Рішення

від 16.03.2017 по справі 917/1790/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2017 р. Справа №917/1790/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Дніпробетон", проїзд Галузевий, 10, м. Кременчук, Полтавська область ,39610

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромонтаж-410", вул. Першотравнева, 61, м. Кременчук, Полтавська область, 39600

про стягнення 95 891,6грн.

Суддя Киричук О.А.

Представники :

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 7 від 15.03.17р., ОСОБА_2, дов. № 7 від 15.03.17р.

від відповідача: ОСОБА_3 (директор)

Розглядається позовна заява про стягнення 95 891,6грн., у тому числі 83 768,16 грн. заборгованості за договорами про спільне використання технологічних електричних мереж та транспортування активної електричної енергії, оплати за втрати активної енергії та перетоки реактивної енергії № 01/05/2 - 2013р. від 01.05.2013 року, № 01/01/1 - 2014р. від 01.01.2014 року, № 01/01/1 - 2015р. від 01.01.2015 року, № 01/01/1 - 2016р. від 01.01.2016 року, 2253,66 грн. 3% річних, 864,78 грн. інфляційних втрат.

Позивач в обґрунтування позову вказує, що відповідач прострочив виконання своїх договірних зобов'язань.

В судовому засіданні 16.03.2017р. позивачем надано розрахунок заборгованості (вх. № 3707).

Представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог за обґрунтуванням, наведеним у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази, суд, встановив:

01.05.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий Дім ДНІПРОБЕТОН (далі по тексту - позивач, електротранспортувальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Електромонтаж-410 (далі по тексту - відповідач, споживач) було укладено договір № 01/02/2-2013 про спільне використання технологічних електричних мереж та транспортування активної електричної енергії, оплати за втрати активної енергії та перетоки реактивної енергії. Згідно п.8.2. Договору строк дії договору закінчується 31.12.2013р.

01.01.2014 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 01/01/1-2014 р. про спільне використання технологічних електричних мереж та транспортування активної електричної енергії, оплати за втрати активної енергії та перетоки реактивної енергії строком дії до 31.12.2014 року (п. 8.2 Договору).

01.01.2015 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 01/01/1-2015 р. про спільне використання технологічних електричних мереж та транспортування активної електричної енергії, оплати за втрати активної енергії та перетоки реактивної енергії строком дії до 31.12.2015 року (п. 8.2 Договору).

01.01.2016 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 01/01/1-2016 р. про спільне використання технологічних електричних мереж та транспортування активної електричної енергії, оплати за втрати активної енергії та перетоки реактивної енергії строком дії до 31.12.2016 року (п. 8.2 Договору).

Вказані договори містять аналогічні умови, зокрема, наступні:

- п.1.1. Предметом Договору є: надання послуг Електротранспортувальником з експлуатації електричної підстанції ТП-5; надання послуг Електротранспортувальником з транспортування активної електроенергг Споживачу; врегулювання відносин по умовам і порядку оплати за перетоки реактивної електроенергії та втрат активної енергії між Елекротранспортувальником та Споживачем.

- п.2.1. Споживач проводить оплату за спожиту реактивну електроенергію та втрати активної електроенергії в межах Електротранспортувальника, у наступному порядку:

- п.2.1.1. Розрахунок спожитої Споживачем активної електроенергії провадиться на підставі показань лічильника.

- п.2.1.2. Фіксовані втрати активної електроенергії в мережах Електротранспортувальника становить 0,8 % (нуль цілих вісім) від спожитої Споживачем активної електроенергії із врахуванням податку на додану вартість 20 % (ПДВ) за один місяць.

- п.2.1.3. Розрахунок спожитої Споживачем реактивної електроенергії провадиться на підставі пропорційного співвідношення спожитої активної електроенергії по показникам лічильників реактивної енергії на підстанції НХС 35/6 до активної електроенергії по показникам лічильника Споживача

- п.2.1.4. Представник Споживача разом з представником Електротранспортувальника здійснює зняття показань активної електроенергії з лічильника Споживача 26 (двадцять шостого) числа кожного місяця о 8-00 годині.

- п.2.2. Оплата за цим Договором здійснюється Споживачем у безготівковій формі на розрахунковий рахунок Електротранспортувальника в строк до 30 числа кожного місяця, згідно виставленого рахунку.

- п.5.1. Електротранспортувальник та Споживач несуть відповідальність за невиконання умов цього Договору згідно з чинним законодавством України.

Як зазначає позивач, ним відповідачу надані послуги на виконання умов договорів, про що були складені наступні акти: акт ОУ-2802/2 від 28.02.2015 року; акт ОУ-3103/5 від 31.03.2015 року; акт Оу-2905/3 від 29.05.2015 року; акт Оу-1702/1 від 17.02.2016 року; акт ОУ-1702/2 від 17.02.2016 року.

Позивач вказує, що на виконання п. 2.2., з дотриманням порядку розрахунку спожитої відповідачем реактивної електроенергії та втрат активної електроенергії визначеного п.п. 2.1.1 - 2.1.4 Договору-1, Договору-2 та Договору-3 , ним було виставлено наступні рахунки відповідачу: рахунок-фактура СФ-2210/1 від 22.10.2014 року на суму 397,54 грн.; рахунок-фактура СФ-2802/3 від 28.02.2015 року на суму 14 074,14 грн.; рахунок-фактура СФ-3103/3 від 31.03.2015 року на суму 8 741, 76 грн.; рахунок-фактура СФ-2905/2 від 29.05.2015 року на суму 6 719,34 грн.; рахунок-фактура СФ-1702/1 від 17.02.2016 року на суму 19 835,38 грн.; рахунок-фактура СФ-1702/2 від 17.02.2016 року на суму 34 000 грн.

Проте, за твердженням позивача, розрахунки за Договором-1, Договором-2 та Договором-3 відповідачем не проведені, сума основної заборгованості становить 83 768,16 грн.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 83 768,16 грн. заборгованості за договорами про спільне використання технологічних електричних мереж та транспортування активної електричної енергії, оплати за втрати активної енергії та перетоки реактивної енергії № 01/05/2 - 2013р. від 01.05.2013 року, № 01/01/1 - 2014р. від 01.01.2014 року, № 01/01/1 - 2015р. від 01.01.2015 року, № 01/01/1 - 2016р. від 01.01.2016 року, 2253,66 грн. 3% річних, 864,78 грн. інфляційних втрат.

Представник відповідача, усно заперечуючи проти позову, вказав на відсутність підстав для задоволення позову з огляду на неотримання ним рахунків на оплату та відсутність підстав для нарахування 3% річних та інфляційних з огляду на відсутність в текстах договорів умов, які б надавали позивачу право їх нараховувати.

При вирішенні спору, суд приймає до уваги наступне.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі були укладені Договори про спільне використання технологічних електричних мереж, які за своєю правовою природою є договорами про надання послуг.

Згідно із ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Судом встановлено, що позивачем були надані відповідачу послуги, що підтверджується актами ОУ-2802/2 від 28.02.2015 року, ОУ-3103/5 від 31.03.2015 року; Оу-2905/3 від 29.05.2015 року; Оу-1702/1 від 17.02.2016 року; ОУ-1702/2 від 17.02.2016 року, які підписані сторонами без заперечень.

З огляду на визначений сторонами порядок розрахунків у п.2.2 Договорів (оплата за цим Договором здійснюється Споживачем у безготівковій формі на розрахунковий рахунок Електротранспортувальника в строк до 30 числа кожного місяця, згідно виставленого рахунку) після 30 числа кожного місяця відповідач вважається таким, що прострочив.

Докази сплати відповідачем послуг у строки, що визначені договором, за вказаними актами у матеріали справи не надані.

При цьому, при дослідженні розрахунку заборгованості, судом встановлено, що до суми боргу, окрім заборгованості за переліченими вище актами, включено вартість послуг на суму 397,54 грн. згідно рахунку-фактури СФ-2210/1 від 22.10.2014 року на суму 397,54 грн.

Суд не вбачає обґрунтованих підстав для стягнення з відповідача 397,54 грн. заборгованості, з огляду на відсутність відповідного акту в підтвердження надання послуг. При цьому, суд зазначає, що рахунок-фактура СФ-2210/1 від 22.10.2014 року на суму 397,54 грн., на який посилання позивач, як на підставу виникнення заборгованості, не є належним та допустимим доказом надання послуг в розумінні ст.34 ГПК України.

За даних обставин, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 83 370,62 грн., в іншій частині позову про стягнення суми основного боргу - відмовити.

Щодо тверджень відповідача про відсутність рахунків, то вказані обставини не є підставою для звільнення останнього від своїх зобов"язань перед позивачем.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність нарахування трьох процентів річних та інфляційних з огляду на визначені позивачем до стягнення розміри, суд дійшов висновку, що правомірними є нарахування за прострочення виконання зобов"язань з оплати актів ОУ-2802/2 від 28.02.2015 року, ОУ-3103/5 від 31.03.2015 року; Оу-2905/3 від 29.05.2015 року; Оу-1702/1 від 17.02.2016 року; ОУ-1702/2 від 17.02.2016 року 3% річних за загальний період з 01.03.2015р. по 30.09.2016р., що склали 2236,66 грн. та інфляційних за загальний період з березня 2015р. по вересень 2016р., що склали 661,24 грн.(розраховано окремо за кожним актом).

За даних обставин, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних, нараховані за прострочення виконання зобов"язань з оплати рахунку СФ-2210/1 від 22.10.2014р., є необгрунтованими, у зв"язку з чим у позові в цій частині слід відмовити.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. і 29 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромонтаж-410", вул. Першотравнева, 61, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код 36410555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Дніпробетон", проїзд Галузевий, 10, м. Кременчук, Полтавська область, 39610, код ЄДРПОУ 38252609) 83 370,62 грн. основного боргу, 2236,66 грн. 3% річних, 661,24 грн. інфляційних втрат, 1368,12 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині - у позові відмовити.

Повне рішення складено 20.03.2017р.

Суддя Киричук О.А.