Ухвала

від 20.12.2016 по справі 815/2578/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/2578/16

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Свида Л. І. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2016 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «БІМС» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

27.05.2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «БІМС» звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.05.2016 року №0000971402, яким позивачу збільшена сума грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 421593 грн., та №0000981402, яким позивачу збільшена сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 576585 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 288293 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12.07.2016 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-промислова компанія «БІМС» задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, державна податкова інспекція у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області подала апеляційну скаргу на вказану постанову суду.

Апелянт зазначає, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі податкова інспекція посилалась на те, що в ході проведеної перевірки позивача було встановлено порушення товариством вимог Податкового кодексу України внаслідок чого підприємством було занижено суму податку на додану вартість та податку на прибуток. Податковий орган вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано та правомірно, а тому вони скасуванню не підлягають.

На підставі викладеного в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 12.07.2016 року та прийняття нової, якою відмовити товариству з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «БІМС» у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть учать у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 28.03.2016 року по 01.04.2016 року державною податковою інспекцією у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області була проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «БІМС» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року 31.12.2015 року.

За результатами цієї перевірки складено акт перевірки №1131/14-02/39030074 від 12.04.2016 року, на підставі якого державною податковою інспекцією у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.05.2016 року №0000971402, яким позивачу збільшена сума грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 421593 грн., та №0000981402, яким позивачу збільшена сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 576585 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 288293 грн.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено наступні порушення ТОВ «ТПК «БІМС»:

- п. 134.1.1 п 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2015 рік в розмірі 421593 грн.;

- п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, абз. «і» п. 201.1 ст. 201, що призвело до заниження податку на додану вартість за 2015 рік в розмірі 576585 грн.

В акті перевірки податковий орган посилався на те, що позивачем було завищено валові витрати та податковий кредит по операціям з контрагентами - ТОВ «Велскейп», ТОВ «Лірекс», ТОВ «Еквілан», ПП «Каньлі імпорт», ТОВ «Тіворі груп».

Такого висновку податковий орган дійшов з огляду на не підтвердження факту здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами.

В акті зазначено, що по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Велскейп» до перевірки не були надані документи, які підтверджували б якість та безпечність придбаного товару (сертифікати відповідності, декларації виробника та інші документи). Також зазначено, що від ДПІ у Дарницькому районі м. Києва надійшла негативна податкова інформація стосовно вказаного контрагента позивача, який віднесено до категорії ризикових підприємств, та який не довів придбання реалізованого товару.

Що стосується взаємовідносин позивача з ТОВ «Лірекс», ТОВ «Еквілан», ПП «Каньлі Імпорт», ТОВ «Тіворі груп» відповідач зазначив, що згідно даних інформаційних систем ДФС України встановлено, що у 2015 році у вказаних товариств відсутнє придбання чи імпорт товарно-матеріальних цінностей, постачання яких було документально оформлено для ТОВ «ТПК «БІМС», тобто вказані контрагенти не здійснювали придбання реалізованого позивачу товару та не могли здійснювати продаж товару за відсутності необхідних для цього умов.

На підставі викладеного податкова інспекція дійшла висновку, що вказані операції ТОВ «ТПК «БІМС» з переліченими вище контрагентами не були пов'язані із веденням фінансово-господарської діяльності з придбання товарів та не були пов'язані із рухом матеріальних активів, а були направлені на здійснення безтоварних операцій та штучне завищення витрат та податкового кредиту з ПДВ, внаслідок чого неможливо підтвердити факт здійснення господарських операцій позивача з контрагентами-постачальниками.

Крім того, в акті перевірки податковий орган посилався на не підтвердження факту здійснення господарських операцій між позивачем і ПП «Укрфінконсалт» та ФОП ОСОБА_2, з підстав відсутності маршрутів тролейбусів, на яких розміщена реклама, договорів з міським депо, не підтвердження перевезення товарів ФОП ОСОБА_2, з підстав відсутності договору з цим перевізником, заявок на перевезення тощо.

