Постанова

від 07.03.2017 по справі 922/3459/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" березня 2017 р. Справа № 922/3459/16

Колегія суддів у складі: головуючого судді Бородіної Л.І., судді Здоровко Л.М., судді Лакізи В.В.,

при секретарі Євтушенко Є.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 - за довіреністю від 07.02.2017р.;

від відповідача - ОСОБА_2 - за довіреністю від 03.02.2017р.;

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Харківський електротехнічний завод ТРАНСЗВ'ЯЗОК , м. Харків

на рішення господарського суду Харківської області від 21.12.2016р.

у справі № 922/3459/16

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю СЕРЕНІТІ-ТОРГ , м.Харків

до відповідача: Приватного акціонерного товариства Харківський електротехнічний завод ТРАНСЗВ'ЯЗОК м. Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.12.2016р. у справі №922/3459/16 (суддя Суслова В.В.) позов задоволено, стягнуто з Приватного акціонерного товариства Харківський електротехнічний завод ТРАНСЗВ'ЯЗОК на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СЕРЕНІТІ-ТОРГ 88966,80 грн. основної суми заборгованості за договором купівлі-продажу товару від 11.08.2015р. №2015/11/08-01, 38862,73 грн. пені, 2916,69 грн. 3% річних, 9341,51 грн. інфляційних, 2101,32 грн. судового збору.

Рішення місцевого господарського суду з посиланням на статті 509, 530, 546, 550, 610, 611, 691 ЦК України, статті 193, 199, 216, 217, 232 ГК України мотивоване доведеністю матеріалами справи виконання позивачем умов договору купівлі-продажу товару від 11.08.2016р. №2015/11/08-01 та порушенням ПАТ Харківський електротехнічний завод ТРАНСЗВ'ЯЗОК своїх зобов'язань щодо оплати, наявністю заборгованості у розмірі 88966,80грн. і обґрунтованістю нарахування 38862,73грн. пені, 3% річних у розмірі 2916,69грн. та інфляційних втрат у сумі 9341,51грн. Крім того, місцевий господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог та відсутність підстав для припинення провадження у справі, оскільки ПАТ Харківський електротехнічний завод ТРАНСЗВ'ЯЗОК не доведено існування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав (а.с.97-103).

Приватне акціонерне товариство Харківський електротехнічний завод ТРАНСЗВ'ЯЗОК з рішенням місцевого господарського суду не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 21.12.2016р. у справі №922/3459/16 повністю та прийняти нове рішення, яким припинити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, а саме: припиненням зобов'язання щодо сплати ОСОБА_3 Харківський електротехнічний завод ТРАНСЗВ'ЯЗОК боргу ТОВ СЕРЕНІТІ-ТОРГ в сумі 88966,80 грн. за договором купівлі-продажу товару №2015/11/08-01 внаслідок зарахування ОСОБА_3 Харківський електротехнічний завод ТРАНСЗВ'ЯЗОК боргу ТОВ СЕРЕНІТІ-ТОРГ в сумі 88966,80грн. по рахунку - фактурі від 11.08.2015р. №11/8, та припинити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору щодо сплати ОСОБА_3 Харківський електротехнічний завод ТРАНСЗВ'ЯЗОК штрафних санкцій ТОВ СЕРЕНІТІ-ТОРГ , а саме: щодо сплати пені у сумі 38862,73 грн., 3% річних у розмірі 2916,69 грн., інфляційних втрат у сумі 9341,51 грн. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог ОСОБА_3 Харківський електротехнічний завод ТРАНСЗВ'ЯЗОК щодо сплати ТОВ СЕРЕНІТІ-ТОРГ 38862,73 грн. пені, 2916,69 грн. 3% річних та 9341,51грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник вказує на те, що позивачем не було надано суду доказів постачання відповідачеві сплаченого товару виробничого призначення на суму 88966,80грн. двічі, тобто того, що предметом позову за первісним позовом є інше, ніж предмет зустрічного позову. Скаржник вважає, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що зустрічний позов не пов'язаний з первісним позовом між собою, оскільки не витребував доказів взаємовідносин сторін щодо добровільного зарахування грошових вимог у сумі 88966,80грн. по рахунку-фактурі від 11.08.2015р. №11/8. Крім того, зазначає, що судом не надано належної правової оцінки клопотанню відповідача про припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору.

У додаткових поясненнях до апеляційної скарги скаржник зазначив, що протягом серпня-грудня 2015року ним придбано у позивача товар виробничого призначення на загальну суму 298077,60грн., що підтверджується видатковими накладними від 06.08.2015р. №РН-06/08-01, від 30.09.2015р. №РН-30/09-21 та від 30.09.2015р. №РН-30/09-22, та на підставі виставлених рахунків-фактури здійснено оплату у сумі 390742,80грн., що підтверджується платіжними дорученнями, а отже, на думку скаржника, позивачем безпідставно отримані кошти у сумі 88966,80грн., які перераховані відповідачем згідно платіжних доручень від 22.09.2015р № 964, від 23.09.2015р. №984, від 30.09.2015р. №1004, оскільки на вказану суму не було здійснено поставки товару. Крім того зазначає, що строк виконання зобов'язань щодо повернення грошових коштів, отриманих згідно цих платіжних доручень, настав 01.10.2015р., у зв'язку з чим відповідачем на вказану суму нараховані 3% річні у розмірі 3254грн., пеня у сумі 40714,74грн. та інфляційні втрати у сумі 11471,76грн. Таким чином, на думку скаржника, зобов'язання сторін мають бути припинені шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Відзивом від 14.02.2016р. ТОВ СЕРЕНІТІ-ТОРГ заперечує проти вимог апеляційної скарги та просить рішення господарського суду Харківської області від 21.12.2016р. у справі №922/3459/16 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. При цьому зазначає, що відповідач отримав товар, що підтверджується видатковою накладною від 28.08.2015р. №РН-28/08-01 та актом звіряння взаємних розрахунків від 30.12.2015р., на загальну суму 88966,80грн. Також вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про відсутність підстав для зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки відповідачем не доведено їх існування, а грошові кошти, перераховані за платіжними дорученнями №№964,984,1004, за згодою сторін зараховані в рахунок інших господарських операцій згідно з актом звіряння розрахунків.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги і просив скасувати рішення господарського суду Харківської області від 21.12.2016р. у справі №922/3459/16 та припинити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору, з підстав зарахування зустрічних однорідних вимог.

Представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги та просив рішення господарського суду Харківської області від 21.12.2016р. у справі №922/3459/16 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

11.08.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю СЕРЕНІТІ-ТОРГ (продавцем) та ОСОБА_3 Харківський електротехнічний завод ТРАНСЗВ'ЯЗОК ( покупцем) укладений договір купівлі-продажу, пунктом 1.1 якого встановлено, що в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти у свою власність та оплатити товар в кількості та за ціною, що визначається у специфікації, яка підписується та скріплюється печатками обох сторін та є невід'ємною частиною цього договору (а.с.11,12).

Відповідно до п. 2.2 даного договору факт передачі товару у власність покупця оформляється сторонами шляхом складання видаткової накладної, яка підписується обома сторонами у момент передачі-приймання товару. Покупець несе ризик випадкової загибелі (або пошкодження) товару лише з моменту підписання обома сторонами видаткової накладної. Моментом переходу права власності на товар від продавця до покупця вважається дата підписання сторонами видаткової накладної.

Згідно із п.3.1 даного договору загальна ціна товару за цим договором складає 88966,80грн. в т.ч. ПДВ 20% сумі 14827,80грн.

У п. 3.3 цього договору встановлено, що оплата вартості (ціни) товару здійснюється на умовах 100% вартості (ціни) товару протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання обома сторонами видаткової накладної.

Датою оплати вартості товару (чи його частини) вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок подавця (п.3.4 цього договору).

Пунктом 5.4 цього договору встановлено, що у випадку несвоєчасного виконання прийнятих на себе грошових зобов'язань по оплаті за фактично переданий у власність товар за цим договором покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Пеня нараховується протягом всього періоду прострочення зобов'язання.

Відповідно до п.5.5 даного договору у випадку несвоєчасного виконання прийнятих на себе грошових зобов'язань по оплаті за фактично переданий у власність товар за цим договором покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця суму боргу з урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також п'ять процентів річних від простроченої суми.

У додатку 1 до договору від 11.08.2015р. №2015/11/08-01 специфікація №1 , який підписаний сторонами, визначено найменування товару, його кількість та вартість (а.с.12).

11.08.2015р. позивачем надано відповідачеві рахунок-фактуру №СФ-11/08-05 на суму 88966,80 на товар, визначений у додатку №1 до договору від 11.08.2015р. №2015/11/08-01 (а.с.13).

На виконання умов договору купівлі-продажу від 11.08.2015р. №2015/11/08-01 позивачем передано, а відповідачем прийнято у власність товар на загальну суму 88966,80грн., що підтверджується видатковою накладною від 28.08.2015р. №РН-28/08-01, яка підписана повноважними представниками сторін та скріплена печатками товариств (а.с.14).

У зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу від 11.08.2015р. №2015/11/08-01 позивач 11.11.2016р. звернувся до місцевого господарського суду з позовом до ПАТ Харківський електротехнічний завод ТРАНСЗВ'ЯЗОК про стягнення 88966,80грн. суми боргу, 3% річних у сумі 2916грн., інфляційних втрат у сумі 9341,51грн. та пені у сумі 38862,73грн. (а.с.4-7).

16.11.2016р. відповідачем подано зустрічний позов про стягнення з ТОВ СЕРЕНІТІ-ТОРГ грошових коштів у сумі 92665,20грн. за непоставлений товар виробничого призначення, який ухвалою місцевого господарського суду 17.11.2016р. повернуто без розгляду (а.с.52-56).

21.12.2016р. відповідачем подано клопотання про припинення провадження у справі на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору, а саме: припинення зобов'язання щодо сплати ОСОБА_3 Харківський електротехнічний завод ТРАНСЗВ'ЯЗОК боргу ТОВ СЕРЕНІТІ-ТОРГ в сумі 88966,80грн. за договором купівлі-продажу №2015/11/08-01 внаслідок зарахування ОСОБА_3 Харківський електротехнічний завод ТРАНСЗВ'ЯЗОК боргу ТОВ СЕРЕНІТІ-ТОРГ у сумі 88966,80грн. по рахунку-фактурі від 11.08.2015р. №11/8. Вказана заява мотивоване тим, що відповідач звернувся до позивача з заявою про припинення зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу №2015/11/08-01 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, які виникли на підставі здійсненої ОСОБА_3 Харківський електротехнічний завод ТРАНСЗВ'ЯЗОК оплати товару виробничого призначення за наступними платіжними дорученнями: від 22.09.2015р. №964 на суму 40000грн.; від 23.09.2015р. №984 на суму 10000грн., від 30.09.2015р. № 1004 на суму 38966,80грн. та який не був поставлений, і строк повернення (виконання) яких настав 01.10.2015р. (а.с.74-77).

21.12.2016р. місцевим господарським судом прийнято оскаржуване рішення з підстав, зазначених вище (а.с.97-103).

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне .

Предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості, яка утворилась у зв'язку з несвоєчасним виконанням грошових зобов'язань, які виникли на підставі договору купівлі-продажу від 11.08.2015р. №2015/11/08-01.

Спірні правовідносини сторін виникли у зв'язку з простроченням оплати придбаного майна і регулюються нормами ЦК України з урахуванням особливостей, встановлених ГК України.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частиною 1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Так, ТОВ СЕРЕНІТІ-ТОРГ належним чином виконало прийняті на себе зобов'язання, визначені договором купівлі-продажу від 11.08.2015р. №2015/11/08-01, та передало ОСОБА_3 Харківський електротехнічний завод ТРАНСЗВ'ЯЗОК товар, визначений у додатку №1 до договору від 11.08.2015р. на загальну суму 88966,80грн., що підтверджується видатковою накладною від 28.08.2015р. №РН-28/08-01, яка підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками товариств (а.с.14).

Згідно із частиною 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 3.3 договору купівлі-продажу від 11.08.2015р. №2015/11/08-01 встановлено, що оплата вартості (ціни) товару здійснюється покупцем на умовах 100% вартості (ціни) товару протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання обома сторонами видаткової накладної, а отже строк оплати придбаного нерухомого майна настав 04.09.2015р.

Проте, оплату за одержаний товар ОСОБА_3 Харківський електротехнічний завод ТРАНСЗВ'ЯЗОК не здійснило, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в сумі 88966,80грн., яка виникла на підставі договору купівлі-продажу від 11.08.2015р. №2015/11/08-01.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи міститься акт звіряння розрахунків від 30.12.2015р., який підписаний керівниками підприємств та скріплений печатками, і у якому зазначено, що дебіторська заборгованість ОСОБА_3 Харківський електротехнічний завод ТРАНСЗВ'ЯЗОК перед позивачем становить 88966,80грн. Також слід зазначити, що сторони спору у цьому акті визначили, що платежі, здійснені згідно платіжних доручень: від 04.08.2015р. №808, від 22.09.2015р. №964, від 23.09.2015р. №984, від 30.09.2015р. №1004, від 22.10.2015р. №1116, від 02.11.2015р. №1193, від 23.11.2015р. №1308, від 03.12.2015р. №1386 - зараховані в рахунок поставки товарів згідно накладних: від 06.08.2015р. №РН-06/08-01, від 30.09.2015р. №РН-30/09-21, від 30.09.2015р. №РН-30/09-22, від 05.11.2015р. №РН-05/11-05, від 05.11.2015р. №РН-05/11-06 (а.с.73).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем поставлено товар відповідачеві за видатковими накладними, зазначеними у акті звіряння: від 30.09.2015р. №РН-30/09-22 на суму 97509,60грн., від 30.09.2015р. №РН-30/09-21 на суму 152760грн., від 06.08.2015р. №РН-06/ 08-01 на суму 47808грн., від 05.11.2015р. №РН-05/11-05 на суму 41874грн. та від 05.11.2015р. №РН-05/11-06 на суму 50719,20грн. (а.с.44-46, 178, 183 ) загалом на 390742,80рн., а також за видатковою накладною від 28.08.2015р. №РН-28/08-01 на суму 88966,80грн., яка визначена у акті звіряння розрахунків від 30.12.2015р., однак щодо якої не здійснена оплата, що вбачається з матеріалів справи та з цього акта.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду зазначає, що акт звірки не є первинним документом бухгалтерського обліку в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та не може підтверджувати факт здійснення господарської операції, проте в сукупності з видатковими накладними та платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи, він підтверджує, що керівник ОСОБА_3 Харківський електротехнічний завод ТРАНСЗВ'ЯЗОК визнав отримання ним товару у період з 04.08.2015р. по 05.11.2015р. за видатковими накладними, визначеними у цьому акті звірки на загальну суму 479709,60грн. При цьому здійснив оплату на суму 390742,80грн. за всіма видатковими накладними, окрім РН-28/08-01 на суму 88966,80грн. Також сторони спору у цьому акті встановили який з платежів, здійснених на підставі платіжних доручень відповідачем, зараховується в погашення якої з поставок.

Крім того, в судовому засіданні апеляційної інстанції представник скаржника зазначив, що оплати товару, поставленого за накладною 28.08.2015р. №РН-28/08-01 на суму 88966,80грн. відповідачем не здійснено, проте здійснено оплату згідно рахунку від 03.08.2015р. №11/08, що підтверджується платіжними дорученнями від 04.08.2015р. №808 на суму 47808, від 22.09.2015р. №964 на суму 40000грн. на від 23.09.2015р. № 984 на суму 10000, однак в акті звіряння розрахунків від 30.12.2015р. сторони дійшли згоди, що вказані платіжні доручення враховані в оплату товару, поставленого на підставі наступних накладних: від 06.08.2015р. №РН-06/08-01, від 30.09.2015р. №РН-30/09-21, від 30.09.2015р. №РН-30/09-22, від 05.11.2015р. №РН-05/11-05, від 05.11.2015р. №РН-05/11-06.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги ТОВ СЕРЕНІТІ-ТОРГ в частині стягнення основної суми боргу за несвоєчасну сплату поставленого товару за спірним договором купівлі-продажу від 11.08.2015р. №2015/11/08-01 у сумі 88966,80грн. є обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи.

Щодо обґрунтованості нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. у справі N 23/466 та від 01.02.2012р. у справі №52/3.

У пункті 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 та в листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. N 62-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

У пункті 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Отже, за наявності встановленого факту прострочення відповідачем грошового зобов'язання, місцевим господарським судом правомірно, з врахуванням здійсненого ним у відповідності до вимог чинного законодавства розрахунку, задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 2916,69грн. за період прострочення виконання зобов'язань з 07.09.2015р. по 10.10.2016р. та 9216,06грн. грн. інфляційних втрат за період прострочення з вересня 2015року по вересень 2016року.

Однак місцевим господарським судом помилково задоволені позовні вимоги в частині стягнення 125,45грн. інфляційних втрат, оскільки позивачем при здійснені розрахунку допущено помилку, а саме при визначенні сукупного індексу інфляції за період прострочення позивачем не врахований індекс інфляції за липень 2016р., який становив 99,9%, що призвело до неправильного визначення сукупного індексу інфляції, який становить 110,4% замість 110,5% - визначеного позивачем, що призвело до необґрунтованого збільшення інфляційних втрат на суму 125,45грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає за необхідне змінити рішення господарського суду Харківської області в частині задоволення позову щодо стягнення інфляційних втрат у сумі 9341,51грн. на 9216,06грн.

Відповідно до частини 1 статі 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з вимогами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.4 договору купівлі-продажу від 11.08.2015р. №2015/08-01 встановлено, що у випадку несвоєчасного виконання прийнятих на себе грошових зобов'язань по оплаті за фактично переданий у власність товар за цим договором покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Пеня нараховується протягом всього періоду прострочення зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 232ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій за прострочення виконання зобов'язання і строки їх нарахування. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано ( Висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 111 16 ГПК, за I півріччя 2015 р.).

У пункті 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань зазначено, що щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду . Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Як зазначено, вище сторони спору у договорі купівлі-продажу встановили, що пеня нараховується протягом всього періоду прострочення зобов'язання, а отже визначили більш тривалий строк її нарахування, що не суперечить вимогам чинного законодавства.

Проте розмір пені має бути обрахований з урахуванням обмежень розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ згідно із Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не зважаючи на встановлений у договорі спосіб обчислення пені (постанова Верховного Суду України від 24.10.2011р. у справі №25/187).

Враховуючи викладене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, перевіривши розрахунок пені за несвоєчасну оплату поставленого товару за договором купівлі-продажу від 11.08.2015р. з урахуванням приписів Цивільного та Господарського кодексів України та умов цього договору, суми боргу та періоду прострочення, дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення пені у сумі 38862,73грн., нарахованої за період з 07.09.2015р. по 10.10.2016р.

Щодо поданого відповідачем клопотання про припинення провадження у справі на підставі п.1-1 ч.1 статті 80ГПК України у зв'язку відсутністю предмету спору, а саме припинення зобов'язань щодо сплати ОСОБА_3 Харківський електротехнічний завод ТРАНСЗВ'ЯЗОК суми боргу у сумі 88966,80грн., 3% річних, інфляційних втрат та пені ТОВ СЕРЕНІТІ-ТОРГ за договором купівлі-продажу №2015/11/08-01 шляхом зарахування боргу ТОВ СЕРЕНІТІ-ТОРГ по рахунку-фактурі від 11.08.2015р. №11/8, на підставі якого відповідачем передаховано позивачеві 88966,8грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 22.09.2015р. №964, від 23.09.2015р. №984 та від 30.09.2015р. №1004, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

У пункті 31 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 № 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" роз'яснено господарським судам, що заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов'язань. Якщо друга сторона вважає, що заява першої сторони є нікчемним правочином, а відтак не припиняє зобов'язання (наприклад, за відсутністю зобов'язання другої сторони або в разі недопустимості зарахування зустрічних вимог згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 203 ГК України, статтею 602 ЦК України), то друга сторона вправі звернутися до суду з позовом про примусове виконання зобов'язання першою стороною в натурі або про застосування інших способів захисту, встановлених законом.

За змістом частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на корить другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 202 та частини 3 статті 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк виконання якої настав або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування, для чого достатньо заяви однієї сторони.

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Із аналізу наведених норм вбачається, що зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).

Таким чином, зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин, є волевиявленням суб'єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин.

Отже, зарахування можливе при наявності таких умов: зустрічність вимог, тобто сторони беруть участь у двох зобов'язаннях, і при цьому кредитор в одному зобов'язанні є боржником в іншому зобов'язанні; однорідність вимог (гроші, однорідні речі), строк виконання яких настав. Вони повинні бути однорідними у розумінні їх матеріального змісту, тобто мати однорідний предмет.

20.12.2016р. ОСОБА_3 Харківський електротехнічний завод ТРАНСЗВ'ЯЗОК подано ТОВ СЕРЕНІТІ-ТОРГ заяву про припинення зобов'язання зарахуванням однорідних вимог в порядку статті 601 ЦК України, а саме: заборгованість ОСОБА_3 Харківський електротехнічний завод ТРАНСЗВ'ЯЗОК перед ТОВ СЕРЕНІТІ-ТОРГ за договором купівлі-продажу від 11.08.2015р. №2015/11/08-11 та заборгованість ТОВ СЕРЕНІТІ-ТОРГ перед ОСОБА_3 Харківський електротехнічний завод ТРАНСЗВ'ЯЗОК щодо повернення коштів сплачених на підставі рахунку-фактури №11/8 за платіжними дорученнями від від 22.09.2015р. №964, від 23.09.2015р. №984 та від 30.09.2015р. №1004

При дослідженні матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що загалом позивачем поставлено відповідачеві товару на загальну суму 479709,60грн., що підтверджується видатковими накладними: від 28.08.2015р. №РН-28/08-01 на суму 88966,80грн., від 30.09.2015р. №РН-30/09-22 на суму 97509,60грн., №РН-30/09-21 на суму 152760грн., від 06.08.2015р. №РН-06/08-01 на суму 47808грн., від 05.11.2015р. №РН-05/11-05 на суму 41874грн., №РН-05/11-06 на суму 50791,20грн. (а.с.14, 44-46, 178,183).

Оплату поставленого товару відповідач здійснив на загальну суму 390742,80грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 04.08.2015р. №808 на суму 47808, від 22.09.2015р. №964 на суму 40000грн., від 23.09.2015р. №984 на суму 10000грн., від 30.09.2015р. № 1004 на суму 38966,80грн., від 22.10.2015р. №1116 на суму 68425грн., від 02.11.2015р. №1193 на суму 20000грн., від 23.11.2015р. №1308 на суму 40000грн.,від 03.12.2015р. №1386 на суму 1386 на суму 125543грн. (а.с.36-43), а отже різниця між вартістю поставленого товару та сумою здійснених платежів становить 88966,801грн., що свідчить про відсутність доказів зайво перерахованих коштів позивачем відповідачеві.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що у платіжних дорученнях, на які посилається відповідач, у графі призначення платежу зазначено: плата за ТМЦ згідно рах факт №11/08 від 11,08,2015 Без конк торг Без дог раз плата у т.ч. ПДВ 20% , а у акті звіряння розрахунків дебіторами та кредиторами ОСОБА_3 Харківський електротехнічний завод ТРАНСЗВ'ЯЗОК станом на 30.12.2015р., складеного керівниками підприємств та скріпленого печатками визначено, що платежі за вказаними платіжними дорученнями зараховані в рахунок поставки товарів згідно накладних: від 06.08.2015р. №РН-06/08-01, від 30.09.2015р. №РН-30/09-21, від 30.09.2015р. №РН-30/09-22, від 05.11.2015р. №РН-05/11-05, від 05.11.2015р. №РН-05/11-06 (а.с.73).

Наведене в сукупності свідчить про відсутність заборгованості позивача перед відповідачем за зобов'язаннями, визначеними відповідачем, що свідчить про відсутність можливості для проведення зарахування зустрічних вимог на підставі статті 601 Цивільного кодексу України та статті 203 Господарського кодексу України, у зв'язку з чим місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що викладені в заяві від 19.12.2016р. вимоги не є зустрічними та однорідними.

Доводи скаржника про те, що місцевий господарський суд безпідставно повернув його зустрічний позов без розгляду не приймаються судом апеляційної інстанції , оскільки ухвала господарського суду Харківської області від 17.11.2016р. у справі №922/3459/16 підлягає оскарженню в порядку статті 106 ГПК України, однак не оскаржена у встановленому порядку, а отже набрала законної сили.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, апеляційна скарга ОСОБА_3 Харківський електротехнічний завод ТРАНСЗВ'ЯЗОК підлягає частковому задоволенню, рішення суду місцевого господарського суду від 21.12.2016р. у справі у справі №922/3459/16 слід змінити в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 9341,50грн. на 9216,06грн., у зв'язку з чим, позов підлягає задоволенню частково. В решті рішення слід залишити без змін.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, п.4 ст.103, п.4 ч.1 ст.104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_3 Харківський електротехнічний завод ТРАНСЗВ'ЯЗОК задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду Харківської області від 21.12.2016р. у справі №922/3459/16 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "Харківський електротехнічний завод "Трансзв'язок" задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківський електротехнічний завод "Трансзв'язок" (61009, м. Харків, вул. Достоєвського, буд. 16, код ЄДРПОУ 01056735) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРЕНІТІ-ТОРГ" (61166, м. Харків, пр. Леніна, 40, офіс 415, код ЄДРПОУ 39527453) 88966,80 грн. основної суми заборгованості, 38862,73 грн. пені, 2916,69 грн. 3% річних, 9216,06 грн. інфляційних втрат, 2099,44 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити .

3.В решті рішення господарського суду Харківської області залишити без змін.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРЕНІТІ-ТОРГ" (61166, м. Харків, пр. Леніна, 40, офіс 415, код ЄДРПОУ 39527453) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківський електротехнічний завод "Трансзв'язок" (61009, м. Харків, вул. Достоєвського, буд. 16, код ЄДРПОУ 01056735) 2,08грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 10.03.2017р.

Головуючий суддя Л.І.Бородіна

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя В.В. Лакіза