Рішення

від 22.12.2016 по справі 355/982/16-ц

БАРИШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 355/982/16-ц

Провадження № 2/355/511/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2016 року Баришівський районний суд Київської області в складі головуючого судді Коваленка К.В.

з участю секретаря Старенької С.М.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Савки В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с. Баришівка клопотання по справі за позовом ОСОБА_1 до ДП «Українська залізнична швидкісна компанія» про відшкодування шкоди, завданої смертю фізичної особи, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до ДП «Українська залізнична швидкісна компанія» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Обґрунтовуючи свою позовну заяву позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_3 на залізничному вокзалі станції «Баришівка» в с. Баришівка Київської області, за участю швидкісного потягу Hyundai Rotem, стався нещасний випадок, в результаті якого загинув її син - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

ОСОБА_4 загинув внаслідок діяльності транспортного засобу (поїзда), пов'язаного з використанням відповідачем, що є джерелом підвищеної небезпеки. Дані, які б свідчили про те, що нещасний випадок стався внаслідок непереробної сили або умислу ОСОБА_4 відсутні. У зв'язку з втратою сина, їй заподіяні душевні страждання. Він був найріднішою людиною, опорою в житті, виявляв до батьків турботу. До теперішнього часу переживає загибель близької людини і, вважає, що має право на компенсацію моральної шкоди, завданої смертю сина.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просять стягнути з Державного підприємства «Українська залізнична швидкісна компанія» м. Київ вул. Привокзальна, №3 на користь позивача 16 979 грн. 66 коп. заподіяної матеріальної шкоди та 1 000 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої смертю сина.

Представник відповідача Державного підприємства «Українська залізнична швидкісна компанія» м. Київ - Савка В.В. позовні вимоги позивачів не визнав та пояснив, що враховуючи те, що відповідно до постанови про закриття кримінального провадження від 18.02.2016 року за матеріалами досудового розслідування, внесеного до ЄРДР від 07.10.2015 за №120151100150000194 смерть ОСОБА_4 настала внаслідок нещасного випадку викликаного власною необачністю самого загиблого, у стані алкогольного сп'яніння в зоні підвищеної небезпеки якою являється залізниця, причетність сторонніх осіб до смерті не встановлена, а тому відповідно до Цивільного законодавства України у ДП «Українська залізнична швидкісна компанія» відсутні правові підстави для відшкодування моральної та матеріальної шкоди. Крім того не погоджується з частиною матеріальних вимог через те, що платіжні документи надані позивачем не відповідають вимогам чинного законодавства.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно ст.3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Право на звернення до суду реалізується особою у порядку визначеному ЦПК України.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 на залізничному вокзалі станції «Баришівка» в с. Баришівка Київської області, за участю швидкісного потягу Hyundai Rotem, стався нещасний випадок, в результаті якого загинув ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Дана обставина підтверджена Свідоцтвом про смерть ОСОБА_4 НОМЕР_2(а.с.13), та матеріалами кримінального провадження №12015100150000194 порушеного по факту того, що 17 год. 16 хв. на 49 км., по ст. Баришівка пасажирським потягом № 723, сполученням «Харків - Київ», під керуванням машиніста ОСОБА_5, смертельно травмовано невідомого чоловіка віком приблизно 30 років. В подальшому в ході розслідування встановлено, що загиблим під час згаданої пригоди є ОСОБА_4.

Згідно з висновком судово-медичного експерта №145 від 28.07.2015 року Смерть ОСОБА_4 наступила від сумісної тупої травми голови тулуба та кінцівок.

Виявлені при дослідженні трупа вищеописані ушкодження прижиттєві, виникли за деякий час до настання смерті від дії тупого твердого предмету (предметів) або при ударі об такий (такі), оцінюються у сукупності і відносяться до категорії ТЯЖКИХ, за ознакою небезпеки для життя, які в даному випадку призвели до настання смерті. Виявлені ушкодження могли утворитися у пішохода при зіткненні з рейковим транспортом, який був звернутий, під час первинного контакту, лівою задньою стороною, і знаходився у вертикальному положенні, або близькому до нього.

Згідно відповіді ДП «Українська залізнична швидкісна компанія» № ІЗШКЮ-42/вхд від 25.11.2016 року станом на ІНФОРМАЦІЯ_3 на балансі Державного підприємства «Українська залізнична швидкісна компанія» перебували 10 міжрегіональних електропоїздів подвійного живлення в 9-ти вагонної комплектації виробництва «Hyundai Rotem».

Дані електропоїзди передані у володіння та користування ДП «Українська залізнична швидкісна компанія» відповідно до договору Фінансового лізингу від 15.06.2012р. № П/НФ-12901/НЮ, власником електропоїздів була ДП «Південна залізниця».

26.06.2015 керування пасажирським поїздом 723 Hyundai Rotem, сполученням Харків-Київ здійснював машиніст ОСОБА_5, який станом на 26.06.2016 перебував у трудових відносинах з ДП «Українська залізнична швидкісна компанія» (копія наказу № 202/ос від 25.05.2012 року)(а.с.119-120).

Таким чином судом встановлено, що відповідач є власником джерела підвищеної небезпеки, а саме електропоїзду подвійного живлення в 9-ти вагонної комплектації виробництва «Hyundai Rotem», з участю якого сталась дорожньо-транспортна пригода ІНФОРМАЦІЯ_3, в наслідок якої загинув ОСОБА_4, та керував даним поїздом машиніст ОСОБА_5, який станом на 26.06.2016 перебував у трудових відносинах з ДП «Українська залізнична швидкісна компанія».

Згідно ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Окрім того, статтею 1201 ЦК України передбачено, що особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.

Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

В силу п.1 ч.2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Згідно вимог ч.ч.2, 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до вимог ч.ч.2, 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. З врахуванням досліджених судом доказів, суд, приходить до остаточного висновку, що належним відповідачем у справі є Державне підприємство «Українська залізнична швидкісна компанія» м. Київ, як власник джерела підвищеної небезпеки.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01.03.2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» передбачено, що, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Статтею 16 Закону України «Про об'єкти підвищеної небезпеки» №2245 від 18.01.2001 року зазначено, що шкода (в тому числі моральна), заподіяна фізичним чи юридичним особам внаслідок аварії, що сталася на об'єкті підвищеної небезпеки, незалежно від вини суб'єкта господарської діяльності, у власності або у користуванні якого перебуває об'єкт підвищеної небезпеки, відшкодовується суб'єктом господарської діяльності цим особам у повному обсязі, крім випадків, коли аварія виникла внаслідок непереборної сили або з умислу потерпілого.

Вирішуючи даний спір, суд враховує , що згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 19 грудня 2011 року у справі №6-65цс11: «…При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди суди першої та апеляційної інстанцій зазначили про те, що ними враховується глибина та тривалість моральних страждань позивачів, які втратили сина, характер дій винної особи, а також те, що позивачі додатково зазнали моральних страждань, пов'язаних з необхідністю докладати зусилля для виявлення та законного покарання особи, винної у смерті їх сина, хоча це є обов'язком держави. Апеляційним судом зазначено, що відшкодування моральної шкоди у сумі 1 млн. грн. кожному з батьків відповідає вимогам розумності та справедливості і за даних конкретних обставин не може вважатися явно завищеною чи надмірною. Проте, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалюючи нове рішення про стягнення на користь позивачів по 500 тис. грн. кожному на відшкодування моральної шкоди, суд касаційної інстанції усупереч вимог частини третьої статті 23 ЦК України безпідставно зазначив, що позивачами не доведено обґрунтованість вимог щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі саме по 1 млн. грн., а також те, що судом не враховано вимоги розумності і справедливості.».

Згідно з ст. 360-7 ЦПК України правові висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року №4передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Доводи представника відповідача про те, що вина Державного підприємства «Українська залізнична швидкісна компанія» м. Київ в порядку кримінального судочинства не встановлена, є безпідставні, необґрунтовані і відхиляються та спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами і обґрунтованими нормами вищезазначеного законодавства. З огляду на вище встановлені обставини, суд прийшов до висновку про повне задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, зважаючи на глибину і тривалість завданих страждань позивачам, та виходячи із засад розумності, співмірності і справедливості.

В зв`язку смертю сина, позивачем були понесені наступні витрати, що підтверджуються відповідними розрахунковими документами, а саме:

- на послуги моргу на загальну суму 800 грн.;

- на придбання труни, хреста, вінків та інших атрибутів на загальну суму 2280 грн.;

- на організацію поминального обіду на суму 10500 грн;

Так, загальна сума понесених витрат на поховання становить 13580 грн. 00 коп..

Суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача щодо неналежного оформлення товарних чеків наданих позивачем, оскільки в судовому засіданні дані витрати були підтверджені іншими письмовими доказами.

Крім того, в день загибелі ОСОБА_4, у його батька, ОСОБА_6, в результаті отриманої звістки про смерть сина, стався інсульт, через що його було госпіталізовано до Баришівської ЦРЛ, а згодом до КЗ КОР «Київська обласна клінічна лікарня». Лікарями КЗ КОР «Київська обласна клінічна лікарня» проведено обстеження, встановлено діагноз - церебральний атеросклероз, дисциркулярна ендоінтоксикаційна енцефалопатія ІІ ступеня з ліквородинамічними порушеннями, стійкими цефалгіями, рефлекторним підвищенням зліва, вегетативною дисфункцією, стійким церебрастентичним синдромом та призначено лікування.

За час, який ОСОБА_6 провів у лікарні, я понесла додаткові витрати в сумі 3399,66 грн., що підтверджуються відповідними розрахунковими документами.

Заперечення представника відповідача щодо недоведеності взаємозв'язку між смертю ОСОБА_4 та захворюванням його батька ОСОБА_6 суд також не приймає до уваги, оскільки факт захворювання підтверджено документально, та серцевий напад у ОСОБА_6 стався після отримання звістки про загибель сина.

Позивачіа звільнено від сплати судового збору за подання позову про відшкодування шкоди, завданої смертю фізичної особи згідно п.2 ч.1 ст. 5 Закону України „Про судовий збір" від №3674-VI від 08.07.2011 року, а тому, враховуючи положення ч. 3 ст. 88 ЦПК України, де зазначено, що якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Керуючись ст.ст. 15,30,62,212,213,215,256,294 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ДП «Українська залізнична швидкісна компанія» про відшкодування шкоди, завданої смертю фізичної особи задовільнити в повному обсязі.

Стягнути з Державного підприємства «Українська залізнична швидкісна компанія» м. Київ вул. Привокзальна, №3 Код ЄДРПОУ 38137835 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 ІПН НОМЕР_1, жительки АДРЕСА_1, 16 979 грн.(шістнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят дев'ять гривень) 66 коп. в рахунок відшкодування заподіяної матеріальної шкоди, завданої смертю фізичної особи - її сина ОСОБА_4.

Стягнути з Державного підприємства «Українська залізнична швидкісна компанія» м. Київ вул. Привокзальна, №3 Код ЄДРПОУ 38137835 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 ІПН НОМЕР_1, жительки АДРЕСА_1. 1 000 000 (один мільйон) грн. 00 коп. в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи - її сина ОСОБА_4

Стягнути з Державного підприємства «Українська залізнична швидкісна компанія» м. Київ вул. Привокзальна, №3 Код ЄДРПОУ 38137835 на користь Держави судовий збір в сумі 1378. грн.. 00 коп. код 37862784 МФО 821018 Банк ГУДКУ в Київській області р/р 31215206700016 для Баришівського районного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 26.12.2016 року .

Суддя Баришівського

районного суду К. В. Коваленко