Рішення

від 21.03.2017 по справі 355/982/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 355/982/16-ц Головуючий у І інстанції Коваленко К. В. Провадження № 22-ц/780/1653/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1 Категорія 31 21.03.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

21 березня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого: Сліпченка О.І.,

суддів: Іванової І.В., Гуля В.В.,

за участю секретаря: Тимошевської С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Державного підприємства Українська залізнична швидкісна компанія на рішення Баришівського районного суду Київської області від 22 грудня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства Українська залізнична швидкісна компанія про відшкодування шкоди, завданої смертю фізичної особи,-

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, вислухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів,-

встановила:

У серпні 2016 року позивач звернулась до суду з зазначеним позовом посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року на залізничному вокзалі станції Баришівка в с. Баришівка Київської області, за участю швидкісного потягу Hyundai Rotem, стався нещасний випадок, в результаті якого загинув її син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_3 загинув внаслідок діяльності транспортного засобу (поїзда), пов'язаного з використанням відповідачем, що є джерелом підвищеної небезпеки. Дані, які б свідчили про те, що нещасний випадок стався внаслідок не переробної сили або умислу ОСОБА_3 відсутні. У зв'язку з втратою сина, їй заподіяні душевні страждання. Він був найріднішою людиною, опорою в житті, виявляв до батьків турботу. До теперішнього часу переживає загибель близької людини і, вважає, що має право на компенсацію моральної шкоди, завданої смертю сина.

Просила стягнути з Державного підприємства Українська залізнична швидкісна компанія на її користь 16 979 грн. 66 коп. заподіяної матеріальної шкоди та 1 000 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої смертю сина.

Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 22 грудня 2016 року позов задоволено. Додатковим рішенням Баришівського районного суду Київської області від 17 січня 2017 року тягнуто з Державного підприємства Українська залізнична швидкісна компанія на користь ОСОБА_2 14500 грн. в рахунок відшкодування за придбання надгробного пам'ятника.

У своїй апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на необґрунтованість рішення та порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідно до постанови про закриття кримінального провадження від 18.02.2016 року за матеріалами досудового розслідування, внесеного до ЄРДР від 07.10.2015 за №120151100150000194 смерть ОСОБА_3 настала внаслідок нещасного випадку викликаного власною необачністю самого загиблого, у стані алкогольного сп'яніння в зоні підвищеної небезпеки якою являється залізниця, причетність сторонніх осіб до смерті не встановлена, а тому відповідно до Цивільного законодавства України у ДП Українська залізнична швидкісна компанія відсутні правові підстави для відшкодування моральної та матеріальної шкоди. Крім того зазначає, що в матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують факт родинних відносин між позивачем та ОСОБА_3, а розрахункові документи долучені позивачем до позовної заяви не є належними доказами, що підтверджують збитки позивача.

Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. У пункті 2 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам закону.

Задовольняючи позов суд першої інстанції вважав, що позивачем надано суду достатньо доказів, що підтверджують вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, оскільки відповідач є власником джерела підвищеної небезпеки, а саме електропоїзду подвійного живлення в 9-ти вагонної комплектації виробництва Hyundai Rotem , з участю якого сталась дорожньо-транспортна пригода 26.06.2015 року, в наслідок якої загинув ОСОБА_3

З таким висновком місцевого суду повністю погодитись не можна з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року на залізничному вокзалі станції Баришівка в с. Баришівка Київської області, за участю швидкісного потягу Hyundai Rotem, стався нещасний випадок, в результаті якого загинув ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Дана обставина підтверджена свідоцтвом про смерть ОСОБА_3 НОМЕР_1(а.с.13), та матеріалами кримінального провадження №12015100150000194 порушеного по факту того, що 17 год. 16 хв. на 49 км., по ст. Баришівка пасажирським потягом № 723, сполученням Харків - Київ , під керуванням машиніста ОСОБА_4, смертельно травмовано невідомого чоловіка віком приблизно 30 років.

Згідно з висновком судово-медичного експерта №145 від 28.07.2015 року смерть ОСОБА_3 наступила від сумісної тупої травми голови тулуба та кінцівок.

Виявлені при дослідженні трупа вищеописані ушкодження прижиттєві, виникли за деякий час до настання смерті від дії тупого твердого предмету (предметів) або при ударі об такий (такі), оцінюються у сукупності і відносяться до категорії ТЯЖКИХ, за ознакою небезпеки для життя, які в даному випадку призвели до настання смерті. Виявлені ушкодження могли утворитися у пішохода при зіткненні з рейковим транспортом, який був звернутий, під час первинного контакту, лівою задньою стороною, і знаходився у вертикальному положенні, або близькому до нього.

Згідно відповіді ДП Українська залізнична швидкісна компанія № ІЗШКЮ-42/вхд від 25.11.2016 року станом на 26.06.2015 року на балансі Державного підприємства Українська залізнична швидкісна компанія перебували 10 міжрегіональних електропоїздів подвійного живлення в 9-ти вагонної комплектації виробництва Hyundai Rotem .

Дані електропоїзди передані у володіння та користування ДП Українська залізнична швидкісна компанія відповідно до договору Фінансового лізингу від 15.06.2012р. № П/НФ-12901/НЮ, власником електропоїздів була ДП Південна залізниця .

26.06.2015 керування пасажирським поїздом 723 Hyundai Rotem, сполученням Харків-Київ здійснював машиніст ОСОБА_4, який станом на 26.06.2016 перебував у трудових відносинах з ДП Українська залізнична швидкісна компанія (копія наказу № 202/ос від 25.05.2012 року)(а.с.119-120).

Колегіє ю суддів встановлено та з матеріаів справи також вбачається, що згідно висновку судово-медичного експерта №145 від 28.07.2015 року у крові покійного виявлений етиловий спирт у концентрації 0,42 %, що до живих осіб може відповідати легкому ступеню сп'яніння (а.с.93).

Згідно постанови про закриття кримінального провадження, останнє закрито в зв'язку з відсутністю складу злочину, оскільки смерть настала внаслідок власної необачності самого загиблого (а.с. 94-9.5) тобто в діях машиніста відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 276 КК України.

Таким чином колегією суддів встановлено, що відповідач є власником джерела підвищеної небезпеки, а саме електропоїзду подвійного живлення в 9-ти вагонної комплектації виробництва Hyundai Rotem , з участю якого сталась дорожньо-транспортна пригода 26.06.2015 року, в наслідок якої загинув ОСОБА_3 внаслідок власної необачності та перебував в легкому ступені сп'яніння.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка вказувала, що сплатила 800 грн. за послуги моргу, 2 280 грн. за придбання труни, хреста,вінків, та інших атрибутів, 10 500 грн. за організацію поминального обіду, 3 399, 66 грн. витрати за перебування чоловіка на лікування та 1 000 000 грн. заподіяної моральної шкоди.

Згідно Правил безпеки громадян на залізничному транспорті, затверджених наказом міністра транспорту України №1059 від 22.11.2007 року, а саме п. 2.5 та 2.6 де вказано, що пішоходам забороняється ходити по залізничним коліям та переходити і перебігати через залізничні колії перед потягом, що наближається, до якого залишилось менш як 400 метрів .

Пунктом 2.20 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті передбачено, що пішоходам забороняється знаходитись на об'єктах залізничного транспорту в стані алкогольного сп'яніння.

Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Частинами 1 та 2 ст. 1193 ЦК України передбачено, що шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необхідності покладення на відповідача обов'язку по відшкодуванню заподіяної позивачу матеріальної і моральної шкоди, оскільки вони відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин, що виникли і закон, який їх регулює.

Разом з тим суд першої інстанції, правильно визначивши правові взаємовідносини сторін, безпідставно стягнув з відповідача матеріальну шкоду в сумі 16 979 грн. 66 коп. та 1 000 000 грн моральної шкоди.

Так, відповідно до вимог ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.

Статтею 2 Закону України Про поховання та похоронну справу визначено, що поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.

На підтвердження вимог по відшкодуванню матеріальної шкоди позивачем було надано товарний чек на суму 2 275 грн. (а.с. 17), які безпосередньо підтверджують понесені витрати на поховання.

Також, позивачем було надано товарний чек від 27.06.2015 року, згідно якого було сплачено 10 500 грн. за поминальний обід (а.с. 18)), однак згідно положень вищевказаних норм закону, церемонія поминання не відноситься до поховання і відповідно вказані кошти не підлягають відшкодуванню.

Надана позивачем квитанція на суму 800 грн. (а.с.16) не є належним та допустимим доказом наданих послуг моргу.

В частині позовних вимог про відшкодування шкоди завданій позивачці за лікування чоловіка - ОСОБА_5, останній знаходився на лікуванні у липні місяці, серпні вересні та жовтні 2015 рв сумі 3399,66 грн. не підлягають до задоволення, оскільки сам ОСОБА_5 не позбавлений права звернутись з таким позовом та надати належні та допустимі докази на його підтвердження.

Щодо вимог по відшкодуванню моральної шкоди, то судова колегія враховує, що згідно п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

При визначенні розміру моральної шкоди, судова колегія враховує положення ч.3 ст. 23 ЦК України, а також те, що вина відповідача в настанні смерті ОСОБА_3 - відсутня, при цьому смерть останнього сталася саме внаслідок його власної необережності, перебування в стані алкогольного сп'яніння та порушення Правил безпеки громадян на залізничному транспорті, і тому з урахуванням вимог розумності та справедливості, судова колегія вважає за необхідне визначити розмір заподіяної позивачу моральної шкоди в сумі 10 000 грн..

Також, враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що в діях потерпілого мала місце груба необережність, яка сприяла виникненню моральної шкоди.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що позов ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди в розмірі 2 275 грн. (підтверджують понесені витрати на поховання) та 10 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303,307,309,314,316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,-

вирішила:

Апеляційну скаргу Державного підприємства Українська залізнична швидкісна компанія - задоволити частково.

Рішення Баришівського районного суду Київської області від 22 грудня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства Українська залізнична швидкісна компанія на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування витрат на поховання - 2 275 (дві тисячі двісті сімдесят п'ять) грн. та в рахунок відшкодування моральної шкоди - 10 000 (десять тисяч) грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: