Ухвала

від 26.12.2016 по справі 428/7651/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач - Коновалова В.А.

Справа № 428/7651/16-ц

Провадження № 22ц/782/890/16

УХВАЛА

Іменем України

26 грудня 2016 року м. Сєвєродонецьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Коротенко Є.В., Луганської В.М.,

за участю секретаря Козубської А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Луганської області справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Луганській області

на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 31 жовтня 2016 року

за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краснодоні Луганської області, ОСОБА_2 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Луганській області, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України про зміну формулювання причини звільнення, зобов'язання внесення змін до наказу, стягнення виплат за час простою, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку,

в с т а н о в и л а:

У липні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краснодоні Луганської області, ОСОБА_2 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Луганській області, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України про зміну формулювання причини звільнення, зобов'язання внесення змін до наказу, стягнення виплат за час простою, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку, в обґрунтування якого вказав, що 13.06.2006 року його прийнято на роботу до ОСОБА_4 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краснодоні Луганської області на посаду головного спеціаліста з юридичних питань та на цій посаді він працював і на момент звільнення. Трудовий договір з ним було укладено на невизначений строк.

Наказом ОСОБА_2 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Луганській області від 15.04.2016 року № 40-к його звільнено 15.04.2016 року за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України. Однак з наказом про звільнення № 40-к від 15.04.2016 року, а саме з формулюванням причини звільнення, позивач не згодний з наступних підстав.

Відповідно до заяви позивача від 14.04.2016 року він просив звільнити його 15 квітня 2016 року за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України. В заяві зазначено про порушення норм трудового законодавства, а саме не оплату часу простою з 05.01.2015 року по час подання заяви.

Місцезнаходженням відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краснодоні Луганської області є м. Краснодон Луганської області, яке є населеним пунктом, на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (тимчасово неконтрольована територія) згідно з Переліком населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженим розпорядженням КМУ № 1085-р від 07.11.2014 року.

У зв'язку з проведенням антитерористичної операції з липня 2014 року по теперішній час відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краснодоні Луганської області фактично не працювало, та він не мав можливості виконувати свої посадові обов'язки.

У визначені законодавством терміни ОСОБА_4 в м. Краснодоні не перемістилось на територію підконтрольну Українській владі, про що було складено відповідний акт та видано наказ про введення простою у відділенні з 05.01.2015 року та позивача повідомили, що у відповідності до норм КЗпП України простій передбачає право працівника не виходити на роботу та право на отримання 2/3 від посадового окладу та на нього, як на працівника відділення в м. Краснодоні, поширюється дія наказу № 5 від 05.01.2015 року та він має право на отримання усіх виплат, передбачених законодавством.

Позивач зазначив, що ОСОБА_2 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Луганській області у наказі № 40-к від 15.04.2016 року безпідставно змінено формулювання причини звільнення з звільнити за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України , як зазначено у заяві позивача про звільнення від 14.04.2016 року, на звільнити за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України . Також, відповідачами не було виплачено позивачу суми виплат за час простою з 05.01.2015 року по день звільнення 15.04.2016 року згідно наказу ОСОБА_2 у Луганській області № 5 від 05.01.2015 року.

Позивач просив суд визнати формулювання причини його звільнення, яке вказане у наказі ОСОБА_2 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Луганській області № 40-к від 15.04.2016 року, за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України незаконним; зобов'язати ОСОБА_2 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Луганській області змінити у наказі про звільнення ОСОБА_3В. № 40-к від 15.04.2016 року формулювання причини звільнення із за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України на за власним бажанням, у зв'язку з порушенням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умови колективного чи трудового договору відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України ; стягнути з ОСОБА_4 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краснодоні Луганської області, ОСОБА_2 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Луганській області, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України з кожного окремо на його користь виплати за час простою за період з 05.01.2015 року по 15.04.2016 року у розмірі 14540,69 грн., вихідну допомогу у розмірі 4215 грн. та середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку відповідно до ст. 117 КЗпП України за період з 15.04.2016 року по 12.07.2016 року в розмірі 3659,60 грн., а всього 22415,29 грн.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 31 жовтня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краснодоні Луганської області, ОСОБА_2 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Луганській області, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України про зміну формулювання причини звільнення, зобов'язання внесення змін до наказу, стягнення виплат за час простою, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку задоволено частково. Суд визнав незаконним формулювання причини звільнення ОСОБА_3 за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України , яке вказане у наказі ОСОБА_2 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Луганській області № 40-к від 15.04.2016 року. Зобов'язав ОСОБА_2 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Луганській області змінити у наказі № 40-к від 15.04.2016 року формулювання причини звільнення із за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України на за власним бажанням, у зв'язку з порушенням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України . Стягнув з ОСОБА_4 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краснодоні Луганської області на користь ОСОБА_3 виплати за час простою за період з 05.01.2015 року по 17.06.2015 року у розмірі 5198,52 грн., вихідну допомогу у розмірі 4215 грн. та середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку відповідно до ст. 117 КЗпП України за період з 15.04.2016 року по 31.10.2016 року в розмірі 9146 грн., а всього 18560,21 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Луганській області просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального та матеріального права.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Луганській області апеляційну скаргу підтримав.

Позивач в судовому засіданні доводи апеляційної скарги не визнав.

Представник Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в судовому засіданні вважав, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Представник ОСОБА_4 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краснодоні Луганської області в судове засідання не з'явився, про час і місце повідомлений належним чином і в установленому законом порядку.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

В ч. 1 статті 303 ЦПК України зазначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу. В межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та осіб, які беруть участь у справі.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем та відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краснодоні Луганської області, Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України рішення суду не оскаржується, а відповідачем ОСОБА_2 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Луганській області не надано суду доказів наявності повноважень стосовно права оскарження рішення суду в частині відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краснодоні Луганської області, тому рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_4 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краснодоні Луганської області на користь ОСОБА_3 виплати за час простою за період з 05.01.2015 року по 17.06.2015 року у розмірі 5198,52 грн., вихідної допомоги у розмірі 4215 грн. та середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку відповідно до ст. 117 КЗпП України за період з 15.04.2016 року по 31.10.2016 року в розмірі 9146 грн., а всього 18560,21 грн. та в частині відмови у задоволенні позовних вимог не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції згідно положень ч. 1 ст. 303 ЦПК України та п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» № 12 від 24.10.2008 року.

Ухвалюючи рішення по справі в частині вимог щодо зміни формулювання причини звільнення та зобов'язання внесення змін до наказу, суд першої інстанції виходив з того, що згідно копії трудової книжки серії АХ № 296009, виданої 13.06.2006 року на ім'я ОСОБА_3, на підставі наказу № 155-к від 13.06.2006 року останній прийнятий на посаду головного спеціаліста з юридичних питань юридичного відділу ОСОБА_4 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краснодоні Луганської області.

Згідно із заявою ОСОБА_3 від 14.04.2016 року на ім'я начальника ОСОБА_2 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Луганській області, позивач просив у зв'язку з порушенням ч. 1 ст. 113 КЗпП України звільнити його 15.04.2016 року за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

Згідно з наказом начальника ОСОБА_2 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Луганській області № 40-к від 15.04.2016 року, головного спеціаліста юридичного відділу ОСОБА_4 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краснодоні Луганської області ОСОБА_3 звільнено 15.04.2016 року за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України. Підстава: заява ОСОБА_3 від 14.04.2016 року.

Також суд першої інстанції вважав, що порушення роботодавцем умов трудового законодавства відносно позивача підтверджується тим, що позивач не отримував виплат за час простою та не міг тривалий час приступити до виконання своїх обов'язків, в тому числі внаслідок не переміщення ОСОБА_4 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краснодоні Луганської області на підконтрольну українській владі територію.

З урахуванням зазначених обставин, суд дійшов висновку про визнання формулювання причини звільнення позивача, яке вказане у наказі ОСОБА_2 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Луганській області № 40-к від 15.04.2016 року, за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України незаконним та зобов'язати ОСОБА_2 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Луганській області змінити у наказі № 40-к від 15.04.2016 року формулювання причини звільнення із за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України на за власним бажанням, у зв'язку із порушенням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України .

Вказані обставини та висновки суду першої інстанції в оскаржуваній частині підтверджуються матеріалами справи та відповідають вимогам закону, зазначеному в тексті оскаржуваного рішення.

Доводи апеляційної скарги про те, що відсутні підстави для зміни ОСОБА_2 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Луганській області формулювання причини звільнення відповідача із за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України на за власним бажанням, у зв'язку з порушенням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю умов колективного чи трудового договору відповідно до ч.3 ст. 38 КЗпП України , оскільки відсутня вина відповідачів, не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Строк розірвання трудового договору і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до його розірвання і які працівник визначає самостійно. У разі, якщо вказані працівником причини звільнення - порушення роботодавцем трудового законодавства (частина третя статті 38 КЗпП України) не підтверджуються або роботодавцем не визнаються, останній не має права самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору на звільнення за власним бажанням без посилання на частину третю статті 38 КЗпП України.

Із системного аналізу змісту статті 38 КЗпП України вбачається, що звільнення працівника за ч. 3 ст. 38 КЗпП України фактично не є звільненням за власним бажанням у розумінні ст. 38 КЗпП України, оскільки, подаючи заяву про звільнення за власним бажанням на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, працівник розраховує на настання низки бажаних для нього наслідків, зокрема, на виплату вихідної допомоги у відповідності до приписів ст. 44 КЗпП України, а звільнення без посилання на частину третю вказаної статті не тягне виникнення такого права. Тому роботодавець і не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору на ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом начальника ОСОБА_2 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Луганській області № 40-к від 15.04.2016 року, головного спеціаліста юридичного відділу ОСОБА_4 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краснодоні Луганської області ОСОБА_3 звільнено 15.04.2016 року за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України. Підстава: заява ОСОБА_3 від 14.04.2016 року.

