Рішення
від 21.12.2016 по справі 914/2813/16
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2016р. Справа№ 914/2813/16

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Приватного підприємства «Яворівміськбуд» (м. Яворів, Львівська обл.)

до відповідача: Любинської сільської ради Яворівського району Львівської області

(с. Любині, Львівська обл.)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору : Управління Державної казначейської служби України в Яворівському районі Львівської області (м. Яворів, Львівська обл.)

за участю: Прокуратури Львівської області (м. Львів)

про: стягнення суми основного боргу в розмірі 160000 грн., пені у розмірі 32753,97 грн., 3% річних у розмірі 2523,56 грн., інфляційних втрат у розмірі 79686,20 грн.

Суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: Черменєвій В.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність б/н від 09.11.2016 року.

від відповідача: ОСОБА_2 - голова Любинської сільської ради, паспорт КВ № 612516, виданий Яворівським РВ УМВС України у Львівській області 13.03.2001 року.

від третьої особи: Не з'явився.

від прокурора: Лука Г.В. - прокурор відділу Прокуратури Львівської області, посвідчення № 044203 від 19.09.2016 року.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Приватного підприємства «Яворівміськбуд» (м. Яворів, Львівська обл.) до Любинської сільської ради Яворівського району Львівської області (с. Любині, Львівська обл.) про стягнення суми основного боргу в розмірі 160000 грн., пені у розмірі 32753,97 грн., 3% річних у розмірі 2523,56 грн., інфляційних втрат у розмірі 79686,20 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.11.2016 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 10.11.2016 року. Ухвалою суду від 10.11.2016 року розгляд справи відкладено до 17.11.2016 року, в зв'язку з відсутністю представників позивача та відповідача. Ухвалою суду від 17.11.2016 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління Державної казначейської служби України в Яворівському районі Львівської області та розгляд справи відкладено до 30.11.2016 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 30.11.2016 року клопотання прокурора про вступ у розгляд справи Прокуратури Львівської області - задоволено та розгляд справи відкладено до 21.12.2016 року, для надання доказів.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 04.11.2016 року, про відкладення від 10.11.2016 року, від 17.11.2016 року, від 30.11.2016 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

22.11.2016 року за вх. № 5536/16 позивач подав заяву про уточнення (збільшення) позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 160000 грн., пеню у розмірі 32753,97 грн., 3% річних у розмірі 8561,00 грн. та інфляційні втрати у розмірі 90832,57 грн.

29.11.2016 року за вх. № 47843/16 позивач подав заяву про уточнення (збільшення) позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 160000 грн., пеню у розмірі 32753,97 грн., 3% річних у розмірі 8561,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 90832,57 грн. та 4233,36 грн. - судового збору.

21.12.2016 року за вх. № 51269/16 позивач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 04.11.2016 року, про відкладення від 10.11.2016 року, від 17.11.2016 року, від 30.11.2016 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

10.11.2016 року за вх. № 45148/16 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнав повністю.

25.11.2016 року за вх. № 47359/16 відповідач подав відзив на заяву, в якому уточнені (збільшені) позовні вимоги визнав повністю.

30.11.2016 року за вх. № 48011/16 відповідач подав доповнення до відзиву на позовну заяву, в якому просить суд попередні два відзиви вважати недійсними.

21.12.2016 року за вх. № 51268/16 відповідач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

21.12.2016 року за вх. № 51272/16 відповідач подав пояснення, згідно якого зауважень щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат не має.

Третя особа вимог ухвали суду про відкладення від 17.11.2016 року, від 30.11.2016 року не виконала, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечила, хоча і була своєчасно, належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлена про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується копією Списку № 1232 згрупованих внутрішніх поштових відправлень рекомендованих листів 30.11.2016 року, а явка третьої особи була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

25.11.2016 року за вх. № 47368/16 третя особа подала клопотання по справі.

07.12.2016 року за вх. № 49178/16 третя особа подала пояснення по справі.

Прокурор вимог ухвали суду про відкладення від 30.11.2016 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

28.11.2016 року за вх. № 47501/16 з прокуратури Львівської області надійшло клопотання про вступ у розгляд справи. Прокурор явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

20.12.2016 року за вх. № 50967/16 прокурор подав заяву про застосування строків позовної давності щодо нарахування пені.

21.12.2016 року за вх. № 51270/16 прокурор подав пояснення, згідно якого зауважень щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат не має.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, вступну і резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 21.12.2016 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, 28.31.2014 року між Приватним підприємством «Яворівміськбуд» (надалі - позивач, підрядник) та Любинською сільською радою Яворівського району Львівської області (надалі - відповідач, замовник) укладений Договір підряду за № 4 (надалі - Договір) на виконання робіт по капітальному ремонту приміщень Любинської сільської ради с. Любині Яворівського району.

Відповідно до пункту 4.1. Договору, відповідач, як замовник, зобов'язаний оплатити виконані роботи по капітальному ремонту приміщень Любинської сільської ради у п'ятиденний термін від дня підписання актів про виконання робіт.

26 грудня 2014 року на виконання Договору від 28.11.2014 р. сторонами підписаний акт приймання виконаних робіт за грудень 2014 року на суму 160000 (сто шістдесят тисяч) грн. Акт підписаний сторонами без зауважень.

За виконані роботи відповідач станом на день звернення до суду не розрахувався.

За змістом ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, за твердженням позивача, відповідач своїми діями щодо непроведення розрахунку за виконання роботи порушує як умови договору, так і застереження визначенні Цивільним кодексом України щодо належного та добросовісного виконання зобов'язання по договору, що є результатом неотримання позивачем коштів в сумі 160000 (сто шістдесят тисяч) грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 3 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено.

Позивач звертає увагу на те, що Розділом 6 Договору (п.6.2) передбачена відповідальність (у вигляді пені) за порушення терміну платежів передбачених у розділі 4 Договорів в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на час нарахування пені за кожний день прострочення платежів, але не більше суми протермінованого платежу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

29.11.2016 року за вх. № 47843/16 позивач подав заяву про уточнення (збільшення) позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 160000 грн., пеню у розмірі 32753,97 грн., 3% річних у розмірі 8561,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 90832,57 грн. та 4233,36 грн. - судового збору.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що, враховуючи роз'яснення, вимоги позивача, викладені в позовній заяві, ним визнаються, оскільки, відповідно до Договору підряду № 4 від 28.11.2014 р., укладеного між Любинською сільською радою та Приватним підприємством «Яворівміськбуд», Любинська сільська рада взяла на себе зобов'язання оплатити виконані роботи по капітальному ремонту приміщень Любинської сільської ради Яворівського району Львівської області на суму 160000 грн. з ПДВ. Зазначені у Договорі підряду роботи мали бути профінансовані за рахунок субвенцій, виділених з місцевого бюджету Яворівського району Львівської області, але, з незалежних від сільської ради причин (революція гідності, зміна голів райдержадміністрації), субвенції з районного бюджету в сільський бюджет не надійшли.

Враховуючи наведене, відповідач просить суд відмовити Приватному підприємству «Яворівміськбуд» у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Любинської сільської ради Яворівського району Львівської областіна користь Приватного підприємства «Яворівміськбуд» 32753.97 грн. - пені, 90832,57 грн. - інфляційних втрат, 8561,00 грн. - 3 % річних.

21.12.2016 року за вх. № 51272/16 відповідач подав пояснення, згідно якого зауважень щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат не має.

20.12.2016 року за вх. № 50967/16 прокурор подав заяву про застосування строків позовної давності щодо нарахування пені, згідно якої зазначає, що нарахування позивачем пені проведено з порушенням строку позовної давності.

21.12.2016 року за вх. № 51270/16 прокурор подав пояснення, згідно якого зауважень щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат немає.

У своїх поясненнях третя особа зазначає, що відповідно до положень ст.ст. 8, 10 Бюджетного кодексу України та наказу Міністерства фінансів України від 14.01.2011 р. № 11 "Про бюджетну класифікацію" (із змінами та доповненнями), планування та використання коштів державного та місцевих бюджетів здійснюється за кодами відомчої, функціональної, програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету, тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів та економічної класифікації видатків, а тому і бухгалтерський облік в УДКСУ в Яворівському районі ведеться в розрізі кодів економічної, функціональної, тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів без розшифровки по суб"єктах господарювання.

Відповідно до підпункту 10.2. пункту 10 наказу Міністерства Фінансів України від 23.08.2012 р. № 938 "Про затвердження Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів" (із змінами та доповненнями) з метою забезпечення контролю за цільовим спрямуванням бюджетних коштів органи Казначейства в частині виконання місцевих бюджетів за видатками здійснюють:

- попередній контроль - на етапі реєстрації бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів;

- поточний контроль - у процесі оплати рахунків розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, стосовно заборгованості Любинської сільської ради перед ПП "Яворівміськбуд" на суму 274963,73, третя особа не може надати даних, оскільки такий облік не ведеться.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. В силу статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із вимогами ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції, зокрема, у вигляді пені, за порушення грошових зобовВ»язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовВ»язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За договором підряду одна сторона (підрядник), згідно приписів ст. 837 ЦК України, зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

В силу приписів ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, 28.31.2014 року між Приватним підприємством «Яворівміськбуд» (надалі - позивач, підрядник) та Любинською сільською радою Яворівського району Львівської області (надалі - відповідач, замовник) укладений Договір підряду за № 4 (надалі - Договір) на виконання робіт по капітальному ремонту приміщень Любинської сільської ради с. Любині Яворівського району.

Відповідно до пункту 4.1. Договору відповідач, як замовник, зобов'язаний оплатити виконані роботи по капітальному ремонту приміщень Любинської сільської ради у п'ятиденний термін від дня підписання актів про виконання робіт.

26 грудня 2014 року на виконання Договору від 28.11.2014 сторонами підписаний акт приймання виконаних робіт за грудень 2014 року на суму 160 00 (сто шістдесят тисяч) грн. Акт підписаний сторонами без зауважень.

За виконані роботи відповідач станом на день звернення до суду не розрахувався.

Отже, відповідач своїми діями щодо непроведення розрахунку за виконання робіт порушив як умови Договору, так і застереження, визначенні Цивільним кодексом України, щодо належного та добросовісного виконання зобов'язання по Договору, що є результатом неотримання позивачем коштів в сумі 160000 (сто шістдесят тисяч) грн.

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

29.11.2016 року за вх. № 47843/16 позивач подав заяву про уточнення (збільшення) позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 160000 грн., пеню у розмірі 32753,97 грн., 3% річних у розмірі 8561,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 90832,57 грн. та 4233,36 грн. - судового збору.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що вимоги позивача, викладені в позовній заяві, ним визнаються, оскільки, відповідно до Договору підряду № 4 від 28.11.2014 р., укладеного між Любинською сільською радою та Приватним підприємством «Яворівміськбуд», Любинська сільська рада взяла на себе зобов'язання оплатити виконані роботи по капітальному ремонту приміщень Любинської сільської ради Яворівського району Львівської області на суму 160000 грн. з ПДВ. Зазначені у Договорі підряду роботи мали бути профінансовані за рахунок субвенцій, виділених з місцевого бюджету Яворівського району Львівської області, але з незалежних від сільської ради причин (революція гідності, зміна голів райдержадміністрації), субвенції з районного бюджету в сільський бюджет не надійшли.

Враховуючи наведене, відповідач просить суд відмовити Приватному підприємству «Яворівміськбуд» у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Любинської сільської ради Яворівського району Львівської області на користь Приватного підприємства «Яворівміськбуд» 32753,97 грн. - пені, 90832,57 грн. - інфляційних втрат, 8561,00 грн. - 3 % річних.

