Рішення

від 26.12.2016 по справі 927/923/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

РІШЕННЯ

« 26» грудня 2016 року Справа № 927/923/16

Заступник прокурора Чернігівської області в інтересах держави

вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000

В особі позивача-1: Кабінету Міністрів України, вул. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008

В особі позивача-2: Міністерства аграрної політики та продовольства України,

вул. Хрещатик, 24, м. Київ, 01001

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів 1,2: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області,

проспект Миру, 43, м. Чернігів, 14000

Відповідач-1: Бобровицька міська рада Чернігівської області,

вул. Лупинська, 4, м. Бобровиця, Бобровицький район, Чернігівська область

Відповідач - 2: Публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо - зернова корпорація України» , вул. Саксаганського, 1, м. Київ, 01033

Предмет спору: про визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Бобровицької міської ради; визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Головуючий суддя І.Г.Мурашко,

судді А.С. Сидоренко, М.В. Фесюра

Представники сторін:

від прокуратури : ОСОБА_1, посвідчення № 005729 від 25.09.2012

від позивача-1: ОСОБА_2, довіреність № 7-10/3539 від 16.08.2016

ОСОБА_3 довіреність № 7-10/3535 від 16.08.2016, представник

від позивача-2: не прибув

від третьої особи на стороні позивачів: ОСОБА_4 довіреність № 36 від 23.12.2015

від відповідача-1:не прибув

від відповідача-2: ОСОБА_5 довіреність № 878 від 28.12.2015

В судовому засіданні 26.12.2016, після закінчення оголошених перерв в судових засіданнях 06.12.2016 та 22.12.2016, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору:

Заступником прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі позивача-1 Кабінету Міністрів України та позивача - 2 Міністерства аграрної політики та продовольства України подано позов до відповідача -1 Бобровицької міської ради Чернігівської області, відповідача-2 Виконавчого комітету Бобровицької міської ради Чернігівської області та до відповідача - 3 Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо - зернова корпорація України» про визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Бобровицької міської ради від 27.12.2011 № 276 "Про оформлення права приватної власності та про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29.12.2011 серії САС № 811257, розташованого по вул. Горького, 112, м. Бобровиця, Бобровицький район, Чернігівської області, видане виконкомом Бобровицької міської ради Публічному акціонерному товариству «Державна продовольчо - зернова корпорація України» .

Позовні вимоги обґрунтовані постановами Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 № 764 «Про заходи з утворення державного підприємства «Державна продовольчо - зернова корпорація України» , від 06.06.2011 № 593 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 № 764» , нормами Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» від 07.07.1999, Закону України «Про управління об'єктами державної власності» від 21.09.2006 № 185-V, а також ст.ст. 319, 326, 328, 393 Цивільного кодексу України та ст. ст. 141, 145 Господарського кодексу України.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 08.11.2016, за клопотанням прокурора, було вилучено зі складу судового розгляду відповідача -2 Виконавчий комітет Бобровицької міської ради Чернігівської області, який не є юридичною особою. Як наслідок, відповідач -3 Публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо - зернова корпорація України» стало відповідачем -2 по справі. Також, даною ухвалою суду було відхилено клопотання відповідача-1 про залучення Комунального підприємства Ніжинське міжміське бюро технічної інвентаризації в якості відповідача по справі (а.с. 251-254, т.1/2).

У судовому засіданні 21.11.2016 прокурором було заявлено клопотання про призначення колегіального розгляду справи на підставі ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України. З урахуванням вимог п. 5 рішення зборів Господарського суду Чернігівської області від 03.07.2015, судом заявлене клопотання задоволено. Відповідно до розпорядження керівника апарату Господарського суду Чернігівської області від 21.11.2016 за № 02-01/82/16 «Щодо призначення колегіального розгляду справи № 927/923/16» здійснено формування колегії суддів без здійснення повторного автоматичного розподілу справи. Автоматизованою системою документообігу господарських судів справу визначено для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Мурашко І.Г., судді Демидова М.О., Сидоренко А.С. Розгляд справи був призначений на 30.11.2016 (а.с.76-78, 83-85, т. 2/2).

Згідно розпорядження керівника апарату господарського суду Чернігівської області від 30.11.2016 за № 02-01/85/16, 30 листопада 2016 року, у зв'язку з перебуванням судді Демидової М.О. на лікарняному, відповідно до пункту 2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу, призначено заміну в колегії по справі № 927/923/16. Автоматизованою системою документообігу господарських судів справу визначено для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Мурашко І.Г., судді Сидоренко А.С., ФесюраМ.В. (а.с.130-131. т.2/2).