Не погоджуючись з вказаними висновками ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, ТОВ «ТПК «БІМС» звернулось до суду першої інстанції з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.05.2016 року №0000971402 та №0000981402.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «БІМС», зважаючи на наступне:

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

П. 135.2 ПК України визначено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.1 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

В свою чергу, п.138.2 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з п.139.1.9 ПК України витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У відповідності до пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів.

Також слід зазначити, що відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст. 198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст.201 ПК України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст.201 ПК України).

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення витрат до складу валових та сум ПДВ, сплачених при придбанні товару (робіт, послуг), до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності первинних документів, які підтверджують здійснення платником податку витрат, а також податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Слід зазначити, що за відсутності факту придбання товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту та відноситись до складу валових витрат.

Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, документи, підтверджуючі використання вказаних товарів у власній господарській діяльності.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Вимоги до первинних документів містяться у ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємий період ТОВ «Торгово-промислова компанія «БІМС» мало господарські взаємовідносини з ТОВ «Лірекс», ТОВ «Еквілан», ПП «Каньлі Імпорт», ТОВ «Тіворі груп», ПП «Укрфінконсалт» та ФОП ОСОБА_2

Так, з контрагентами ТОВ «Лірекс», ТОВ «Еквілан», ПП «Каньлі Імпорт», ТОВ «Тіворі груп» позивачем були укладені договору поставки щодо продажу тканини та іншої сировини для виготовлення шкарпетко-панчішних виробів.

З ПП «Укрфінконсалт» позивачем було укладено договір на розміщення реклами на міському транспорті, а з ФОП ОСОБА_2 - договір на транспортно-експедиційне обслуговування.

Так, 01.09.2015 року ТОВ «Торгово-промислова компанія «БІМС» було укладено з ТОВ «Велскейп» договір поставки № 7/9/23, за умовами якого Постачальник (ТОВ «Велскейп») зобов'язувалось продати позивачу тканину та іншу сировину для виготовлення шкарпетко-панчішних виробів в асортименті та по ціні, зазначеній в видаткових, товарно-транспортних накладних та рахунках-фактурах.

Відповідно до п. 2.3, 4.2 зазначеного договору поставка товару здійснюється за рахунок ТОВ «Велскейп», товар передається на склад покупця за адресою: м. Миколаїв, вул. Лазурна, 17. Постачальник зобов'язаний передати покупцю сертифікати відповідності і гігієнічний висновок на товар (т. 1, а.с. 91-95).

У підтвердження виконання умов укладених договорів позивачем були надані видаткові накладні, які містять підписи і печатки сторін договору поставки, датовані вереснем-груднем 2015 року, товарно-транспортні накладні, які підвереджують факт транспортування товару на склад покупця за адресою: м. Миколаїв, вул. Лазурна 17 (т. І а.с. 100-126).

01.04.2015 року ТОВ «Торгово-промислова компанія «БІМС» було укладено договір поставки № 3/4/8 з ТОВ «Лірекс», за яким Постачальник (ТОВ «Лірекс») зобов'язувалось продати позивачу тканину та іншу сировину для виготовлення шкарпетко-панчішних виробів в асортименті та по ціні, зазначеній в видаткових, товарно-транспортних накладних та рахунках-фактурах.

Відповідно до п. 2.3, 4.2 зазначеного договору поставка товару здійснюється за рахунок ТОВ "Лірекс", товар передається на склад покупця за адресою: м. Миколаїв, вул. Лазурна, 17. Постачальник зобов'язаний передати покупцю сертифікати відповідності і гігієнічний висновок на товар (т. І, а.с. 144-148).

З наявних в матеріалах справи видаткових накладних, які містять підписи і печатки сторін договору поставки, вбачається, що позивачем в квітні-червні, серпні 2015 року отримана від ТОВ "Лірекс" тканина в асортименті, яка перевезена продавцем товару на склад покупця за адресою: м. Миколаїв, вул. Лазурна 17, про що свідчать наявні в матеріалах справи товарно-транспортні накладні (т. І, а.с. 152-177).

