земельної ділянки від 06.03.2015 № 2015095 (з порушення істотних умов розміру орендної плати) місцевий господарський суд мотивував своє рішення тим, що встановлений в пункті 7 договору розмір орендної плати, в основу якого взято земельний податок, що встановлюється Податковим кодексом України, з урахуванням рішення міської ради від 26.06.2013 № 2088 «Про ставки податку на земельні ділянки на території м. Кривого Рогу» (зі змінами) не відповідає чинному законодавству.

Не погодившись з рішенням суду позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, що в силу приписів статей 103, 104 ГПК України є підставою для скасування рішення.

Апеляційна скарга мотивована необґрунтованістю висновку суду першої інстанції при ухваленні рішення в тому, що встановлений п. 7 оскаржуваного договору розмір орендної плати, в основу якого взято земельний податок, який встановлюється Податковим кодексом України, з урахуванням рішення міської ради від 26.06.2013 № 2088 «Про ставки податку на земельні ділянки на території м. Кривого Рогу» (зі змінами) не відповідає чинному законодавству.

Так, на думку апелянта, починаючи з 01.01.2014 у зв'язку із скасуванням рішення міської ради № 3884 від 14.05.2010 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу» у місті Кривому Розі діють ставки податку за земельні ділянки затверджені рішенням Криворізької міської ради від 26.06.2013 № 2088 «Про ставки податку на земельні ділянки на території м. Кривого Рогу», яке на момент укладення між Криворізькою міською радою (орендодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю «Дячок», Товариством з обмеженою відповідальністю «Хуторець» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Світязь» (орендар) договору оренди земельної ділянки № 2015095 від 06.03.2015 було чинним та законним.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.10.2016 апеляційну скаргу призначено до розгляду в судовому засіданні на 08.11.2016.

08.11.2016 розгляд справи відкладався у судовому засіданні на 29.11.2016.

Змінено процесуальний статус третіх осіб - 1 та 2, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Криворізької міської ради, залучивши їх до участі у даній справі в якості відповідачів - 2 та 3 як сторін за спірним договором.

Залучено до участі у справі фізичних осіб: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - 2.

29.11.2016 строк розгляду справи за клопотанням позивача, відповідача та третьої особи-3 продовжено на 15 днів, а справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 15.12.2016.

15.12.2016 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Судова колегія в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставинам справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду слід залишити без змін з огляду на наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 06.03.2015 між Криворізькою міською радою (далі - відповідач-1, орендодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю «Дячок» (далі - відповідач-3), Товариством з обмеженою відповідальністю «Хуторець» (далі - відповідач-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Світязь» (далі - позивач, орендар) укладено договір оренди земельної ділянки № 2015095 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, орендодавець на підставі рішення міської ради від 29.07.2014 № 2856 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку житлової та громадської забудови для розміщення торгівельно-адміністративного комплексу з житловими приміщеннями, яка знаходиться на вул. Жовтнева, 7 у Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу.

Згідно п. 2 договору, в оренду передається земельна ділянка площею 0,4828 га.

На земельній ділянці розміщені об'єкти нерухомого майна: Торговельно-адміністративний комплекс з житловими приміщеннями, ОСББ «Світязь» (89/100) згідно Витягу про державну реєстрацію прав від 03.02.2011 № 28875147, нежилі приміщення відповідача-2 (6/100), відповідача-3 (5/100) згідно Витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 24.06.2009 № 23109099, 30.06.2009 № 23158695, 30.05.2011 № 30128348, 30127559, а також інші об'єкти інфраструктури (п. 3 договору).

Пунктом 4 договору, встановлено кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_1.

Відповідно до п. 7 договору, орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі незалежно від результатів діяльності орендаря у трикратному розмірі земельного податку, що встановлений Податковим кодексом України з урахуванням рішення міської ради від 26.06.2013 № 2088 «Про ставки податку за земельні ділянки на території м. Кривого Рогу».

Орендна плата починаючи з 1 січня 2015 року вноситься орендарем виключно у грошовій формі незалежно від результатів діяльності орендаря у трикратному розмірі земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України з урахуванням рішення місткої ради від 25.06.2014 № 2778 «Про внесення змін до рішення міської ради від 26.06.2013 № 2088 «Про ставки податку за земельні ділянки на території м. Кривого Рогу».

