Рішення

від 20.12.2016 по справі 917/306/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2016 Справа № 917/306/16

за позовом Державної екологічної інспекції у Полтавській області, вул. Коцюбинського, 6, м. Полтава, 36039

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Агро-КА Полтава", вул. Леніна, 33, с. Тарасівка, Зіньківський район, Полтавська область, 37845

про стягнення збитків

Суддя Сірош Д.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність 24/01-14/02-20 від 04.01.2016

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 01.03.2016

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено дату складення повного рішення у відповідності до вимог ст. 85 ГПК України.

Суть спору: Розглядається позов про стягнення з відповідача збитків, завданих державі внаслідок самовільного водокористування у розмірі 167997,05 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов в повному обсязі та наполягав на його задоволенні. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідач своїми діями внаслідок самовільного забору підземних вод в період з 22.08.2013 по 10.08.2014 завдав державі збитки внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства в розмірі 167997,05 грн.

Відповідач вважає позовні вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню, та не погоджується з проведеним позивачем розрахунком розміру відшкодування збитку, заподіяного державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, вважає його незаконним та протиправним.

Також, як на підставу відмови в позові відповідач посилається на висновок судової експертизи від 28.03.2016 № 6 (експертиза призначалася під час вирішення справи Полтавським окружним адміністративним судом) та на результати проведеної експертизи в рамках кримінального провадження № 42015170000000093 від 12.03.2015 (Висновок № 492 від 22.07.2016).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

11.06.2015 - 17.06.2015 Держекоінспекцією здійсмінюст

нено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Агро-КА Полтава".

На момент проведення перевірки відповідачем представлено дозвіл на спеціальне водокористування від 01.11.2010 №4154, відповідно до якого водозабір складається з 3-х водних свердловин. Ціль водокористування госппитні та виробничі потреби підприємства. Термін дії дозволу - до 21.08.2013.

Представлено дозвіл на спеціальне водокористування від 11.08.2014 № 0157/Пол терміном дії до 11.08.2017 відповідно до якого водозабір складається з 3-х водних свердловин. Ціль водокористування - потреби сільськогосподарського виробництва.

Під час проведення перевірки, відповідно до представлених звітів про використання води форма 2 - ТП (водгосп) за 3,4 квартал 2013 року т за 1, 2, 3 квартал 2014 року, журналів обліку водоспоживання побічними методами форма ПОД-12 та наданої інформації ТОВ "СП "Агро-КА Полтава" в період з 22.08.2013 по 10.08.2014 здійснювало забір підземних вод на потреби сільськогосподарського виробництва з свердловини №12/1012 (тракторна бригада) за адресою: Полтавська область, Зіньківский район, с. Тарасівка за відсутності дозволу на спеціальне водокористування.

Так, відповідно до наданої відповідачем довідки, журналів обліку водоспоживання (водовідведення) за формою ПОД-12, відповідачем з вищезазначених свердловин було забрано: з 22.08.2013 по 31.03.2014 - 2847,5 м 3 ; з 01.04.2014 по 10.08.2014 - 1734,5 м 3 .

За результатами зазначеної перевірки Державною екологічною інспекцією у Полтавській області складено Акт № 46/01-01-14 перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами ТОВ "СП "Агро-КА Полтава".

В Акті зафіксовано, що ТОВ "СП "Агро-КА Полтава" в період з 22.08.2013 по 10.08.2014 здійснювало забір підземних вод за відсутності дозволу на спеціальне водокористування.

Відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів", затвердженої наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 20.07.2009 № 389, зареєстрованої в Мін'юсті 14.08.2009 за № 767/16783 позивачем здійснено розрахунок розміру збитків, заподіяних державі ТОВ "СП "Агро-КА Полтава" внаслідок самовільного забору підземних вод при відсутності дозволу на спеціальне водокористування за період з 22.08.2013 по 10.08.2014, відповідно до якого загальна сума заподіяних відповідачем державі збитків становить 167997,05 грн.

За результатами перевірки Державною екологічною інспекцією у Полтавській області відповідачу направлена Претензія № 45/02-08 від 02.11.2015 щодо відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті забору води за відсутності дозволу на суму 167997,05 грн.

Проте, сума збитків відповідачем не відшкодована.

Оцінюючи подані учасниками процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 Водного кодексу України, водні об'єкти є виключною власністю народу України, який здійснює право власності на води через місцеві ОСОБА_3 народних депутатів. ОСОБА_3 несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції, здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього середовища, координують діяльність відповідних спеціально уповноважених державних органів управління в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів на території місцевої ОСОБА_3, формують і використовують місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища у складі місцевих бюджетів.

Статтею 44 Водного кодексу України передбачено, що водокористувачі зобов'язані, зокрема, здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Згідно із ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог: здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Порядок видачі, переоформлення та анулювання дозволу на спеціальне водокористування (далі - дозвіл) регламентовано Законом України „Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" від 06.09.2005 №2806-IV, а також Порядком погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, що затверджений постановою КМУ від 31.03.2002 № 321 та Положенням про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів, що затверджене постановою КМУ від 10.08.1992 № 459 в частині, що не суперечить вказаному Закону.

Частиною 4 ст. 4-1 Закону України ,,Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" встановлено, що строк видачі документів дозвільного характеру становить десять робочих днів, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 4 Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №321 дозволи видаються в місячний термін з дня подання в установленому порядку клопотання.

Згідно з ст. 49 Водного кодексу України, строк видачі дозволу на спеціальне водокористування або на дання письмового повідомлення про відмову в його видачі становить не більше тридцяти календарних днів з дня надходження на розгляд заяви та відповідних документів.

Попередній Дозвіл на спеціальне водокористування № 0157/Пол від 11.08.2014, виданий відповідачу строком по 11.08.2017. Зазначеним Дозволом ТОВ "СП "Агро-КА Полтава" зобов'язано було за місяць до закінчення терміну дії дозволу, звернутися до Департаменту з питань нафтогазового комплексу, промисловості, екології та природних ресурсів Полтавської обласної державної адміністрації з питання отримання нового дозволу.

Відповідач доказів звернення із заявою про видачу дозволу до строку закінчення дії попереднього дозволу суду не надав.

Таким чином, після 21.08.2013 до 11.08.2014 у відповідача були відсутні правові підстави здійснювати спеціальне водокористування.

Відповідач не погоджується з розрахунком збитків, здійсненим позивачем, вважає його незаконним та протиправним, зокрема, зазначає, що одним із показників розрахунку є показник В«ТарВ» , розмір якого при здійсненні розрахунку слід було визначати відповідно до статті 325 Податкового кодексу України на дату виявлення Екологічною інспекцією правопорушення з боку ТОВ "СП "Агро-КА Полтава" - 17.06.2015.

Відповідно до Закону України від 28.12.201 № 71-VIII В«Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформиВ» , який вступив в дію з 01 січня 2015 року, до Податкового кодексу України були внесені зміни, згідно яких розділ XVІ ПКУ В«Збір за спеціальне використання водиВ» (статті 323-328 ПКУ) повністю виключено з Податкового кодексу України. У зв'язку із внесенням зазначених змін до ПКУ, станом на 17.06.2015 Податковий кодекс України не містив розміру стайки збору за спеціальне використання води, який можливо було б застосувати до показника В«ТарВ» - формули при здійсненні розрахунку розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів згідно визначеної Методикою формули.

Тобто, позивач стверджує, що Екоінспекція помилково вважає, що розрахунок повинен був здійснюватися із застосуванням показнику В«ТарВ» не на дату виявлення нею порушення як визначено Методикою, а на дату вчинення порушення, хоча, на думку відповідача, під час проведення розрахунку слід було використовувати Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів в редакції від 15.06.2012, згідно вимог якої для розрахунку показника "Тар" необхідно було користуватися ставками збору за спеціальне використання води, встановленими статтею 325 Податкового кодексу України станом на 17.06.2015, яка на цю дату взагалі була виключена з Податкового Кодексу України.

Суд відхиляє заперечення відповідача, виходячи з наступного:

02.11.2015 Державно екологічною інспекцією, керуючись Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389 та зареєстрованої Мін'юстом України 14.08.2009 № 767/16783, здійснено розрахунок збитків.

Відповідно до п. 9.1 Методики (в редакції чинній на момент розрахунку - 02.11.2015), розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), грн, здійснюється за формулою: З сам = 100 x W x Taр, (23),

де W - об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), куб.м.

Тар - розмір, грн/100 куб.м, аналогічний ставці збору за спеціальне використання води, встановленої статтею 325 Податкового кодексу України. Відповідно до статті 325 Податкового кодексу України ставка збору за спеціальне використання підземних вод на території Зіньківського району Полтавської області протягом періоду 22.08.2013 по 31.03.2014 (на час здійснення порушення) становила 35,51 грн, протягом періоду 01.04.2014 по 10.08.2014 становила 38,56 грн.

Отже, Тар складає - 35,51 грн/100 м. куб. = 0,3551 грн/м.куб, та 38,56 грн/100 м. куб. = 0,3856 грн/м.куб, що і використано позивачем при здійсненні розрахунку збитків, завданих неправомірними діями відповідача.

У постанові Вищого господарського суду України від 29.04.2013 у справі №13/333-38/463-2012 викладена правова позиція, що шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення, або у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення. Відсутність таких такс або методик не може бути підставою для відмови у відшкодуванні шкоди. Зазначена позиція повністю відповідає позиції, викладеній у ч. 3 п.п. 1.2 п. 1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/744 від 27.06.2001 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища". Відповідно до ст. 58 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Рішенням Конституційного суду України від 09.02.1999 у справі № 1-7/99 визначено, що дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Статтею 5 Цивільного кодексу України передбачено, що акти цивільного законодавства зворотної сили не мають. Тобто акти цивільного законодавства діють на майбутній час і не застосовуються до тих відносин, які виникли до набрання ними чинності. Отже, Держекоінспекцією застосовані норми Податкового кодексу, які діяли на момент порушення, та відсутні підстави застосовувати Методику та Податковий кодекс в редакції після закінчення порушення.

Крім того, пунктом 2 листа Міністерства юстиції України від 26.12.2008 № 758-0-2-08-19 В«Щодо практики застосування норм права у випадку колізіїВ» передбачено, що у разі існування суперечності між актами, прийнятими різними за місцем в ієрархічній структурі органами - вищестоящим та нижчестоящим, застосовується акт, прийнятий вищестоящим органом, як такий, що має більшу юридичну силу.

З огляду на заборону застосовувати нормативно-правовий акт, який не був чинний на момент здійснення правопорушення (самовільне використання водних ресурсів), передбачену ст. 58 Конституції України, офіційно утлумачену Рішенням Конституційного суду України від 09.02.1999 у справі № 1-7/99, враховуючи лист Міністерства юстиції України від 26.12.2008 № 758-0-2-08-19 В«Щодо практики застосування норм права у випадку колізіїВ» , Держекоінспекцією застосовано коефіцієнт 100 та ставку збору за спеціальне використання води, передбачену ст. 325 Податкового кодексу України, в редакції чинній на момент вчинення порушення.

Посилання відповідача на відсутність на момент виявлення порушення ст. 325 Податкового кодексу України взагалі заперечує встановлений статтею 69 Закону України В«Про охорону навколишнього природного середовищаВ» принцип необхідності повної компенсації заподіяної шкоди внаслідок порушення природоохоронного законодавства, що є неприпустимим.

Таким чином, Держекоінспекцією правомірно здійснено розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозволу на спеціальне водокористування.

Зазначене спростовує твердження відповідача про помилковість розрахунку, здійсненого Держекоінспекцією.

Також, відповідач в обґрунтування заперечень проти позову посилається на висновки судових експертиз від 28.03.2016 № 6 (експертиза проведена в рамках розгляду справи Полтавським окружним адміністративним судом) та № 492 від 22.07.2016 (експертиза проведена в рамках кримінального провадження № 42015170000000093 від 12.03.2015).

Зокрема, у висновку експерта № 6 від 28.03.2016 надано відповідь, що розрахунок розміру відшкодування збитку, заподіяного державі внаслідок порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Агро-Ка Полтава" законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів у період з 22 серпня 2013 року по 10 серпня 2014 року за відсутності дозволу на спеціальне водокористування, складений Державною екологічною інспекцією у Полтавській області 02 листопада 2015 року у сумі 167 997,05 грн, документально не підтверджується. Розмір відшкодування збитку, обумовленого самовільним використанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Агро-Ка Полтава" водних ресурсів за відсутності дозволу на спеціальне водокористування в період з 22 серпня 2013 року по 10 серпня 2014 року, згідно положень нормативно-правових актів чинних станом на 02 листопада 2015 року, документально підтверджується у сумі 0,00 грн, станом на дату проведення судової експертизи - 28 березня 2016 року, документально підтверджується у сумі 11175,50 грн.

Відповідно до Висновку проведеної експертизи в рамках кримінальної справи № 492 від 22.07.2016 зроблений позивачем ОСОБА_4 розміру відшкодування збитку від 02.11.2015 не підтверджується. Державі збитки не завдані.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Господарський суд враховує положення статті 32 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно до ч. 2 статті 34 Господарського процесуального України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до п. 21 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 В«Про деякі питання практики призначення судової експертизиВ» висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної, оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ зі справи, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі, і поданий до господарського суду в належним чином засвідченій копії.

Тобто, з наведеного вище вбачається, що висновок експерта оцінюється судом у сукупності з іншими доказами на загальних підставах, при цьому, господарському суду ст.42 Господарського процесуального кодексу надано право на мотивоване відхилення експертного висновку.

При цьому, судом не вбачаться підстав для врахування висновків експертиз оскільки їх обґрунтованість не узгоджується з матеріалами справи.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

В пунктах 1.3., 1.6. роз'яснень арбітражного суду України № 02-5/744 від 27.06.2001 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" зазначено, що розглядаючи справи про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення природноресурсового, природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки, господарські суди повинні обов'язково враховувати наявність таких умов відповідальності, як безпосередній причинний зв'язок між відповідними діями (бездіяльністю) і шкодою та вина відповідача. Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника.

Відповідно до статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права масності Українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною 1 статті 149, статтею 151 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексута інших законів. Суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до ст. 1 Водного Кодексу України водокористуванням є використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів в Україні, здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Статтями 46, 48 Водного кодексу України водокористування може бути загальним або спеціальним.

Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу (пункт 9 частини 1 статті 44, статті 49 ВК України).

Суд на підставі матеріалів справи дійшов висновку, що протиправна поведінка відповідача у заподіянні збитків внаслідок самовільного водокористування без відповідного дозволу підтверджується документами, складеними за результатами перевірки: Актом перевірки №46/01-01-14, розрахунком шкоди, обрахованої відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього середовища України від 20.07.2009 №389, звітами про використання води форма 2 -ТП (водгосп) за 3, 4 квартал 2013 року та за 1, 2, 3 квартал 2014 року, журналів обліку водоспоживання побічними методами форма ПОД-12).

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача 167997,05 грн збитків, завданих державі самовільним водокористуванням.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32 - 33, 43 - 44, 49, 82 - 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Агро-КА Полтава" (вул. Леніна, 33, с. Тарасівка, Зіньківський р-н, Полтавська обл., 37845, ідентифікаційний код 35193242) 167997,05 грн збитків, завданих державі самовільним водокористуванням і перерахувати їх на р/р 33116331700142 Управління Державної казначейської служби України у Зіньківському районі Полтавської області, код ЄДРПОУ 38019788, для зарахування надходжень по коду бюджетної класифікації 24062100 В«Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльностіВ» , символ звітності 331 в установі банку - Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, МФО 831019.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Агро-КА Полтава" (вул. Леніна, 33, с. Тарасівка, Зіньківський р-н, Полтавська обл. 37845, ідентифікаційний код 35193242) в доход Державного бюджету України (отримувач коштів: УДКСУ у м. Полтава, 22030001; код отримувача за ЄДРПОУ 38019510; рахунок отримувача 31214206783002; банк отримувача: ГУДКСУ у Полтавській області: код банку отримувача: 831019) 2519,95грн судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26.12.2016.

Суддя Д.М. Сірош