Ухвала

від 23.12.2016 по справі 428/7651/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 428/7651/16-ц

Провадження № 22ц/782/890/16

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

23 грудня 2016 року м. Сєвєродонецьк

Суддя судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області Коновалова В.А., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 31 жовтня 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краснодоні Луганської області, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Луганській області, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України про зміну формулювання причини звільнення, зобов'язання внесення змін до наказу, стягнення виплат за час простою, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 31 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краснодоні Луганської області, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Луганській області, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України про зміну формулювання причини звільнення, зобов'язання внесення змін до наказу, стягнення виплат за час простою, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 16 листопада 2016 року апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 31 жовтня 2016 року залишена без руху. В ухвалі зазначалося наступне.

До пред'явленої апеляційної скарги апелянтом не доданий документ про сплату судового збору. В матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують звільнення апелянта від сплати судового збору.

Згідно з ч. 3 ст. 2 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

З 01 вересня 2015 року набрав чинності Закон України від 22 травня 2015 року № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", яким внесено зміни до Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Із системного аналізу зазначеної норми права вбачається, що від сплати судового збору позивачі звільнені за вимогами про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Із тексту позовної заяви вбачається, що позивачем заявлені вимоги про зміну формулювання причини звільнення, зобов'язання внесення змін до наказу, стягнення виплат за час простою, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, від сплати судового збору у даній справі позивач звільнений лише за вимогами про стягнення виплат за час простою, вихідної допомоги.

Окрім того, позивач не звільнений від сплати судового збору в частині вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку відповідно до ст. 117 КЗпП України, оскільки середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні не входить до структури фонду заробітної плати.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, сплачується у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, сплачується у розмірі 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Із матеріалів справи вбачається, що в позовній заяві об'єднано позовні вимоги майнового характеру (про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні) та немайнового характеру (про зміну формулювання причини звільнення, зобов'язання внесення змін до наказу).

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду становить 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

В ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" зазначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Згідно ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" мінімальна заробітна плата становить 1378 грн.

Отже, апелянту необхідно було сплатити судовий збір в сумі 1212,64 грн. (606,32 грн. - із вимог позовної заяви майнового характеру, 606,32 грн. - із вимоги немайнового характеру), для приєднання до матеріалів справи надати до Апеляційного суду Луганської області документ про оплату вказаних витрат.

У зв'язку з зазначеними недоліками відповідно до вимог ч. 2 ст. 297 ЦПК України апеляційна скарга ухвалою від 16 листопада 2016 року залишена без руху і апелянту надався строк для усунення недоліків протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали та апелянт був попереджений, що у разі не виправлення недоліків апеляційної скарги протягом вказаного терміну апеляційна скарга буде вважатися неподаною та повернута апелянту.

Копію ухвали Апеляційного суду Луганської області від 16 листопада 2016 року апелянт отримав 21 листопада 2016 року, про що свідчить розписка ОСОБА_1 (а.с. 143). Однак, апелянтом вимоги зазначеної ухвали не виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 297 ЦПК України у випадку не усунення апелянтом недоліків, що були вказані в ухвалі суду, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає поверненню апелянту, що не перешкоджає йому повторно звернутися до апеляційного суду із виправленою апеляційною скаргою, звернувшись також із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження.

На підставі наведеного, керуючись ч. 2, 3 ст. 297, ч. 2 ст. 121 ЦПК України,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 31 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краснодоні Луганської області, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Луганській області, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України про зміну формулювання причини звільнення, зобов'язання внесення змін до наказу, стягнення виплат за час простою, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку, вважати неподаною та повернути апелянту.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту постановлення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів після її постановлення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Суддя