Постанова

від 19.12.2016 по справі 914/1861/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2016 р. Справа № 914/1861/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді Марка Р.І

суддів Желіка М.Б.

ОСОБА_1

за участю представників:

від позивача:ОСОБА_2;

від відповідача: ОСОБА_3;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю В«Атлант-СтильВ» , б/н та б/д (вх. № 01-05/4921/16 від 18.10.16)

на рішення Господарського суду Львівської області від 27.09.2016р.

у справі № 914/1861/16, суддя Горецька З.В.

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю В« 50х50В» , м.Миколаїв Львівської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю В«Атлант-СтильВ» , с. Зимна Вода Пустомитівського району Львівської області

про: стягнення 63 194, 54 грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 27.09.2016р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю В« 50х50В» до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Атлант-СтильВ» про стягнення 63 194, 54 грн. задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Атлант-СтильВ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В« 50х50В» 61 524,69 грн. боргу, з яких: 2 727,24 грн. 3% річних, 39 380,53 грн. пені, 19 416,92 грн. інфляційних втрат та 1 138,9 грн. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням Господарського суду Львівської області від 27.09.2016р. у справі № 914/1861/16, відповідач звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н та б/д (вх. № 01-05/4921/16 від 18.10.16), в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 27.09.2016р. скасувати та прийняте нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Свої доводи скаржник аргументує, зокрема тим, що при винесенні рішення судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального права.

При цьому, скаржник заперечує факт поставлення товару саме на підставі договору поставки № П-8 від 02.01.2014 та вважає, що поставка товару була здійснена в позадоговірному порядку. Вказує на те, що сторони в договорі поставки № П-8 від 02.01.2014 визначили, що ціна, кількість та асортимент партії товару визначатиметься в додатково узгоджених специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору. Зазначення у графі замовлення договору поставки №П-8 від 02.01.2014 як поставки по вказаному договору суперечить умовам договору, оскільки відповідно до ЦК України договірні умови є обов'язковими для виконання сторонами договору. Також, зазначає, що суд зробивв помилковий висновок про те, що сторони п. 7.1.1 Договору збільшили позовну давність до 3 років, а відтак, і щодо задоволення пені, оскільки позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки(штрафу, пені), тому в даному випадку сторони не могли збільшити строк позовної давності. Окрім того, скаржник стверджує, що місцевий господарський суд не врахував невірність поданого розрахунку індексу інфляції, оскільки не врахував «дефляцію», а також не звернув увагу, що індекс інфляції є помісячною величиною та не може бути застосований до періодів існування заборгованості, які є меншими за місяць.

Згідно автоматичного розподілу справ КП В«Документообіг господарських судівВ» , 18.10.2016р. справу за № 914/1861/16 розподілено до розгляду судді - доповідачу Марку Р.І., у складі колегії суддів Желік М.Б. та Костів Т.С.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 20.10.2016р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю В«Атлант-СтильВ» , б/н та б/д прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 07.11.2016р.

08.11.2016 р. на адресу суду надійшли письмові пояснення від відповідача, якими останній подав суду контрозрахунок пені та інфляційних втрат.

В судовому засіданні від 07.11.2016р. та від 08.11.2016р. колегією суддів оголошено перерву в розгляді апеляційної скарги до 08.11.2016р. та до 05.12.2016р.

У зв'язку з перебуванням 05.12.2016р. судді Желіка М.Б. у відпустці, судове засідання 05.12.2016р. не відбулось, про що відповідно до абз. 2 пп. 2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 21 від 03.03.2016р., було повідомлено представників сторін.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 06.12.2016 р. розгляд справи в порядку ст. 77 ГПК України відкладено на 19.12.2016 р., з підстав викладених у ній.

В судовому засіданні представники сторін надали пояснення по суті спору, а також пояснення з питань, що виникли в процесі розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 99 ГПК України у судовому засіданні 19.12.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, які підтримали свою позицію, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що вимоги апеляційної скарги слід задоволити частково, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 02.01.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю 50х50В» (надалі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю В«Атлант-СтильВ» (надалі - відповідач) укладено договір поставки №П-08 (надалі - договір), згідно умов якого позивач зобовВ»язувався поставити відповідачу цемент та інші будівельні матеріали (надалі - товар), в кількості та асортименті, а останній зобовВ»язувався прийняти й оплатити за товар в терміни і за ціною відповідно до умов даного договору та додатково погоджених Специфікацій, що є невідВ»ємною частиною договору.

Відповідно до п.4.2 договору, оплати покупцем за товар здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця з відтермінуванням оплати 15 календарних днів з моменту відвантаження.

Відповідно до п. 7.1. договору, останній набирає сили з моменту підписання і діє до 31.12.2014, а в частині розрахунків до повного виконання покупцем своїх зобов'язань за цим договором. Якщо жодна із сторін в місячний термін до дати закінчення терміну дії договору не заявить намірів про розірвання договору, договір вважається пролонгованим на один рік на тих же умовах.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України та ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що відповідач за отриманий товар розрахувався частково та з порушенням термінів оплати, в результаті чого в останнього виникла заборгованість перед ТзОВ В« 50х50В» в розмірі 8 315,00грн.

За приписами п.6.45.2. договору у випадку порушення покупцем термінів оплати, згідно умов даного Договору, він сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожен день протермінування. Згідно п.7.1.1 договору, сторони дійшли згоди, що термін стягнення пені становить 3 роки.

На виконання умов договору, позивачем було поставлено товар, що підтверджується наявними у справі видатковими накладними. Дані видаткові накладні підписані та скріплені печатками обох сторін.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Як унормовано ч. 2 ст. 9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити як: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, вказані вище видаткові накладні, за якими здійснена поставка, містять всі необхідні ознаки визначені ч. 2 ст. 9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» , а відтак є первинними документами. Отже, господарська операція щодо поставки товару відбулась, а між сторонами виникли відносини поставки.

На думку позивача, у відповідача не було жодних підстав для ухилення від виконання обовВ»язку із здійснення платежу за поставлений товар після його отримання.

Крім того, за несвоєчасне виконання умов договору, позивачем нараховано пеню в розмірі 41 209,99 грн. та 3% річних в розмірі 3 018,70 грн., 21 875,00 інфляційних втрат.

26.09.2016 року за вх.№4580/16 позивач подав заяву про зменшення позовних вимог на підставі ст.22 ГПК України, згідно якої просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 63 194,54 грн. боргу, з яких: 40 104,61 грн. пені та 2 841,57 грн. 3% річних та 20 248,36 грн. інфляційних втрат.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на день розгляду справи відповідач сплатив основну суму заборгованості в розмірі 8 315,00 грн., що підтверджується копією виписки з банку, долученою до матеріалів справи.

У зв'язку з тим позивач подав в суд першої інстанції заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 63 194,54 грн., з яких: інфляційні втрати - 20 248,36 грн., пеня - 40 104,61 грн., 3% річних - 2 841,57 грн.

Згідно п. 4.2 договору, оплата покупцем за товар здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця з відтермінуванням оплати 20 календарних днів з моменту відвантаження.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

У статті 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За умовою ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. За умовами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, проаналізувавши дати здійснення платежів за кожною поставкою та дати здійснення оплати за вказаними поставками, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про порушення відповідачем термінів оплати за поставлений товар.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що нарахування штрафних санкцій, обраховано із заборгованості, яка існувала до моменту укладення договору №П-08 від 02.01.2014 року. Оскільки, як вбачається з розрахунку, доданим позивачем, розмір заборгованості за поставку товару згідно видаткової накладної від 30.01.2014 року №33 на суму 22 000,50 грн. позивачем включено борг - 74 880,00 грн., який існував станом на 01.01.2014 року, тобто до моменту укладення сторонами договору поставки, який є предметом дослідження в даному спорі. А згідно банківських виписок №40 від 30.01.2014 року, №49 від 05.02.2014 року, №1282 від 13.02.2014 року, оплата більше ніж на суму 22 000,50 грн., відповідачем проведена вчасно. Тому прострочення виконання зобовВ»язання за видатковою накладною №33 від 30.01.2014 року на суму 22 000,50 грн. не було. Отже, нарахування 3% річних в розмірі 93,52 грн. за період з 18.04.2014 року по 09.06.2014 року та 20,81 грн. за період з 10.06.2014 року - 24.06.2014 року, пені в розмірі 592,27 грн. за період з 18.04.2014 року-09.06.2014 року, 131,81 грн. за період з 10.06.2014 року - 24.06.2014 року, інфляційних втрат в розмірі 831,44 грн. за травень 2014 року є безпідставним та необґрунтованим. Нарахування штрафних санкцій за іншими видатковими накладними є правомірним.

Щодо доводів скаржника про те, що поставка за кожною видатковою накладною є окремим позадоговірним зобов'язанням, то дані доводи не знайшли свого підтвердження.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду, що в кожній з долучених до матеріалів справи видаткових накладних є посилання на договір №П-8 від 02.01.14 року, товар прийнятий відповідачем в обсягах та по цінах, зазначених у видаткових накладних без будь-яких зауважень, не повернутий позивачу і оплачений, що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками з посиланням на номери видаткових накладних, по яких здійснювалась поставка. Тому, доводи відповідача про відсутність поданих заявок та специфікацій про узгодження ціни є необґрунтованими, оскільки прийняття товару в обсягах та по цінах визначених у видаткових накладних, в яких є посилання на договір № П-8 від 02.01.2014 року , здійснених в період дії зазначеного договору та оплата придбаного товару свідчить про те, що зазначені поставки товару та його прийняття відповідачем відбувалося в межах договору поставки .

Як визначено п. 5.1. договору, за невиконання або неналежне виконання умов даного договору сторона несе відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України.

Пунктом 5.2. договору, встановлено, що у випадку порушення покупцем термінів оплати, згідно умов даного договору, він сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від несплаченої суми за кожен день протермінування.

Згідно п. 7.1.1. договору, сторони дійшли згоди, що термін стягнення пені становить 3 роки.

За визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до п. 2.5 та 2.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» № 14 від 17.12.2013, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Апеляційний господарський суд, здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру пені у відповідності до вимог законодавства, з урахуванням здійснення декількох поставок на різні суми та у різні дати, з урахуванням норм щодо перебігу строків та моменту виникнення прострочення виконання зобов'язання, погодився з розрахунками місцевого господарського суду про обґрунтованість стягнення з відповідача пені в розмірі 39 380, 53 грн.

Доводи апелянта про те, суд зробив помилковий висновок про те, що сторони п. 7.1.1 Договору збільшили позовну давність до 3 років, а відтак, і щодо задоволення пені, оскільки позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки(штрафу, пені), тому в даному випадку сторони не могли збільшити строк позовної давності. Окрім того, скаржник стверджує, що місцевий господарський суд не врахував невірність поданого розрахунку індексу інфляції, оскільки не врахував «дефляцію», а також не звернув увагу, що індекс інфляції є помісячною величиною та не може бути застосований до періодів існування заборгованості, які є меншими за місяць, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, з огляду на наступне.

За правилами ч. 1 ст. 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Статтею 253 цього Кодексу визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За положеннями ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Ураховуючи викладене, початком нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано за умовами договору.

Згідно п. 7.1.1. договору, сторони дійшли згоди, що термін стягнення пені становить 3 роки.

На відміну від тривалості позовної давності (ст. 259 ЦК України), порядок її обчислення не може бути змінено за домовленістю сторін, що прямо передбачено ч. 2 ст. 260 ЦК України.

Отже, сторони за договором не вправі змінити порядок обчислення позовної давності, а лише її тривалість(початок її перебігу),

(Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 11 грудня 2012 року № 3-61гс12, № 3-62гс12, від 28 січня 2014 року № 3-39гс13, № 3-40гс13.

Таким чином, позивачем в розрахунках до позовної заяви нараховано пеню протягом шести місяців з дня порушення зобов'язання відповідача по строку оплати поставленого згідно видаткових накладних товарів (строк протягом якого нараховується пеня), та у відповідності до п. 7.1.1. договору подано позов в межах збільшеного трьох річного строку позовної давності, що відповідає вимогам ч. 6 ст. 232 ГК України.

Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про підставність та обґрунтованість позовних вимог стосовно стягнення з відповідача 2 727, 24 грн. - 3 % річних, нарахованих на підставі ст. 625 ЦКУ.

Місцевий господарський суд позовні вимоги щодо стягнення 19 416, 92 грн. інфляційних нарахувань задоволив. З таким висновком суду першої інстанції судова колегія Львівського апеляційного господарського суду не погоджується , з огляду на наступне:

Згідно з приписами статей 525 , 526 ЦК України , зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) [див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р ].

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30).

Проаналізувавши розрахунок інфляційних втрат на суму 19 416,92 грн., доданий позивачем до позовної заяви, суд апеляційної інстанції зазначає, що при здійсненні розрахунку заявлених вимог, що не було враховано в тому числі і місцевим господарським судом, істотне має значення те, що нарахування індексу інфляції згідно вищевказаної статті відбувається за весь час прострочення без обмежень певним вибірковим періодом. Цією нормою передбачено підрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому, за весь період прострочення . І, якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю, і може мати при цьому економічну назву "дефляція", то це не змінює її правову природу. Є цілком неприпустимим при розрахунку пропуску жодного місяця. Державні органи статистики щорічно встановлюють загальний індекс інфляції в цілому за минулий рік з обов'язковим урахуванням інфляції за всі без виключення місяці, в яких індекс інфляції був як більше, так і менше одиниці.

До періоду нарахування не може включатись день оплати товару, оскільки в день здійснення оплати прострочення виконання зобов'язання вже було відсутнє, а також слід враховувати, що заборгованість за поставлений товар по кожній видатковій накладній зменшувалась протягом місяця, що також впливає на розміру нарахування інфляційних втрат.

Львівським апеляційним господарським судом був проведений розрахунок інфляційних втрат, з огляду на встановлений договором строк настання у відповідача обов'язку оплатити отриманий товар, з огляду на дати часткових оплат відповідачем сум боргу по кожній видатковій накладній (зокрема, беручи до уваги відомості зазначені в розрахунку позивача, який доданий до позовної заяви, та банківські виписки).

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості. Якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466).

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості. Якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466).

Враховуючи вищенаведене, щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 19 416,92 грн., колегія суддів не погоджується з наданим позивачем розрахунком, оскільки він є арифметично невірним. Одночасно, колегія суддів також не погоджується з сумою інфляційних втрат, яку розрахував сам відповідач (скаржник), що становить 11 597, 49 грн. Тому, провівши перерахунок суми інфляційних втрат, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що сума інфляційних втрат , яка підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, складає 12 113, 63 грн.

Відповідно до положень ст.ст. 4-3, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про часткову невідповідність рішення господарського суду Львівської області в частині стягнення 19 416,92 грн. інфляційних нарахувань, а в решті рішення є таким що відповідає вимогам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи.

Керуючись, ст. ст. 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

п о с т а н о в и в:

1 Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю В«Атлант-СтильВ» , б/н та б/д задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 27.09.2016р. у справі № 914/1861/16 скасувати в частині стягнення 19 416,92 грн. інфляційних втрат. В цій частині прийняти нове рішення, яким: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Атлант-СтильВ» (81110, Львівська область, Пустомитівський район, с.Зимна Вода, вул.Лесі Українки,8А, код ЄДРПОУ 30730262) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В« 50х50В» (81600, Львівська область, Миколаївський район, м.Миколаїв, вул.Болоня,22 код ЄДРПОУ 32991624) 12 113,63 грн. інфляційних втрат.

3. В решті рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Атлант-СтильВ» (81110, Львівська область, Пустомитівський район, с.Зимна Вода, вул.Лесі Українки,8А, код ЄДРПОУ 30730262) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В« 50х50В» (81600, Львівська область, Миколаївський район, м.Миколаїв, вул.Болоня,22 код ЄДРПОУ 32991624) 1 182,33 грн. судового збору за розгляд в суді першої інстанції.

5.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В« 50х50В» (81600, Львівська область, Миколаївський район, м.Миколаїв, вул.Болоня,22 код ЄДРПОУ 32991624) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Атлант-СтильВ» (81110, Львівська область, Пустомитівський район, с.Зимна Вода, вул.Лесі Українки,8А, код ЄДРПОУ 30730262) 215, 33 грн. судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку.

6.Господарському суду Львівської області видати відповідні накази.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

8. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 20.12.2016р.

Головуючий-суддя Марко Р.І.

Суддя Желік М.Б.

Суддя Костів Т.С.