Також ТОВ «Торгово-промислова компанія «БІМС» було укладено договір поставки з ТОВ "Еквілан" від 02.03.2015 року №2/3/3, за яким ТОВ "Еквілан" зобов'язувалось продати позивачу тканину та іншу сировину для виготовлення шкарпетко-панчішних виробів в асортименті та по ціні, зазначеній в видаткових, товарно-транспортних накладних та рахунках-фактурах.

Відповідно до п. 2.3, 4.2 зазначеного договору поставка товару здійснюється за рахунок ТОВ "ЕКВІЛАН", товар передається на склад покупця за адресою: м. Миколаїв, вул. Лазурна, 17, постачальник зобов'язаний передати покупцю сертифікати відповідності і гігієнічний висновок на товар (т. І, а.с. 199-203).

У підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем були надані видаткові накладні, датовані березнем-квітнем 2015 року, які підтверджують поставку та передачу товару від постачальника продавцю та товарно-транспортні накладні, які підтверджують транспортування товару на склад покупця )(т. І, а.с. 207-220).

Крім того, ТОВ «Торгово-промислова компанія «БІМС» та ТОВ «Каньлі імпорт» було укладено договір поставки №52 від 30.10.2014 року, згідно якого ТОВ "Каньлі імпорт" зобов'язувалось продати позивачу товар, зазначений в видаткових накладних у відповідності до погоджених заявок. Відповідно до п. 2.1.2, 2.1.3 зазначеного договору поставка товару здійснюється постачальником або покупцем за адресою: м. Миколаїв, вул. Лазурна, 17, постачальник зобов'язаний передати покупцю документи щодо походження товару (т. І, а.с. 241-248).

Позивачем, у підтвердження поставки товару, були надані видаткові накладні, з яких вбачається, що позивачем в 2015 року отримані від ТОВ «Каньлі імпорт» голки, ножі, нитки в асортименті, які перевезені шляхом експрес доставки «Нова Пошта», ТОВ «Делівері», що підтверджується експрес-накладними, калькуляціями виконаних робіт тощо (т. ІІ, а.с. 1-23).

01.09.2014 року позивачем було укладено договір поставки з ТОВ «Тіворі груп» №9/1, згідно якого останнє зобов'язувалось продати позивачу тканину та іншу сировину для виготовлення шкарпетко-панчішних виробів в асортименті та по ціні, зазначеній в видаткових, товарно-транспортних накладних та рахунках-фактурах (т. ІІ а.с. 37-40).

Згідно умов договору поставка товару здійснюється у відповідності до видаткових накладних, товарно-транспортних накладних.

У підтвердження поставки товару позивачем були надані видаткові накладні, датовані січнем-лютим 2015 року, згідно яких позивачем у вказаний період отримано від ТОВ «Тіворі груп» тканину, шнурки (т. ІІ а.с. 43-46), а також товарно-транспортні накладні (т. ХVІ, а.с. 80-84).

Таким чином, надані позивачем у підтвердження поставки товарів вказаними контрагентами видаткові накладні містять інформацію стосовно найменування товару, його кількості, ціни, договору відповідно до якого здійснювалась поставка товару. Товарно-транспортні накладні містять інформацію стосовно автомобіля перевізника, водія, пункти навантаження, розвантаження, дані про товар, його кількість, дані про осіб, які відвантажували, приймали, здавали товар тощо.

В матеріалах справи наявні реєстри виписаних позивачу ТОВ «Велскейп», ТОВ «Лірекс», ТОВ «Еквілан», ПП «Каньлі імпорт», ТОВ «Тіворі Груп» податкових накладних по спірним операціям (т. ІІІ, а.с. 79-82, 84).

Окрім цих доказів реальності здійснення між позивачем та розглядуваними контрагентами господарських операцій, позивачем були надані і інші докази, які свідчать про фактичну поставку товарів від постачальників позивачу.

Позивачем були надані висновки державних санітарно-епідеміологічних експертиз, сертифікат відповідності стосовно тканин, тобто, того товару, який поставлявся позивачу (т. І, а.с. 98-99, 127-130, 150-151, 205-206, 250-251, т. ІІ, а.с. 41-42, т. ХV, а.с. 220-224, 240-243).

Отримання товару здійснювалось начальником швейного виробництва ТОВ «Торгово-промислова компанія «БІМС» на підставі довіреностей, виписаних на його ім'я та ця особа згідно наказів по підприємству прийнята на роботу та їй надано право підпису рахунків, актів виконаних робіт, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних тощо (т. ХVІ, а.с. 85-92).

Позивачем також надані докази подальшого використання придбаного товару у власній господарській діяльності, зокрема, для виготовлення текстильної та швейної продукції.

Так, позивачем надані калькуляції собівартості цієї продукції, виробленої протягом 2015 року (т. ІІІ, а.с. 37-250, т. ІV, V, т.VI, а.с. 1-135) та видаткові накладні щодо поставки на адресу ПП "Таврія Плюс", ТОВ "Таврія В", ПП "Таврія І" швейних виробів (т. VI, а.с. 136-250, т. VIІ, VIІІ, ІХ, Х, ХІ, ХІІ, ХІІІ, ХІV, т. ХV, а.с. 1-219).

Крім того, у підтвердження використання отриманого від контрагентів-постачальників товару в господарській діяльності позивачем надано фотознімки швейного цеху ТОВ «Торгово-промислова компанія «БІМС» для виробництва шкарпетко-панчішних виробів, готової продукції (т. ХV, а.с. 225-233) та договір оренди приміщення для розміщення виробництва за адресою: м. Миколаїв, вул. Лазурна, 17, яке зазначено в товарно-транспортних накладних як пункт розвантаження тканини (т. ХV, а.с. 34-239).

На вимогу Одеського апеляційного адміністративного суду позивач у підтвердження зміни активів власного підприємства надав платіжні доручення за період з вересня 2014 року грудень 2015 року про перерахування коштів за поставку товарів ТОВ «Велскейп», ТОВ «Лірекс», ТОВ «Еквілан», ПП «Каньлі імпорт», ТОВ «Тіворі груп».

Судом першої інстанції встановлено, що розглядувані операції проведені в бухгалтерському обліку, складському обліку позивача, що фактично не заперечується податковим органом в акті перевірки, а результати даних операцій призвели до зменшення капіталу позивача відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку та в матеріалах справи наявні дані щодо доставки придбаних у контрагентів позивача тканин на склад (т. ХVІ, а.с. 99-144).

В свою чергу, що стосується посилань податкового органу на нереальність здійснюваних між ТОВ «Торгово-промислова компанія «БІМС» та ПП «Укрфінконсалт» господарських операцій, слід зазначити наступне:

16.09.2014 року ТОВ «Торгово-промислова компанія «БІМС» було укладено з ПП «Укрфінконсалт» договір №16/09 на розміщення візуальної реклами на міському транспорті, за яким позивач доручає, а ПП «Укрфінконсалт» зобов'язується самостійно або із залученням інших осіб провести рекламну компанію позивача на узгоджених рекламних місцях, умови і строки якої зазначені в додаткових угодах.

Згідно п. 3 вказаного договору ПП «Укрфінконсалт» забезпечує експонування рекламного зображення на транспортних засобах, підтримує якість зображення, гарантує роботу транспортного засобу з нанесених рекламним зображенням тощо (т. ХVІ, а.с. 8-12).

З наданих додаткових угод до договору №16/09 від 16 вересня 2014 року вбачається наявність сюжету реклами, транспортних засобів, на яких вона розміщена, візуальне зображення реклами, терміну експонування, вартості послуг тощо (т. ХVІ, а.с. 13-25).

У підтвердження виконання умов укладеного договору позивачем було надано акти виконаних робіт, які підтверджують надання ПП "Укрфінконсалт" послуг позивачу по розміщенню реклами на міському транспорті із зазначенням типу транспорту, періоду експонування, вартості виконаних робіт тощо (т. ХVІ, а.с. 26-33).

