Постанова

від 20.12.2016 по справі 923/916/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2016 р.Справа № 923/916/16 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді С.В . Таран,

Суддів: Л.О. Будішевської, М.А. Мишкіної,

при секретарі судового засідання Г.Є. Бєлянкіній,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 16.06.2015; ОСОБА_2, довіреність б/н від 16.12.2016;

від відповідача - участі не брали;

від третьої особи - участі не брали;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Широкобалківської сільської ради Білозерського району Херсонської області

на рішення Господарського суду Херсонської області від 17.10.2016

у справі №923/916/16

за позовом: Агрофірми-радгоспу В«БілозерськийВ»

до відповідача: Широкобалківської сільської ради Білозерського району Херсонської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю В«ЕнограйВ»

про скасування рішення сільської ради

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 17.10.2016 у справі №923/916/16 (суддя В.В. Литвинова) позовні вимоги задоволено повністю: скасовано рішення Широкобалківської сільської ради Білозерського району Херсонської області №24 від 07.12.2015.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Широкобалківська сільська рада звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Херсонської області від 17.10.2016 у справі №923/916/16 скасувати та припинити провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 06.12.2016 представники позивача проти задоволення апеляційної скарги висловили заперечення; представники відповідача та третьої особи участі не брали, хоча були належним чином сповіщені про час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 104, 107).

Заслухавши пояснення представників позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла наступних висновків.

Широкобалківська сільська рада Білозерського району Херсонської області є власником гідротехнічної споруди- водонакопичувача, яка знаходиться за адресою: Херсонська область, Білозерський район, с.Широка Балка, вул.Херсонське шосе, 1-В, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно СТА351925 від 15.10.2015.

Вказаний об'єкт нерухомого майна розташований на земельній ділянці кадастровий номер 6520388600:03:001:0058, площею 4 га, цільове призначення -землі водного фонду.

Рішенням Широкобалківської сільської ради Білозерського району Херсонської області №24 від 07.12.2015 вирішено надати в оренду з правом подальшого викупу споруду, водонакопичувач СТОВ «Енограй» терміном на 5 років для господарських потреб для здійснення поливу орендованих земель на яких ростуть сади і виноградники; викуп споруди, водонакопичувач здійснити за нормативно-грошовою оцінкою складеною на день викупу об'єкта; встановити ставку податку відповідно проведеного звіту про незалежну оцінку в сумі 3727643 грн із ставкою 1% від нормативно-грошової оцінки із щорічною оплатою за оренду майна в сумі 37278 грн споруди, водонакопичувача з урахуванням індексації.

Предметом спору у даній справі є вимога агрофірми радгоспу В«БілозерськийВ» про скасування рішення Широкобалківської сільської ради Білозерського району Херсонської області №24 від 07.12.2015, обгрунтована порушенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача, що полягають у позбавленні його можливості отримати вказаний об'єкт нерухомого майна у користування.

Із матеріалів справи також вбачається, що розпорядженням голови Білозерської районної державної адміністрації №432 від 21.10.2015 затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду агрофірмі радгоспу «Білозерський» загальною площею 4 га під розміщення гідротехнічної споруди водонакопичувача для ведення водного господарства (кадастровий номер 6520388600:03:001:0058) за межами населеного пункту із земель державної власності на території Широкобалківської сільської ради Білозерського району Херсонської області; передано земельну ділянку державної власності загальною площею 4 га (кадастровий номер 6520388600:03:001:0058), розташовану за межами населеного пункту на території Широкобалківської сільської ради Білозерського району Херсонської області із земель водного фонду, призначену для ведення водного господарства під розміщення гідротехнічної споруди водонакопичувача, що перебуває у комунальній власності Агрофірми радгоспу В«БілозерськийВ» відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно СТА 351242 від 05.03.2015, у комунальну власність територіальної громади Широкобалківської сільської ради Білозерського району Херсонської області; передачу здійснити за актом приймання-передачі цієї земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 17.03.2016 у справі №923/92/16 за позовом Широкобалківської сільської ради до Білозерської районної державної адміністрації про визнання недійсними розпоряджень (далі-справа №923/92/16) вказане розпорядження було визнано недійсним, в тому числі з підстав втрати чинності свідоцтвом про право власності агрофірми радгоспу В«БілозерськийВ» на об'єкт нерухомого майна - споруду водонакопичувач СТА 351242 від 05.03.2015.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Згідно з приписами статті 142 Конституції України та частини 3 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

В силу положень статті 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності (стаття 2 Закону України В«Про оренду державного та комунального майнаВ» ).

Правовідносини сторін за договором оренди комунального майна регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та спеціальним Законом України В«Про оренду державного та комунального майнаВ» .

Вказаним Законом визначаються умови укладення, зміни, припинення і продовження договору оренди.

Приписами статті 5 Закону України В«Про оренду державного та комунального майнаВ» передбачено, що орендодавцями є органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Згідно з положеннями статті 9 Закону України В«Про оренду державного та комунального майнаВ» юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України, відповідному орендодавцеві, зазначеному у статті 5 цього Закону. Орендодавець протягом п'яти днів після погодження умов договору оренди з органом, уповноваженим управляти відповідним майном, розміщує в офіційних друкованих засобах масової інформації та на веб-сайтах орендодавців оголошення про намір передати майно в оренду або відмовляє в укладенні договору оренди і повідомляє про це заявника. Протягом 10 робочих днів після розміщення оголошення орендодавець приймає заяви про оренду відповідного майна. Протягом трьох робочих днів після закінчення строку приймання заяв орендодавець своїм наказом ухвалює рішення за результатами вивчення попиту на об'єкт оренди. У разі, якщо подано лише одну заяву, конкурс на право оренди не проводиться і договір оренди укладається із заявником. У разі надходження двох і більше заяв орендодавець оголошує конкурс на право оренди. Порядок проведення конкурсу визначається: Кабінетом Міністрів України - для об'єктів, що перебувають у державній власності; органами, визначеними Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим; органами місцевого самоврядування - для об'єктів, що перебувають у комунальній власності.

Суспільні відносини по оренді майна, що належать до комунальної власності територіальної громади Широкобалківської сільської ради врегульовано Положенням про порядок передачі в оренду майна, що належить до комунальної власності територіальної громади Широкобалківської сільської ради, затвердженим рішенням Широкобалківської сільської ради Білозерського району Херсонської області №481 від 26.05.2015 (далі - Положення).

Відповідно до пункту 4.1 вказаного Положення об'єкти комунальної власності територіальної громади передаються в оренду на конкурсних засадах .

Згідно з пунктами 5.1, 5.3 Положення оголошення конкурсу проводиться виконавчим комітетом сільської ради при передачі в оренду комунального майна шляхом прийняття відповідного рішення. Оголошення про конкурс розміщується на дошці повідомлень у виконкомі, в газеті «Придніпровська зірка» або в мережі Інтернет на офіційному сайті Широкобалківської сільської ради (за наявності) не пізніше ніж за 30 днів до проведення конкурсу і повинно містити такі відомості: загальні відомості про об'єкт (назва, місце знаходження, розмір площі); умови конкурсу; перелік документів, які подаються на розгляд конкурсної комісії; дата, час і місце проведення конкурсу; кінцевий термін прийняття заяв, документів та пропозицій учасників конкурсу.

Дослідивши процедуру прийняття оскаржуваного акту органу місцевого самоврядування, судом першої інстанції обгрунтовано встановлено, що в порушення наведених вище норм права оспорене рішення №24 від 07.12.2015 про передачу в оренду комунального майна прийнято без проведення конкурсу, що зробило не можливим участь в ньому позивача, який має в користуванні земельні ділянки, що розташовані на території Широкобалківської сільської ради.

Відповідно до статті 4 Закону України В«Про оренду державного та комунального майнаВ» нерухоме майно органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, правоохоронних органів і органів доходів і зборів, що не використовується зазначеними органами для здійснення своїх функцій, може бути передано в оренду без права викупу орендарем та передачі в суборенду.

При прийнятті оспореного рішення Широкобалківською сільською радою Білозерського району Херсонської області вказаної вимоги закону не дотримано та передано в оренду комунальне майно з правом його подальшого викупу орендарем.

Крім того, із змісту витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.10.2015 вбачається, що об'єкт нерухомого майна- водонакопичувач розташований на земельній ділянці, кадастровий номер 6520388600:03:001:0058, що відноситься до земель водного фонду.

Особливістю земель водного фонду є розміщення на них певного водного об'єкта. Тому правовий режим користування водними об'єктами слід розглядати в комплексі з правовим режимом земель водного фонду, тобто земельна ділянка і розташований на ній водний об'єкт є комплексним об'єктом правового регулювання.

Між тим відповідачем було прийнято оспорене рішення без визначення правового режиму використання земельної ділянки, на якій розташований об'єкт нерухомого майна - водонакопичувач.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 25, частини першої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні. Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані (пункт 1 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України №02-5/35 від 26.01.2000).

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з частиною десятою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

За таких обставин, місцевим господарським судом обгрунтовано задоволено позовні вимоги про скасування рішення Широбалківської сільської ради від 07.12.2015 №24, оскільки зазначене рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, без дотримання порядку передачі комунального майна у користування, визначеного Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що оспорене рішення вичерпало свою дію внаслідок його виконання не підтверджується матеріалами справи. При цьому, місцевим господарським судом та Одеським апеляційним господарським судом неодноразово витребовувався від відповідача договір оренди, укладений на виконання рішення Широкобалківської сільської ради №24 від 07.12.2015. Однак в матеріалах справи такий договір відсутній, на вимогу суду - не поданий, а тому у колегії суддів відсутні підстави вважати, що у товариства з обмеженою відповідальністю "Енограй" виникло право оренди на водонакопичувач і це право грунтується на правовстановлюючему документі - договорі оренди.

Твердження скаржника щодо непідвідомчості даного спору господарському суду є також помилковими з огляду на наступне.

У вирішенні питання про те, чи є даний спір господарським та чи підлягає він вирішенню в порядку господарського судочинства, апеляційний господарський суд виходить з положень статті 12 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів; 5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; 6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів;7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України;8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (пункт 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 №10).

Під поняттям „справа адміністративної юрисдикції", наведеного у статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Тобто, справою адміністративної юрисдикції є спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правовідносинах, в яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта (інформаційний лист Верховного Суду України від 26.12.2005 №3.2.-2005).

Справи за участю господарюючих суб'єктів та суб'єктів владних повноважень, які не мають ознак справ адміністративної юрисдикції, повинні розглядатись господарськими судами на загальних підставах.

У пункті 17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 №10 зазначено, що до таких справ належать усі справи у спорах про право, що виникають з відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства.

Агрофірма радгосп В«БілозерськийВ» обґрунтовує позовні вимоги порушенням своїх прав та охоронюваних законом інтересів, посилаючись на те, що оспореним рішенням порушено його законний інтерес як потенційного орендаря об'єкта нерухомого майна-водонакопичувача, право власності відповідача на який посвідчено свідоцтвом СТА351925 від 15.10.2015. До того, ж із матеріалів справи вбачається, що право власності на зазначений об'єкт нерухомого майна протягом певного проміжку часу було зареєстровано за позивачем.

Отже, органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження комунальним майном, в тому числі наданні його у власність або у користування, укладенні договорів оренди та інших договорів щодо комунального майна, діють як органи, через які територіальна громада реалізує повноваження власника цього майна. Реалізуючи відповідні повноваження, органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини і у таких відносинах територіальні громади є рівними учасниками наряду з іншими юридичними та фізичними особами, в тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.

Рішенням органу місцевого самоврядування про надання господарюючому суб'єкту у користування об'єкту нерухомого майна - водонакопичувача здійснюється волевиявлення власника комунального майна і реалізуються відповідні права у цивільних правовідносинах. Індивідуальні акти органів місцевого самоврядування, якими реалізовується волевиявлення територіальної громади с. Широка Балка як учасника цивільно-правових відносин, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер, тобто справи у них підвідомчі господарським судам.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Вищого господарського суду України №6/71-Н від 28.10.2010, №3/107-10 від 26.04.2011, №19/84(8/307(7/60)-06 від 10.11.2008, №13/5025/261/12 від 15.11.2012 , №5002-33/4254-2012 від 16.04.2013 тощо.

За таких обставин, перевіривши відповідно до статті 99 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізував оспорене рішення органу місцевого самоврядування №24 від 07.12.2015 та зміст правовідносин сторін; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 32, 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із чим дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову. Інші доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції; твердження апелянта про порушення Господарським судом Херсонської області норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення від 17.10.2016 не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акта колегія суддів не вбачає.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Широкобалківської сільської ради залишити без задоволення, рішення Господарського суду Херсонської області від 17.10.2016 у справі №923/916/16 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 23.12.2016.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя М.А. Мишкіна