Постанова

від 19.12.2016 по справі 917/1790/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2016 р. Справа № 917/1790/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Білецька А.М., суддя Медуниця О.Є.,

при секретарі Бєлкіній О.М.,

за участю представників :

позивача - ОСОБА_1 - дов. б/н від 21.09.2016 р.,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №3210 П/3) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 15.11.2016 р. у справі № 917/1790/16,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Дніпробетон", м. Кременчук, Полтавська область,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромонтаж-410", м. Кременчук, Полтавська область,

про стягнення 95 891,60 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 15.11.2016р. (суддя Ціленко В. А.) позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дніпробетон" і додані до неї документи повернуто без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Позивач, ТОВ "Торговий дім Дніпробетон", з ухвалою суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм чинного законодавства, просить ухвалу господарського суду Полтавської області від 15.11.2016р. скасувати та справу передати на розгляд до господарського суду Полтавської області. В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що позовні вимоги є такими, що виникли з аналогічних підстав, спірні договори є ідентичними за змістом, укладені між одними і тими самими сторонами про один і той же самий предмет та пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту, з огляду на що, позовні вимоги є такими, що пов'язані між собою і підставами виникнення.

Відповідач, ТОВ "Електромонтаж-410", в судове засідання не з'явився, про причини неявки Харківський апеляційний господарський суд не повідомив, на адресу суду надійшла заява, в якій просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Вважає, що ухвала суду є законною та обґрунтованою.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, та на те, що їх явка у судове засідання не була визнана обов'язковою, а також на те, що відповідно до ч. 2 ст. 102 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності відповідача за наявними в справі матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України. Крім того, сторони відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України не заявляли клопотання про продовження строку розгляду справи, а господарський суд не має права за своєю ініціативою продовжувати строк розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Суд першої інстанції в обґрунтування підстав для повернення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Дніпробетон" по п. 5 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України послався на те, що заявником порушено вимоги ст. 58, а саме, позивачем об'єднано в позовній заяві вимоги про стягнення сум основного боргу, інфляційних та 3% річних за договорами, які не пов'язані між собою підставами виникнення та поданими доказами, а є лише однорідними за ознаками.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів не погоджується з висновками господарського суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Так, у відповідності до ст. 58 ГПК України позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Отже, для об'єднання позовних вимог необхідна хоча б одна з таких умов:

1) зв'язаність вимог між собою підставами виникнення;

2) зв'язаність між собою поданими доказами (тобто у разі використання позивачем тих самих доказів).

Як зазначено в п. 3.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 р. № 18 позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами (зокрема, про стягнення неповернутого кредиту, відсотків за користування кредитом і неустойки; про визнання недійсним акта і про відшкодування заподіяної у зв'язку з його виданням шкоди; про стягнення вартості недостачі товару, одержаного за кількома транспортними документами і оформленої одним актом приймання або коли такий товар сплачено за одним розрахунковим документом; про спонукання до виконання зобов'язань за господарським договором і про застосування заходів майнової відповідальності за його невиконання тощо). Право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, надане також судді. При цьому останній вправі вирішувати питання про об'єднання лише тих заяв (справ), які перебувають в його провадженні.

Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які, пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права.

Підстава позову це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

З матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги є такими, що виникли з аналогічних підстав, а саме чотирьох аналогічних взаємопов'язаних договорів:

- договір № 01/02/2-2013 від 01.05.2013р. про спільне використання технологічних електричних мереж та транспортування активної електричної енергії, оплати за втрати активної енергії та перетоки реактивної енергії, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Дніпробетон" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Електромонтаж-410" (відповідач);

- договір № 01/01/1-2014 р. від 01.01.2014р. про спільне використання технологічних електричних мереж та транспортування активної електричної енергії, оплати за втрати активної енергії та перетоки реактивної енергії, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Дніпробетон" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Електромонтаж-410" (відповідач) (строком дії до 31.12.2014 року);

- договір № 01/01/1-2015 р. від 01.01.2015р. про спільне використання технологічних електричних мереж та транспортування активної електричної енергії, оплати за втрати активної енергії та перетоки реактивної енергії, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Дніпробетон" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Електромонтаж-410" (відповідач) (строком дії до 31.12.2015 року);

- договір № 01/01/1-2016 р. від 01.01.2016р. про спільне використання технологічних електричних мереж та транспортування активної електричної енергії, оплати за втрати активної енергії та перетоки реактивної енергії, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Дніпробетон" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Електромонтаж-410" (відповідач) (строком дії до 31.12.2016 р.).

Дослідивши наявні у матеріалах справи вказані договори, на підставі яких заявлені позовні вимоги, судова колегія дійшла висновку, що дані договори є ідентичними за змістом, укладені між одними і тими самими сторонами, про один і той же самий предмет та пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту, з огляду на що, позовні вимоги є такими, що пов'язані між собою підставами виникнення.

Крім того, вимоги за вищевказаними договорами ґрунтуються на одних і тих самих доказах, а саме: акт № ОУ-1702/1 здачі-прийняття робіт (наданих послуг), яким підтверджуються вимоги за договорами № 01/01/1-2015 р. від 01.01.2015 р. та № 01/01/1-2016 р. від 01.01.2016 р.; рахунок-фактура № СФ-1702/1 від 17.02.2016 р., яким підтверджуються вимоги за договорами № 01/01/1-2015 р. від 01.01.2015 р. та № 01/01/1-2016 р. від 01.01.2016 р.; акт № ОУ-1702/2 від 17.02.2016 р., яким підтверджуються вимоги за договорами № 01/01/1-2014 р. від 01.01.2014 р., № 01/01/1-2015 р. від 01.01.2015 р., № 01/01/1-2016 р. від 01.01.2016р., № 01/05/2-2013 від 01.05.2013 р.; рахунок-фактура № СФ-1702/2 від 17.02.2016 р., яким підтверджуються вимоги за договорами № 01/01/1-2014 р. від 01.01.2014 р., № 01/01/1-2015 р. від 01.01.2015 р., № 01/01/1-2016 р. від 01.01.2016р., № 01/05/2-2013 від 01.05.2013 р. тощо.

Тобто, судова колегія вважає позовні вимоги об'єднаними і на тій підставі, що вимога про стягнення коштів є одна за всіма вищевказаними договорами, що підтверджується зазначеними доказами.

Отже, в зазначеній позовній заяві може бути об'єднано кілька позовних вимог, оскільки вони зв'язані між собою підставами виникнення та поданими доказами.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції в даному випадку помилково не враховано, що однорідними позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що однорідними вимогами слід вважати такі, що одночасно являють собою однаковий спосіб захисту права; мають ті самі (з одного договору) чи однорідні (з різних, але аналогічних договорів) підстави виникнення; обставини, на яких вони ґрунтуються, підтверджуються аналогічними доказами.

З огляду на наведене, судова колегія дійшла висновку, що заявлені у даній справі позовні вимоги є однорідними, такими, що виникли з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не навів обґрунтованих підстав для повернення позовної заяви на підставі п. 5 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу, неповністю дослідив обставини, які мають значення для справи, порушив норми матеріального та процесуального права, а тому, вказана ухвала підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105, ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Дніпробетон", м. Кременчук, Полтавська область, на ухвалу господарського суду Полтавської області від 15.11.2016 р. у справі № 917/1790/16 задовольнити.

Ухвалу господарського суду Полтавської області від 15.11.2016 р. у справі № 917/1790/16 скасувати.

Справу передати на розгляд до господарського суду Полтавської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Медуниця О.Є.