Рішення

від 21.12.2016 по справі 922/3459/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2016 р.Справа № 922/3459/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Помпі К.І.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сереніті-Торг", м. Харків до Приватного акціонерного товариства "Харківський електротехнічний завод "Трансзв'язок" м. Харків про стягнення коштів за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, довіреність від 07.11.2016 року;

відповідача - ОСОБА_2, дов.№539 від 04.11.2016 року,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сереніті-Торг", м.Харків (позивач) звернулось до господарського суду з позовом до відповідача - Приватнного акціонерного товариства Харківський електротехнічний завод "Трансзв'язок", м.Харків, в якому просить суд стягнути з відповідача 140087,73 грн., з яких: 88966,80 грн. - основна заборгованість, пеня - 38862,73 грн., 3% річних - 2916,69 грн., інфляційні збитки - 9341,51 грн. Витрати по оплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу товару № 2015/11/08-01 від 11.08.2015 року в частині оплати вартості поставленого товару в строки, передбачені договором; в якості правових підстав позову - на положення ст.ст. 526, 530, 549, 550, 691, 692 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.10.2016 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 10.11.2016 року о 12:00 годині.

В судовому засіданні 10.11.2016 року було оголошено перерву по справі до 17.11.2016 року о 10:15 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.11.20216 року розгляд справи було відкладено на 08.12.2016 року об 11:15 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08 грудня 2016 року задоволено клопотання відповідача про продовження строку розгляду спору; строк розгляду спору продовжено на 15 днів до 26.12.2016 року включно, розгляд справи відкладено на 21.12.2016 року об 12:30 год.

20 грудня 2016 року від представника позивача до канцелярії суду надійшло клопотання за вх. № 43671 про долучення до матеріалів справи акту звіряння розрахунків від 30.12.2015 року.

Окрім того, 20.12.2016 року представником позивача до суду були надані письмові пояснення за вх. № 43672.

Надані до суду документи долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні 21.12.2016 року були присутні представники позивача та відповідача.

Представник відповідача заперечує проти позовних вимог та надав клопотання за вх. № 43758, в якому просить припинити провадження у справі за відсутністю предмету спору. В обгрунтування поданого клопотання відповідач посилається на те, що зобов'язання щодо сплати відповідачем позивачу боргу у розмірі 88966,80 грн. за Договором купівлі-продажу товару № 2015/11/08-01 припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі заяви відповідача по рахунку фактурі № 11/8 від 11.08.2015 року.

Представник позивача в судовому засіданні заперечує проти припинення провадження у справі. Зазначає про відсутність зустрічних однорідних вимог, а тому вважає клопотання відповідача не обгрунтованою та просить позов задовольнити в повному обсязі.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані позивачем докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

11 серпня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕРЕНІТІ-ТОРГ» (продавцем, позивачем) та Приватним акціонерним товариством «Харківський електротехнічний завод «Трансзв’язок» (покупцем, відповідачем) був укладений договір купівлі-продажу товару за № 2015/11/08-01.

Відповідно до п. п. 1.1. Договору купівлі-продажу від 11 серпня 2015 року за №2015/11/08-01, Продавець зобов’язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти у свою власність та оплатити Товар в кількостях та за ціною (вартістю), що зазначається у Специфікації, яка підписується та скріплюються печатками обох Сторін та є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до Специфікації, підписаної сторонами, позивач зобов’язаний передати у власність відповідачу за плату товар, а саме Кришка (чавун) корпусу дросель-трансформатора 2 ДТ- 1-150, в кількості 5 шт. на загальну вартість 3 490 грн. 00 коп., Корпус (чавун) дросель- трансформатора 2 ДТ-1-150, в кількості 5 шт. на загальну вартість 6 960 грн. 00 коп., Кришка (чавун) корпусу дросель-трансформатора ДТ-1-150, в кількості 1 шт. на загальну вартість 484 грн. 00 коп., Корпус (чавун) дросель-трансформатора ДТ-1-150, в кількості 1 шт. на загальну вартість 980 грн. 00 коп., Обмотка і магнітопровід до дросель- трансформатору ДТ-1- в кількості 8 шт. на загальну вартість 16976 грн. 00 коп., Зварний корпус з кришкою дросель-трансформатора 2ДТ-1- в кількості 2 шт. на загальну вартість 1 900 грн. 00 коп., Збірний комплект муфти УПМ-24 збірка 2 (полімер) в кількості 13 шт. на загальну вартість 17 940 грн. 00 коп., Збірний комплект муфти УКМ-12 збірка 1 (полімер) в кількості 9 шт. на загальну вартість 6 885 грн. 00 коп., Збірний комплект муфти РМ-4 (полімер) в кількості 10 шт. на загальну вартість 13 900 грн. 00 коп., Збірний комплект муфти РМ-8 (полімер) в кількості 2 шт. на загальну вартість 4 624 грн. 00 коп.

Загалом, як передбачено Специфікацією, сторони домовились, що вартість товару, включаючи податок на додану вартість, становить 88966,80 грн.

Відповідно до п. п. 3.1. Договору купівлі-продажу від 11 серпня 2015 року за №2015/11/08-01, загальна ціна складає 88 966 грн. 80 коп., в тому числі ПДВ - 20 % в сумі 14 827 грн. 80 коп.

Відповідно до п. 2.1. Договору купівлі-продажу, Продавець зобов’язаний передати у власність Покупця товар протягом 30 календарних днів з дня підписання вищевказаного Договору.

Відповідно до п. 2.2., 2.3 Договору купівлі-продажу, факт передачі Товару у власність Покупцеві оформляється Сторонами шляхом складання видаткової накладної, які підписуються обома Сторонами у момент передачі-приймання Товару. Моментом) переходу права власності на Товар від Продавця до Покупця вважається дата підписання Сторонами видаткової накладної.

Згідно п. 2.5. Договору купівлі-продажу, у випадку виявлення Покупцем недоліків Товару при його прийманні Продавець зобов'язується усунути виявлені недоліки Товару у строк 3 (три) календарних дні. У такому випадку приймання Товару та підписання видаткової накладної здійснюється сторонами після усунення вказаних недоліків.

Пунктом 3.3. Договору купівлі-продажу передбачено, що оплата вартості (ціни) Товару здійснюється Покупцем на умовах післяплати 100 % вартості (ціни) Товару протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання обома сторонами видаткової накладної.

Як вбачається з матеріалів справи, Продавець виконав свої зобов’язання передбачені п. 2.1 Договору, а саме протягом 30 календарних днів з моменту підписання Договору, здійснив передачу товару відповідачу у кількості та якості, що зазначено в специфікації, на загальну суму 88966,80 грн. Доказом виконання позивачем взятих на себе зобов’язань щодо продажу (передачі) товару, що складає предмет Договору купівлі-продажу від 11 серпня 2015 року за № 2015/11/08-01, є підписана між позивачем та відповідачем 28 серпня 2011 року Видаткова накладна № РН-28/08-01.

Проте, відповідач не виконав належним чином умови Договору купівлі-продажу в частині оплати вартості поставленого Товару, в порядку та на умовах передбачених п. п. 3.1, З.2., 3.3. Договору купівлі-продажу та Специфікації, не сплативши грошову суму коштів у розмірі 88 966 грн. 80 коп., що стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

В силу ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в ст. 193 ГК України.

В силу статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 та ч. 2 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Так, матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору купівлі-продажу від 11.08.2015 року № 2015/11-08-01, позивач передав, а відповідач отримав у власність товар на загальну суму 88966,80 грн., що видатковою накладною № РН-28/08-01 від 28.08.2015 року, підписаною сторонами та скріпленою печатками.

Однак, відповідач за поставлений товар не розрахувався, внаслідок чого у нього перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 88966,80 грн., що підтверджується Актами звірки взаємних розрахунків від 30.12.2015 року та 12.12.2016 року.

Разом з цим, заперечуючи проти стягнення вищевказаної суми заборгованості відповідач зазначає, що позивач також має невиконані зобов'язання перед відповідачем на загальну суму 92665,20 грн., в зв'язку з чим 20.12.2016 року відповідач відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України звернувся до позивача з вимогою про припинення зобов'язання щодо сплати основної заборгованості за договором купівлі-продажу товару № 2015/11/08-01 у розмірі 88966,80 грн., пені - 38862,73 грн., 3% - річних - 2916,69, інфляційних збитків - 934,51 грн. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Враховуючи вказане, відповідач просить припинити провадження у справі за відсутністю предмету спору, оскільки зобов'язання між сторонами припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Згідно із ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однією сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Згідно із ст. ст. 202, 203 ГК України зобов'язання припиняється, зокрема зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За змістом названих правових норм залік можливий лише при наявності таких умов: вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов'язань між двома особами, де кредитор одного зобов'язання є боржником іншого, те саме повинно бути і з боржником; однорідні, зокрема можна зарахувати грошовий борг проти грошового, а також необхідно, щоб за обома вимогами настав вже строк виконання, оскільки не можна пред'явити до зарахування вимоги за таким зобов'язанням, яке не підлягає виконанню.

При цьому, характер зобов'язань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення. Зустрічні вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом.

Отже, за правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги є односторонньою угодою, яка оформляється заявою однієї сторони. Якщо друга сторона не погоджується з проведенням зарахування, вона вправі на підставі статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду і спір підлягає вирішенню по суті з урахуванням усіх матеріалів і обставин справи.

Як вказує відповідач, зустрічні однорідні (грошові) вимоги виникли на підставі здійсненої ПрАТ "Завод "Трансзв'язок" оплати товару виробничого призначення на підставі наданого ТОВ "Серенті -Торг" рахунку-фактури № 11/8 від 11.08.2015 року за такими розрахунковими документами:

- платіжне доручення № 964 від 22.09.2015 року на суму 40000,00 грн.;

- платіжне доручення № 984 від 23.09.2015 року на суму 10000,00 грн.;

- платіжне доручення № 1004 від 30.09.2015 року на суму 38966,80 грн..

Відповідач також вказує на те, що строк виконання зобов'язання позивачем за вищевказаними розрахунковими документами настав 01.10.2015 року.

Дослідивши матеріали справи, суд звертає увагу, що в наданому до суду Акті звіряння рахунків від 30.12.2015 року, який підписаний між сторонами, зазначено "Платежі, здійснені згідно платіжних доручень № 808 від 04.08.2015 року, № 964 від 22.09.2015 року, № 984 від 23.09.2015 року № 1004 від 30.09.2015 року, № 1116 від 22.10.2015 року, № 1193 від 02.11.2015 року, № 1308 від 23.11.2015 року, № 1386 від 03.12.2015 року залічені в рахунок поставки товарів згідно накладних № РН - 06/08-01 від 06.08.2015 року, № РН-30/09-21 від 30.09.2015 року, № РН-30/09-22 від 30.09.2015 року, № РН-05/11-05 від 05.11.2015 року, № РН-05/11-06 від 05.11.2015 року".

Тобто, з вищенаведеного вбачається, що грошові кошти перераховані відповідачем платіжними дорученнями № 964, №984 та № 1004 за згодою сторін вже були зараховані в рахунок інших господарських зобов'язань.

Вказане дає підстави дійти висновку, що заява відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог є необгрунтованою та відсутні підстави для припинення провадження у справі, оскільки відповідачем не доведено існування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав.

Разом з цим, матеріалами справи підтверджено існування у відповідача перед позивачем заборгованості за Договором купівлі-продажу від 11.08.2015 року № 2015/11-08-01 у розмірі 88966,80 грн. Сума заборгованості відповідачем не спростована, доказів сплати до суду не надано. Вказане дає суду підстави вважати, що позовна вимога в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 88966,80 грн. є обгрунтованою та такою що підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 2916, 69 грн. та інфляційних втрат в розмірі 9341,51 грн. за період з 07.09.2016 року по 10.10.2016 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В інформаційному листі від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 В«Про практику застосування Вищим господарським суд України у розгляді справ окремих норм матеріального праваВ» сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30). В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач надав обґрунтований розрахунок 3% річних та індексу інфляції, а тому позовна вимога в частині стягнення 3% річних у сумі 2916, 69 грн. та індексу інфляції в сумі 9341,51 грн. підлягає задоволенню.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

При цьому, згідно статті 611 вказаного Кодексу, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання в результаті односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків і моральної шкоди.

За приписами ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

При цьому, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі, що передбачено ст. 547 ЦК України.

Неустойкою (штрафом, пенею) (відповідно до ст. 549 ЦК України) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 5.4 Договору купівлі-продажу № 2105/11/0/-01, у випадку несвоєчасного виконання взятих на себе грошових зобов'язань по оплаті за фактично переданий у власність Товар за цим договором Покупець зобов'язаний сплатити на користь Продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суит невиконаного зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Також, вищевказаним пунктом договору сторони передбачили, що пеня нараховується протягом всього періоду прострочення зобов'язання.

Позивачем нараховано та надано обґрунтований розрахунок суми пені за період з 07.09.2015 року по 10.10.2016 року в розмірі 38862,73 грн., який відповідає вимогам договору та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 193, 216, 217, 230, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 550, 601, 610-611, 625, 629, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 3, 4-3, 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківський електротехнічний завод "Трансзв'язок" (61009, м. Харків, вул. Достоєвського, буд. 16, код ЄДРПОУ 01056735) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРЕНІТІ-ТОРГ" (61166, м. Харків, пр. Леніна, 40, офіс 415, код ЄДРПОУ 39527453) 88966,80 грн. основної суми заборгованості за Договором купівлі-продажу товару № 2015/11/08-01 від 11.08.2015 року, 38862,73 грн. пені, 2916,69 грн. 3% річних, 9341,51 грн. інфляційних, 2101,32 грн. судового збору.

Видати наказ суду після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26.12.2016 р.

Суддя ОСОБА_3

справа № 922/3459/16