Постанова

від 22.12.2016 по справі 813/3917/16

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2016 року Справа № 813/3917/16

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий суддя Грень Н.М.,

секретар судового засідання Гавірко О.О.,

представник позивача ОСОБА_1,

представник відповідача ОСОБА_2 Н,Б.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Укрриба» до Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

Приватне підприємство "Укрриба" звернулося з позовом до Галицької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області з вимогами визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "С" №0001801402 від 26.10.2016р., податкове повідомлення-рішення форми "В4" №0001891402 від 26.10.2016р., податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0001821402 від 26.10.2016р., податкове повідомлення-рішення форми "В1" №0001841402 від 26.10.2016р., прийняті Галицькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області.

Позовні вимоги підприємство обґрунтовує тим, що оспорюванні податкові повідомлення-рішення не відповідають фактичним обставинам справи, прийняті контролюючим органом із порушенням норм матеріального права й суперечать чинному законодавству України. Позивач зазначає, що податковий орган безпідставно поставив під сумнів реальність господарських операцій з ТОВ "Рем-монтаж-сервіс", ТОВ "Лембуд" та Підприємством "Щит" Дніпропетровської обласної громадської організації "Інвалідів та учасників бойових дій", оскільки такі господарські операції підтверджуються належними документами первинного бухгалтерського обліку, а підприємства-контрагенти є підприємствами реального сектора економіки. Окрім іншого позивач також зазначає, що відповідач незаконно вдався також до перевірки дотримання валютного законодавства по контракту №22-01-15/2, який уже був предметом перевірки.

На заперечення позовних вимог відповідачем подано до суду письмові заперечення на позов. У поданих до суду письмових запереченнях, відповідач обґрунтовує законність оспорюваних податкових повідомлень-рішень, а його позиція полягає в наступному.

Під час перевірки відповідачем було встановлено, що ПП "Укрриба" придбало у ТОВ "Рем-монтаж-сервіс" машину для миття посуду, однак за результатами дослідження змісту отриманих ТОВ "Рем-монтаж-сервіс" податкових накладних не вбачається, що даним підприємством придбавалася будь-яка машина для миття посуду, відтак на думку перевіряючого органу операція з придбання позивачем такої машини для миття посуду була задокументована виключно на папері та не могла мати реального характеру. Також, відповідач ставить під сумнів реальність господарських операцій з придбання позивачем будівельних матеріалів від ТОВ "Лембуд". Такі висновки податковий орган ґрунтує на тому, що до перевірки не було надано оригіналів видаткових накладних, а відтак це є підставою для позбавлення ПП "Укрриба" права на податковий кредит по вказаних операціях. Також відповідач не погоджується із доводами позивача про те, що факт проведення в липні 2015 року перевірки дотримання вимог валютного законодавства вказує на неможливість повторного проведення перевірки в тій частині, адже, на думку відповідача, факт допуску посадових осіб відповідача до перевірки позбавляє його можливості посилатися на незаконність наказу на проведення перевірки в цій частині.

Ураховуючи наведене, відповідач стверджує, що позивач допустив порушення податкового законодавства, а спірні податкові повідомлення-рішення вважає такими, що прийняті у відповідності до чинного законодавства України і підстав для їх скасування не вбачає.

У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та додаткових поясненнях, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях і поясненнях. Наполягав на правомірності спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки вважає, що вони прийняті в повній відповідності з нормами чинного законодавства України та просить у позові відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що приватне підприємство "Укрриба" зареєстровано 19.10.2005р. Виконавчим комітетом Львівської міської ради. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 33863182. Взято на податковий облік в органах Державної податкової служби ДПІ у Сихівському районі м. Львова 25.10.2005р. за №14504. Станом на проведення перевірки позивач перебував на обліку а Галицькій ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області (Сихівське відділення).

В період з 28.09.2016р. по 06.10.2016р. Галицькою об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області проведено позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства "Укрриба" за результатами якої, 13.10.2016р. складено ОСОБА_1 №3862/13-04-14-02/33863182 "Про результати позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства "Укрриба", ЄДРПОУ 33863182, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби за період діяльності з 01.01.2015р. по 30.06.2016р.".

З висновків ОСОБА_1 вбачається, що перевіркою встановлено порушення вимог порядку ведення податкового обліку ПП "Укрриба", зокрема,:

- п. 185.1 ст. 185 та п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.3 та п. 198.5 ст. 198, п. 192.1, п. 192.3 ст. 192, ст. 201 ПК України чим занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 138478,00грн., зокрема: за листопад 2015р. на 18333,00грн., за грудень 2015р. на 7865,00грн., за лютий 2016р. на 112280,00грн., завищено суму заявлену до бюджетного відшкодування за березень 2016р. на 24294,00грн., завищено залишок від'ємного значення податку на додану вартість за червень 2016р. на 86374,00грн.;

- в порушення п.п.134.1.1, п.134.1 ст. 134 та ст. 138 ПК України чим занижено податок на прибуток на загальну суму 17725,00грн., зокрема: за 2015р. на 2741,00грн., за І-ше півріччя 2016р. - 14984,00грн.;

- статті 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" в результаті чого донарахована пеня за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті по експортних операціях.

За результатами задокументованих ОСОБА_1 перевірки порушень керівником ДПІ складено відповідні податкові повідомлення-рішення, а зокрема:

- податкове повідомлення-рішення форми "С" №0001801402 від 26.10.2016р.;

- податкове повідомлення-рішення форми "В4" №0001891402 від 26.10.2016р.;

- податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0001821402 від 26.10.2016р.;

- податкове повідомлення-рішення форми "В1" №0001841402 від 26.10.2016р.

Досліджуючи доводи сторін та матеріали справи в частині висновків про порушення, які мали місце при документуванні господарської операції з поставки Приватним підприємством "Укрриба" четвертин курячих Підприємству "Щит" ДОГО "ІБУД" суд зазначає наступне.

23.05.2016р. між ПП "Укрриба" та Підприємством "Щит" ДОГО "ІУБД" укладено Договір поставки №35.

26.05.2016р. на виконання умов даного Договору ПП "Укрриба" відвантажило Підприємству "Щит" ДОГО "ІУБД" четвертини курячі на загальну суму 86583,00грн. (в т.ч. ПДВ 14430,50грн.) на що складено видаткову накладну №1493 від 26.05.2016р.

Також за фактом відгрузки товару складено податкову накладну від 26.05.2016р. №255 та в графі "індивідуальний податковий номер" вказано "100000000000".

08.06.2016р. Приватним підприємством "Укрриба" складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №185 до податкової накладної №255 та зазначено суму коригування податкового зобов'язання по податковій накладній, виписаній неплатнику ПДВ, в розмірі - 14430,50грн. Натомість позивачем виписано податкову накладну №302 від 26.05.2016р., також зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних та сплачено штраф за порушення термінів реєстрації податкових накладних (податкове повідомлення-рішення форми "Н" №0006041200 від 12.07.2016р.).

Отже, позивачем повністю дотримано всі вимоги податкового законодавства, що регулюють порядок адміністрування та сплати ПДВ, складення та реєстрації податкових накладних, а його дії не призвели до мінімізації податкових зобов'язань з ПДВ, які стали наслідком операції з поставки четвертин курячих.

Натомість виявлені під час перевірки та задокументовані відповідачем в ОСОБА_1 порушення зводяться до того, що подаючи уточнюючий Додаток 5 до податкової декларації з ПДВ сума зобов'язання, що підлягає коригуванню в сторону зменшення (14430,50грн.) проставлена навпроти коду "359851104638" (належить покупцю) а не навпроти "10000000000" (за умови що покупець не є платником ПДВ). Суд приходить до переконання, що така помилка допущена не в процесі подачі звітності не має наслідком мінімізації податкового зобов'язання з ПДВ, а відтак і не може слугувати підставою для донарахування податковим органом грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість, адже з матеріалів справи вбачається, що сам податок на додану вартість позивачем був вірно визначений та задекларований.

Досліджуючи доводи сторін та матеріали справи в частині підтвердження/непідтвердження реального придбання позивачем машини для миття посуду в ТОВ "Рем-монтаж-сервіс" суд приходить до наступних висновків.

Доводи відповідача, задокументовані в ОСОБА_1 та продубльовані в запереченнях на позовну заяву, зводяться до того, що з реєстру податкових накладних, складених постачальниками для покупця ТОВ "Рем-монтаж-сервіс" за період 01.08.2014р. по 31.12.2015р., не вбачається, що ТОВ "Рем-монтаж-сервіс" придбавало машину для миття посуду, а відтак, за висновками відповідача, відповідно не могло насправді реалізувати таку машину для миття посуду Приватному підприємству "Уккриба".

З дослідження наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що 26.10.2015р. між ПП "Укрриба" та ТОВ "Рем-монтаж-сервіс" укладено Договір поставки №26/10. Згідно специфікації №1 від 26.10.2015р. до Договору поставки №26/10 від 26.10.2015р. назва товару: машина для миття тари.

Оплата за вказану машину для миття тари була здійснена в безготівковому порядку п'ятьма платежами, що підтверджується копіями платіжних доручень. По факту першої події ( в даному випадку кожної з проплат) ТОВ "Рем-монтаж-сервіс" складено та зареєстровано відповідні податкові накладні (копії яких наявні в матеріалах справи). На підтвердження фактичного отримання товару сторонами складено видаткову накладну №272 від 30.12.2015р. Також фактичне перевезення даного товару підтверджується Подорожнім листом вантажного автомобіля від 29.12.2015р., з якого вбачається, що перевезення машини для миття тари здійснював водій ОСОБА_3 на автомобілі з номерними знаками ВС 06-15 СА. Даному доказу кореспондують копія Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу MERCEDES-BENZ за Приватним підприємством "Укрриба" та присвоєння йому д.н.з. НОМЕР_1, а також копія наказу ПП "Укрриба" №5-К від 03.01.2006р. про прийняття на роботу ОСОБА_3 водієм вантажного автомобіля.

Дані докази вказують на реальність господарської операції з придбання позивачем машини для миття тари.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Рем-монтаж-сервіс" придбало б/в машину для миття тари у ПП АВФ "Каскад" згідно Договору потсавки№01/04 від 01.04.2015р. згідно з видатковою накладною №53 від 15.04.2015р. З дослідження змісту даної видаткової накладної вбачається, що Приватне підприємство "Аграрно-виробнича фірма "Каскад" не є платником ПДВ, а відтак така інформація про придбання Товариством з обмеженою відповідальністю "Рем-монтаж-сервіс" машини для миття тари і не повинна була бути відображеною в реєстрі податкових накладних.

За таких умов суд приходить до висновку, що доводи податкового органу про відсутність факту реальної поставки машини для миття тари не знайшли свого підтвердження під час з'ясування обставин в судовому порядку.

Досліджуючи доводи сторін та матеріали справи в частині наявності в Приватного підприємства "Укрриба" права на формування сум податкового кредиту з податку на додану вартість по операціях з придбання товарно-матеріальних цінностей в ТОВ "Лембуд" суд враховує наступні обставини.

При дослідженні змісту ОСОБА_1 перевірки в частині обґрунтування позиції податкового органу про порушення в частині формування сум податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Лембуд", суд звертає увагу на те, що податковий орган не ставить під сумнів те, що податкові накладні є формально вірно складені, зареєстровані у відповідності до правил електронного адміністрування ПДВ.

Позиція відповідача полягає в тому, що формально вірно складені податкові накладні не дають права на занесення визначених в них сум ПДВ до складу податкового кредиту з податку на додану вартість оскільки самі господарські операції насправді не мали місця. Такі доводи податковий орган грунтує на тому, що до перевірки не було надано оригінал видаткових накладних.

Аналізуючи наведене, суд зазначає, що видаткові накладні не є тими документами, які підтверджують право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість. За правилами п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було здійснено оплати для ТОВ "Лембуд" за будівельні матеріали.

Також, в продовження дослідження спірних правовідносин суд вдається до встановлення реальності спірних господарських операцій з придбавання приватним підприємством "Укрриба" будівельних матеріалів у ТОВ "Лембуд".

З матеріалів справи вбачається, що 11.02.2016р. між ТОВ "Лембуд" та ПП "Укрриба" укладено Договір купівлі-продажу №11/01/16. За цим Договором продавець зобов'язується передати у власність покупця продукцію, а покупець зобов'язується прийняти і сплатити її за умовами даного договору, найменування, кількість та ціна товару за цим договором вказується у видаткових накладних (п.п. 1.1. та 1.2. Договору).

На виконання умов даного договору ТОВ "Лембуд" було відвантажено ПП "Укрриба" будівельні товари в асортименті, що підтверджується копіями відповідних видаткових накладних. Судом в судовому засіданні також оглянуто оригінали видаткових накладних, що складені на посвідчення факту передачу товарів від ТОВ "Лембуд" до ПП "Укрриба". Також, реальність здійснення даних господарських операцій підтверджується відповідними подорожніми листами вантажних автомобілів, з яких вбачається, що водій ОСОБА_4 на автомобілі НОМЕР_2, водій ОСОБА_3 на автомобілі НОМЕР_3, водій ОСОБА_4 на автомобілі НОМЕР_4, водій ОСОБА_3 на автомобілі НОМЕР_5, водій ОСОБА_3 на автомобілі НОМЕР_4, водій ОСОБА_5 на автомобілі НОМЕР_6, водій ОСОБА_4 на автомобілі НОМЕР_7 відповідно, здійснювали перевезення придбаних в ТОВ "Лембуд" товарів на адресу ПП "Укрриба". Даним доказам кореспондують відповідно копії наказів ПП "Укрриба" про прийняття на роботу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на посади водія та копії відповідних свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу, що вказують на те, що автомобілі НОМЕР_8 (MAN), ВС9218ЕС (MERCEDES-BENZ ), ВС 0615 СА (MERCEDES-BENZ), ВС0704ЕЕ (MERCEDES-BENZ), ВС4720СК (VOLKSWAGEN), ВС8550ЕС (MAN) належать ПП "Укрриба".

Також, вирішуючи питання щодо протиправності податкового повідомлення-рішення форми "С" №0001801402 за порушення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності суд приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи з 21.07.2015р. по 27.07.2015р. проводилася перевірка Приватного підприємства "Укрриба" з питань дотримання валютного законодавства, результати якої було задокументовано ОСОБА_1 №747/13-50-22-03/33863182 від 27.07.2015р. "Про результати позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства "Укрриба" (код ЄДРПОУ33863182) з питань дотримання вимог валютного законодавства по контрактах №06-01-2015 від 06.01.2015р., №16-01-15/3 від 16.01.2015р., №22-01-15/1 від 22.01.2015р., №22-01-15/2 від 22.01.2015р., №10-02-15 від 10.02.2015р., №14-01-15 від 14.01.2015р. за період з 14.01.2015р. по 10.06.2015р.". З висновків цього акта вбачається, що перевіркою було встановлено певні порушення, як наслідок було складено ППР форми "У" №0000232203 від 04.08.2015р. та ПП "Укрриба" було сплачено розмір пені, що визначений цим податковим повідомленням-рішенням.

В свою чергу з наказу на призначення комплексної перевірки (наслідки якої є предметом розгляду даної справи) вбачається, що така призначена у відповідності до, зокрема, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78та абзацу 2 п. 78.2 ст. 78 ПК України.

Згідно положень абзацу 2 п. 78.2 ст. 78 ПК України контролюючим органам забороняється проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені підпунктами 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8, 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків.

Отже, в даному випадку податковому органу було заборонено проводити перевірку з питань дотримання вимог валютного законодавства по контрактах №06-01-2015 від 06.01.2015р., №16-01-15/3 від 16.01.2015р., №22-01-15/1 від 22.01.2015р., №22-01-15/2 від 22.01.2015р., №10-02-15 від 10.02.2015р., №14-01-15 від 14.01.2015р. за період з 14.01.2015р. по 10.06.2015р.

Однак ревізор-інспектор на дані обмеження закону та наказу на призначення перевірки увагу не звернула, та перевіряючи дотримання вимог валютного законодавства, вдалася також до перевірки дотримання валютного законодавства по контракту №22-01-15/2, що заборонено нормами чинного законодавства.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що з врахуванням того, що контракт №22-01-15/2 вже був предметом перевірки та в силу імперативного припису закону про заборону в такому разі проводити перевірку, перевірка в цій частині є незаконною.

Надаючи оцінку доводам відповідача про те, що в силу допуску позивачем відповідача до перевірки в цій частині ПП "Укрриба" позбавлено права посилатися на незаконність самих дій з перевірки дотримання вимог валютного законодавства при виконанні контракту №22-01-15/2, суд звертає увагу на те, що як в наказі на призначенні перевірки так і в наказі на продовження терміну проведення перевірки ПП "Укрриба" міститься посилання на абз.2 п.78.2 ст. 78 ПК України, це вказує на те, що особи, які здійснюють перевірку були зобов'язані утриматись від перевірки питань, що уже були предметом перевірки так і на те, що платник податків, ознайомившись із такими наказами, міг очікувати від перевіряючих відповідних дій. Також, суд звертає увагу, на те, що чинним законодавством не визначено чітко процедури недопуску до проведення перевірки лише в певній незначній частині при цьому здійснивши допуску до перевірки в іншій частині. Сукупність даних обставин вказує на наявність в платника податків права посилатися на порушення відповідачем вимог абз.2 п.78.2 ст. 78 ПК України в процесу судового розгляду.

Згідно з положеннями п. 56.21.ст. 56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Підсумовуючи наведене суд приходить до переконання, що доводи позивача спростовують висновки податкового органу та вказують на протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 зазначеного Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно положень п. п. 201.1, 201.8, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну; право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформлених податкових накладних, виданих особами, які зареєстровані платниками податку на додану вартість, фактична сплата грошових коштів контрагентам, в сумі визначеній в податкових накладних, а також фактичне виконання господарських операцій, за наслідками яких у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит, що в даному випадку було реалізовано позивачем та його контрагентами.

Оцінюючи ж доводи відповідача на заперечення реальності провадження позивачем своєї господарської діяльності та на обґрунтування його висновків про порушення позивачем податкового законодавства, які були покладені в основу оспорюваних рішень, суд надає їм критичної оцінки, позаяк, виходячи з нижчевикладеного, вони не можуть вважатися такими, що повністю та достовірно доводять протиправність діяльності саме позивача, відповідно, вони не є такими, що безсумнівно підтверджують правомірність застосування до позивача відповідальності.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України регламентовано, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 КАС України).

Оскільки у даній справі оспорюється рішення прийняте відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.3ст.2 КАС України, перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що суб'єкт владних повноважень прийнявши оскаржувані податкові повідомлення-рішення не в повній мірі дотримався принципу верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, вимог чинного податкового законодавства України та передбачених ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України принципів.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 7-14, 69-71, 86, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області №0001801402 від 26.10.2016 року, №0001891402 від 26.10.2016 року, №0001821402 від 26.10.2016 року, №0001841402 від 26.10.2016 року

3. Стягнути з Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (код 39508163) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства «Укрриба» (79034, м. Львів, вул. Кам'янецька, 26/2А ЄДРПОУ 33863182) судовий збір в сумі 5698 (п'ять тисяч шістсот дев'яносто вісім) грн. 15 коп.

Постанову може бути оскаржено, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя Грень Н.М.

Повний текст постанови складено та підписано 26.12.2016 року.