Пунктом 6 договору встановлено, що договір укладено на 5 років.

Позивач зазначав, що встановлений у п. 7 договору розмір орендної плати на рівні трикратного розміру земельного податку, порушує умови чинного законодавства, а саме щодо встановлення такої істотної умови договору, як розмір орендної плати, який повинен визначатися виключно на підставі нормативно-грошової оцінки землі. Посилаючись на вищевикладене, позивач просив суд визнати договір оренди земельної ділянки від 06.03.2015 № 2015095 недійсним.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд мотивував своє рішення наступним.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'зків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При цьому, за змістом ч. 3 ст. 180 ГК України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Під час вирішення даної справи суд виходить з того, що договори можуть бути визнані недійсними лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в справі про визнання договорів недійсними суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання їх недійсними і настання певних юридичних наслідків.

Згідно із частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За приписами частин 1-5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до статей 13, 19 Конституції України від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтями 142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішення. Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку. Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» до виключної компетенції сільської, селищної, міської ради віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Стаття 12 Земельного кодексу України визначає повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Статтею 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно ст. 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі це - засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Порядок укладення договору оренди земельної ділянки визначено ст. 16 зазначеного Закону, а ч. 2 ст. 14 Закону передбачено затвердження Кабінетом Міністрів України типової форми договору оренди землі.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», однією із істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за несплату.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі», розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюються з урахуванням індексу інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до ч. 1 п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України та ч. 1 ст. 13 Закону України «Про оцінку земель», для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими та затвердженими нормативами (ст. 1 Закону України «Про оцінку земель»).

Отже, законодавець чітко визначив, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності.

Земельний податок - це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (п. 14.1.72 ст. 14 Податкового кодексу України),

а орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п. 14.1.136 ст. 14 Податкового кодексу України).

Отже, земельний податок і орендна плата за своєю правовою природою є різними видами платежів, які мають різний порядок обчислення та нарахування, при цьому основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 08.04.2015 у справі № 916/2439/14, що є обов'язковим для застосування господарським судом відповідно до ст. 111 28 Господарського процесуального кодексу України.

Підпунктом 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (в редакції станом на день прийняття оскаржуваного рішення) визначено, що плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Підпунктом 271.1.1 п. 271.1 ст. 271 Податкового кодексу України регламентовано, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; та площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Відповідно до п.п. 288.1, 288.2 ст. 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки; платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Згідно з п.п. 288.5.1, 288.5.2 ст. 288 Податкового кодексу України

(в редакції Законів України № 1166 від 27.03.2014 та № 71-VІІІ від 28.12.2014) розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Зі змісту наведених вище положень вбачається, що для визначення розміру орендної плати за землю, використовується виключно нормативна грошова оцінка земельних ділянок (п.п. 289.1. ст.. 289 Податкового кодексу України).

За викладених обставин, господарський суд дійшов до правильного висновку про те, що встановлений п. 7 договору розмір орендної плати, в основу якої взято земельний податок, що встановлюється Податковим кодексом України, з урахуванням рішення міської ради від 26.06.2013 № 2088 «Про ставки податку на земельні ділянки на території м. Кривого Рогу» (зі змінами) не відповідає чинному законодавству.

Враховуючи те, що спірний договір, в частині встановлення істотної умови - розміру орендної плати укладено з порушенням вимог чинного законодавства, місцевий господарський суд визнав договір оренди земельної ділянки від 06.03.2015 № 2015095 недійсним, на підставі п. 1 ст. 203 та ст. 215 ЦК України.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що посилання апелянта на рішення від 26.06.2013 № 2088 «Про ставки податку на земельні ділянки на території міста Кривого Рогу» є безпідставними, оскільки згадане рішення Криворізької міської ради приймалося з посиланням на ст. 275 Податкового кодексу України, яка втратила чинність з 01.01.2015 відповідно до Закону України від 28.12.2014 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», тому зазначене рішення не може застосовуватися до спірних відносин і для визначення розміру орендної плати за спірним договором.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України (постанова від 22.09.2016 по справі № 904/3633/15).

У зв'язку з викладеним, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Криворізької міської ради залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2016 по справі № 904/6000/16 залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 20.12.2016

Головуючий Ю.Б. Парусніков

Судді: Л.М. Білецька

Л.А. Коваль