Ухвала

від 14.12.2016 по справі 815/1965/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" грудня 2016 р. м. Київ К/800/14118/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Мороз Л.Л., Горбатюка С.А., Шведа Е.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду касаційну скаргу публічного акціонерного товариства „Одеський автоскладальний завод" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2016 року у справі №815/1965/15 за позовом публічного акціонерного товариства „Одеський автоскладальний завод" до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, треті особи: ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання протиправними дій та скасування реєстрації декларацій, -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2015 року публічне акціонерне товариство „Одеський автоскладальний завод" звернувся в суд з позовом до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, треті особи: ОСОБА_1, ОСОБА_2, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив: визнати протиправними дії Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області по реєстрації поданих ОСОБА_1 декларації про початок виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1, від 12.09.2011 року №ОД 08211040605 та реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації за адресою: АДРЕСА_1, від 04.10.2011 року №ОД 14211051302; скасувати реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт від 12.09.2011 року за №ОД 08211040605 та декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 04.10.2011 року № ОД 14211051302 за адресою: АДРЕСА_1.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив його право користування земельною ділянкою, користувачем якої він є на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів №44 від 22.02.1990 року „Про дозвіл виробничому об'єднанню „ОдАЗ" на проектування, розширення і реконструкцію Одеського автоскладального заводу в промзоні „Пересип" за рахунок додаткової земельної ділянки площею 13,9 га, зайнятої в тому числі житловим будинком по АДРЕСА_1. Вказаним рішенням виробниче об'єднання „ОдАЗ" зобов'язане розробити проект реконструкції та розширення Одеського автоскладального заводу на підставі паспорту земельної ділянки, реконструкцію і розширення Одеського автоскладального заводу здійснити госпспособом в строк до 01.01.1995 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2016 року, відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями публічне акціонерне товариство „Одеський автоскладальний завод" звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням виконкому Одеської міської ради № 44 від 22.02.1990 року ВО „Одеський автоскладальний завод" наданий дозвіл реконструювати та розширити Одеський автоскладальний завод за рахунок додаткової земельної ділянки площею 13,9 га, частка якої розташована по АДРЕСА_1, зайнятої жилим будинком.

На час набуття Земельним кодексом України 2001 року чинності і до теперішнього часу ПАТ „ОдАЗ" не оформило правовстановлюючі документи на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

Суворовською районною адміністрацією Одеської міської ради прийняте розпорядження № 303 від 26.05.2011 року, яким розглянувши звернення громадянина ОСОБА_1 щодо затвердження технічного звіту ПП „Укрспецпроект-1"(держліцензія АВ № 364135) про можливість подальшої експлуатації нежитлової будівлі, розташованої по АДРЕСА_1 встановлено, що заявник є власником зазначеної будівлі, керуючись Положенням про Суворовську районну адміністрацію Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 28.02.2011 р. № 384-У1 вирішено: 1) затвердити технічний звіт ПП „Укрспецпроект-1„ (держліцензія АВ № 364135) та змінити функціональне призначення нежитлових будівель по АДРЕСА_1 під адміністративно-складські будівлі, загальною площею 151,0 кв.м., власником якої в цілому є ОСОБА_1; присвоїти вказаним будівлям поштову адресу: АДРЕСА_2; громадянину ОСОБА_1 переоформити в установленому порядку правоустановчі документи на будівлю, згідно п.1 цього розпорядження.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 6 березня 2012 року уклали договір дарування, згідно якого ОСОБА_1 подарував, а ОСОБА_2 прийняв в дар 1/2 частину нежитлових будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_2, що в цілому складається з будівель літ. „А", „Б", загальною площею 151,0 кв.м., основною площею 146,2 кв.м., та знаходиться на земельній ділянці за фактичним користуванням. Цей договір посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу та зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухомого майна 02.04.2012. Згідно п. 2 цього Договору вказане нерухоме майно належить Дарувальнику (ОСОБА_1.) на підставі Свідоцтва про право власності(серія НОМЕР_1), виданого 13 жовтня 2011 року виконавчим комітетом Одеської міської ради та зареєстрованого 19.10.2011 року КП ОМБТІ та РОН, номер запису 3502 в книзі 108 неж-25, реєстраційний номер 34923712. Витяг про державну реєстрацію прав № 31720047, виданий 19.10.2011 року КП МБТІ та РОН.

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області 12 вересня 2011 року зареєстрована Декларація про початок виконання будівельних робіт(перепланування нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1), поданої замовником ОСОБА_1, реєстраційний номер ОД 08211040605.

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області 4 жовтня 2011 року зареєстрована Декларація про готовність об'єкта до експлуатації(реконструкція нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1), поданої замовником ОСОБА_1, реєстраційний номер ОД 14211051302.

На думку позивача, вказані декларації про початок виконання будівельних робіт та про готовність об'єкта до експлуатації підлягають скасуванню через недостовірність внесених до них даних, а саме у ОСОБА_1 не було правовстановлюючого документа на земельну ділянку на момент будівництва - тобто реконструкція із збільшенням площі з 18 кв.м. до 151 кв.м. була здійснена самочинно. ОСОБА_1 реконструював будівлю без проекту та архітектурного нагляду, а також декларації зареєстровані не на той об'єкт.

В деклараціях, які оскаржуються, щодо земельної ділянки зазначена наступна інформація: місце розташування - АДРЕСА_1, площа - 0,3309 га, кадастровий номер НОМЕР_2, цільове призначення: для розміщення та експлуатації виставочного майданчику; користування, документ, що посвідчує право Замовника на земельну ділянку - Договір оренди земельної ділянки від 25.04.2010 року б/н між Одеською міською радою.

Згідно відповіді Юридичного департаменту Одеської міської ради від 08.09.2015 року № 2810вих. за інформацією, наявною в департаменті, договір оренди землі за адресою: АДРЕСА_1 або АДРЕСА_2, між Одеською міською радою та гр. ОСОБА_1 не укладався.

Доказів на підтвердження інформації, зазначеної в цих деклараціях щодо земельної ділянки, відповідачем та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову, ОСОБА_1 також до суду не надано.

Також судом встановлено, що в Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів декларація про початок виконання будівельних робіт за адресою АДРЕСА_2, поданої ОСОБА_1 відсутня.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з того, що за позивачем не зареєстровано жодного речового права як на земельну ділянку, так і на нерухомість за адресою: АДРЕСА_1, та за адресою: АДРЕСА_2, таким чином, оскільки на час набуття Земельним кодексом України 2001 року чинності і до теперішнього часу позивач не оформив правовстановлюючі документи на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, відповідно відсутні порушені права позивача, що є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходили з того, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, зважаючи на те, що на час виникнення спірних правовідносин таких наслідків як скасування декларацій про початок виконання будівельних робіт та готовність об'єкту до експлуатації за подачу недостовірних даних не існувало.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно обставин справи між сторонами виник спір щодо правомірності дій відповідача по реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1, від 12.09.2011 року №ОД 08211040605 та реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, за тією ж адресою, від 04.10.2011 року №ОД 14211051302.

Судами встановлено, що рішенням виконкому Одеської міської ради № 44 від 22.02.1990 року ВО „Одеський автоскладальний завод" наданий дозвіл реконструювати та розширити Одеський автоскладальний завод за рахунок додаткової земельної ділянки площею 13,9 га, частка якої розташована по АДРЕСА_1, зайнятої жилим будинком. Вказане рішення не виконане ПАТ „ОдАЗ" шляхом оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

На підставі п.1 Перехідних положень „Земельного кодексу України"

від 25.10.2001 № 2768-III рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення (викуп) земель, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу.

Виходячи з наведеного колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції відносно того, що права позивача у даній справі не порушені, оскільки рішення виконкому Одеської міської ради № 44 від 22.02.1990 року є чинним і підлягає виконанню.

Щодо рішення суду апеляційної інстанції, слід зазначити про його необгрунтованість через наступне.

Згідно ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

На підставі п.1 ч.4 ст.105 КАС України адміністративний позов може містити вимогу про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Поряд із цим, колегія суддів вважає за необхідне зазанчити, що на підставі ч. 8 ст. 36 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 року №3038-VI замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про початок виконання будівельних робіт, та виконання будівельних робіт без зареєстрованої декларації.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, заявлені позовні вимоги про скасування реєстрації вищевказаних декларацій підлягають розгляду судом, отже хибним є висновок суду апеляційної інстанції, що підставою відмови в задоволенні позову може бути те, що на час виникнення спірних правовідносин таких наслідків як скасування декларацій про початок виконання будівельних робіт та готовність об'єкту до експлуатації за подачу недостовірних даних не існувало.

Судами першої та апеляційної інстанцій не було перевірено чи відповідала дійсності інформація зазначена у поданих замовником деклараціях про початок виконання будівельних робіт, та про готовність об'єкта до експлуатації.

Також судами не надано належної правової оцінки тій обставині, що згідно відповіді Юридичного департаменту Одеської міської ради від 08.09.2015 року, договір оренди землі за адресою: АДРЕСА_1 або АДРЕСА_2, між Одеською міською радою та гр. ОСОБА_1.(вказаний у декларації про початок будівельних робіт, як документ, що посвідчує право замовника на земельну ділянку) не укладався.

Крім того, колегія суддів зазначає, що із даним позовом публічне акціонерне товариство „Одеський автоскладальний завод" звернулося 2 квітня 2015 року, тобто більше ніж через 3 роки після вчинення оскаржуваних дій. При цьому заявником не порушувалось питання про поновлення строку звернення до суду.

Згідно абз.1 ч.2 ст.5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Положеннями ч.3 ст. 99 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів

Згідно ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі. позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Суди першої та апеляційної інстанції взагалі не досліджували поважність причин пропуску строку на звернення до суду. При цьому необхідно встановити, коли позивачу стало відомо про порушення своїх прав діями відповідача та причини пропуску строку позивачем на звернення до суду. Оскільки пропуск строку на звернення до суду без поважних причин відповідно ст.100 КАС України має відповідні наслідки.

Без належного встановлення всіх обставин та їх оцінки в сукупності із іншими доказами по справі, висновки судів першої та апеляційної інстанцій не ґрунтуються на вимогах ст.159 КАС України про всебічність і повноту їх дослідження, отже рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

З урахуванням вищенаведеного судами першої та апеляційної інстанції не з'ясовані обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення та не дають можливості суду касаційної інстанції визначитися в правильності правової оцінки обставин у справі як судом першої інстанції та і судом апеляційної інстанції, що являється порушенням ст.ст.159,195 КАС України.

Відповідно до ст.227 КАС України підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно повно та всебічно з'ясувати всі обставини справи, вірно застосувати норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства „Одеський автоскладальний завод" задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді: