Ухвала

від 30.11.2016 по справі 758/5148/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а

Справа 758/5148/15 Головуючий у 1-ій інстанції - Неганова Н.В.

Апеляційне провадження № 22-ц/ 796 /10865/2016 Доповідач - Музичко С.Г.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2016року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого - Музичко С.Г.

суддів - Соколової В.В., Рейнарт І.М.,

при секретарі - Ігнатьєву Є.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Форвей» Яковлєва Кирила Олександровича на рішення Подільського районного суду м.Києва від 13 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3до Товариства з обмеженою відповідальністю «Форвей» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

встановила:

Рішенням Подільського районного суду м.Києва від 13 липня 2015 року позов задоволено частково,позивачапоновлено на роботі на посаді заступника директора в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Форвей» з 31.03.2015 року. Стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 68 986 грн. 89 коп., моральну шкоду в розмірі 1 000 гривень, а всього 69 986, 89 гривень.

Стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 943,47 грн.

Додатковим рішенням Подільського районного суду м. Києва від 13 липня 2015 р. було допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що при звільненні позивача із займаної посади, їй не було запропоновано всі наявні в товаристві посади, які відповідали її кваліфікації та досвіду. Суд першої інстанції вважав, що змін у штаті працівників підприємства не відбулось.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України , трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 2 ст. 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 49-2 цього Кодексу про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Власник є таким, що належно виконав вимоги ч. 2 ст. 40 , ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 1 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, яка в силу ч. 1ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися судами

Як встановлено судом першої інстанції ОСОБА_3 з 18.02.2013 р. працювала у відповідача на посаді заступника директора. 11.11.2014 р. її було повідомлено про заплановане скорочення штату та виведення зі штатного розпису її посади.

З 31.03.2015 року вона була звільнена з посади заступника директора у зв'язку із скороченням штату працівників.

Позивач вважала, що фактично скорочення штату не відбулось, оскільки наступного дня на посаду економіста-аналітика було прийнято нового працівника. В зв'язку з цим просила поновити її на займаній посаді, стягнути на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу по день ухвалення рішення судом та відшкодувати моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.

01.04.2015 року директором ТОВ «Форвей» було видано наказ №20-К/тр (а.с.59), згідно з яким у зв»язку з тимчасовою непрацездатністю працівника, посада якого підлягає скороченню, було внесено зміни до штатного розпису товариства 01.04.2015 року з виведенням з нього посади заступника директора та затверджено штатний розпис ТОВ «Форвей» і введено його в дію з 01.04.2015 року у кількості 36 штатних одиниць.

Із змісту ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України вбачається обов'язок власника або уповноваженого ним органу не лишеознайомити працівника з переліком вакантних посад, а саме запропонувати працівникові іншу роботу на підприємстві.

Разом з тим, станом на березень 2015 р. відповідач подав оголошення про вакантну посаду економіста-аналітика, яка відповідала кваліфікації позивача. Про достатню кваліфікацію позивача, підтверджену дипломами та сертифікатами, відповідач був обізнаний на день прийняття її на роботу, а також про це свідчить посадова інструкція заступника директора.

Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач ТОВ «Форвей» не виконав обов'язку, передбаченого ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України , та при наявності вакантних посад, не запропонував позивачу вакантнупосаду, прийнявши на цю посадуіншу особу, не виконавши вимоги ч. 1ст. 42-1 КЗпП України .

Належних та допустимих доказів про скорочення чисельності штату працівників підприємства, на час звільнення позивача, всупереч ст. 10 ЦПК України відповідачем не надано.

Статтею 237-1 КЗПП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Оскільки позивачка через незаконне звільнення, змушена була докладати додаткових зусиль для організації свого життя, колегія суддів погоджуєтьсяз висноком суду першої інстанції, простягнення з відповідача на відшкодування позивачеві моральної шкоди 1 000 гривень.

Всі доводи, викладені представником відповідача в апеляційній скарзі, були предметом перевірки суду першої інстанції та отримали належну правову оцінку. Підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303 , 304 , 308, 313-315 ЦПК України , колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Форвей» Яковлєва Кирила Олександровича відхилити.

Рішення Подільського районного суду м.Києва від 13 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді