Постанова

від 17.04.2018 по справі 815/2578/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 квітня 2018 року

Київ

справа №815/2578/16

адміністративне провадження №К/9901/41749/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12.07.2016 (суддя - Свида Л.І.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2016 (головуючий суддя - Бойко А.В., судді - Танасогло Т.М., Яковлєва О.В.) у справі № 815/2578/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-промислова компанія БІМС до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгово-промислова компанія БІМС (далі - ТОВ Торгово-промислова компанія БІМС ) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі - ДПІ у Київському районі м. Одеси) від 16.05.2016 № 0000971402 та № 0000981402.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12.07.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2016, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій ДПІ у Київському районі м. Одеси оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12.07.2016, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2016 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування своїх вимог ДПІ у Київському районі м. Одеси посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 134, 198 Податкового кодексу України, статей 70, 71, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, відповідач зазначає, що позивачем не підтверджено правомірність формування даних податкового обліку за оспорюваними господарськими операціями шляхом надання належним чином оформлених первинних документів, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з отримання товарно-матеріальних цінностей та послуг від спірних постачальників та їх подальше використання в господарській діяльності.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, ДПІ у Київському районі м. Одеси проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ Торгово-промислова компанія БІМС з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, про що складено акт від 12.04.2016 №1131/14-02/39030074.

За наслідками проведеної перевірки відповідач дійшов висновку про порушення ТОВ Торгово-промислова компанія БІМС підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134; пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, абз. і пункту 201.1статті 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні товарно-матеріальних цінностей (тканини та іншої сировини для виготовлення шкарпетко-панчішних виробів) у ТОВ Велскейп , ТОВ Лірекс , ТОВ Еквілан , ПП Каньлі імпорт , ТОВ Тіворі груп , рекламних послуг у ТОВ Укрфінконсалт та послуг з перевезення вантажу у ФОП Радута Е.Я. з огляду на непідтвердження реального характеру здійснених операцій.

Обґрунтовуючи свою позицію, ДПІ у Київському районі м. Одеси посилалась податкову інформацію щодо ТОВ Велскейп , ТОВ Лірекс , ТОВ Еквілан , ПП Каньлі імпорт , ТОВ Тіворі груп , де вказано про відсутність в них у достатній кількості майна, основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для провадження фактичної господарської діяльності та виконання договірних зобов'язань перед контрагентами.

Крім того, в акті перевірки податковий орган посилався на непідтвердження факту здійснення господарських операцій між позивачем і ПП Укрфінконсалт та ФОП Радута Е.Я. з підстав відсутності маршрутів тролейбусів, на яких розміщена реклама, договорів з міським депо, непідтвердження перевезення товарів ФОП Радута Е. Я. з підстав відсутності договору з цим перевізником, заявок на перевезення тощо.

На підставі названого акту перевірки ДПІ у Київському районі м. Одеси 16.05.2016 прийнято податкові повідомлення-рішення №0000971402, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 421593,00 грн. та №0000981402, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 576585,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 288293,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази свідчать, що господарські операції по придбанню позивачем товарно-матеріальних цінностей та послуг у спірних контрагентів є реальними, фактично відбулися, у зв'язку з чим прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень є неправомірним.

Колегія суддів апеляційної інстанції підтримала зазначені висновки суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні даних податкового обліку, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці господарських операцій позивача з ТОВ Велскейп , ТОВ Лірекс , ТОВ Еквілан , ПП Каньлі імпорт , ТОВ Тіворі груп , судові інстанції цілком обґрунтовано врахували долучені позивачем до матеріалів справи копії належним чином оформлених документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій і їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: податкових накладних, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, позивачем було надано висновки державних санітарно-епідеміологічних експертиз, сертифікат відповідності тканин, які були предметом поставки. На підтвердження використання придбаної продукції у власній господарській діяльності надано калькуляції собівартості продукції виробленої протягом 2015 року та видаткові накладні щодо поставки на адресу ПП Таврія Плюс , ТОВ Таврія В , ПП Таврія І швейних виробів, а також фотознімки швейного цеху ТОВ Торгово-промислова компанія БІМС для виробництва шкарпетко-панчішних виробів, готової продукції та договір оренди приміщення для розміщення виробництва.

ДПІ у Київському районі м. Одеси, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальників, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ Торгово-промислова компанія БІМС розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Також судами встановлено, що в період, охоплених проведеною перевіркою, позивачем з ПП Укрфінконсалт укладено договір від 16.09.2014 №16/09 на розміщення реклами у міському транспорті.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано акти виконаних робіт по розміщенню реклами на міському транспорті із зазначенням типу транспорту, періоду експонування, вартості виконаних робіт, податкові накладні, оплата послуг підтверджується реєстром документів по рахунку.

При цьому, судами встановлено, що господарські операції між ТОВ Торгово-промислова компанія БІМС та ПП Укрфінконсалт за договором від 16.09.2014 №16/09 вже були предметом розгляду у справі №815/3179/15, за наслідками розгляду якої встановлено реальність господарських операцій.

Також суди з'ясували, що виконання договору про транспортне обслуговування від 01.01.2015 №Б-1/15 укладеного з ФОП Радута Е.Я. підтверджується актами виконаних робіт, товарно-транспортними накладними, реєстром по рахунку щодо оплати наданих послуг, податковими накладними.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавалися.

При цьому судові інстанції правильно відхилили посилання відповідача на результати контрольних заходів щодо контрагентів позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження товарності здійснених поставок, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами ДПІ у Київському районі м. Одеси під час здійснення контрольного заходу таких обставин не встановлено.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, враховуючи, що спірні господарські операції здійснені позивачем з метою подальшого їх використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеними контрагентами позивача, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12.07.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна ,

Судді Верховного Суду