Постанова

від 20.03.2017 по справі 917/306/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2017 р. Справа № 917/306/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Гетьман Р.А. , суддя Тихий П.В.

за участю секретаря судового засідання Деппа-Крівіч А.О.,

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність №04/01-14/02-19 від 03 січня 2017 року;

відповідача- Чернявської С.М., довіреність від 03 березня 2017 року, ОСОБА_2, довіреність від 04 січня 2017 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №228 П/1-42) на рішення Господарського суду Полтавської області від 20 грудня 2016 року у справі № 917/306/16

за позовом Державної екологічної інспекції у Полтавській області, вул. Коцюбинського, 6, м. Полтава, 36039

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Агро-КА Полтава", вул. Леніна, 33, с. Тарасівка, Зіньківський район, Полтавська область, 37845

про стягнення збитків

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 20 грудня 2016 року у справі № 917/306/16 (суддя Сірош Д.М.) позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Агро-КА Полтава" (вул. Леніна, 33, с. Тарасівка, Зіньківський р-н, Полтавська обл., 37845, ідентифікаційний код 35193242) 167997,05 грн збитків, завданих державі самовільним водокористуванням і перерахувати їх на р/р 33116331700142 Управління Державної казначейської служби України у Зіньківському районі Полтавської області, код ЄДРПОУ 38019788, для зарахування надходжень по коду бюджетної класифікації 24062100 «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності» , символ звітності 331 в установі банку - Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, МФО 831019; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Агро-КА Полтава" (вул. Леніна, 33, с. Тарасівка, Зіньківський р-н, Полтавська обл. 37845, ідентифікаційний код 35193242) в доход Державного бюджету України (отримувач коштів: УДКСУ у м. Полтава, 22030001; код отримувача за ЄДРПОУ 38019510; рахунок отримувача 31214206783002; банк отримувача: ГУДКСУ у Полтавській області: код банку отримувача: 831019) 2519,95 грн. судового збору.

Відповідач з вказаним рішенням суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом матеріального та процесуального права, просить його скасувати.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13 січня 2017 року апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02 лютого 2017 року задоволено клопотання Державної екологічної інспекції у Полтавській області про їх участь у судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду з розгляду справи №917/306/16, яке відбудеться 15 лютого 2017 року об 11:00 год., у залі судового засідання №131 в режимі відеоконференції; доручено Господарському суду Полтавської області (вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000) забезпечити проведення відеоконференції у справі № 917/306/16.

Повторним автоматичним розподілом справи 917/306/16, у зв'язку з перебуванням судді Хачатрян В.С. у відрядженні, було сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Россолов В.В., суддя Тихий П.В., суддя Гетьман Р.А.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15 лютого 2017 року з огляду на зміну складу колегії суддів, з метою забезпечення необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі, колегія суддів дійшла до висновку про доцільність відкладення розгляду справи. Одночасно вказаною ухвалою суду задоволено клопотання Державної екологічної інспекції у Полтавській області про їх участь у судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду з розгляду справи №917/306/16, яке відбудеться 20 березня 2017 року о 12:30 год., у залі судового засідання №131 в режимі відеоконференції; доручено Господарському суду Полтавської області (вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000) забезпечити проведення відеоконференції у справі № 917/306/16 в режимі відеоконференції.

У судове засідання, яке відбулось 20 березня 2017 року, з'явились належні представники сторін.

Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів встановила наступні обставини справи.

З 11 червня 2015 року по 17 червня 2015 року Держекоінспекцією здійснено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Агро-КА Полтава".

За результатами зазначеної перевірки Державною екологічною інспекцією у Полтавській області складено Акт № 46/01-01-14 перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами ТОВ "СП "Агро-КА Полтава".

В Акті зафіксовано, що ТОВ "СП "Агро-КА Полтава" в період з 22 серпня 2013 року по 10 серпня 2014 року здійснювало забір підземних вод за відсутності дозволу на спеціальне водокористування.

Відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів", затвердженої наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 20 липня 2009 року № 389 позивачем здійснено розрахунок розміру збитків, заподіяних державі ТОВ "СП "Агро-КА Полтава" внаслідок самовільного забору підземних вод при відсутності дозволу на спеціальне водокористування за період з 22 серпня 2013 року по 10 серпня 2014 року, відповідно до якого загальна сума заподіяних відповідачем державі збитків становить 167997,05 грн. При розрахунку суми збитку позивач виходив з коефіцієнту ОСОБА_2 - розмір, грн/100 куб.м, аналогічний ставці збору за спеціальне використання води, встановленої статтею 325 Податкового кодексу України на час здійснення порушення.

За результатами перевірки Державною екологічною інспекцією у Полтавській області відповідачу направлена Претензія № 45/02-08 від 02 листопада 2015 року щодо відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті забору води за відсутності дозволу на суму 167997,05 грн.

Проте, сума збитків відповідачем не відшкодована, у зв'язку з чим позивач звернувся з вимогою про погашення даної суми збитків в судовому порядку.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив про наявність правових підстав для стягнення суми збитків, спричинених забором підземних вод за відсутності дозволу на спеціальне водокористування. Поряд з цим суд погодився з розрахунком Державною екологічною інспекцією у Полтавській області суми збитків.

Не погоджуючись з вказаною позицією місцевого господарського суду відповідач вказує про помилковість розрахунку Державною екологічною інспекцією у Полтавській області суми збитків, оскільки на момент виявлення правопорушення коефіцієнт ОСОБА_2 - розмір, грн/100 куб.м, аналогічний ставці збору за спеціальне використання води, встановленої статтею 325 Податкового кодексу України, не міг бути покладений в основу розрахунку через виключення статті 325 з Податкового кодексу України. У зв'язку з чим, на думку відповідача, сума збитків повинна бути розрахована без включення до процесу обрахування коефіцієнту ОСОБА_2.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що остаточний висновок суду першої інстанції відповідає в повній мірі нормам законодавства зважаючи на наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що починаючи з 11 червня 2015 року по 17 червня 2015 року Держекоінспекцією здійснювалась позапланова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Агро-КА Полтава".

На момент проведення перевірки відповідачем представлено дозвіл на спеціальне водокористування від 01 листопада 2010 року №4154, відповідно до якого водозабір складається з 3-х водних свердловин. Ціль водокористування госппитні та виробничі потреби підприємства. Термін дії дозволу до 21 серпня 2013 року.

Представлено дозвіл на спеціальне водокористування від 11 серпня 2014 року № 0157/Пол терміном дії до 11 серпня 2017 року, відповідно до якого водозабір складається з 3-х водних свердловин. Ціль водокористування - потреби сільськогосподарського виробництва.

Під час проведення перевірки, відповідно до представлених звітів про використання води форма 2 ТП (водгосп) за 3,4 квартал 2013 року та за 1, 2, 3 квартал 2014 року, журналів обліку водоспоживання побічними методами форма ПОД-12 та наданої інформації ТОВ "СП "Агро-КА Полтава" в період з 22 серпня 2013 року по 10 серпня 2014 року здійснювало забір підземних вод на потреби сільськогосподарського виробництва з свердловини №12/1012 (тракторна бригада) за адресою: Полтавська область, Зіньківский район, с. Тарасівка за відсутності дозволу на спеціальне водокористування.

Так, відповідно до наданої відповідачем довідки, журналів обліку водоспоживання (водовідведення) за формою ПОД-12, відповідачем з вищезазначених свердловин було забрано: з 22 серпня 2013 року по 31 березня 2014 року - 2847,5 м 3 ; з 01 квітня 2014 року по 10 серпня 2014 року - 1734,5 м 3 води підземних вод.

За результатами зазначеної перевірки Державною екологічною інспекцією у Полтавській області складено Акт № 46/01-01-14 перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами ТОВ "СП "Агро-КА Полтава".

В Акті зафіксовано, що ТОВ "СП "Агро-КА Полтава" в період з 22 серпня 2013 року по 10 серпня 2014 року здійснювало забір підземних вод за відсутності дозволу на спеціальне водокористування.

За результатами перевірки Державною екологічною інспекцією у Полтавській області відповідачу направлена Претензія № 45/02-08 від 02 листопада 2015 року щодо відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті забору води за відсутності дозволу на суму 167997,05 грн.

Проте, сума збитків відповідачем не відшкодована, у зв'язку з чим позивач звернувся з вимогою про погашення даної суми збитків в судовому порядку.

Згідно до приписів статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи; вину заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх зазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази на предмет протиправності поведінки відповідача суд апеляційної інстанції визначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться на території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.

Згідно ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Приписами статті 48 Водного кодексу України визначено, спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог: здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Порядок видачі, переоформлення та анулювання дозволу на спеціальне водокористування (далі - дозвіл) регламентовано Законом України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" від 06 вересня 2005 року №2806-IV, а також Порядком погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, що затверджений постановою КМУ від 31 березня 2002 року № 321 та Положенням про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів, що затверджене постановою КМУ від 10 серпня 1992 року № 459 в частині, що не суперечить вказаному Закону.

Частиною 4 ст. 4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" встановлено, що строк видачі документів дозвільного характеру становить десять робочих днів, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до п. 4 Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року №321 дозволи видаються в місячний термін з дня подання в установленому порядку клопотання.

Згідно з ст. 49 Водного кодексу України, строк видачі дозволу на спеціальне водокористування або на дання письмового повідомлення про відмову в його видачі становить не більше тридцяти календарних днів з дня надходження на розгляд заяви та відповідних документів.

Попередній дозвіл від 01 листопада 2010 року №4154, виданий відповідачу строком по 21 серпня 2013 року. Зазначеним Дозволом ТОВ "СП "Агро-КА Полтава" зобов'язано було за місяць до закінчення терміну дії дозволу, звернутися до Департаменту з питань нафтогазового комплексу, промисловості, екології та природних ресурсів Полтавської обласної державної адміністрації з питання отримання нового дозволу.

Відповідач доказів звернення із заявою про видачу дозволу до строку закінчення дії попереднього дозволу суду не надав.

Отже, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що у даному випадку після закінчення терміну дії дозволу від 01 листопада 2010 року №4154 на спеціальне водокористування до моменту отримання дозволу № 0157/Пол від 11 серпня 2014 року відповідач здійснював самовільний забір води.

Наявність факту здійснення подальшого спеціального водокористування свідчить про самовільний характер такого водокористування, що є порушенням водного законодавства, зокрема: правил спеціального водокористування та тягне за собою згідно ст.110 Водного кодексу України дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.

Таким чином, протиправна поведінка відповідача в даному випадку полягає у використанні відповідачем водних ресурсів, а саме здійсненні забору підземних вод, у період з 22 серпня 2013 року по 10 серпня 2014 року без отримання дозволу на спеціальне водокористування, що суперечить вимогам статті 48 Водного кодексу України, ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

З приводу наявності шкоди, спричиненої протиправною поведінкою відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів статті 1 Водного кодексу України: використання води - це процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб; водокористування - використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів); забір води - вилучення води з водного об'єкта для використання за допомогою технічних пристроїв або без них.

Цією статтею визначено, що водний об'єкт - це природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт); а водні ресурси - обсяги поверхневих, підземних і морських вод відповідної території, водоносний горизонт - однорідна пластова товща гірських порід, де постійно знаходяться води.

За приписом статті 6 цього Кодексу води (водні об'єкти) є виключно власністю народу України і надаються тільки у користування.

За змістом статті 48 Кодексу спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Відтак, шкода полягає у незаконному вичерпанні підземних вод, без погодження з державними органами умов, періодів, лімітів використання, проведення оплати за відповідне використання, унаслідок чого можуть не тільки погіршуватися екологічні умови життєдіяльності людини, стан інших об'єктів природи, а й фактично не відбулось зарахування коштів до бюджету відповідного рівня за користування природним об'єктом.

Згідно із законодавством станом на момент вчинення правопорушення, проведення перевірки та здійснення позивачем розрахунку, порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, у разі, зокрема, самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) визначався згідно з "Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів", що затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20 липня 2009 року №389.

У відповідності до п.9.1. Методики розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), (редакція станом на момент вчинення правопорушення, проведення перевірки та здійснення позивачем розрахунку), здійснюється за формулою З сам = 100 х W х ОСОБА_2, (23) де W - об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), куб.м. Тар - розмір, грн/100 куб.м., аналогічний ставці збору за спеціальне використання води, встановленої статтею 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення.

Варто зауважити, що станом на момент проведення перевірки та проведення позивачем розрахунку суми збитків (11 червня 2015 року - 02 листопада 2015 року) п.9.1. Методики, передбачав проведення розрахунку виходячи з коефіцієнту ОСОБА_2 - розмір, грн/100 куб.м., аналогічний ставці збору за спеціальне використання води, встановленої статтею 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення.

Тобто, передбачалось застосування числового показника збору за спеціальне використання води, фактично ставки, визначеної державою, як плати за користування підземними водами (спеціальне використання води).

Відповідно до Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи, який вступив в дію з 01 січня 2015 року, до Податкового кодексу України були внесені зміни, згідно яких розділ XVІ ПКУ збір за спеціальне використання води (статті 323-328 ПКУ) повністю виключено з Податкового кодексу України. Натомість було введено статтю 255, якою закріплено особливості сплати рентної плати за спеціальне водокористування.

Державна фіскальна служба України в листі від 29 січня 2015 року №2703/7/99-99-15-04-02-17 надала офіційні пояснення з приводу виключення з Податкового кодексу України, загальнообов'язкових платежів в ході проведення податкової реформи, та роз'яснила, що Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо податкової реформи" внесено зміни до Податкового кодексу України якими окремі платежі трансформовано у рентну плату. Зазначене стосується й збору за спеціальне використання води, який було трансформовано у рентну плату.

З наведеного вбачається, що з 01 січня 2015 року законодавцем не було вилучено з системи загальнодержавних податків та зборів внесок (плату, збір) за спеціальне користування підземними водами, а лише було здійснено його трансформування у рентну плату, та законодавче закріплення в межах статті 255 Податкового кодексу України. Тобто, правова природа показника ОСОБА_2 за статтею 325 Податкового кодексу України в редакції Закону до 01 січня 2015 року та статтею 255 Податкового кодексу України в редакції Закону від 01 січня 2015 року є аналогічною.

Оскільки при застосуванні розрахунку суми збитків визначальною є сама суть розрахункових коефіцієнтів, слід керуватися не самим порядковим номером норми Податкового кодексу України, а його змістом.

За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне здійснювати розрахунок суми збитків за наступною формулою:

З сам = 100 x W x ОСОБА_2,

де W - об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), куб.м.

Тар - розмір, грн/100 куб.м, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення.

Відповідно до наданої відповідачем довідки, журналів обліку водоспоживання (водовідведення) за формою ПОД-12, відповідачем з було забрано: з 22 серпня 2013 року по 31 березня 2014 року - 2847,5 м 3 ; з 01 квітня 2014 року по 10 серпня 2014 року - 1734,5 м 3 .

Отже, загальний об'єм води (W) , що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), складає 4582,00 куб.м.

Згідно до статті 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення (17 червня 2015 року ) рентна плата за спеціальне використання підземних вод у Зіньківському районі Полтавської області складала 38,56 гривень за 100 куб. метрів, що дорівнює 0,3856 грн/м.куб.

Відтак загальна сума збитків складає 176 681,92 грн., що є більшою за розміром порівняно з сумою збитків заявленою позивачем до стягнення (167997,05 грн.).

Колегія суддів апеляційної інстанції виходячи з того, що положеннями статті 83 Господарського процесуального кодексу України, передбачена можливість виходу господарського суду при прийнятті рішення за межі позовних вимог виключно за умови, що це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони, дійшла до висновку про задоволення позовних вимог в межах заявленої в позовній заяві суми стягнення (167997,05 грн.). У зв'язку з чим позивачем доведено існування шкоди в сумі 167997,05 грн.

У пункті 1.6 Роз'яснень Вищого Господарського суду України № 02-5/744 від 27 червня 2001 року "Про деякі питання вирішення спорів, пов'язаних з застосуванням законодавства про охорону навколишнього середовища" визначено, що вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже, саме відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. Втім відповідачем у належний спосіб не було доведено існування жодних об'єктивних обставин, які унеможливили б своєчасне отримання дозволу на спеціальне водокористування, що свідчить про наявність саме його вини у несвоєчасному отриманні дозволу на спеціальне водокористування.

За таких обставин доведено з боку позивача і наявність причинного зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою, оскільки саме у зв'язку з несвоєчасним отриманням дозволу на спеціальне водокористування з 22 серпня 2013 року по 10 серпня 2014 року відповідач без погодження з державними органами обсягів та лімітів споживання, проведення оплати здійснював вичерпання підземних вод.

Враховуючи все вищенаведене колегія суддів встановила наявність в діях відповідача усіх елементів складу делікту, а саме:

-протиправна поведінка відповідача полягає у використанні відповідачем водних ресурсів, а саме здійсненні забору підземних вод, у період з 22 серпня 2013 року по 10 серпня 2014 року без отримання дозволу на спеціальне водокористування, що суперечить вимогам статті 48 Водного кодексу України, ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища";

-шкідливий результат такої поведінки (шкоди) полягає у незаконному вичерпанні підземних вод, без погодження з державними органами умов, періодів, лімітів використання, проведення оплати за відповідне використання, унаслідок чого можуть не тільки погіршуватися екологічні умови життєдіяльності людини, стан інших об'єктів природи, а й фактично не відбулось зарахування коштів до бюджету відповідного рівня за користування природним об'єктом;

-причинний зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою зумовлений тим, що саме у зв'язку з несвоєчасним отриманням дозволу на спеціальне водокористування з 22 серпня 2013 року по 10 серпня 2014 року відповідач без погодження з державними органами обсягів та лімітів споживання, проведення оплати, здійснював вичерпання підземних вод.

-вина особи , яка заподіяла шкоду презюмується, оскільки відповідачем не було доведено існування жодних обставин які спричинили несвоєчасне оформлення спеціального дозволу.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази та пояснення сторони за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК, колегія суддів встановила наявність правових підстав для стягнення з відповідача збитків. За таких обставин вимога позивача підлягає задоволенню в повному обсязі.

Аналізуючи судове рішення на предмет дотримання судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів встановила, що висновок суду в частині розрахунку суми збитків не узгоджується повною мірою з приписами законодавства з огляду на наступне.

Так, Державна екологічна інспекція у Полтавській області, з позицією якого погодився і суд першої інстанції, з огляду на заборону застосування нормативно-правового акту, який не був чинний на момент здійснення правопорушення (самовільне використання водних ресурсів), передбачену ст. 58 Конституції України, офіційно утлумачену Рішенням Конституційного суду України від 09 лютого 1999 року у справі № 1-7/99, дійшла до висновку про необхідність застосування ставки збору за спеціальне використання води, передбачену ст. 325 Податкового кодексу України, в редакції чинній на момент вчинення порушення.

У зв'язку з чим, відповідний розрахунок Державної екологічної інспекції у Полтавській області проводився із застосуванням коефіцієнту ОСОБА_2 - розмір, грн/100 куб.м. ставки збору за спеціальне використання води, передбачену ст. 325 Податкового кодексу України, в редакції чинній на момент вчинення порушення .

На думку суду апеляційної інстанції відповідна позиція господарського суду сама по собі не відповідає приписам статті 58 Конституції України з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Офіційне тлумачення цього положення надано Рішенням Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).

Так, Конституційним Судом України наголошено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти як таку, що починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події чи факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія закону чи іншого нормативно-правового акта поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності. Це є однією з найважливіших гарантій правової стабільності, впевненості суб'єктів права в тому, що їх правове становище не погіршиться з прийняттям нового закону чи іншого нормативно-правового акта.

За загальним правилом , яке ґрунтується на приписах статті 58 Конституції України протиправність, караність, а також інші правові наслідки протиправного діяння (бездіяльності) визначаються законами та нормативно-правовими актами, що діяли на час вчинення цього діяння (бездіяльності).

Станом на момент вчинення відповідачем правопорушення (22 серпня 2013 року -10 серпня 2014 року) процедура нарахування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), встановлена п.9.1 Методики передбачала застосування показника ОСОБА_2 - розмір, грн/100 куб.м., аналогічного ставці збору за спеціальне використання води, встановленої статтею 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення.

Тобто, на момент вчинення правопорушення правові наслідки протиправного діяння відповідача (караність), у вигляді стягнення суми збитків, розраховувались виходячи з застосування показника ОСОБА_2 - розмір, грн/100 куб.м., аналогічного ставці збору за спеціальне використання води, встановленої статтею 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення .

У постанові Вищого господарського суду України від 29 квітня 2013 року у справі №13/333-38/463-2012 визначено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення , або у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення. Відсутність таких такс або методик не може бути підставою для відмови у відшкодуванні шкоди. Зазначена позиція повністю відповідає позиції, викладеній у ч. 3 п.п. 1.2 п. 1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/744 від 27.06.2001 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища".

Посилаючись на відповідні роз'яснення Вищого господарського суду України суд першої інстанції не звернув увагу на чіткий припис з приводу застосування методики обрахування розмірів шкоди, що діє на час здійснення порушення, яка в свою чергу передбачала (передбачає) застосування показника ОСОБА_2 саме на дату виявлення порушення.

Таким чином, виходячи з положень статті 58 Конституції України, правомірним є застосування санкції у вигляді стягнення збитків, розрахунок якої слід проводити за формулою, яка існувала на момент вчинення порушення :

З сам = 100 x W x ОСОБА_2,

де W - об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), куб.м.

Тар - розмір, грн/100 куб.м, аналогічний ставці збору за спеціальне використання води, встановленої статтею 325 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення.

В даному випадку Державна екологічна інспекція у Полтавській області та місцевий господарський суд фактично самостійно змінили порядок обрахування санкції за скоєне правопорушення( у вигляді стягнення збитків), яка існувала на час вчинення протиправних дій, що є виходом за межі їх компетенції.

З мотивів викладених вище колегія суддів не погоджується також з доводами відповідача стосовно неправомірності застосування при розрахунку суми збитків показника "Тар", у зв'язку з виключенням статті 325 з Податкового кодексу України, оскільки як зазначалось вище, внесенням змін до Податкового кодексу України з 01 січня 2015 року збір за спеціальне використання води, було трансформовано у рентну плату.

Суд апеляційної інстанції відхиляє також доводи відповідача з приводу можливості застосування в даному спорі припису пункту 9.1 Методики, в редакції від 13 жовтня 2015 року, за змістом якого розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, здійснюється за формулою Зсам = 5 x W x ОСОБА_2, та наголошує на наступному.

Зміни до пункту 9.1 Методики в частині змісту правопорушення та формули нарахування суми збитків внесеними згідно з наказом Міністерства екології та природних ресурсів № 367 від 13 жовтня 2015 року. Вказані нововведення набули чинності 27 листопада 2015 року, з моменту офіційного опублікування в "Офіційний вісник України" ( 27 листопада 2015 року , № 92, стор. 331, стаття 3145).

Таким чином, станом на момент вчинення правопорушення (22 серпня 2013 року по 10 серпня 2014 року), пункт 9.1 Методики діяв у старій редакції від 02 липня 2012 року.

Крім того, як було зазначено вище, частиною 1 статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

В даному випадку суд звертає увагу, що станом на момент проведення перевірки (11 червня 205 року -17 червня 2015 року), проведення позивачем розрахунку (03 листопада 2015 року) та направлення претензії до пункту 9.1 Методики не було внесено змін до даного акту, і останній діяв у старій редакції від 02 липня 2012 року.

При цьому в рішенні від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Виходячи з того, що ані наказ Міністерства екології та природних ресурсів № 367 від 13 жовтня 2015 року, ані Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів (в редакції від 13 жовтня 2015 року) не містять прямої вказівки з приводу поширення їх дії на усі спори з охорони та раціонального використання водних ресурсів, які виникли до набрання чинності даними змінами, пункт 9.1 Методики в редакції від 13 жовтня 2015 року не має зворотної дії в часі.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення Господарського суду Полтавської області від 20 грудня 2016 року у справі № 917/306/16 без змін.

У відповідності до ст. 49, ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про перерозподіл судового збору пропорційно задоволеним вимогам, враховуючи приписи абз. 4 п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21 лютого 2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" з огляду на те, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції в силі, судові витрати за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 33 ,44, 49, 91, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 20 грудня 2016 року у справі № 917/306/16 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 27 березня 2017 року.

Головуючий суддя В.В.Россолов

Суддя Р.А.Гетьман

Суддя П.В.Тихий