Однак, як вбачається із матеріалів справи та не заперечувалося представником відповідача під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, в квітні 2016 року позивач звертався до начальника ОСОБА_2 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Луганській області із заявою про звільнення за власним бажанням у зв'язку з невиконанням власником або уповноваженим ним органомзаконодавства про працю умов колективного чи трудового договору відповідно до ч.3 ст. 38 КЗпП України, зазначивши підставами звільнення порушення відповідачем трудового законодавства, а саме не виплата 2/3 посадового окладу за час простою з 05 січня 2015 року відповідно до положень ч. 1 ст. 113 КЗпП України.

Зазначені вище обставини свідчать про те, що позивач не звертався до начальника ОСОБА_2 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Луганській області із заявою про звільнення за власним бажанням ст. 38 КЗпП України.

Як вбачається із матеріалів справи з 05.01.2015 року у ОСОБА_4 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краснодоні Луганської області введений простій наказом в.о. начальника ОСОБА_2 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Луганській області від 05 січня 2015 року № 5.

Згідно з копією наказу в.о. начальника ОСОБА_2 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Луганській області № 112 від 17.06.2015 року Про скасування наказу від 05.01.2015 року № 5 Про введення простою у відділенні виконавчої дирекції Фонду в м. Краснодоні , скасовано наказ управління від 05.01.2015 року № 5 Про введення простою у відділенні виконавчої дирекції Фонду в м. Краснодоні .

Оскільки у період з 05.01.2015 року по 17.06.2015 року у ОСОБА_4 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краснодоні Луганської області був простій, тому позивач має право на отримання виплат у зв'язку з простоєм у розмірі 2/3 посадового окладу у відповідності до положень ч. 1 ст. 113 КЗпП України.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_2 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Луганській області зазначив, що позивач має право на отримання виплат у зв'язку з простоєм за період з 05.01.2015 року по 17.06.2015 року, які йому не були виплачені при звільненні.

Звільняючи 15.04.2016 року позивача за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України, ОСОБА_2 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Луганській області самостійно змінило підставу звільнення, визначену позивачем у заяві про звільнення з роботи.

При цьому ОСОБА_2 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Луганській області не враховано, що для визначення правової підстави розірвання трудового договору на підставі частини 3 статті 38 КЗпП України значення має лише сам факт порушення законодавства про працю, що спонукало працівника припинити трудовий договір з відповідачем, а не поважність чи неповажність такого порушення та його істотності. Істотність характеру порушень роботодавцем умов трудового законодавства та їх поважність не можуть бути підставою для відмови працівнику у звільненні за ч.3 ст.38 КЗпП України, оскільки такі критерії цією нормою не передбачені. Роботодавець не має права самостійно змінювати визначену працівником у заяві причину звільнення з роботи. Самостійне змінення начальником ОСОБА_2 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Луганській області, визначених позивачем у заяві від 14 квітня 2016 року причин звільнення, без посилання на частину 3 статті 38 КЗпП України, призвело до порушення прав позивача.

Зазначена вище правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 31 вересня 2012 року №6-120цс12, від 20 лютого 2013 року № 6-157цс12, від 22.05.2013 року № 6-34цс13, які відповідно до положень частини першої статті 360-7 ЦПК України, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання формулювання причини звільнення позивача, яке вказане у наказі ОСОБА_2 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Луганській області № 40-к від 15.04.2016 року, за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України незаконним та зобов'язання ОСОБА_2 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Луганській області змінити у наказі № 40-к від 15.04.2016 року формулювання причини звільнення із за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України на за власним бажанням, у зв'язку із порушенням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України .

Доводи апеляційної скарги про те, що підставою для стягнення з підприємства середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є наявність вини підприємства, а оскільки ОСОБА_4 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краснодоні Луганської області знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції, на території тимчасово непідконтрольній українській владі, з квітня 2014 року настали обставини непереборної сили, що об'єктивно унеможливлювали виконання зобов'язань, тому затримка виплати належних позивачу сум при звільненні відбулася не з вини останнього, не заслуговують на увагу. Так, як вбачається із матеріалів справи, а саме п. 10 Положення про відділення виконавчої дирекції Фондусоціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Краснодоні Луганської області, затвердженого наказом управління № 91 від 17.02.2011 року, ОСОБА_4 виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Краснодоні Луганської області є робочим органом Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України; відділення є юридичною особою, має самостійний кошторис, рахунок в установі банку, печатку із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням.

Суд стягнув з ОСОБА_4 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краснодоні Луганської області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку відповідно до ст. 117 КЗпП України за період з 15.04.2016 року по 31.10.2016 року в розмірі 9146 грн. та вихідну допомогу у розмірі 4215 грн.

Як вже зазначалося вище, апелянтом не надано суду доказів наявності повноважень стосовно права оскарження рішення суду в частині відповідача ОСОБА_4 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краснодоні Луганської області, яке є юридичною особою, щодо оскарження сум, тому рішення суду в зазначеній вище частині не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

За таких обставин, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи в оскаржуваній частині.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 319 ЦПК України, ч. 3 ст. 38, ст.113 КЗпП України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Луганській області відхилити.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 31 жовтня 2016 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: