Рішення

від 21.12.2016 по справі 907/721/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.12.2016 Справа № 907/721/16

Суддя господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Закарпат - Агро", с. Гут Закарпатської області

про стягнення заборгованості в сумі 753293,13 грн.( в т. ч. 607749,06 грн. - основна заборгованість, 8975,34 грн. - 3% річних, 136568,73 грн. - пеня)

Представники:

від позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3, представники за довіреністю;

від відповідача - Шапочка Е.М, Пересипкін О.Р., представники за довіреністю.

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

СУТЬ СПОРУ: Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, м. Львів заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю „Закарпат - Агро", с. Гут Закарпатської області про стягнення заборгованості в сумі 753293,13 грн.( в т. ч. 607749,06 грн. - основна заборгованість, 8975,34 грн. - 3% річних, 136568,73 грн. - пеня).

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 04.11.2016 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 16.11.2016 року.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 16.11.2016 року, у зв'язку з неявкою відповідача та з метою повного, всебічного з'ясування всіх обставин справи для її правильного вирішення судом відкладено розгляд справи на 30.11.2016 року.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 30.11.2016 року, за надісланим на електронну адресу суду клопотанням відповідача розгляд справи відкладено на 20.12.2016 року, а також задоволено клопотання позивача про збільшення розміру позовних вимог.

16.12.2016 року позивач надіслав на адресу суду письмову заяву про зменшення позовних вимог, а саме просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 741572,26 грн.( в т. ч. 607749,06 грн. - основна заборгованість, 8975,34 грн. - 3% річних, 124847,86 грн. - пеня).

Вказане клопотання подано позивачем до прийняття рішення судом першої інстанції, не суперечить законодавству, не порушує чиї - небудь права і охоронювані законом інтереси з огляду на що приймається судом.

За таких обставин, суд розглядає зменшені позовні вимоги.

19.12.2016 року відповідач через канцелярію суду подав письмове заперечення на позов, яким проти нього заперечує повністю та просить суд позовну заяву залишити без задоволення.

Представники позивача, присутні в судовому засіданні 20.12.2016 року, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, просять суд задоволити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на долучені до матеріалів справи документи.

Представник відповідача, присутній в судовому засіданні 20.12.2016 року, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, поданим суду письмовим клопотанням проти позову заперечив повністю та просить суд оголосити перерву в судовому засіданні для надання можливості врегулювання спору мирним шляхом.

Відтак судом, в судовому засіданні 20.12.2016 року оголошено перерву до 21.12.2016 року до 14год. 30хв., для надання можливості сторонам врегулювання спору мирним шляхом.

В судовому засіданні 21.12.2016 року, присутні представники відповідача, подали суду письмове клопотання, яким позов визнали в повному обсязі та просять суд винести відповідне рішення. Присутні в судовому засіданні представники позивача подане клопотання відповідача підтримали та просять суд прийняти відповідне рішення.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

25 червня 2014 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, м. Львів (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Закарпат-Агро", с. Гут Закарпатської області (далі - відповідач) було укладено договір №25/06/14/01 (далі - договір).

Згідно зазначеного договору, позивачем було здійснено поставку холодильного обладнання на загальну суму 79 367,00 євро, що на день укладення договору (за курсом 16,43 грн./євро) становило 1 303 999,81 грн. (п. 4.1. Договору).

14 травня 2015 року, у зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язків за договором по оплаті, між сторонами було укладено додаткову угоду № 1. Згідно цієї додаткової угоди, у зв'язку зі зміною курсу гривні до євро, за згодою сторін, було змінено ціну договору в гривнях (1 642 163,72 грн.) та змінено порядок оплати по договору.

06.11.2015 року, було укладено додаткову угоду № 2, за якою, крім іншого, кінцевий термін розрахунку сторони встановили до 31.12.2015 року.

Позивачем умови договору були виконані належним чином, що підтверджується підписаними відповідачем накладними № 16/09/14/01 від 16.09.2014 року на суму 811 270,00 грн., № 11/11/14/01 від 11.11.2014 року на суму 632 119,81 грн., №14/05/14/01 від 14.05.2015 року на суму 198 773,91 грн., загальна сума поставки - 1 642 163,72 грн.

Крім того, це підтверджується гарантійним листом відповідача за вихідним № 150 від 11.06.2015 року, в якому зазначено, що роботи зі сторони позивача виконані вчасно та якісно.

Однак, відповідачем умови договору в частині оплати виконані не були. Це підтверджується гарантійними листами 11.06.2015 року та від 18.11.2015 року. Цими листами відповідач гарантував остаточну оплату по договору до 01.08.2015 року та до 31.12.2015 відповідно.

19 квітня 2016 року позивачем відповідачеві було вручено претензію з вимогою сплатити заборгованість. Цього ж дня між сторонами було проведено звірку взаєморозрахунків, за результатами якої складено відповідний акт, відповідно до якого, була підтверджена сума заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 600000,00 грн.

Згідно ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписи ст. 180 ГК України передбачають, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно із положеннями ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За вимогами статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності із ч. 1 ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з частиною 1 статті 202 ЦК , правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положенням статті 205 ЦК визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ст. 181 Господарського кодексу України ).

Статтею 638 ЦК та частиною 2 статті 180 ГК визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтями 11 , 509 ЦК України , договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 ЦК України ), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 ЦК України ).

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд зазначає таке.

Обов'язок доказування, відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Підсумовуючи сукупність встановлених фактичних обставин справи і норм права, суд дійшов висновку, що матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 741572,26 грн.( в т. ч. 607749,06 грн. - основна заборгованість, 8975,34 грн. - 3% річних, 124847,86 грн. - пеня) є правомірною та такою, що підлягає задоволенню повністю , оскільки позов належним чином позивачем доведено і документально підтверджено, і в той же час відповідачем в порядку ст. 33 ГПК України не спростовано.

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 11, 509, 525, 526, 610 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства. Односторонньої відмови від виконання договору чи зміни умов його виконання не допускається. Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи принципи змагальності, рівності, неупередженості судового процесу, а також те, що незважаючи на неодноразову вимогу суду подати контррозрахунок заявленої до стягнення суми, відповідачем не спростовано та не заперечено проти такого розрахунку, і визнано позов в повному обсязі, у суду відсутні підстави ставити під сумнів розрахунок та обґрунтованість заявленої до стягнення суми.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 741572,26 грн.( в т. ч. 607749,06 грн. - основна заборгованість, 8975,34 грн. - 3% річних, 124847,86 грн. - пеня) - підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Відтак, враховуючи вищенаведене в сукупності, заявлені позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ст.49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 11299,40 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 4-3, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Закарпат - Агро" (90230, Закарпатська область, Берегівський район, с. Гут, вул. Міжлісовий хутір, 2, код ЄДРПОУ 37520241) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_1) заборгованість в сумі 741572,26 грн.( в т. ч. 607749,06 грн. - основна заборгованість, 8975,34 грн. - 3% річних, 124847,86 грн. - пеня) (сімсот сорок одну тисячу п'ятсот сімдесят дві грн. 26 коп.) та у відшкодування судових витрат - суму 11299,40 грн. (одинадцять тисяч двісті дев'яносто дев'ять грн. 40 коп.).

3.Видати наказ.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст рішення виготовлено та підписано 22.12.2016 року.

Суддя Андрейчук Л.В.