Однак, статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цеп строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Тобто, вказана норма передбачає як безпосереднє встановлення у зобов'язанні строку (терміну) його виконання, так і визначення цього строку вказівкою на певну подію, яка неминуче має настати. В іншому ж випадку, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Крім того, як випливає з Постанови Верховного Суду України від 15.05.2012 року № 11/446, відсутність бюджетного призначення на фінансування робіт за договором підряду не може бути підставою для звільнення замовника від обов'язку оплати відповідних робіт, оскільки, в разі відсутності коштів для оплати, замовник був вправі та мав фактичну можливість призупинити виконання умов Договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати робіт, а не приймати їх результати.

Таких же обгрунтованих висновків дійшов і Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 р.

Отже, згідно з частиною першою статті 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

При прийнятті рішення не можна погодитися з позицією відповідача, в якій він посилається і на те, що сільська рада є тільки розпорядником бюджетних коштів, і тому, не може безпосередньо проводити фінансування виконаних робіт. Адже, відповідно до ст. 1 Бюджетного кодексу України, головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які, відповідно до статті 22 цього Кодексу, отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень. Любинська сільська рада є головним розпорядником бюджетних коштів, а тому, безпосередньо сільський голова своїм розпорядженням здійснює фінансування зі свого дохідного рахунку. Любинська сільська рада є органом, уповноваженим розпоряджатися коштами Любинського сільського бюджету, а Казначейство України, відповідно до ст. 43 Бюджетного кодексу України, реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Також, згідно з Постановою Пленуму Верховного суду Україні від 15.11.2010 року про стягнення передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційних втрат та трьох відсотків річних, останні не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак, 20.12.2016 року за вх. № 50967/16 прокурором подано заяву про застосування строків позовної давності щодо нарахування пені.

Судом встановлено, що позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. У ЦК України встановлено як загальну, тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), так і спеціальну позовну давність (стаття 258), скорочену або більш тривалу порівняно із загальною. Спеціальна позовна давність піддягає застосуванню лише у випадках, прямо передбачених законом.

Щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік .

З урахуванням положення частини четвертої статті 51 ГПК України, днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду). Якщо позовну заяву було повернуто, перебіг позовної давності переривається з того дня, коли заяву подано до суду з додержанням установленого порядку.

Отже, враховуючи те, що нарахування пені позивачем проведено за період з 06.01.2015 року по 07.06.2015 року, то позовна давність в один рік, закінчилася 07.06.2016 року.

Враховуючи те, що позовну заяву позивачем подано перший раз 27.10.2016 року , однак, ухвалою суду від 28.10.2016 року повернено без розгляду, позивач пропустив строк позовної давності.

Крім того, 21.12.2016 року за вх. № 51270/16 прокурор подав пояснення, згідно якого зауважень щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат немає.

21.12.2016 року за вх. № 51272/16 відповідач подав пояснення, згідно якого зауважень щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат немає.

Отже, судом встановлено, що з відповідача підлягає до стягнення сума основного боргу в розмірі 160000 грн., 3% річних у розмірі 8561,00 грн. та інфляційні втрати у розмірі 90832,57 грн.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження частини своїх позовних вимог, а відповідач позовні вимоги не спростував, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства «Яворівміськбуд» до Любинської сільської ради Яворівського району Львівської області в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 160000 грн., 3% річних у розмірі 8561,00 грн. та інфляційних втрат у розмірі 90832,57 грн. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати, що складає 1378,00 грн., та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення № 357 від 18.10.2016 року на суму 4233,36 грн. про сплату судового збору та платіжне доручення № 392 від 18.11.2016 року на суму 99,23 грн. про сплату судового збору. Отже, загальний судовий збір, сплачений позивачем, становить 4332,59 грн.

Враховуючи уточнення (збільшення) позовних вимог заявою позивача 22.11.2016 року за вх. № 5536/16, ціна позову зросла до 292147,54 грн., тобто, судовий збір повинен був бути сплачений у розмірі 4382,21 грн., що на 49,62 грн. більше, ніж сплачено позивачем.

Згідно п. 2. 8. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21 лютого 2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», у разі коли позивач на підставі частини четвертої статті 22 ГПК до прийняття рішення зі справи збільшив розмір позовних вимог чи до початку розгляду справи по суті змінив предмет або підставу позову, в зв'язку з чим зросла ціна позову, він, відповідно до абзацу другого частини другої статті 6 Закону повинен сплатити недоплачену в зв'язку з цим суму судового збору до звернення з відповідною заявою до господарського суду. Якщо до останньої не додано доказів такої доплати, заява повертається без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК, що, згідно з частиною третьою згаданої статті ГПК, не перешкоджає позивачеві повторно звернутися до господарського суду з відповідною заявою після доплати ним необхідної суми судового збору; у цьому випадку до відповідного звернення суд здійснює розгляд раніше заявленої позовної вимоги (позовних вимог), якщо позивач не відмовився від неї. З урахуванням конкретних обставин справи суд може розглянути й змінені вимоги позивача без доплати останнім суми судового збору з подальшим розподілом останнього між сторонами за правилами статті 49 ГПК.

Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Уточнені (збільшені) позовні вимоги - задоволити частково.

2. Стягнути з Любинської сільської ради Яворівського району Львівської області (81037, Львівська обл., Яворівський р-н, с. Любині, код ЄДРПОУ 04373123, р/р 35423005006523 в ГУДКУ у Львівссській обл., МФО 825014) на користь Приватного підприємства «Яворівміськбуд» (81000, Львівська обл., м. Яворів, вул. Шашкевича, 15А, код ЄДРПОУ 34107173, р/р 26009053846370 в ПАТ КБ «Приватбанк» Львівська філія, МФО 325321) суму основного боргу в розмірі 160000 (сто шістдесят тисяч) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 8561 (вісім тисяч п'ятсот шістдесят одну) грн. 00 коп., інфляційні втрат у розмірі 90832 (дев'яносто тисяч вісімсот тридцять дві) грн. 57 коп. та 3841 (три тисячі вісімсот сорок одну) грн. 28 коп. судового збору.

3. В решті частині позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути з Любинської сільської ради Яворівського району Львівської області (81037, Львівська обл., Яворівський р-н, с. Любині, код ЄДРПОУ 04373123, р/р 35423005006523 в ГУДКУ у Львівссській обл., МФО 825014) на користь Державного бютжету України 49 (сорок дев'ять) грн. 62 коп.

5. Накази видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.

Повний текст рішення виготовлено 23.12.2016 року.

Дата ухвалення рішення21.12.2016
Оприлюднено28.12.2016
Номер документу63672007
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —914/2813/16

Ухвала від 28.01.2019

Господарське

Господарський суд Львівської області

Король М.Р.

Ухвала від 16.01.2019

Господарське

Господарський суд Львівської області

Король М.Р.

Ухвала від 28.12.2018

Господарське

Господарський суд Львівської області

Король М.Р.

Ухвала від 02.02.2017

Господарське

Господарський суд Львівської області

Пазичев В.М.

Ухвала від 27.01.2017

Господарське

Господарський суд Львівської області

Пазичев В.М.

Рішення від 21.12.2016

Господарське

Господарський суд Львівської області

Пазичев В.М.

Ухвала від 30.11.2016

Господарське

Господарський суд Львівської області

Пазичев В.М.

Ухвала від 17.11.2016

Господарське

Господарський суд Львівської області

Пазичев В.М.

Ухвала від 10.11.2016

Господарське

Господарський суд Львівської області

Пазичев В.М.

Ухвала від 04.11.2016

Господарське

Господарський суд Львівської області

Пазичев В.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні