Ухвала

від 26.12.2016 по справі 813/2496/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

УХВАЛА

26 грудня 2016 року К/800/30043/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Борисенко І.В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.06.2015

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2015

у справі № 813/2496/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «ЕНЕЙ ЛТД»

до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.06.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2015 у справі № 813/2496/15.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.11.2016 касаційну скаргу було залишено без руху, зокрема, на підставі ч. 4 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки касаційна скарга подана після закінчення строку, встановленого ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, і скаржник не порушив питання про поновлення цього строку. Ухвалою про залишення касаційної скарги без руху надано строк для усунення недоліків касаційної скарги - протягом тридцяти днів з моменту отримання цієї ухвали шляхом надання суду документу про сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі та клопотання про поновлення пропущеного строку із долученням відповідних доказів.

Ухвала Вищого адміністративного суду України від 08.11.2016 була направлена на адресу скаржника та отримана ним 15.11.2016, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

На виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 08.11.2016 Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області 15.12.2016 надіслано клопотання про поновлення строку касаційного оскарження. До клопотання додано платіжне доручення від 02.12.2016 № 562 про сплату Залізничною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області судового збору у справі № 813/2496/15 в сумі 2192,40 грн.

У клопотанні Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області зазначено, що причиною несвоєчасного подання касаційної скарги була неможливість сплати судового збору на час подання цієї скарги вперше через відсутність кошторисних призначень на ці видатки, а ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.11.2015 відмовлено в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору та повернуто касаційну скаргу. При цьому, відповідач зазначає, що додаткового фінансування на сплату судового збору з моменту первинного звернення з касаційною скаргою і до моменту повторно звернення з такою скаргою надано не було через проведення реорганізації Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області шляхом приєднання до Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області. У зв'язку з триваючою процедурою реорганізації, судовий збір за Державну податкову інспекцію у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області сплачено Залізничною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області.

Вказані обставини не можна визнати поважними причинами неможливості своєчасного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Статтею 13 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, забезпечується право на апеляційне та касаційне оскарження рішень адміністративного суду у випадках та порядку, встановлених цим Кодексом.

Частина перша статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України надає право сторонам та іншим, зазначеним у ній суб'єктам, оскаржити в касаційному порядку судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку.

Частиною другою статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що касаційна скарга має бути подана протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Частина друга статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України покладає на осіб, які беруть участь у справі, обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Аналіз наведеного законодавства дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк. При цьому усі учасники судового процесу рівні перед законом і судом.

Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Відсутність бюджетного фінансування не надає суб'єкту владних повноважень право у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення.

Враховуючи наведене, вказані відповідачем обставини не можна визнати поважними причинами неможливості своєчасного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій.

При цьому, суд враховує, що оскаржувані судові рішення набрали законної сили в жовтні 2015, а касаційна скарга подана у листопаді 2016 року (точну дату на підставі конверту, в якому надійшла касаційна скарга, встановити неможливо, а на вимогу суду відповідач не надав доказів, які б підтверджували дату звернення до поштового відділення з метою направлення касаційної скарги), тобто, з моменту набрання законної сили судовими рішеннями і до моменту їх оскарження минув значний період часу.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Устименко проти України» від 06.10.2015 Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним о основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є обмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

Суддя-доповідач зазначає, що у даному випадку вказані відповідачем причини пропуску строку оскарження не виправдовують втручання у принцип res judicata.

Згідно абз. 2 ч. 4 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження.

З огляду на те, що причини пропуску строку, зазначені Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області у клопотанні про поновлення строку, визнані неповажними, у відкритті касаційного провадження має бути відмовлено на підставі абз. 2 ч. 4 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України.

Окрім того, надане Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області платіжне доручення від 2 грудня 2016 року № 562 про сплату Залізничною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області судового збору у справі № 813/2496/15 в сумі 2192,40 грн. не є документом, що підтверджує сплату судового збору особою, яка подала касаційну скаргу.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про судовий збір» платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

У справі № 813/2496/15 касаційна скарга на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.06.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2015 подана Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області, тому цей скаржник є платником судового збору за подання цієї скарги.

Залізнична об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області не є особою, яка звернулася з касаційною скаргою на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.06.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2015, а також на даний час не є правонаступником Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області, тому не є платником судового збору за подання касаційної скарги.

Згідно з відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (офіційний сайт Міністерства юстиції України https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch ), Державна податкова інспекція у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області на даний час перебуває в стані припинення. До єдиного державного реєстру запису про припинення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області не внесено.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Враховуючи наведене, Державна податкова інспекція у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області не надала у встановлений ухвалою від 08.11.2016 строк документу про сплату судового збору у встановлених законом порядку та розмірі.

Керуючись абз. 2 ч. 4 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Державній податковій інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.06.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2015 у справі № 813/2496/15.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом із доданими до касаційної скарги матеріалами направити скаржнику, а касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області залишити у суді касаційної інстанції.

3. Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Суддя Вищого адміністративного

суду України І.В. Борисенко