В матеріалах справи наявний реєстр виписаних позивачу податкових накладних на зазначені послуги (т. ХVІ, а.с. 34), оплата послуг підтверджується реєстром документів по рахунку позивача (т. ІІІ, а.с. 95-96).

Також позивачем надано фотофіксацію тролейбусів із розміщеною на ній рекламою позивача згідно зображення, яке міститься в додаткових угодах до договору №16/09 від 16 вересня 2014 року (т. ХVІ, а.с. 35-71).

В свою чергу, для повного та об'єктивного дослідження обставин по справі та встановлення дійсного характеру здійснюваних між ТОВ «Торгово-промислова компанія «БІМС» та ПП «Укрфінконсалт» господарських операцій, судом апеляційної інстанції було витребувано у позивача додаткові документи, які б підтверджували реальність здійснюваних операцій.

На вимогу Одеського апеляційного адміністративного суду позивач у підтвердження виконання умов укладеного з ПП «Укрфінконсалт» договору надав інші первинні документи та докази, а саме:

- копію договору, укладеного ПП «Укрфінконсалт» з КП «Одесміськелектротранс» (виконавець) № У-У/2013/87 від 28.02.2013 року про надання послуг з надання трамваїв та тролейбусів для розміщення на їх зовнішній та внутрішній поверхні рекламних зображень та інформації третіх осіб-замовників, а також послуг прокату та обслуговування транспортних засобів з нанесеними рекламними зображеннями та інформацією;

- додаток № 3 від 28.02.2014 року до договору № У-У/2013/87 від 28.02.2013 року, укладеного ПП «Укрфінконсалт» з КП «Одесміськелектротранс».

- платіжні доручення про оплату послуг ПП «Укрфінконсалт».

Таким чином, окрім інших доказів позивачем також були надані документи які містять інформацію щодо детальних пунктів розміщення реклами (маршрутів тролейбусів, контрактів з міським депо та ін.), які є належним підтвердженням реальності господарської операції.

В свою чергу, слід зазначити, що операції між ПП "Укрфінконсалт" та позивачем вже були предметом розгляду в адміністративній справі 815/3179/15. Так у зазначеній справі досліджувались операції позивача з вказаним контрагентом за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року за тим же самим договором, що і у даній справі.

При цьому, за наслідками розгляду справи 815/3179/15 суди дійшли висновку про те, що позивачем підтверджено реальність здійснюваних між ним та ПП «Укрфінконсалт» господарських операцій, а висновки податкового органу щодо завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту по операціям з вказаним контрагентом, а також завищення від'ємного значення з податку на додану вартість є безпідставними.

Що стосується господарських операцій позивача з ФОП ОСОБА_2, слід зазначити наступне:

01.01.2015 року ТОВ «Торгово-промислова компанія «БІМС» було укладено з ФОП ОСОБА_2 договір на транспортне обслуговування № Б-1/15, за умовами якого Виконавець (ФОП ОСОБА_2.) забезпечує транспортне обслуговування Замовника шляхом надання останньому вантажних автомобілів з водієм, заправлених паливно-мастильними матеріалами. Крім того, Виконавець несе експлуатаційні витрати, проводить технічне обслуговування вказаних автомобілів та зобов'язаний забезпечити збереження вантажу Замовника, своєчасно доставляти вантаж до місця призначення, сприяти Замовнику у навантажені-розвантаженні транспорту (т. ІІ а.с. 60-61).

В ході розгляду справи було встановлено, що позивач здійснює реалізацію ковбасних виробів ПП «Таврія Плюс», перевезення яких здійснює ФОП ОСОБА_2 за товарно-транспортними накладними на підставі укладеного договору на транспортне обслуговування.

У підтвердження виконання ФОП ОСОБА_2 у повному обсязі своїх зобов'язань, позивачем були надані акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні (т. ІІ, а.с. 60-250, т. ІІІ, а.с. 1-78), податкові накладні (т. ІІІ, а.с. 83), докази оплати транспортних послуг (т. ІІІ, а.с. 93-94).

Дослідивши надані позивачем документи, колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає, що фактичне здійснення ТОВ «Торгово-промислова компанія «БІМС» мало господарські взаємовідносини з ТОВ «Лірекс», ТОВ «Еквілан», ПП «Каньлі Імпорт», ТОВ «Тіворі груп» поставки товарно-матеріальних цінностей на адресу ТОВ «Торгово-промислова компанія «БІМС» та надання ПП «Укрфінконсалт» та ФОП ОСОБА_2 рекламних та транспортних послуг підтверджується наданими первинними документами, складеними належним чином, які містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій, які були опосередковані складенням цих документів, та дають змогу вважати, що господарські операції реально відбулися і тягнуть настання реальних правових наслідків.

Слід зазначити, що відмовляючи особі у праві на податковий кредит та віднесення витрат до складу валових, податковий орган повинен довести саме недобросовісність у діях платника.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для податкової економії.

При проведенні перевірки позивача перевіряючими не було висловлено жодних зауважень щодо первинних документів позивача. При цьому, відповідачем не було надано належної оцінки первинним документам, що підтверджують фактичність господарських операцій, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства. Натомість констатовано, що ці документи не доводять реальності операції.

Колегія суддів зазначає, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Однак, цього податковим органом здійснено не було.

В даному випадку, ДПІ не було надано доказів того, що по спірним операціям між ТОВ «Торгово-промислова компанія «БІМС» та розглядуваними вище контрагентами у позивача була відсутня розумна ділова мета, або того, що позивач та вказані підприємства діяли спільно з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Позивачем було доведено суду наявність всіх необхідних умов на віднесення витрат та сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до валових витрат та податкового кредиту, зокрема, щодо фактичності придбання товару та послуг, наявності податкових накладних на підтвердження придбання послуг та інших первинних документів, сплати відповідної суми ПДВ, подальше використання придбаних товарів (послуг) у власній господарській діяльності.

Враховуючи все вищезазначене, колегія суддів вважає, що ДПІ у Київському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області дійшло безпідставного та необґрунтованого висновку щодо порушення ТОВ «Торгово-промислова компанія «БІМС» вимог податкового законодавства України та, відповідно, про заниження позивачем податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 16.05.2016 року №0000971402 та №0000981402 є протиправними та підлягають скасуванню.

Оскільки судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи, правильно по суті вирішено справу, та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідно до ст.200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Слід зазначити, що при зверненні до суду апеляційної інстанції, апелянтом не було сплачено судовий збір за подачу апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2016 року апелянту було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

При цьому, ч.2 ст. 88 КАС України встановлено, що якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду розмір судового збору складає 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

При цьому, відповідно до п.п 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання юридичною особою до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

В даному випадку, розмір майнових вимог становить 1 286 471 грн., розмір судового збору, який підлягав сплаті при поданні позовної заяви складав - 19 297,06 грн., а тому, розмір судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції в даному випадку складає 21 226,77 грн. (110% х 19297,06 грн.).

З огляду на зазначене, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що стягненню з Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на користь Державного бюджету України підлягає несплачений апелянтом судовий збір за подачу апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції у розмірі 21 226,77 грн.

Керуючись ст. ст. 184, 185, 197, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2016 року - без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (65104, м. Одеса, пр.-т. Ак. Глушка, 17/2, код ЄДРПОУ 39565511) до Державного бюджету України на рахунок №31212206781008, одержувач УК у м. Одесі / Приморський р-н./ 22030101, код ЄДРПОУ 38016923, банк отримувача: ГУДКСУ в Одеській області МФО: 828011, Код ЄДРПОУ суду 34380461, код класифікації доходів бюджету 22030101 несплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції у розмірі 21 226,77 (двадцять одну тисячу двісті двадцять шість) гривень 77 копійок.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.В. Бойко

Судді: Т.М. Танасогло

О.В. Яковлєв