Ухвала

від 20.12.2016 по справі 810/1167/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1167/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кушнова А.О. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Літвіної Н.М.

Суддів Ганечко О.М. Коротких А.Ю.

при секретарі Рафальської І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфом» до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області та з урахуванням уточнення позовних вимог від 14 квітня 2015 року просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28 жовтня 2014 року № 0001992201/3388; від 03 квітня 2015 року № 0000612201/786, від 03 квітня 2015 року № 0000622201/787; від 03 квітня 2015 року № 0000632201/788.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2015 року адміністртивний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - Державна податкова інспекція в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, на підставі направлень від 05 вересня 2014 року № 413, 414, 415, 406, 410, 430, виданих відповідачем у відповідності до ст. 77 Податкового кодексу України, згідно із наказом від 19 серпня 2014 року № 452 проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2013 року.

Результати проведеної перевірки оформлені актом № 2938/10-16-22-01/24593200 від 09 жовтня 2014 року «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Інтерфом» (код 24593200) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2013 року».

У висновках акту перевірки зазначено, що перевіркою було встановлено наступні порушення ТОВ «Інтерформ»:

- п.п.138.2, 138.8 п.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.п. 145.1.4., 145.1.5 п. 145.1 ст. 145, п.п. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України, щодо заниження податку на прибуток на суму 1045630,00 грн. у тому числі: 4 кв. 2011 року- 158319,00 грн.; 1 кв. 2012 року- 93017,00 грн.; 2 кв. 2012 року - 170590,00 грн.; 3 кв. 2012 року - 279486,00 грн.; 2012 року - 420763,00 грн.; 2013 року - 466548,00 грн.;

- п.п. п. 198.6 п. 198 ст. 198, п. 201.4, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню в періоді, що перевірявся, на загальну суму 178616,00 грн., в тому числі: листопад 2011 року - 22498,00 грн.; січень 2012 року- 18302,00 грн.; березень 2012 року - 8548,00 грн.; червень 2012 року - 16794,00 грн.; січень 2013 року - 18921,00 грн.; липень 2013 року - 9856,00 грн.; серпень 2013 року - 13327,00 грн.; вересень 2013 року - 387925,00 грн., грудень 2013 року - 31578,00 грн. та занижено податок на додану вартість на загальну суму 399230,00 грн., в тому числі: квітень 2012 року - 8665,00 грн.; липень 2012 року- 10292,00 грн.; серпень 2012 року - 8428,00 грн.; вересень 2012 року - 9208,00 грн.; жовтень 2012 року - 77476,00 грн.; лютий 2013 року - 10941,00 грн.; квітень 2013 року - 19777,00 грн.; травень 2013 року - 9838,00 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки позивачем подано заперечення №02/530 від 20 жовтня 2014 року на акт перевірки № 2938/10-16-22-01/24593200 від 09 жовтня 2014 року до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області.

За результатами розгляду вищевказаних заперечень Державна подткова інспекція в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області листом від 27 жовтня 2014 року № 2983/10/10-16-22-01 «Про результати розгляду заперечень до акту перевірки від 09 жовтня 2014 року №2938/10-16-22-01/24593200» висновки акту перевірки № 2938/10-16-22-01/24593200 від 09 жовтня 2014 залишила без змін в частині виявлених порушень з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість, а заперечення позивача від 20 жовтня 2014 року №02/530 - без задоволення.

Висновки акту перевірки були покладені відповідачем в основу прийнятих податкових повідомлень-рішень від 28 жовтня 2014 року:

- № 0001982201/3386, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем на суму 1009043,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 425363,00 грн., а всього на суму 1434406,00 грн.;

- №0002002201/3387, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 225056,00 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 112529,00 грн.;

- № 0001992201/3388, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 173612,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 86808,00 грн., а всього на суму 260420,00 грн..

Скориставшись правом адміністративного оскарження позивач звернувся зі скаргою № 02/556 від 06 листопада 2014 на податкові повідомлення-рішення від 28 жовтня 2014 року № 0001982201/3386, № 0002002201/3387, № 0001992201/3388 до Головного управління ДФС у Київській області.

Рішенням Головного управління ДФС у Київській області від 06 січня 2015 року №26/10/10-36-10-01-04 податкові повідомлення-рішення від 28 жовтня 2014 року №0001982201/3386, №0002002201/3387, №0001992201/3388 залишено без змін, а скаргу позивача №02/556 від 06 листопада 2014 року - без задоволення.

Крім того, позивач звернувся з повторною скаргою № 02/26 від 20 січня 2015 року на вищевказані податкові повідомлення-рішення до ДФС України.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 05 лютого 2015 року № 2264/6/99-99-10-01-01-25 строк розгляду повторної скарги позивача (вх. 1293/6 від 22 січня 2015 року) продовжено до 22 березня 2015 року включно.

Листом Державної фіскальної служби України від 05 березня 2015 року № 4616/6/99-99-10-01-01-25 ГУ ДФС у Київській області доручено забезпечити проведення позапланової документальної перевірки позивача з питань, що стали предметом оскарження у вказаній скарзі.

В період з 13 березня 2015 року по 19 березня 2015 року відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку та складено акт перевірки № 570/10-16-22-01/24593200 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Інтерфом» з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2013 року з питань, що стали предметом оскарження», у висновках якого перевіркою встановлено порушення ТОВ «Інтерфом»:

- п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.6 ст. 138, п.п. 139.1.1, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139, пп. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 757618,00 грн., в тому числі: за 4 кв. 2011 року на суму 124233,00 грн., за 1 кв. 2012 року на суму 53805,00 грн., за півріччя 2012 року на суму 93510,00 грн., за три квартали 2012 року на суму161815,00 грн., за 2012 рік на суму 274016,00 грн., за 2013 рік на суму 359369,00 грн.

- п.п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню в періоді, що перевірявся на загальну суму 208421,00 грн., в т.ч.: листопад 2011 року 22498,00 грн., січень 2012 року - 18304,00 грн., березень 2012 року - 8850,00 грн., червень 2012 року - 16793,00 грн., січень 2013 року - 31970,00 грн., липень 2013 року - 9856,00 грн., серпень 2013 року - 13327,00 грн., вересень 2013 року - 31066,00 грн., листопад 2013 року - 24180,00 грн., грудень 2013 року - 31577,00 грн. та встановлено заниження податку на додану вартість на суму 173697,00 грн., в т.ч.: квітень 2012 року - 17293,00 грн., липень 2012 року - 10291,00 грн., серпень 2012 року - 8429,00 грн., вересень 2012 року 9208,00 грн., жовтень 2012 року - 10444,00 грн., листопад 2012 року - 77476,00 грн., лютий 2013 року - 10941,00 грн., квітень 2013 року - 19777,00 грн., травень 2013 року - 9838,00 грн.

Позивач станом на 23 березня 2015 рішення про результати розгляду поданої ним повторної скарги не отримав, а тому, з метою захисту своїх порушених прав, звернувся із даним адміністративним позовом до суду.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 20 березня 2015 року №5897/6/99-99-10-01-01-25 повторну скаргу позивача №02/26 від 20 січня 2015 року задоволено частково, скасовані податкове повідомлення-рішення ДПІ в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області від 28 жовтня 2014 року № 0001982201/3386 в частині 251425,00 грн. податку на прибуток і у відповідній частині штрафні санкції та податкове повідомлення-рішення ДПІ в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області від 28 жовтня 2014 року №0002002201/3387 в частині зменшення на 16635,00 грн. суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість і у відповідній частині штрафні санкції; в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення та рішення про результати розгляду первинної скарги залишено без змін; залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області від 28 жовтня 2014 року №0001992201/3388 та в зазначеній частині рішення про результати розгляду первинної скарги та збільшено на 85,00 грн. суму податку на додану вартість і у відповідній частині штрафні санкції.

На підставі вищевказаного рішення Державної фіскальної служби України від 20 березня 2015 року №5897/6/99-99-10-01-01-25 та висновків акту перевірки № 570/10-16-22-01/24593200 від 19 березня 2015 року відповідачем 03 квітня 2015 року прийняті нові податкові повідомлення - рішення :

- № 0000612201/786, яким позивачу збільшено суму грошового з податку на прибуток підприємств за основним платежем 757618,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 316693,00 грн., а всього на суму 1074311,00 грн. (один мільйон сімдесят чотири тисячі триста одинадцять);

- № 0000622201/787, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 85,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 42,50 грн., а всього на суму 127,50 грн. (сто двадцять сім грн. 50 коп.);

- № 0000632201/788, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 208421,00 грн., та нараховані штрафні (фінансові) санкції на суму 104212,00 грн.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення від 28 жовтня 2014 року № 0001992201/3388; та від 03 квітня 2015 року № 0000612201/786, № 0000622201/787; № 0000632201/788 протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно до п. п. 14.1.27. п. 14.1. ст. 14 ПК України - витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1. ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються зокрема із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з положеннями цього Кодексу.

Пунктом 138.2. ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно до п. 138.8. ст. 138 ПК України - собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до п. п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 ПК України - не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.1. ст. 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з вимогами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому, господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту та відповідати господарській меті підприємства.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини із наступними контрагентами: ФОП ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), Логістичною філією ТОВ «АСАТ» (ідентифікаційний код 38516482), ФОП ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2), ТОВ «І.С.Т.-Р.Е.Й.Л.» (ідентифікаційний код 30018957), ТОВ «Вест-Експрес» (ідентифікаційний код 32815414), ТОВ «Торговий дім «АСТАТ», ТОВ «КБ «ПАРУС», ТОВ «КБ «Поліформ» (ідентифікаційний код 13457623), ТОВ «Київський міжнародний контрактовий ярмарок» (ідентифікаційний код 21645267), ПрАТ «СК «Арсенал-страхування» (ідентифікаційний код 33908322).

Між ТОВ «Інтерфом» (замовник) та ФОП ОСОБА_2 (перевізник) 01 грудня 2010 року укладено договір № 128 про надання транспортних послуг. Відповідно до п. 1.1 договору перевізник приймає на себе зобов'язання з надання послуг по перевезенню працівників замовника за встановленим маршрутом. Вартість транспортних послуг визначена п. 2.1 договору та складає 2000,00 грн. з ПДВ за один день, в тому числі 980,00 грн. з ПДВ за маршрут №1 та 1020,00 грн. з ПДВ за маршрут №2. Всього на підставі вказаного господарського договору перевізник надав позивачу транспортні послуги на загальну суму 1120000,00 грн., у т. ч. ПДВ 186666,67 грн., що підтверджується щомісячними актами здачі-приймання робіт за період з жовтня 2011 року по грудень 2013 року та талонами замовника за вказаний період, які складаються щоденно.

На підтвердження оплати отриманих від ФОП ОСОБА_2 транспортних послуг позивачем надані рахунки-фактури, виставлені позивачу за надані послуги та платіжні доручення про оплату вказаних послуг, з яких вбачається, що позивачем оплачено отримані послуги від ФОП ОСОБА_2 в повному обсязі. На підтвердження розрахунків на загальну суму 1120000,00 грн. та сплати у складі ціни за надані послуги ПДВ у сумі 186666,67 грн. ФОП ОСОБА_2 були виписані податкові накладні. У бухгалтерському обліку позивача проведені господарські операції із отримання транспортних послуг від контрагента позивачем відображено по рахунку д-т 92- к-т 37702.

Між ТОВ «Інтерформ» (замовник) та Логістичною філією ТОВ «АСАТ» (виконавець) 01 лютого 2013 року укладено договір № 3 про перевезення автомобільним транспортом. Згідно п. 4.2 договору вартість транспортних послуг визначається в заявках на перевезення вантажу та згідно із актами приймання-передачі наданих послуг. Відповідно до п. 4.3 договору оплата наданих послуг здійснюється замовником на основі рахунків, виставлених виконавцем, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця в термін не більше 5 банківських днів з моменту виставлення рахунку і надання оригіналів - ТТН, рахунків-фактур, податкової накладної, актів виконаних робіт.

За період лютий - грудень 2013 року на підставі вказаного договору № 3 від 01 лютого 2013 року Логістична філія ТОВ «АСАТ» надав позивачу транспортні послуги на загальну суму 130800,00 грн., у тому числі ПДВ 21800,00 грн., що підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг. На підтвердження реальності отриманих послуг перевезення від ЛФ ТОВ «АСАТ» позивачем надано до суду копії товарно-транспортних накладних щодо перевезення вантажів по території України. Також позивачу були виписані податкові накладні. Отримані від ЛФ ТОВ «АСАТ» послуги з позивачем були оплачені в повному обсязі, що підтверджується рахунками-фактурами, що були виставлені позивачу за послуги перевезення та платіжними дорученнями. У бухгалтерському обліку позивача проведені господарські операції із отримання транспортних послуг відображено по рахунку д-т 201, 209 - к-т 37702.

Між ТОВ «Інтерформ» (замовник) та ФОП ОСОБА_3 (виконавець), 10 січня 2011 року укладено договір № 15 на транспортне обслуговування Всього на підставі цього договору перевізник надав позивачу транспортні послуги на загальну суму 320362,50 грн., у тому числі ПДВ 53393,75 грн., що підтверджується актами виконаних робіт. На підтвердження оплати отриманих від ФОП ОСОБА_3 транспортних послуг позивачем надані рахунки-фактури, виставлені позивачу за надані послуги та платіжні доручення про оплату вказаних послуг, з яких вбачається, що позивачем оплачено отримані послуги від ФОП ОСОБА_3 в повному обсязі. Для підтвердження розрахунків на загальну суму 320362,50 грн. та сплати у складі ціни за надані послуги ПДВ у сумі 53393,75 грн. ФОП ОСОБА_3 були виписані позивачу податкові накладні. У бухгалтерському обліку позивача проведені операції із отримання транспортних послуг відображено по рахунку д-т 91, 392, 949 - к-т 37702.

Між ТОВ «Інтерфом» (замовник) та ТОВ «І.С.Т. - Р.Е.Й.Л.» (експедитор) 05 січня 2009 року укладено договір-доручення №TIR/ЭЗ-09/06/2009 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні Відповідно до п.1.1 даного договору експедитор діє за дорученням довірителя-перевізника, в межах даного договору надає послуги з організації перевезень наземним вантажним транспортом, довіреною особою власника якого він є, у відповідності до чинного законодавства України, вимог міжнародних конвенцій та угод в галузі міжнародних перевезень.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та TOB «І.С.Т. - Р.Е.Й.Л.» було укладено лише один договір-доручення № TIR/ЭЗ-09/06/2009 від 05 січня 2009 року, скорочене найменування якого «Договір 09062009 від 05 січня 2009» - зазначене в податкових накладних, виписаних позивачу від ТОВ «І.С.Т.-Р.Е.Й.Л.», будь якого-іншого договору в період, що перевірявся, між позивачем та вказаним контрагентом не укладалось, а тому господарські відносини здійснювались саме на підставі договору №TIR/ЭЗ -09/06/2009 від 05 січня 2009 року про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні. Під час розгляду справи також встановлено, що на сторінці 11 акту перевірки №570/10-16-22-01/24593200 від 19 березня 2015 року зазначено про укладення між позивачем та TOB «І.С.Т.-Р.Е.Й.Л.» ще двох договорів № 09062009 від 05 січня 2009 року та № 15 від 10 січня 2011 року. Однак, договір №15 від 10 січня 2011 року помилково включено до розділу по взаємовідносинах позивача з TOB «І.С.Т.-Р.Е.Й.Л.», оскільки такий договір укладено між ТОВ «Інтерфом» и ФОП ОСОБА_3, а договір № 09062009 від 05 січня 2009 року, як було зазначено вище, не є окремим договором, а складає скорочене найменування договору №TIR/ЭЗ-09/06/2009 від 05 січня 2009 року.

Всього на підставі вищезазначених договорів експедитор ТОВ «І.С.Т.-Р.Е.Й.Л.» у період з 03 жовтня 2011 року по 16 трвня 2013 року надав позивачу транспортно-експедиційні послуги на загальну суму 1520522,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 11807,22 грн., що підтверджується актами здачі-приймання транспортно-експедиторських робіт (надання послуг).

У вищевказаних актах чітко визначена сума послуг по міжнародному перевезенню за кордон (ставка ПДВ 0%), сума послуг по перевезенню вантажу по території України (ставка ПДВ 0%), сума експедиторських послуг (ставка ПДВ 20%).

На підтвердження реальності отриманих послуг з перевезення від ТОВ «І.С.Т.-Р.Е.Й.Л.» позивачем надано до суду копії міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) щодо здійснення перевезень за кордон України та копії товарно-транспортних накладних щодо перевезення вантажів по території України.

Також на підтвердження реальності отриманих послуг з перевезення від ТОВ «І.С.Т.-Р.Е.Й.Л.» позивачем до суду надано копії договорів-доручень щодо надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполучення та інші договори перевезення, укладені між контрагентом позивача ТОВ «І.С.Т.-Р.Е.Й.Л.» (експедитором) та іншими перевізниками, які залучались Товариством з обмеженою відповідальністю «І.С.Т.-Р.Е.Й.Л.» з метою виконання договору між ТОВ «І.С.Т.-Р.Е.Й.Л.» та позивачем №TIR/ЭЗ-09/06/2009 від 05 січня 2009 року.

На підтвердження оплати отриманих від ТОВ «І.С.Т.-Р.Е.Й.Л.» транспортно-експедиційних послуг позивачем до суду надані рахунки-фактури, виставлені позивачу за надані послуги та платіжні доручення про оплату вказаних послуг, з яких вбачається, що позивачем оплачено отримані послуги від ТОВ «І.С.Т.-Р.Е.Й.Л.» в повному обсязі.

На підтвердження розрахунків на загальну суму 1520522,00 грн. та сплати у складі ціни за надані послуги ПДВ у сумі 11807,22 грн. ТОВ «І.С.Т.-Р.Е.Й.Л.» були виписані позивачу податкові накладні.

У бухгалтерському обліку позивача проведені операції із отримання транспортних послуг відображено по рахунку д-т 201,209 - к-т 37702.

Між ТОВ «Інтерформ» (замовник) та ТОВ «Вест-Експрес» (перевізник) 02 жовтня 2006 року було укладено договір №10-22/2006К на перевезення вантажів в міжнародному сполученні. Відповідно до пункту 2 Розділу І договору №10-22/2006К перевізник зобов'язується надати послуги замовнику по перевезенню вантажів по маршруту м.Шварцхайде (Німеччина) - м. Обухів (Україна), а замовник зобов'язується сплатити перевізнику вартість послуг по перевезенню вантажів. Згідно з п. 2.2 Розділу І договору №10-22/2006К перевезення здійснюються перевізником згідно підтверджених сторонами заявок замовника, в заявках на перевезення вказується: вид вантажу, кількість, строк поставки вантажу, місце і дата навантаження-відвантаження, маршрут перевезення, умови транспортування, найменування відправника (отримувача) тощо. Пунктами 3.1.1, 3.1.2 Розділу 3 договору №10-22/2006К замовник зобов'язується повідомити перевізнику всі дані, необхідні для транспортування вантажу (вид вантажу, кількість, строк поставки вантажу, місце і дата навантаження-відвантаження, маршрут перевезення, умови транспортування, найменування відправника (отримувача) тощо), не пізніше десяти календарних днів до дати завантаження та забезпечити перевізника належним чином оформленими супроводжувальними документами на вантаж. Перевізник зобов'язується здати вантаж Замовнику або отримувачу (за вказівкою Замовника) в місці призначення, визначеному Замовником, з відповідною відміткою в ТТН (CMR) (п. 3.2.5 Розділу 3 договору №10-22/2006К).

Пунктами 4.3 та 4.4 Розділу 4 договору №10-22/2006К встановлено наступну вартість послуг з перевезення по маршруту м. Шварцхайде (Німеччина) - м. Обухів (Україна), зокрема, вартість послуг складає 18866,49 грн. (з ПДВ), автопослуги по міжнародним перевезенням - 10486,09 (ПДВ ~ 0%); автопослуги по Україні - 8380,40 грн. (з урахуванням ПДВ - 20%) (п. 4.3).

Вартість послуг по маршруту м. Обухів (Україна) - м. Синельникове (Україна), належна до сплати, складає 4 560,00 грн. (з урахуванням ПДВ - 20% ПДВ).

Також, 01 вересня 2013 року між ТОВ «Інтерформ» (замовник) та ТОВ «Вест-Експрес» (перевізник) було укладено договір № 01/09-2013 про надання послуг. Відповідно до п. 1.1 Договору 01/09-2013 предметом договору є взаємовідносини сторін, що виникають при транспортному обслуговуванню вантажів, що пред'являються замовнику перевізником. Пунктом 1.2 Договору 01/09-2013 перевізник для виконання обов'язків по даному договору має право залучати третіх осіб - спеціалізовані транспортні організації, перевізник несе відповідальність перед замовником за дії залучених третіх осіб. Ціни відповідно конкретному перевезенню (групі однотипних перевезень), узгоджуються додатково перед кожним перевезенням, виходячи з ситуації на транспортному ринку, шляхом оформлення замовником заявки по формі, узгодженій сторонами, яка долучається до даного договору, заявка є невід'ємною частиною даного договору (п. 2.1 Договору 01/09-2013). Згідно з п. 3.1 Договору 01/09-2013 оплата та взаєморозрахунки за виконані послуги по перевезенню вантажів здійснюються шляхом банківського переказу грошових коштів на рахунок перевізника, у відповідності до виставлених рахунків, в національній валюті (гривні). Відповідно до 4.2 Договору 01/09-2013 кількість прийнятих (зданих) перевізником вантажів визначається кількістю місць, вказаних в товарно-транспортних документах (CMR, накладній).

Всього на підставі вищезазначених ТОВ «Вест-Експрес» у період з 21 жовтня 2011 року по 12 грудня 2013 року надало позивачу транспортні послуги на загальну суму 409476,40 грн., у тому числі ПДВ на суму 30361,23 грн., що підтверджується актами виконаних послуг. На підтвердження реальності отриманих послуг з перевезення від ТОВ «Вест-Експрес» позивачем надано до суду копії міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) щодо здійснення перевезень за кордон України та товарно-транспортних накладних щодо перевезення вантажів по території України. В підтвердження оплати отриманих від ТОВ «Вест-Експрес» транспортних послуг позивачем до суду надані рахунки-фактури, виставлені позивачу за надані послуги та платіжні доручення про оплату вказаних послуг, з яких вбачається, що позивачем оплачено отримані послуги від ТОВ «Вест-Експрес» в повному обсязі.

На підтвердження розрахунків на загальну суму 409476,40 грн. та сплати у складі ціни за надані послуги ПДВ у сумі 30361,23 грн. ТОВ «Вест-Експрес» були виписані позивачу податкові накладні. У бухгалтерському обліку позивача проведені операції із отримання транспортних послуг відображено по рахунку д-т 201- к-т 37702.

Між ТОВ «Інтерфом» (покупець) та ТОВ «Поліфом» було укладено наступні договори купівлі-продажу: № 205713 від 03 червня 2013 року, на загальну суму 81900,00 грн. (з ПДВ); № 201012 від 03 лютого 2012 року, на загальну суму 16380,00 грн. (з ПДВ); № 202012 від 22 березня 2012 року, на загальну суму 49140,00 грн. (з ПДВ); №205112 від 17 липня 2012 року, на загальну суму 81900,00 грн. (з ПДВ); №208412 від 03 грудня 2012 року, на загальну суму 81900,00 грн. (з ПДВ); № 209613 від 24 вересня 2013 року, на загальну суму 81900,00 грн. (з ПДВ). Предметом вищевказаних договорів є постачання компонентів АС-П за вільними цінами, відповідно до рівня звичайних цін, зафіксованих на дату підписання договору без врахування ПДВ (п. 1.1 Договорів). Поставка товару здійснюється в узгоджені сторонами терміни на умовах DDU м.Обухів, Київська область (п. 3.1 Договорів).

В акті перевірки зазначено про неправомірність віднесення TOB «Інтерфом» до складу витрат вартості поставленого компоненту АС-П в розмірі 68 250,00 грн. у 2012 році, отриманого за Договором купівлі-продажу № 208412 від 03 грудня 2012 року, на підставі того, що TOB «Інтерфом» не надало до перевірки документів, що підтверджують транспортування компоненту АС-П від TOB «Поліфом» (місто Дніпродзержинськ) до ТОВ «Інтерфом (місто Обухів).

Судом встановлено, що на виконання вимог вищевказаних договорів позивачем було придбано у ТОВ «Поліфом» компонент АС-П, що підтверджується накладною №30 від 07 лютого 2012 року, №89 від 27 березня 2012 року, №302 від 26 липня 2012 року, №537 від 10 грудня 2012 року, №194 від 03 червня 2013 року, №394 від 25 вересня 2013 року.

У вищевказаних накладних зазначено через кого здійснювалась передача товару, зокрема, в накладній №302 від 26 липня 2012 року вказано, що транспортування вантажу здійснювалось автомобілем «Газель» держ. НОМЕР_3 водій ОСОБА_4

На підтвердження отримання товару позивачем надано до суду копії прибуткових ордерів на придбаний товар АС-П - №49 від 25 вересня 2013 року, №1А від 03 червня 2013 року, №17 від 10 грудня 2012 року, №59 від 26 липня 2012 року, №50А від 27 березня 2012 року, №9А від 07 лютого 2012 року. На підтвердження оплати придбаних товарів у повному обсязі позивачем надано до суду копії платіжних доручень. За фактом настання першої із подій (оплата товару) на адресу позивача ТОВ «Поліфом» було виписано наступні податкові накладні: №30 від 03 лютого 2012 року, №87 від 23 березня 2012 року, №303 від 17 липня 2012 року, №567 від 04 грудня 2012 року, №206 від 03 червня 2013 року, №414 від 24 вересня 2013 року. У бухгалтерському обліку позивача проведені операції із отримання транспортних послуг відображено по рахунку д-т 201- к-т 37702.

З мтерілів справи також встановлено, що ТОВ «Інтерфом» було придбано у ТОВ «КБ «Парус» дві плівкозапаєчні установки без укладення окремого письмового договору купівлі-продажу, на підтвердження чого надано видаткову накладну №615 від 08 листопада 2011 року. На підтвердження факту придбання вищевказаних товарів позивачем надано до суду копію прибуткового ордеру №12Б від 08 листопада 2011 року. Придбаний товар був оплачений позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №3154 від 03 листопада 2011року. На підтвердження розрахунків на загальну суму 8880,00 грн. та сплаті у складі ціни ПДВ у розмірі 1480,00 грн. позивачу ТОВ «КБ «Парус» було виписано податкову накладну №13 від 03 листопада 2011 року.

Між ТОВ «Інтерфом» (покупець) та ТОВ «Торговий дім Астат» було укладено договір поставки нафтопродуктів №152/08-12 від 01 серпня 2012 року та додаткову угоду №1 від 01 серпня 2012 року. Відповідно до п.1.1 даного договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому - «Товар» у відповідності до умов договору та додаткових угод до нього. Пунктом 1.2 Договору №152/08-12 передбачено, що поставка товару здійснюється партіями, найменування та кількість товару, умови поставки на кожну окрему партію товару визначаються відповідними додатковими угодами до цього Договору, узгодженими сторонами, які після їх підписання є невід'ємними частинами цього Договору. Кожна наступна додаткова угода не відміняє і не припиняє дію попередніх додаткових угод ні в цілому, ні в частині, при умові, що це не зазначено в відповідній додатковій угоді. Загальна кількість Товару, який поставляється по цьому Договору, визначається як сума кількості окремих партій Товару, сказаних в додаткових угодах до цього Договору. Загальна вартість Товару, що поставляється за цим Договором, визначається як сума вартостей окремих партій Товару, вказаних в Додаткових угодах до цього Договору. Відповідно до п.2.1.1 договору №152/08-12 від 01 серпня 2012 року на підставі наданих покупцем заявок та додаткових угод до цього договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар відповідно до умов цього договору з оформленням видаткових накладних та інших документів. Покупець здійснює 100% попередню оплату за Товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, якщо інше не передбачено додатковою угодою (п. 5.1 №152/08-12 від 01 серпня 2012 року). Відповідно до додаткової угоди №1 від 01 серпня 2012 року до договору №152/08-12 від 01 серпня 2012 року постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар - паливо ТС-1 (технічне) у кількості 400,00 літрів, загальна вартість 3600,00 грн., в т.ч. ПДВ 600,00 грн.

На виконання вимог вищевказаного договору та додаткової угоди до нього позивачем було придбано 400 літрів палива технічного ТС-1 за ціною 3600,00 грн., в т.ч. ПДВ 600,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000455 від 06 серпня 2012 року. За поставлений товар позивачу було виставлено рахунок-фактуру №СФ-0000493 від 01 серпня 2012 року, а придбаний товар було оплачено у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №494 від 01 серпня 2012 року. На підтвердження розрахунків на суму 3600,00 грн. та сплати у ціні товару ПДВ у розмірі 600,00 грн. позивачу ТОВ «ТД Астат» було виписано податкову накладну №4 від 01 серпня 2012 року. На підтвердження факту придбання товару позивачем надано до суду прибутковий ордер №12А від 06 серпня 2012 року про взяття на баланс вищевказаного палива. У бухгалтерському обліку позивача проведені операції із отримання транспортних послуг відображено по рахунку д-т 201- к-т 37702.

Крім того, матерівли справи містять інформацію про те, що наказом Генерального директора TOB «Інтерфом» ОСОБА_6 №47/1 від 15 жовтня 2012 року «Щодо участі у виставковому заході KIFF 13-16/03/2013-Київський міжнародний меблевий форум 2013» з метою розширення клієнтської бази, забезпечення лояльності споживачів, налагодження ділових контактів із учасниками мебельного ринку передбачено: забезпечити участь ТОВ «Інтерфом» у виставковому заході «KIFF Київський міжнародний меблевий форум 2013», який буде проводитись у ВЦ «КиевЕкспоПлаза» (м. Київ, вул. Салютна, 2Б) у період з 13 по 16 березня 2013 року; з метою представлення TOB «Інтерфом» на вказаному заході, укласти із організаторами договір про участь у виставці; відповідальність за організацію участі підприємства у виставковому заході призначити заступника генерального директора із комерційних питань - ОСОБА_7; головному бухгалтеру ОСОБА_8 розробити кошторис витрат на участь у виставковому заході і надати на затвердження генеральному директору, забезпечити здійснення розрахунків та належне оформлення бухгалтерської документації.

На виконання вимог даного наказу між ТОВ «Інтерфом» (експонент) та ТОВ «Київський міжнародний контрактовий ярмарок» (організатор) було укладено договір №2 від 01 листопада 2012 року. Відповідно до пунктів 1.1, 1.3 даного договору предметом даного договору є виконання/надання організатором комплексу робіт/послуг по організації участі експонента у виставці Київський міжнародний меблевий форум, період проведення з 13 березня 2013 року по 16 березня 2013 року. Згідно з п. 3.1 договору №2 загальна вартість участі експонента у виставці за весь період, вказаний в п.1.3 цього договору, складає 407443,85 грн., в т.ч. ПДВ 67907,31 грн. У складі загальної вартості участі експонент сплачує організаційний внесок у сумі 2077,00 грн., який використовується на видання каталогу, бейджів, охорону і т. ін. (п.3.3 договору). Послуги за вищевказаним договором були отримані позивачем у повному обсязі, що підтверджується актом про надання послуг №676 від 16 березня 2013 року на загальну суму 407443,85 грн., в т.ч. ПДВ 67907,31 грн. із зазначенням найменування робіт, послуг «послуги з організації комплексу заходів та участі у Київському міжнародному меблевому форумі KIFF 13-16/03/2013». Отримані послуги були сплачені позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №1371 від 05 листопада 2012 року.

Також на підтвердження відсутності заборгованості по взаємовідносинах між позивачем та ТОВ «Київський міжнародний контрактовий ярмарок» до суду надано копію акту звірки взаєморозрахунків, з якого вбачається, що взаєморозрахунки між контрагентами проведено у повному обсязі.

На підтвердження розрахунків на суму 407443,85 грн. та сплати у складі ціни на послуги ПДВ 67907,31 грн. позивачу виписано податкову накладну №5698 від 05 листопада 2012 року на загальну суму 407443,85 грн., в т.ч. ПДВ 67907,31 грн.

Відповідно до кошторису понесених витрат ТОВ «Інтерфом» на участь у виставковому заході витрати позивача складають 435794,40 грн.

На підтвердження участі у виставочних заходах до суду надано копію документації щодо участі ТОВ «Інтерфом», а саме фотокопії каталогу та буклетів «Нобл» («Noble»), буклету «Інтерфом», а також документи на списання матеріалів, які були використані при проведенні комплексу виставочних заходів.

Крім того, позивачем було надано до суду надано лист ТОВ «Київський міжнародний контрактовий ярмарок» вих. № 192 від 25 листопада 2015 року, яким підтверджено факт участі позивача у виставці «КІFF - Київський міжнародний меблевий форум 2013», а також надано копії підтверджуючих документів щодо проведення меблевого форуму.

Матеріали справи свідчать, що податковий кредит за результатами здійснення господарських операцій з ФОП ОСОБА_2, Логістичною філією ТОВ «АСАТ», ФОП ОСОБА_3, ТОВ «І.С.Т.-Р.Е.Й.Л», ТОВ «Вест-Експрес», ТОВ «Торговий дім «АСТАТ», ТОВ «КБ «ПАРУС», ТОВ «КБ «Поліформ», ТОВ «Київський міжнародний контрактовий ярмарок» був сформований позивачем на підставі належних документів, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства, податкові накладні, виписані контрагентами, відповідають вимогам, встановленим Податковим кодексом України та містять всі необхідні реквізити. Господарські операції відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Судом встановлено, що фактично податковий орган дійшов до висновку про заниження позивачем сум податку на додану вартість на підставі тверджень про фіктивність господарських операцій позивача з ФОП ОСОБА_2, Логістичною філією ТОВ «АСАТ», ФОП ОСОБА_3, ТОВ «І.С.Т.-Р.Е.Й.Л», ТОВ «Вест-Експрес», ТОВ «Торговий дім «АСТАТ», ТОВ «КБ «ПАРУС», ТОВ «КБ «Поліформ», ТОВ «Київський міжнародний контрактовий ярмарок», непідтвердження їх первинними документами.

Однак, колегія суддів вважає, що зазнчені висновки податкового органу є хибними та спростовані позивачем під час розгляду дної справи.

Матеріали справи свідчать про те, що під час проведення перевірки висновок податкового органу про відсутність господарських операцій був зроблений на підставі неповного аналізу податкової звітності позивача, актів перевірки щодо контрагентів позивача та не враховано первинних документів, що були подані на вимогу податкового органу та в письмових запереченнях на акт перевірки.

Податковим органом не було враховано, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, порушення ним правил здійснення господарської діяльності та наявність обставин державної реєстрації, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Під час розгляду справи відповідачем не доведено, що контрагентів позивача було ліквідовано або припинено підприємницьку діяльність даних контрагентів під час укладання та виконання договорів.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» - якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

З адміністративного позову та письмових пояснень позивача, наданих в ході розгляду справи слідує, що придбані/отримані у/від ФОП ОСОБА_2, Логістичної філії ТОВ «АСАТ», ФОП ОСОБА_3, ТОВ «І.С.Т.-Р.Е.Й.Л», ТОВ «Вест-Експрес», ТОВ «Торговий дім «АСТАТ», ТОВ «КБ «ПАРУС», ТОВ «КБ «Поліформ», ТОВ «Київський міжнародний контрактовий ярмарок» товари та послуги позивачем були використані у власній господарській діяльності, зокрема, отримані послуги були використані для перевезення робітників позивача та перевезення товарів позивача власним контрагентам-покупцям, інші товари та послуги були безпосередньо використані в діяльності підприємства та розширення клієнтської бази.

Перевіряючи зазначені обставини та досліджуючи рух активів, наявність господарської мети при вчиненні позивачем угод з ФОП ОСОБА_2, Логістичною філією ТОВ «АСАТ», ФОП ОСОБА_3, ТОВ «І.С.Т.-Р.Е.Й.Л», ТОВ «Вест-Експрес», ТОВ «Торговий дім «АСТАТ», ТОВ «КБ «ПАРУС», ТОВ «КБ «Поліформ», ТОВ «Київський міжнародний контрактовий ярмарок», встановлено, що згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 17.12.2013 Серії АБ №657551 та довідки органів статистики Серії АБ №248136 від 07.12.2009 (т.12, а.с.21-22) основним видом економічної діяльності позивача є: 20.16 виробництво пластмас у первинних у формах, 46.12 діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами, 46.75 оптова торгівля хімічними продуктами, 46.76 оптова торгівля іншими проміжними продуктами, 49.41 вантажний автомобільний транспорт, 70.22 консультування з питань комерційної діяльності й керування.

На підтвердження наявності у позивача трудових ресурсів позивачем надано до суду копії штатних розписів позивача за період, що підлягав перевірці.

З приводу наявності основних засобів для здійснення власної господарської діяльності позивачем надано до суду копії відомостей основних засобів, інвентарні картки обліку основних засобів, протоколи та інвентаризаційні описи з додатками, акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів.

На підтвердження використання отриманих товарів та послуг від ФОП ОСОБА_2, Логістичною філією ТОВ «АСАТ», ФОП ОСОБА_3, ТОВ «І.С.Т.-Р.Е.Й.Л», ТОВ «Вест-Експрес», ТОВ «Торговий дім «АСТАТ», ТОВ «КБ «ПАРУС», ТОВ «КБ «Поліформ», ТОВ «Київський міжнародний контрактовий ярмарок» позивачем надано до суду копії наступних документів:

ЛФ ТОВ «АСАТ»: договори, укладені із постачальниками, покупцями; прибуткові ордери, видаткові накладні, накладна на відпуск продукції, отримані та видані податкові накладні, виписки банків, платіжні доручення на товари, перевізником яких було ТОВ «АСАТ» за період з 01.10.2011 по 31 грудня 2013 року;

ТОВ «ВЕСТ-Експрес»: договори, укладені із постачальниками, прибуткові ордери, видаткові накладні (накладні на відпуск продукції), ВМД, інвойси, отримані податкові накладні, виписки банків, платіжні доручення на товари, перевізником яких є ТОВ «Вест-Експрес» за період з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2013 року;

ТОВ «ІСТ-РЕЙЛ»: договори, укладені із постачальниками, прибуткові ордери, ВМД, інвойси, платіжні доручення на товари, перевізником яких був ТОВ «ІСТ-РЕЙЛ» за період з 4 кварталу 2011 року по 2013 рік;

ФОП ОСОБА_3: паспорт артсвердловини №157/97, акт приймання-передачі ОЩ Артезіанської скважини, дозвіл на спеціальне водокористування;

ТОВ «ТД «АСТАТ»: службову записку начальника транспортного цеху ОСОБА_9, з якої вбачається, що керосин марки ТС-1 в кількості 400 л. було придбано для вантажних автомобілів з ціллю запобігання (парафінізації) застиганню літнього дизельного палива в холодні пори роки, накладну на внутрішнє переміщення, накладну на відпуск ТМЦ, рахунок, лист, доручення;

ТОВ «КБ «Парус»: службову записка першого заступника генерального-директора з виробництва ОСОБА_10, з якої вбачається, що плівкозапаєчні установки були придані у постачальника ТОВ «КБ «Парус» для запайки губок у поліпропіленові пакети, накладну на відпуск ТМЦ, доручення, договір;

ТОВ «Поліфом»: службову записку головного технолога ТОВ «Інтерфом» ОСОБА_11, з якої вбачається, що придбаний компонент АС-П був використаний для виробництва спеціальних марок пінополіуретану, акти списання матеріалів на виробництво сировини;

ФОП ОСОБА_2: копії штатних розписів позивача, з яких вбачається, що в період, що підлягав перевірці загальна штатна чисельність працівників на підприємстві позивача складає в середньому 185 осіб, а тому з метою належного забезпечення умов праці було замовлено послуги у ФОП ОСОБА_2 для перевезення працівників;

ТОВ «Київський міжнародний контрактовий ярмарок: копію листа ТОВ «КМКЯ» №192 від 25 листопада 2015 року, яким підтверджено факт участі позивача у виявці «KIFF - Київський міжнародний меблевий форум 2013», а також надано копії підтверджуючих документів.

Стосовно порушення позивачем п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.6, п. 138.1 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п.п. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 757618,00 грн., в тому числі: за 4 кв. 2011 року на суму 124233,00 грн., за 1 кв. 2012 р на суму 53805,00 грн., за півріччя 2012 року на суму 93510,00 грн., за три квартали 2012 року на суму 161815,00 грн., за 2012 рік на суму 274016,00 грн., за 2013 рік на суму 359369,00 грн. колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз.2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу

Згідно з п. 138.4 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Пунктом 138.6 ст. 138 ПК України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну) (п. 138.8 ст. 138 ПК України)

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 ПК України).

З матеріалів справи вбачається, що перевіркою встановлено, що позивачем до складу валових витрат віднесено у 4 кварталі 2012 року суму 63 694 грн., у 2 кварталі 2013 року суму 68 854 грн. за господарськими операціями із ПРАТ «СК «Арсенал-страхування».

Між ПрАТ «ОТП Банк» (Банк) та ТОВ «Інерфом» (клієнт) укладено договір про надання банківських послуг №CR 12-210/28-2 від 29 листопада 2012 року, згідно умов якого банк зобов'язується надавати банківські послуги клієнту, а саме надання банком банківського кредиту.

Згідно умов вищевказаного договору Банком було надано ТОВ «Інтерфом» кредитну лінію 2000000,00 Євро.

Для забезпечення умов договору № CR 12-210/28-2 між ТОВ «Інтерфом» та ПрАТ «ОТП Банк» укладено: договір застави №PL 12-346/28-2 від 29 листопада 2012 року, договір застави № PL 12-347/28-2 від 29 листопада 2012 року, іпотечний договір №PL 12-345/25-2 від 29 листопада 2012 року.

З метою страхування заставного майна, між ТОВ «Інтерфом» та ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» укладено наступні договори страхування: договір добровільного страхування від вогневих ризиків та стихійних явищ і добровільного страхування майна №65/12-Из/Ц/2 від 29 листопада 2012 року, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, розпорядженням та користуванням майном, та, згідно до умов якого ТОВ «Інтерфом» зобов'язалося сплатити на користь страховика страховий платіж у суму 26621,76 грн. у строк до 29.11.2012 та страховий платіж у сумі 1428,44 грн. у строк до 14 грудня 2012 року; договір добровільного страхування наземного транспорту №87/12-Тз/Ц2 від 29 листопада 2012 року (зі змінами та доповненнями згідно додаткових угод), предметом якого є добровільне страхування наземного транспорту, та згідно умов якого ТОВ «Інтерфом» зобов'язалося сплатити на користь страховика страховий платіж у сумі 38354,70 грн. у строк до 29 листопада 2012 року, страховий платіж у сумі 3869,91 грн. у строк до 12 червня 2013 року, страховий платіж у сумі 40804,13 у строк до 29 дистопада 2013 року.

На сторінці 26 акту перевірки №570/10-16-22-01/24593200 від 19 березня 2015 року зазначено, що ТОВ «Інтерфом» завищено показники, задекларовані у рядку 06.1 декларації про прибуток підприємства «адміністративні витрати», на загальну суму 132548,00 грн., а саме у 4-му кварталі 2012 року на суму 63694,00 грн.; у 2-му кварталі 2013 року на суму 68854,00 грн., оскільки вищезазначені витрати не підлягають відображенню у податковому обліку згідно положень п.п. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 ПК України.

Відповідно до п.п. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 ПК України при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення: будь-які витрати із страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних засобів платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів (у розмірі не більше 10 відсотків вартості виробництва національного фільму); екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; об'єкта фінансового лізингу, а також оперативного лізингу, концесії державного чи комунального майна за умови, якщо це передбачено договором; фінансових, кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із провадженням ним господарської діяльності, в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-яких витрат із страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податку - страхувальника, то застраховані збитки, яких зазнав такий платник податку у зв'язку з веденням господарської діяльності, включаються до його витрат за податковий період, в якому він зазнав збитків, а будь-які суми страхового відшкодування зазначених збитків включаються до доходів такого платника податку за податковий період їх отримання.

Таким чином, колегія суддів вважає, що застраховані збитки (в сумі виплачених на користь страховика страхових платежів по договорах добровільного страхування) не підлягають декларуванню у рядку 6 Декларації «Інші витрати».

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Стаття 8 Закону України «Про страхування» передбачає, що страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно ст. 9 Закону України «Про страхування» страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про страхування» страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування.

З огляду на наведене, виплачені позивачем на користь ПРАТ «СК «Арсенал-страхування» грошові кошти за договором страхування № 65/12-из/у/2 від 29 листопада 2012 року, а так само за договором страхування № 87/12 - Тз/Ц2 від 29 листопада 2012 року, є страховим платежем за надані страхувальнику послуги.

Отже, відповідачем надано неправильну правову оцінку грошовим виплатам позивача на користь страхової компанії, при цьому страхові платежі за укладеними договорами страхування безпідставно класифіковано відповідачем як збитки страхувальника, хоча нормативних підстав для цього немає.

З огляду на вищевикладене колегія суддів вважає, що ТОВ «Інтерфом» мало підстави для віднесення до складу рядку 06.1 Декларації з податку на прибуток підприємств «адміністративній витрати» витрати на оплату страхових платежів за укладеними з ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» договорами страхування №65/125-Из/Ц/2 від 29 листопада 2012 року та №87/12-Тз/Ц/2 від 29 листопада 2012 року у 4-му кварталі 2012 року в сумі 63694,00 грн., у 2-му кварталі 2013 року в сумі 68854,00 грн.

З матеріалів справи також встановлено, що реальність здійснених господарських операцій між позивачем та ТОВ ФОП ОСОБА_2, Логістичною філією ТОВ «АСАТ», ФОП ОСОБА_3, ТОВ «І.С.Т.-Р.Е.Й.Л», ТОВ «Вест-Експрес», ТОВ «Торговий дім «АСТАТ», ТОВ «КБ «ПАРУС», ТОВ «КБ «Поліформ», ТОВ «Київський міжнародний контрактовий ярмарок» та використання отриманих товарів та послуг в господарській діяльності позивача, що підтверджується належними первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, оформленими згідно з вимогами законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

З огляду на вищезазначені обстаини колегія суддів вважає, що позивачем правомірно включено до складу витрат витрати по взаємовідносинах з контрагентами ТОВ ФОП ОСОБА_2, Логістичною філією ТОВ «АСАТ», ФОП ОСОБА_3, ТОВ «І.С.Т.-Р.Е.Й.Л», ТОВ «Вест-Експрес», ТОВ «Торговий дім «АСТАТ», ТОВ «КБ «ПАРУС», ТОВ «КБ «Поліформ», ТОВ «Київський міжнародний контрактовий ярмарок», ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», а тому підстави для висновку про заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 757618,00 грн., в тому числі: за 4 кв. 2011 року на суму 124233,00 грн., за 1 кв. 2012 р на суму 53805,00 грн., за півріччя 2012 року на суму 93510,00 грн., за три квартали 2012 року на суму 161815,00 грн., за 2012 рік на суму 274016,00 грн., за 2013 рік на суму 359369,00 грн. - відсутні.

Матеріали справи також містять інформацію про те, що з метою отримання додаткових доказів, які потребують спеціальних знань у справі судом першої інстанції з урахуванням положень ст. 81 КАС України було призначено судово-економічну експертизу документів, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

У висновку експерта від 30 вересня 2015 року №9408/12906/17524-17528/15-45 зазначено, що:

1) вказані в акті перевірки Державної податкової інстпекції в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області № 570/10-16-22-01/24593200 від 19 березня 2015 року: заниження TOB «Інтерфом» за період з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2013 року податку на прибуток на загальну суму 757 618 грн., у тому числі за 4 квартал 2011 року - 124 233 грн.; за 2012 рік - 274 016 грн.; за 2013 рік - 359 369 грн., і донарахування до сплати податку на прибуток; заниження TOB «Інтерфом» за період з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2013 року податку па додану вартість на загальну суму 173697 грн. і донарахування до сплати податку на додану вартість; завищення TOB «Інтерфом» за період з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2013 року податку па додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, на загальну суму 208 421 грн. і зменшення суми бюджетного відшкодування, документально та нормативно не підтверджуються.

2) вказані в акті перевірки Державної податкової інстпекції в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області № 570/10-16-22-01/24593200 від 19 березня 2015 року заниження ТОВ «Інтерфом» за період з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2013 року податку на прибуток на загальну суму 757618,00 грн., в тому числі: за 4 кв. 2011 року на суму 124233,00 грн., за 1 кв. 2012 року на суму 53805,00 грн., за півріччя 2012 року на суму 93510,00 грн., за три квартали 2012 року на суму 161815,00 грн., за 2012 рік на суму 274016,00 грн., за 2013 рік на суму 359369,00 грн., і донарахування до сплати податку на прибуток, нормативно та документально не підтверджується;

3) вказане в акті перевірки Державної податкової інстпекції в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області № 570/10-16-22-01/24593200 від 19 березня 2015 року заниження ТОВ «Інтерфом» за період з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2016 року податку на додану вартість на загальну суму 173697,00 грн. і донарахування до сплати податку на додану вартість, нормативно та документально не підтверджується; вказане в акті перевірки ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області № 570/10-16-22-01/24593200 від 19 березня 2015 року завищення ТОВ «Інерфом» за період з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2013 року податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, на загальну суму 208421,00 грн. і зменшення суми бюджетного відшкодування, нормативно та документально не підтверджується.

Колегія суддів також звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Таким чином, у випадку, коли платник податку виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання права на податковий кредит з податку на додану вартість та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, зазначені у актах обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагента. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Матеріали справи містять податкові накладні, надані позивачу його контрагентами, разом з тим, відповідачем в акті перевірки не зазначено жодних посилань щодо несплати ними податку на додану вартість до бюджету.

Відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно будь-кого - позивача та контрагентів за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договори, укладені позивачем з даним товариствами, до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

З огляду на вищезазначені обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 28 жовтня 2014 року № 0001992201/3388 та податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області від 03 квітня 2015 року № 0000612201/786, № 0000622201/787, № 0000632201/788 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і не дають підстави вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч. 2 ст. 72 КАС України не надано доказів, які б ставили під сумнів виконання вказаних господарських операцій, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача, як платника податків.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області - залишити без задоволення , а постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2015 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Літвіна Н.М.

Судді Ганечко О.М.

Коротких А.Ю.

Повний текст ухвали виготовлено 26 грудня 2016 року.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Ганечко О.М.

Коротких А. Ю.