Рішення

від 22.12.2016 по справі 904/9391/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.12.2016 Справа № 904/9391/16

За позовом Приватного підприємства "ТРІКОН БІТС", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛУБУР-СЕРВІС", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на боці Відповідача - ПАТ "Інгулецький гірничо - збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення 328 616,02 грн. за договором надання послуг

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Гриценко І.О.

Представники:

Від позивача: Третьяк В.А., представник, довіреність № 62 від 08.11.2016р.

Від відповідача: Жук В.В. представник - дов. б/н від 03.11.2016р.

Від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "ТРІКОН БІТС" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛУБУР-СЕРВІС" заборгованості за договором про надання послуг № 0106 від 01.06.2015р. у сумі основного боргу - 243 530,24 грн., 3% річних - 6 929,52 грн., інфляційних втрат - 19 407,29 грн., пені - 58 748,97 грн. Також позивач просить зобов'язати відповідача підготувати Акт звіряння взаєморозрахунків та надати його позивачу для розгляду у строк не пізніше 10 календарних днів до дати розгляду справи у господарському суді.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань за укладеним між Позивачем та Відповідачем договором щодо своєчасної та повної оплати вартості наданих послуг.

Представник позивача в ході судового розгляду надав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача заборгованості за договором про надання послуг № 0106 від 01.06.2015р. у сумі основного боргу - 243 530,24 грн., 3% річних - 8 991,18 грн., інфляційних втрат - 35 318,50 грн., пені - 58 748,97 грн.

Відповідно до п. 3.10 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р. передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що позивачем дотримано порядку подання заяви про збільшення позовних вимог відповідно до норм чинного законодавства, господарський суд приймає заяву позивача про збільшення позовних вимог до розгляду.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у відзиві на позов зазначив, що між ТОВ "ГЛУБУР-СЕРВІС" та ПАТ "ІнГЗК" підписано договір про надання послуг № 4111-34 від 03.08.2015р. В п. 3.2. якого чітко визначений об'єм робіт у третьому кварталі 2015р., який становить 46 500,00 погонних метрі. Відповідно до актів надання послуг підписаних між ТОВ "ГЛУБУР-СЕРВІС" та ПАТ "ІнГЗК" зазначений у договорі період, ТОВ "ГЛУБУР-СЕРВІС" надані послуги по технологічному, та технічному обслуговуванню бурових установок загальним обсягом 46 499,8 погонних метрів: Акт №1 від 25.08.2015р. - 11 486,00 погонних метрів; Акт №2 від 22.09.2015р. - 29 743,50 погонних метрів; Акт №3 від 27.10.2015р. - 5 270,30 погонних метрів.

В свою чергу, відповідно до Актів надання послуг підписаних між ТОВ "ГЛУБУР-СЕРВІС" та ПП "ТРІКОН БІТС" у зазначений у договорі період, який витікає із договору ТОВ "ГЛУБУР-СЕРВІС" та ПАТ "ІнГЗК", ТОВ "ТРІКОН БІТСМ" надані послуги по технологічному, та технічному обслуговуванню бурових установок загальним обсягом 49 358,70 погонних метрів: Акт № 9 від 25.08.2015р. - 11 486,00 погонних метрів; Акт №11 від 22.09.2015р. - 29 743,00 погонних метрів; Акт №13 від 30.09.2015р. - 8 129,20 погонних метрів.

Тобто ТОВ "ТРІКОМ БІТС" надано послуг більше на 2 858,90 погонних метрів, тобто більше від погодженого договором об'єму.

ТОВ "ГЛУБУР-СЕРВІС" підписало із ТОВ "ТРІКОМ БІТС" АКТ №13 від 30.09.2015р. на 8 129,20 погонних метрів зі слів останнього, тому що представники ТОВ "ГЛУБУР-СЕРВІС" не мали доступу на об'єкт де надавались послуги, а саме кар'єр ПАТ "ІнГЗК", та не мали можливості фактично прийняти надані послуги. Крім того, фактичне переміряння наданих послуг здійснюється саме представниками ПАТ "ІнГЗК". А як зазначалось, відповідно до Акту №3 від 27.10.2015р., ПАТ "ІнГЗК" прийнято послуг на 5 270,30 погонних метрів, тобто на 2 858,90 погонних метрів, ніж зазначено ТОВ "ТРІКОМ БІТС".

Також відповідач зазначає, що договором передбачені ціна та об'єм ціна послуг, про які сторони домовились при підписанні договору, вимоги ТОВ "ТРІКОМ БІТС" щодо сплати додаткових послуг є незаконними.

Таким чином, відповідач вважає, що ТОВ "ТРІКОМ БІТС" фактично надані за договором послуги мають вартість 278 998,80 грн. без ПДВ, або 334 789,40 грн. з ПДВ.

А з урахуванням часткової оплати за період з вересня 2015 року по березень 2016 року в сумі 111 852,40 грн., до сплати могла б залишатись сума 222 946,00 грн., а не 243 530,24 грн.

Відповідач зазначає, що разом з тим, відповідно до п. 4.7. договору, ТОВ "ГЛУБУР-СЕРВІС" передав ПП "ТРІКОМ БІТС" буровий інструмент долото трьох шарошкове в загальній кількості 230 штук, що підтверджується відповідними Актами прийому-передачі. Таку ж кількість бурового інструменту ПП "ТРІКМ БІТС" повернуло ТОВ "ГЛУБУР-СЕРВІС", але вже використаний та відповідно не придатний до експлуатації.

Відповідно до наданого об'єму послуг, який визнається відповідачем, ПП "ТРІКОМ БІТС" не було повернуто бурового інструменту на суму 211 370,91 грн.

На підставі викладеного, відповідач вважає, що сума вартості неповернутого бурового інструменту має бути утримана із суми наданих послуг ПП "ТРІКОМ БІТС". Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем за надані послуги складає 222 946,00 грн.

Третя особа у судове засідання не з'явися, надала пояснення, в яких зазначила, що за фактом надання передбачених договором послуг ПАТ "ІнГЗК" та ТОВ "ГЛУБУР-СЕРВІС" підписали акти наданих послуг: Акт наданих послуг №1 від 25.08.2015р. на об'єм послуг 11 486,0п.м.; Акт наданих послуг №2 від 22.09.2015р. на об'єм послуг 29 743,5п.м.; Акт наданих послуг №3 від 27.10.2015р. на об'єм послуг 5 270,3п.м.

Загалом об'єм наданих ТОВ "ГЛУБУР-СЕРВІС" послуг за договором згідно з вказаними актами склав: 11 486,00 п.м., тобто об'єм, передбачений умовами п. 3.2. договору.

Крім того, третя особа зазначила, що будь-яких змін та доповнень, в тому числі і в частині об'єму робіт, ПАТ "ІнГЗК" та ТОВ "ГЛУБУР-СЕРВІС" до договору № 4111-34 від 03.08.2015р. не вносили. Таким чином ТОВ "ГЛУБУР-СЕРВІС" в повному обсязі виконало свої зобов'язання перед ПАТ "ІнГЗК" за договором № 4111-34 від 03.08.2015р.

Також позивач надав заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходів по забезпеченню позову та накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на його розрахунковому рахунку № 26003013013424 відкритому в АТ "Сбербанк Росії", МФО 320627. Заборонити відповідачу здійснювати будь-які операції щодо відчуження майна (рухомого та нерухомого), що належить ТОВ "ГЛУБУР-СЕРВІС".

Зазначену заяву позивач обґрунтовує наступним.

Сума основного боргу відповідачем не сплачена, зобов'язання за договором № 0106 від 01.06.2015р. не виконані. Врегулювати спір з ТОВ "ГЛУБУР-СЕРВІС" шляхом ведення переговорів не вдається. Заяви представника ТОВ "ГЛУБУР-СЕРВІС" про можливість врегулювання судового спору шляхом підписання мирової угоди залишаються без будь-яких дій зі сторони ТОВ "ГЛУБУР-СЕРВІС". В добровільному добровільному порядку ТОВ "ГЛУБУР-СЕРВІС" не бажає повертати борг, систематично не виконує ухвали суду. Позивач вважає, що є всі підстави вважати, що ТОВ "ГЛУБУР-СЕРВІС" намагається відчужити належне йому майно, або зняти кошти з свого розрахункового рахунку, що зробить неможливим виконання рішення.

Ухвалою суду від 08.11.2016р. відкладено розгляд справи на 05.12.2016р.

У судовому засідання 05.12.2016р. винесено ухвали про продовження строку розгляду справи до 02.01.2017р. та відкладення розгляду справи до 20.12.2016р.

Ухвалою суду від 20.12.2016р. відкладено розгляд справи на 20.12.2016р.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу сторонами не подавалось.

У судовому засіданні 22.12.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2015 року між Приватним підприємством "ТРІКОН БІТС" (далі - Позивач, Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЛУБУР-СЕРВІС" (далі - Відповідач, Замовник) укладено договір № 0106 про надання послуг (далі - Договір).

Згідно умов цього договору виконавець зобов'язується надати послуги з технічного і технологічного обслуговування бурових установок Публічного акціонерного товариства «Інгулецького гірничо-збагачувального комбінату» (далі за текстом ПАТ «ІнГЗК») власним персоналом, автотранспортом, а замовник зобов'язується забезпечити виконавця долотами, устаткуванням та матеріалами та прийняти послуги і сплатити їх, згідно умов цього договору (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору ціна наданих виконавцем послуг з технічного і технологічного обслуговування бурових установок при бурінні одного погонного метра верстатом типу СБШ 250 в умовах ПАТ «ІнГЗК» дорівнює 6,00 грн., без ПДВ.

Згідно п. 2.2. Договору вартість послуг розраховується виходячи з фактичного об'єму наданих послуг за договором про надання послуг підписаним між ТОВ «ГЛУБУР-СЕРВІС» та ПАТ «ІнГЗК», копію якого замовник передає виконавцю. Оплата здійснюється замовником за фактичним обсягом наданих послуг, вказаних в Акті наданих послуг сторонами та отриманого рахунку.

Замовник здійснює оплату шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 20 календарних днів від дати підписання Акта наданих послуг і рахунку, виставленого виконавцем (п. 2.3. Договору).

Пунктом 2.4. Договору встановлено, що орієнтовна вартість (сума) цього договору складає 800 000,00 грн., без урахування ПДВ, ПДВ 20% - 160 000,00 грн., разом: 960 000,00 грн.

Акт наданих послуг між замовником та виконавцем складається і підписується уповноваженими представниками обох сторін до 25 числа поточного місяця (п. 3.2. Договору).

В разі відсутності зауважень до якості наданих послуг замовник повинен оплатити їх вартість виконавцю у встановлений даним договором строк (п. 4.3. Договору).

Пунктом 10.2. Договору встановлено, що договір набуває чинності з 01.06.2015р. і діє до 31.12.2015р., а в частині оплати до повного погашення заборгованості за надані послуги.

Позивач виконав взяті на себе зобов'язання належним чином, відповідно до умов договору, що підтверджується Актами виконаних робіт №11 від 22.09.2015р. на суму 214 153,20грн., та № 13 від 30.09.2015р. на суму 58 530,24 грн. (а.с. 51, 53), які підписані повноважними представниками сторін без заперечень та скріплений печатками підприємств сторін.

Позивачем відповідачеві на оплату виставлені рахунки № 11 від 22.09.2015р. на суму 214 153,20грн., та № 13 від 30.09.2015р. на суму 58 530,24 грн. (а.с. 50, 52).

Відповідач за надані послуги 03.03.2016р. розрахувався частково у сумі 29 153,20 грн., що підтверджується банківською випискою (а.с. 54), в наслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 243 530,24 грн., що і стало причиною спору.

Вивчивши матеріали справи та надані сторонами документи, заслухавши представників сторін, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову на підставі наступного.

Відповідно до Господарського Кодексу України, на підставі господарсько-договірних відносин між сторонами виникли майнові господарсько-договірні зобов'язання.

Частиною 1 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених господарським кодексом України.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір, укладений між сторонами є договором про надання послуг та на нього розповсюджуються норми Цивільного кодексу України, передбачені главою 63.

Відповідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 902 ЦК України Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

З врахуванням викладеного, вимоги Позивача в частині стягнення суми основного боргу є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та не спростовані Відповідачем, у зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі в розмірі 243 530,24 грн.

Крім основного боргу Позивач просить стягнути з Відповідача 3% річних в розмірі 8 991,18 грн. за період з по 13.10.2015р. по 20.12.2016р., інфляційні втрати в розмірі 35 318,50 грн. за період з 01.11.2016р. по 30.11.2016р. та пені в розмірі 58 748,97 грн. за період з 13.10.2015р. по 20.04.2016р.

Суд зазначає, що вимога позивача про стягнення пені задоволенню не підлягає на підставі наступного.

В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Як роз'яснено в абзацах 3,4 п.2.1 та п.2.2 постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

При цьому, суд враховує, що відповідно до ст. 547 та п.1 ч.2 ст. 551 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

З матеріалів справи не вбачається, та позивачем не доведено укладення між сторонами у справі письмового правочину щодо забезпечення виконання відповідачем грошового зобов'язання у вигляді неустойки (пені), а розмір пені договором або актом цивільного законодавства у спірних правовідносинах сторін також не встановлено, що виключає правові підстави для стягнення пені, нарахованої позивачем.

Разом з тим, згідно з ч.1 ст.13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Умовами спірного договору не передбачено відповідальності відповідача за несвоєчасну оплату отриманого товару у вигляді а пені, тому вимоги позивача про стягнення пені в сумі 58 748,97 грн. не ґрунтуються на чинному законодавстві та задоволенню не підлягають.

Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми.

За розрахунком суду 3% річних за період з 13.10.2015р. по 20.12.2016р., що підлягають до стягнення становлять 8 988,98 грн.

В частині стягнення 3% річних у сумі 2,20 грн. слід відмовити.

При перевірці розрахунку інфляційних втрат позивача суд враховує приписи Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бізнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

З врахуванням викладеного, інфляційні втрати, що підлягають до стягнення за період з листопада 2015р. по листопад 2016р. становлять 35 318,50 грн.

Суд не приймає заперечення відповідача щодо перевищення позивачем об'ємів виконаних робіт з наступних підстав.

Як встановлено матеріалами справи, предметом Договору № 0106 є надання послуг з технічного і технологічного обслуговування бурових установок Публічного акціонерного товариства «Інгулецького гірничо-збагачувального комбінату».

Відповідно до умов п.3.2. Договору про надання послуг від 03.08.2015 № 4111-34, укладеного між ТОВ «ГЛУБУР СЕРВІС» та ПАТ «ІнГЗК» об'єм робіт в третьому кварталі 2015р. складає 446 500,00 п.м., приблизна сума договору складає 4 046 058,00 грн., в т.ч. ПДВ 674 343,00 грн. Вартість послуг розраховується виходячи з фактичного об'єму наданих послуг по фактичній категорії буримості, приведеної прямо пропорційно до ХVІІ категорії буримості.

За умовами до п.2.2. Договору № 0106 вартість послуг розраховується виходячи з фактичного об'єму наданих послуг за договором про надання послуг підписаним між ТОВ «ГЛУБУР-СЕРВІС» та ПАТ «ІнГЗК», копію якого замовник передає виконавцю. Оплата здійснюється замовником за фактичним обсягом наданих послуг, вказаних в Акті наданих послуг сторонами та отриманого рахунку.

Однак, відповідачем не доведено належними доказами отримання позивачем договору, укладеного між ТОВ «ГЛУБУР СЕРВІС» та ПАТ «ІнГЗК», отже суд критично приймає посилання відповідача на факт обізнаності позивача з об'ємами робіт, які повинні були бути виконані у 3 кв. 2015р. на ПАТ «ІнГЗК».

Також, суд зауважує, що сторони у п. 3.1. Договору № 0106, встановили, що об'єм послуг, виконаних виконавцем, визначається згідно обєму виконаних робіт, вказаному а Акті виконаних робіт, складеного між ТОВ "ГЛУБУР-СЕРВІС" ТА "ІнГЗК", копію якого замовник передає виконавцю для оформлення двостороннього акту наданих послуг.

Всупереч цьому, відповідач не надав доказів виконання ним цього пункту Договору та надання позивачу Акту, підписаного між ним та ПАТ «ІнГЗК», а Акт № 13 від 30.09.2015 підписаний з боку ТОВ «ГЛУБУР-СЕСВІС» без жодного зауваження .

Крім того, є безпідставним посилання відповідача на Акт надання послуг № 3 від 27.10.2015 , підписаний між ТОВ «ГЛУБУР СЕРВІС» та ПАТ «ІнГЗК», яким визначено об'єм виконаних позивачем робіт з 22.09.2015 по 27.09.2015 в розмірі 5 270,3 пог. метра, оскільки, по-перше, Акт виконаних робіт № 13 підписаний між ТОВ «ГЛУБУР СЕРВІС» та ТОВ «ТРІКОН-БІТС» датований 30.09.2015 тобто він підписаний без заперечень на місяць раніше , ніж Акт № 3., по-друге, період виконання робіт за Актом № 13 становить з 23.09.2015 по 30.09.2015 . (а.с.53).

Посилання відповідача на наявність у нього права на утримання 211 370, 91 грн. вартості повернутого позивачем бурового інструменту, який став непридатним до експлуатації є хибним, оскільки умови Договору № 0106, якими сторони узгодили свої правовідносини не містять посилань на можливість зменшення суми яка підлягає оплаті за виконані роботи на суму пошкодженого позивачем майна, що належить відповідачу.

Крім того, факт непридатності бурового інструмента до подальшої експлуатації не підтверджено відповідачем жодним доказом, отже й не може бути прийнято судом.

Відповідно до ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Виходячи з положень ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту другого і четвертого частини третьої статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін та свобод в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зазначені конституційні принципи закріплені в статтях 42 та 43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, для чого господарський суд створює їм необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Спір повинен вирішуватися на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім сторонам у справі відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Принцип змагальності передбачає покладення тягаря доказування та відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень на сторони.

Сторони, які беруть участь у справі, активно впливають на судову діяльність, оскільки їхні розпорядчі волевиявлення можуть бути обов'язковими для суду.

Всупереч цьому, відповідач не спростував належними та допустимими доказами позовних вимог.

Клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову задоволенню не підлягає з наступних підстав.

У відповідності до ст. ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, яка подала позов, або за своєю ініціативою має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Зі змісту вказаних статей вбачається, що обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Водночас, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Отже вимога про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення ускладнень у виконанні судового рішення.

Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, відповідних доводів в обґрунтування вимоги про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти які знаходяться на рахунку № 26003013013424 та заборони відповідачу здійснювати будь-які операції щодо відчуження майна, позивач не наводить.

Більш того, у розумінні положень розділу 10 Господарського процесуального кодексу України "Забезпечення позову", розглядаючи вимогу про забезпечення позову суд оцінює, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, співрозмірний позовній вимозі і яким чином цей захід забезпечуватиме фактичну реалізацію мети його вжиття.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що вимога позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, змістом якої є накладення арешту на рахункок відповідача та заборону відчуження майна є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 243 530,24 грн., 3% річних - 8 988,98 грн. та інфляційних втрат - 35 318,50 грн.

В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір слід покласти на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що, у зв'язку з останнім уточненням позовних вимог, сума судового збору повинна була складати 5 198,83 грн., тобто переплата складає 1 330,41грн.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю

З огляду на викладене, позивачу може звернутися до суду з відповідним клопотанням про повернення зайво сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 612 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 199 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 32-34, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛУБУР-СЕРВІС" про забезпечення позову - відхилити.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛУБУР-СЕРВІС" (50099, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, просп. К. Маркса, буд. 49, офіс 314, код ЄДРПОУ 38333682) на користь Приватного підприємства "ТРІКОН БІТС" (50027, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр-кт Гагаріна, буд. 18, кв. 11, код ЄДРПОУ 31996553) основний борг у сумі 243 530,24 грн. (двісті сорок три тисячі п'ятсот тридцять грн. 24 коп.), 3% річних - 8 988,98 грн. (вісім тисяч дев'ятсот вісімдесят вісім грн. 98 коп.), інфляційні втрати - 35 318,50 грн . (тридцять п'ять тисяч триста вісімнадцять грн. 50 коп.) та витрат по сплаті судового збору у сумі 4 317,57 грн. (чотири тисячі триста сімнадцять грн. 57 коп.), про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 23.12.2016р.

Суддя Н.Г. Назаренко