Ухвала

від 20.12.2016 по справі п/811/353/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"20" грудня 2016 р. справа №П/811/353/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:ОСОБА_1, суддів: Гімона М.М., Чумака С. Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 червня 2016 року у справі №П/811/353/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградпостач» до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 06.04.2016 року звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000012201 та №0000022201 від 25.11.2015 року.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 червня 2016 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення - рішення від 25.11.2015 року за №0000012201 та податкове повідомлення - рішення від 25.11.2015 року за №0000022201.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати, а в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до частини четвертої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, та явка яких у відповідності до статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України не визнавалась судом обов’язковою, не перешкоджає судовому розгляду справи.

За нормами пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, так як не прибула жодна з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кіровоградпостач» є юридичною особою (код ЄДРПОУ 37168244).

Відповідач - Кіровоградська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Кіровоградській області, є суб’єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

В період з 02.11.2015 року по 06.11.2015 року Кіровоградською ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Кіровоградпостач» з питань правильності нарахування податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та доходів та витрат, що враховуються при визначені об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємства по взаємовідносинам з ТОВ «Укр ОСОБА_2» (код ЄДРПОУ 39123362), з ТОВ «Рекорд Трейд» (код ЄДРПОУ 386555497) за період з 01.05.2015 року по 31.05.2015 року та з ТОВ «Зеріс» (код ЄДРПОУ 39422390) за період з 01.06.2015 року по 30.06.2015 року, за результатами якої 11.11.2015 року складено акт №106/11-23-22-01/37168244 (а.с.10-36 т.1).

Згідно висновків акту перевірки встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.2 п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 157810,00 грн., в тому числі за травень 2015 року в сумі 157810,00 грн. та завищено від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та податкового кредиту (ряд.19 декларації з ПДВ) на загальну суму 30000,00 грн., в тому числі за червень 2015 року в розмірі 30000,00 грн..

На підставі вказаного вище акту перевірки податковим органом 25.11.2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000022201 про зменшення розміру від’ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 30000,00 грн. та податкове повідомлення-рішення №000012201 про збільшення суми грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 236715,00 грн., в тому числі за основним платежем 157810,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 78905,00 грн. (а.с.8, 9 т.1).

Не погодившись з такими рішеннями контролюючого органу, ТОВ «Кіровоградпостач» оскаржило їх в адміністративному порядку, проте скарги товариства рішенням Головного управління ДФС у Кіровоградській області та рішенням ДФС України були залишені без задоволення (а.с.37-44, 45-51 т.1).

Після використання можливості адміністративного оскарження, ТОВ «Кіровоградпостач» звернулось з позовом до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції зробив висновок про неправомірність прийнятих Кіровоградською ОДПІ податкових повідомлень-рішень за №0000012201 від 25.11.2015 року та №0000022201 від 25.11.2015року.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’ємів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, як зазначено в п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, виникає в тому числі у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Приписами п.198.6 ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Приписами статті 9 вказаного Закону України визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 року № 969, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість

Згідно п.201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Пунктом 201.6 ст.201 ПК України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов’язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

З наведеного вище можливо зробити висновок, що податковий кредит для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З акту перевірки та матеріалів справи вбачається, що позивач протягом періоду, що перевірявся, мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Укр ОСОБА_2» (код ЄДРПОУ 39123362), ТОВ «Рекорд Трейд» (код ЄДРПОУ 386555497) ТОВ «Зеріс» (код ЄДРПОУ 39422390).

Так, між ТОВ «Укр ОСОБА_2» (постачальник) та ТОВ «Кіровоградпостач» (покупець) 26 травня 2015 року укладено договір поставки обладнання №26/05, згідно умов якого постачальник зобов’язався передати у власність покупця виробниче обладнання та інші товарно-матеріальні цінності, а покупець зобов’язався прийняти ТМЦ та сплатити їх вартість на умовах, що визначені в договорі (а.с.52-53 т.1).

На підтвердження вказаних господарських взаємовідносин позивачем під час перевірки та до матеріалів справи надані наступні документи:

- видаткову накладну №406 від 28 травня 2015 року (а.с.54 т.1);

- податкову накладну №406 від 28 травня 2015 року (а.с.55 т.1);

- виписку з банківського рахунку ТОВ «Кіровоградпостач» (а.с.56 т.1);

- акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 19.06.2015 року та 30.06.2015 року (а.с.57, 58 т.1);

- картки складського обліку матеріалів №141-170 (а.с.46-54 т.2).

Крім того, між ТОВ «Рекорд Трейд» (продавець) та ТОВ «Кіровоградпостач» (покупець) 08 квітня 2014 року укладено договір поставки обладнання №080714, згідно умов якого продавець зобов’язався передати у власність масло соняшникове, а покупець зобов’язався прийняти та сплатити його вартість (а.с.59-61 т.1).

ТОВ «Рекорд Трейд» є юридичною особою, що підтверджується Довідкою з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АБ №784919 та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та зареєстровано платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість НБ №567872 (а.с.62-65 т.1).

На підтвердження вказаних господарських взаємовідносин, а також використання позивачем олії, отриманої позивачем від ТОВ «Рекорд Трейд» у власній господарській діяльності під час виробництва оліфи, підтверджується наступними документами:

- видатковою накладною №118 від 18 травня 2015 року (а.с.66 т.1);

- товарно-транспортною накладною №319 від 18 травня 2015 року (а.с.67 т.1);

- податковою-накладною №126 від 18 травня 2015 року (а.с.68 т.1);

- випискою з банківського рахунку ТОВ «Кіровоградпостач» (а.с.69, 70 т.1);

- реєстром виданих та отриманих податкових накладних (а.с.134-156 т.1);

- обігово-сальдовою відомістю (а.с.164 т.1);

- технологічними картками №ТК-000001485 від 26.05.2015 року, №ТК-000001498 від 29.05.2015 року, №ТК-000001510 від 04.06.2015 року (а.с.165-167 т.);

- актами розфасовки продукції АФ-000001731 від 05.06.2015 року, АФ-000001735 від 05.06.2015 року, АФ-000001748 від 08.06.2015 року (а.с.168-170 т.1).

- видатковими накладними №КП-07623 від 12 червня 2015 року (а.с.208 т.1);

- актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (а.с.180 т.1);

- договором поставки позивачем виготовленої продукції ТОВ «Хімрезерв-Харків» №75/4П від 28.07.2011 року (а.с.209-210 т.1);

- видатковими накладними №КП-07739 від 18 червня 2015 року, №КП-07609 від 11 червня 2015 року (а.с.211, 212 т.1);

- договорами поставки позивачем виготовленої продукції ТОВ «Хімрезерв-Харків» №77/11-О від 28 липня 2011 року, №27/14 - П від 22 липня 2014 року (а.с.213-214, 216-217 т.1);

- актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 19.06.2015 року та від 30.06.2015 року (а.с.218, 219 т.1);

- накладними на внутрішнє переміщення №0000369 від 29.05.2015 року (а.с.55 т.2);

- журналом реєстрації вимірювань готової продукції (№2) (а.с.56-57 т.2);

- копією картки вхідного контролю за №16 (а.с.58 т.2);

- паспортом якості на олію технічну (партія №47; дата 03.05.2015 року) (а.с.59 т.2);

- регламентом по обслуговуванню обладнання та виконанню ремонтно-профілактичних заходів в цеху ефірів на 2015 рік (а.с.60-61 т.2);

- актом №МНА-359 від 30.06.2015 року (а.с.62 т.2);

- дефектним актом від 24.06.2015 року (а.с.63 т.2).

Крім того, між ТОВ «Кіровоградпостач» (замовник) та ТОВ «Зеріс» (підрядник) 24 червня 2015 року укладено договір №24/06, згідно умов якого підрядник зобов’язався за замовленням замовника на свій ризик виконати та здати йому роботи з щомісячного обслуговування обладнання цеху ефірів, а замовник зобов’язався прийняти від підрядника закінчені роботи та оплатити їх згідно з умовами договору (а.с.71-72 т.1).

ТОВ «Зеріс» є юридичною особою, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.76-81 т.1).

Господарські взаємовідносини ТОВ «Кіровоградпостач» з ТОВ «Зеріс» підтверджуються наступними документами:

- актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) про те, що виконавцем в червні 2015 року (за період з 01.06.2015 року по 30.06.2015 року) були проведені роботи (послуги) з обслуговування обладнання на установках цеху ефірів (а.с.73 т.1);

- податковою накладною №359 від 30.06.2015 року (а.с.74 т.1);

- випискою з банківського рахунку ТОВ «Кіровоградпостач» (а.с.75 т.1);

- реєстром виданих та отриманих податкових накладних (а.с.102-127 т.1).

Вся зазначена вище первинна документація містить усі необхідні реквізити, передбачені п.п. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у тому числі зазначено найменування продукції, об’єми постачання, виконавці, печатки, суми коштів, що сплачені на виконання угод та т.і..

При цьому, в акті перевірки будь-яких зауважень до складення первинних документів податковим органом не зазначено.

Отже, відомості акту перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, свідчать про наявність документів, які підтверджують факт реалізації товару, транспортування товару покупцем від постачальника, оплату покупцями вартості цього товару, у тому числі і сплата ПДВ. Тобто, в акті перевірки відображені ті обставини, які підтверджують здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - покупцями.

В акті перевірки не зазначається про випадки ненадання підприємством під час перевірки первинних документів, як і не зазначено про витребування податковим органом у позивача під час перевірки будь-яких додаткових документів.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов’язаннях платника податків у зв’язку з його господарською діяльністю мали місце (ухвала ВАСУ від 20.01.2015 року № К/800/15312/13).

Таким чином, вказані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують реальність та здійснення господарських опреацій між позивачем та його контрагентами у перевіряємий період. Весь обсяг документів, наданих позивачем при перевірці, є достатнім і свідчить про реальне настання правових наслідків, що обумовлені спірними угодами.

Відповідачем не спростовано того факту, що всі податкові накладні були зареєстровані в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, а також того факту, що вказані вище контрагенти позивача є платниками податку на додану вартість та сплачують його, з Єдиного державного реєстру підприємств не виключені, податкову адресу не змінювали. Доказів звернення податкового органу до суду з позовами про припинення таких юридичних осіб у зв’язку з відсутністю підприємств за податковою адресою та неподанням податкової звітності не надано та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Крім того, судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ «Кіровоградпостач» було діючим підприємством у перевіреному періоді, що підтверджується:

- довідкою про кількість працюючих на ТОВ «Кіровоградпостач» станом на 11.04.2016 року (а.с.179 т.1);

- довідкою про кількість працюючих на ТОВ «Кіровоградпостач» станом на 01.06.2015 року (а.с.180 т.1);

- інформаційною довідкою про матеріально-технічну базу ТОВ «Кіровоградпостач» з додатками (а.с.181-184 т.1);

- ліцензією, виданою ТОВ «Кіровоградпостач» на право здійснення господарської діяльності, пов’язаної з обігом прекурсорів (а.с.185 т.1);

- дозволом на використання небезпечних речовин (а.с.186 т.1);

- свідоцтвом про атестацію виробничої лабораторії (а.с.187 т.1);

- договором оренди комплексу об’єктів нерухомого майна від 26 вересня 2013 року №102/10/1 (а.с.188-190, 196-197 т.1);

- актом прийому-передачі комплексу об’єктів нерухомого майна від 26 вересня 2013 року (а.с.191-192 т.1);

- договором оренди комплексу об’єктів нерухомого майна від 26 вересня 2013 року №102/10 (а.с.193-195 т.1);

- договором оренди обладнання від 27.10.2010 року №103/10, з додатковою угодою та актом приймання-передавання нерухомого майна (а.с.198-207 т.1).

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем правомірно сформовано у спірному періоді валові витрати під час здійснення фінансово-господарських операцій, а також, позивач мав право віднести до складу податкового кредиту суму ПДВ, сплачену у складі вартості товарів (робіт, послуг) по даних взаємовідносинах.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що «Укр ОСОБА_2» за травень 2015 року задекларовано реалізацію товару невідомого походження, в т.ч. на ТОВ «Кіровоградпостач», оскільки по ланцюгу постачання не встановлено придбання ТМЦ. Також апелянт зазначає, що в ході проведення перевірки проведено аналіз бази даних Єдиний реєстр податкових накладних, та встановлено, що ТОВ «Рекорд Трейд» придбало у травні 2015 року у ТОВ «Селткар» олію технічну 2 гатунку, яку в подальшому було реалізовано ТОВ «Кіровоградпостач», проте, ТОВ «Селткар» за квітень-травень не зареєстровано жодної податкової накладної на придбання будь-яких товарів.

Крім того, в акті перевірки зазначено, і на це посилається апелянт в апеляційній скарзі, що в ході проведення перевірки, податковим ораном використано інформацію, отриману від інших податкових органів, а саме:

-від Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області №988/7/16-03-22-02 від 11.09.2015 року щодо ТОВ «Рекорд Трейд» за звітний період декларування ПДВ за квітень - травень 2015 року з питань проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами - покупцями та контрагентами - постачальниками;

- від ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві №51/26-55-22-06/39422390 від 13.08.2015 року щодо ТОВ «Зеріс» за звітні періоди декларування ПДВ червень 2015 року - від ДПІ в Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві №47/26552203 від 10.08.2015 року щодо ТОВ «Укр ОСОБА_2» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період травень-червень 2015 року.

На думку контролюючого органу, первинні бухгалтерські та податкові документи отримані ТОВ «Кіровоградпостач» від ТОВ «Укр ОСОБА_2», ТОВ «Рекорд Трейд» за травень 2015 року, ТОВ «Зеріс» за червень 2015 року не мають юридичної сили та доказовості в зв’язку з тим, що діяльність контрагентів-постачальників була спрямована на надання податкових вигод та проведення безтоварних операцій.

Колегія суддів не приймає до уваги таке посилання апелянта та зазначає, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження реальності здійснення господарських операцій ТОВ «Кіровоградпостач» до перевірки були надані перелічені вище документи, які підтверджують фактичне постачання ТМЦ та послуг підприємству та їх оплату, та які свідчать про товарний та оплатний характер господарських відносин підприємства з контрагентами.

Правова позиція Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, в постанові від 31.01.2011 року № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб’єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Такий висновок Верховного суду України узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «Булвес проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини в рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов’язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, зобов’язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.

Крім того, апелянт в скарзі посилається на те, що ТОВ «Рекорд Трейд» та ТОВ «Зеріс» не мають складських приміщень, трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності.

Колегія суддів не приймає до уваги таке посилання апелянта, оскільки позивач не має законодавчо визначених повноважень на здійснення контролю фінансово-господарської діяльності свого контрагента та дотримання ним вимог законодавства, при укладенні відповідних договорів. Позивачем при укладені договору із контрагентами всіма доступними йому способами було перевірено податкову правосуб’єктність таких контрагентів, а саме наявність статутних документів, взяття на облік в якості платника податків в податковому органі тощо.

Так, відповідно до частини четвертої статті 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення. Отже, за змістом зазначеної норми, державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов’язує виникнення цивільної правоздатності.

На момент вчинення та виконання господарських договорів всі контрагенти позивача є належним чином зареєстрованими юридичними особами, які мають право вчиняти правочини за вказаними в ЄДР видами діяльності, мають відповідні ліцензії на здійснення робіт.

При цьому згідно статті 18 Закону України від 15.05.2003 №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

В Єдиному державного реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відсутні записи про припинення реєстрації юридичних осіб - контрагентів позивача.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Кіровоградською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Кіровоградській області не доведено правомірність податкових повідомлень-рішень №0000012201 та №0000022201 від 25.11.2015 року.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Згідно частини першої статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 червня 2016 року у справі №П/811/353/16 залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 червня 2016 року у справі №П/811/353/16 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції постановлена в порядку письмового провадження, набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя: І.В. Юрко

Суддя: М.М.Гімон

Суддя: С.Ю. Чумак