Постанова

від 24.10.2018 по справі п/811/353/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 жовтня 2018 року

Київ

справа №П/811/353/16

адміністративне провадження №К/9901/36472/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуКіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області на постановуКіровоградського окружного адміністративного суду від 07 червня 2016 року (суддя К.М. Притула) та ухвалуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року (колегія суддів у складі: І.В. Юрко, М.М. Гімон, С.Ю. Чумак) у справі№ П/811/353/16 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Кіровоградпостач доКіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Кіровоградпостач (далі - ТОВ Кіровоградпостач ) звернулось до суду із адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області від 25 листопада 2015 року №0000012201 та №0000022201.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки, викладені в акті перевірки, є протиправними, оскільки реальність виконання господарських операцій зі спірними контрагентами підтверджується оформленими належним чином первинними документами. Окрім того, платник податку не може нести відповідальності за несумлінне ставлення своїх контрагентів до виконання ними податкових зобов'язань чи неспроможності податкових органів якісно та своєчасно виконувати свої обов'язки по перевірках.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 червня 2016 року, залишеною без змін Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області від 25 листопада 2015 року №0000012201 та №0000022201.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з необґрунтованості висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки реальність господарських операцій, проведених позивачем з контрагентами, підтверджується первинними документами,

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судові рішення були ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги є аналогічними обґрунтуванням апеляційної скарги.

Відзив або заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у період з 02 листопада 2015 року по 06 листопада 2015 року відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Кіровоградпостач з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та доходів та витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства по взаємовідносинам з ТОВ Укр Сервіс Груп , з ТОВ Рекорд Трейд , за період з 01 травня 2015 року по 31 травня 2015 року та з ТОВ Зеріс за період з 01 червня 2015 року по 30 червня 2015 року, за результатами якої складено акт від 11 листопада 2015 року №106/11-23-22-01/37168244, яким зафіксовано порушення позивачем п.198.1, п.198.2 п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 157810,00 грн., в тому числі за травень 2015 року в сумі 157810,00 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту (ряд.19 декларації з ПДВ) на загальну суму 30000,00 грн., в тому числі за червень 2015 року в розмірі 30000,00 грн..

Виявлені порушення відповідач пов'язує непідтвердженням реальності здійснення господарських операцій ТОВ Кіровоградпостач з ТОВ Укр Сервіс Груп , ТОВ Рекорд Трейд , ТОВ Зеріс їх виду, обсягу, якості та розрахунків, а також дефектністю первинних документів, відсутністю об'єктів оподаткування. Підставою для вказаного висновку стала податкова інформація, яка отримана від інших податкових органів щодо перевірки контрагентів - ТОВ Укр Сервіс Груп , ТОВ Рекорд Трейд , ТОВ Зеріс , в якій зазначено про наявність ознак відсутності фактів реального здійснення названими підприємствами господарських операцій.

На підставі акта перевірки від 11 листопада 2015 року №106/11-23-22-01/37168244 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 25 листопада 2015 року:

№0000022201, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 30000,00 грн.;

№0000012201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 236715,00 грн., в тому числі за основним платежем 157810,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 78905,00 грн.

Внаслідок оскарження прийнятих відповідачем спірних рішень в адміністративному порядку, їх залишено без змін.

Судами також встановлено, що реальність господарських операцій ТОВ Кіровоградпостач з ТОВ Укр Сервіс Груп при виконанні договору поставки обладнання №26/05 від 26 травня 2015 року, з ТОВ Рекорд Трейд при виконанні договору поставки обладнання № 080714 від 08 квітня 2014 року, з ТОВ Зеріс при виконанні договору №24/06 від 24 червня 2015 року підтверджується первинними документами податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов'язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, а саме: податковими та видатковими накладними, товаро-транспортними накладними, виписками з банківських рахунків, реєстром виданих та отриманих податкових накладних, обігово-сальдовою відомістю, технологічними картками, актами розфасовки продукції, актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, картками сальдового обліку, накладними на внутрішнє переміщення, журналом реєстрації вимірювань готової продукції, копією картки вхідного контролю, паспортом якості на олію технічну, регламентом по обслуговуванню обладнання та виконанню ремонтно-профілактичних заходів в цеху ефірів, актом №МНА-359, дефектним актом, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг), а також договорами поставки позивачем виготовленої продукції.

При укладенні договору сторонами було досягнуто усіх істотних умов, вони спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідають економічному змісту та чинному законодавству.

Судами об'єктивно взято до уваги, що транспортування товару здійснювалось силами контрагента - ТОВ Рекорд Трейд , а не позивачем.

Відповідно до приписів підпункту а пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Зважаючи на вимоги вищенаведених норм попередні судові інстанції, вирішуючи спір по суті, дійшли правильного висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та суми від'ємного значення з податку на додану вартість, наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів, робіт та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судами були досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту на підставі податкових накладних, виданих контрагентами, які на час здійснення господарських операцій були зареєстровані у встановленому законодавством порядку.

Поруч з цим, судами правильно взято до уваги, що в обґрунтування прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на інформації, отриманої від інших податкових органів щодо перевірок контрагентів позивача по ланцюгу постачання, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

При цьому цілком об'єктивно враховано, що наявність або відсутність окремих документів, таких як товарно-транспортні накладні, а так само помилки у їх оформленні не є безумовною підставою для висновків про відсутність господарської операції.

Підсумовуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірні податкові повідомлення-рішення є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому вони підлягають скасуванню.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 червня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.Васильєва С.С.Пасічник Судді Верховного Суду