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 30.11.2016 за клопотанням прокурора на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів залучено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області (код ЄДРПОУ 14243893) (а.с.136-139, т.2/2).

Прокурор у судових засіданнях просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Позивач-1 підтримав поданий позов.

В обґрунтування позовних вимог прокурор та позивач-1 посилаються на неправомірне вибуття майнового комплексу Хлібна база № 83 (вул. Горького, 112, м. Бобровиця, Бобровицький район, Чернігівська область) з державної власності та передачу його у приватну власність відповідача-2. Так, Законом України Про перелік об'єктів права державної власності, що підлягають приватизації від 07.07.1999 № 847-ХІV віднесено державну хлібну базу № 83 (код ЄДРПОУ 14243172) (вул. Горького, 112, м. Бобровиця, Бобровицький район, Чернігівська область) до об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації. Водночас зазначене підприємство було відсутнє в переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані (додаток № 2 до вказаного Закону).Тобто, виходячи із приписів ЗУ Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації , прокурор та позивач-1 ствердили, що спірне нерухоме майно не могло бути ані приватизоване, ані корпоратизоване відповідачем-2.

Прокурор та позивач-1 зазначили, що згідно ст. 145 Господарського кодексу України зміна правового режиму майна суб'єкта господарювання здійснюється за рішенням власника (власників) майна та наголосили на тому, що рішення про зміну режиму спірного майна ні Кабінетом Міністрів України, ні Міністерством аграрної політики та продовольства України, до сфери управління якого належить відповідач-2, не приймалось. Тобто, виконавчий комітет Бобровицької міської ради за відсутності рішення власника про зміну правого режиму майна з державної у приватну, при наявності заборони на приватизацію такого мана, прийняв рішення від 27.12.2011 за № 276 Про оформлення права приватної власності на комплекс нежитлових будівель в м. Бобровиця, вул. Горького, 112, яким фактично змінив правовий режим майна та порушив права власника - держави. При цьому, прокурор та позивач-1 ствердили, що в порушення вимог ч. 4 ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження , оскаржуване рішення було прийнято відповідачем-1 за відсутності документів, на підставі яких можна було б встановити набуття ПАТ Державна продовольчо - зернова корпорація України права приватної власності на спірний об'єкт нерухомості. Враховуючи, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 29.12.2011 серії САС № 811257 видано на підставі незаконного рішення, воно підлягає визнанню недійсним, оскільки відсутні правові підстави набуття ПАТ ДПЗК України права приватної власності на вказаний майновий комплекс.

Позивач - 2 у судові засідання не з'явився, повноважного представника не направив, будь - яких заяв чи клопотань на адресу суду не надіслав, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений неодноразово, про що свідчать матеріали справи (а.с.55, 190, 261 -т.1/2; 90, 177, 179 -т. 2/2).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів надала письмові пояснення по суті спору, зазначивши що засновником ПАТ ДПЗК України є держава в особі Кабінету Міністрів України. ПАТ ДПЗК України належить до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області ствердило, що не проводило приватизацію ПАТ ДПЗК України , а тому корпоративні права товариства не перебувають в його управління, а знаходяться в управлінні позивача-2 (а.с.151, т.2/2).

Відповідач 1 у судові засідання не з'явився, повноважного представника не направив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчать матеріали справи (а.с. 144, 147, 180 - т.2/2).

Відповідачем 1 до матеріалів справи було надано відзив на позов, згідно якого останній проти заявленого позову заперечив в повному обсязі (а.с.68-71, 205-207, т.1/1). На думку відповідача-1 зміна форми власності з державної у приватну відбулася в рамках процедури реорганізації (корпоратизації) шляхом перетворення Державного підприємства Державна продовольчо - зернова корпорація України у Публічне акціонерне товариство Державна продовольчо - зернова корпорація України . Відповідач-1ствердив, що держава в особі Кабінету Міністрів України, передавши до статутного капіталу відповідача-2 майно дочірніх підприємств ДАК Хліб України , втратила на нього право власності в обмін на акції такого товариства. Відповідач - 1 вважає, що ним правомірно, на підставі позитивного висновку КП Ніжинське міжміське бюро технічної інвентаризації , у відповідності до п. 8.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, було прийнято рішення від 27.12.2011 Про оформлення права приватної власності , з подальшою видачею свідоцтва про право власності від 29.12.2011 серії САС 811257 на комплекс нежитлових будівель за адресою: вул. Горького, 112, м. Бобровиця. Крім того, відповідач-1 зазначив, що оспорюване рішення вичерпало свою дію шляхом виконання, а тому його скасування не породжує наслідків для власника, оскільки у останнього виникло право власності, що ґрунтується на правовстановлюючих документах, а не на оскаржуваному рішенні.

Відповідач - 2 відзивом на позов та представник відповідача -2 у судових засіданнях проти задоволення позову заперечив (а.с.88-95, 223-225 - т.1/2). Так, відповідач-2 пояснив, що Державне підприємство Державна продовольчо - зернова корпорація України , правонаступником якої він є, була створена у відповідності до постанови КМУ від 11.08.2010 за № 764 Про заходи з утворення держаного підприємства Державна продовольчо - зернова корпорація України . Статутний капітал ДП ДПЗКУкраїни було сформовано шляхом передачі до нього цілісних майнових комплексів дочірніх підприємств ДАК Хліб України , що ліквідувались, у тому числі майнового комплексу Хлібна база № 83 (Чернігівська область, Бобровицький район, м. Бобровиця, вул. Горького, 112). Так, на підставі акту приймання - передачі № 36 від 20.01.2011 р. комісія з ліквідації ДП ДАК Хліб Україна Хлібна база № 83 передало, а ДП Державна продовольчо - зернова корпорація України прийняло цілісний майновий комплекс ДП ДАК Хліб України Хлібна база № 83 .Вказаний акт був затверджений уповноваженим органом виконавчої влади, що здійснював управління об'єктами державної власності за дорученням КМУ, а саме Міністерством аграрної політики та продовольства України.

Відповідач -2 наголосив на тому, що 06.06.2011 Кабінет Міністрів України, погодившись з пропозицією Міністерства аграрної політики та продовольства України щодо перетворення ДП Державна продовольчо - зернова корпорація України у державне Публічне акціонерне товариство Державна продовольча зернова корпорація України , прийняв постанову № 593 Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 № 764 . Як наслідок, Міністерством аграрної політики та продовольства України було видано наказивід 07.07.2011 № 325 Про реорганізацію шляхом перетворення державного підприємства Державна продовольчо - зернова корпорація України та № 634 від 17.11.2011 Про деякі питання діяльності публічного акціонерного товариства Державна продовольчо - зернова корпорація України . На підставі вказаних актів ДП Державна продовольчо -зернова корпорація України було реорганізовано шляхом його перетворення у ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України . Визначено, що ПАТ ДПЗК України є правонаступником всіх прав та обов'язків ДП ДПЗК України . При цьому Постановою КМУ № 593 від 06.06.2011 було встановлено, що 100 % акцій державного публічного акціонерного товариства Державна продовольчо - зернова корпорація України , які випускаються на величину його статутного капіталу, залишаються у державній власності до прийняття окремого рішення КМУ.

Таким чином, як ствердив відповідач-2, держава в особі Кабінету Міністрів України, прийнявши постанову від 06.06.2011 № 593 та погодившись з перетворенням державного підприємства Державна продовольчо - зернова корпорація України у акціонерне товариство, передало до статутного капіталу ПАТ Державна продовольчо - зернова корпорація України об'єкти, перелік яких визначений в постанові КМУ від 06.08.2010 № 764, в тому числі і спірний майновий комплекс, та набуло в обмін право власності на 100% акцій товариства. В свою чергу, ПАТ ДПЗКУкраїни набуло право власності на передане засновником майно до статутного фонду товариства. Таким чином, Кабінетом Міністрів України у спосіб, передбачений ст. 85 Господарського кодексу України, було прийнято рішення про зміну правового режиму спірного майна. Відповідач-2 вказав, щоаналогічної позиції дотримався Вищийгосподарський суд України в постановах від 24.06.2014 по справі № 910/18227/13, від 10.06.2015 по справі № 925/2349/14.

Відповідач-2 вважає,що наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 07.07.2011 № 325 Про реорганізацію шляхом перетворення державного підприємства Державна продовольчо - зернова корпорація України є рішенням про внесення нерухомого майна до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду) юридичної особи (відповідача-2), прийнятим повноважним органом управління такої особи, водночас акт приймання - передачі майна, майнових прав та обов'язків від ДП ДПЗК України до ПАТ ДПЗК України від 18.11.2011 є актом приймання - передачі об'єкта нерухомого майна до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду) юридичної особи. Вказані документи були надані відповідачем -2 до Виконавчого комітету Бобровицької міської ради при зверненні зі заявою про оформлення права власності на спірний комплекс.

При цьому, відповідач -2 звернув увагу суду, що ДП Державна продовольчо - зернова корпорація України , на базі майна якої сформований статутний капітал ПАТ Державна продовольчо - зернова корпорація України , відсутня в переліку об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації. Тобто, заборона на приватизацію або корпоратизацію філії ДП ДПЗК України Хлібна база № 83 була відсутня.

Відповідачем -2 було подано заяву від 13.10.2016 № 2-4-10/565 про сплив позовної давності (а.с.167-170, т.2/2). У судових засіданнях 06.12.2016, 22.12.2016 та 26.12.2016 відповідач-2 підтримав заяву про застосування наслідків спливу позовної давності. На його думку прокурор, в особі позивача -1 Кабінету Міністрів України та позивача-2 Міністерства аграрної політики та продовольства України, звернувся до суду з відповідною позовної заявою після спливу зазначеного строку. При цьому доводи прокурора про те, що про порушення прав держави при оформлені відповідачем-2 права власності на об'єкти нерухомості за адресою м. Бобровиця, вул. Горького, 112, йому стало відомо лише у серпні 2016 року при вивчені стану законності у сфері державної власності, мають бути залишені поза увагою, оскільки позовна давність обчислюється з дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор.

Відповідач-2 наголосив на тому, що листом № 130-2-802/2-15/2032 від 28.03.2012 повідомляв позивача - 2 Міністерство аграрної політики та продовольства України про отримання свідоцтва на право приватної власності серії САС № 811257 від 29.12.2011 (а.с.171-175, т.2/2).Відповідачем -2 на підтвердження того, що вищевказаний лист був направлений на адресу позивача-2 було надано витяг з Журналу реєстрації вихідної кореспонденції 130-1-10 за період з 15.03.2012 за № 130-7-679/2-17/1656 по 20.04.2012 за № 130-3-17/2523 (а.с.176-178, т.1/2). На думку відповідача 2, Кабінету Міністрів України в особі Міністерства юстиції України також було відомо або мало бути відомо про реєстрацію ПАТ ДПЗКУкраїни права приватної власності на спірне нерухоме майно, оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є публічною, держателем Державного реєстру прав на момент реєстрації права приватної власності відповідача-2 на спірні об'єкти нерухомості було Міністерство юстиції України, що є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого координується Кабінетом Міністрів України.

Прокурор та позивач - 1 проти поданої відповідачем - 2 заяви про застосування строків позовної давності заперечили. Позивач - 1 ствердив, що йому не було відомо про оформлення відповідачем -2 права власності на цілісний майновий комплекс за адресою вул. Горького, 112, м Бобровиця, Бобровицький район, Чернігівська область, аж до моменту звернення прокуратурою з даним позовом до суду (а.с.201-204, т.1/2).

11 жовтня 2016 року на адресу господарського суду Чернігівської області від Комунального підприємства Ніжинське міжміське бюро технічної інвентаризації Чернігівської обласної ради надійшла інвентаризаційно - технічна справа на об'єкти нерухомого майна за адресою: вул. Горького, 112, м. Бобровиця, Бобровицький район, Чернігівська область, що була оглянута судом в судовому засіданні 06.12.2016 (а.с.167-168, т.2/2).

Зважаючи на те, що згідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, неявка представників позивача-2 та відповідача-1 у судові засідання, не є перешкодами для розгляду справи за наявними доказами у порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення прокурора та повноважних представників позивача-1, відповідача - 2 та третьої особи, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Державна акціонерна компанія Хліб України була утворена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.1996 № 1000 Про утворення Державної акціонерної компанії Хліб України у формі відкритого акціонерного товариства, до статутного фонду якого такожувійшломайно державних підприємств згідно з додатком 3, в тому числі імайно державної хлібної бази № 83, шляхом їх перетворення у дочірні підприємства Компанії (з урахуванням постанови КМУ 05.11.1997 №1218 Про прискорення приватизації хлібоприймальних та хлібозаготівельних підприємств ).При цьому виходячи зі змісту статуту ДАК Хліб України , затвердженого постановою КМУ від 12.11.1996 № 1375, майно Компанії є власністю держави і закріплюється за Компанією на праві повного господарського відання (п. 8).

Постановою КМУ від 14.03.2001 № 240 було затверджено новий статут ДАК Хліб Україна (в редакції постанови КМУ від 02.07.2007 № 887), згідно якого джерелами формування майна Компанії є, зокрема майно, що передане засновником. Майно передане засновником до статутного фонду Компанії на праві господарського відання. Компанія стосовно переданого їй засновником до статутного фонду державного майна, яке включене до переліку об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації, не може вчиняти дії, наслідком яких може бути відчуження майна, в тому числі передача його до статутного фонду інших господарських організацій, передача в заставу тощо, до виключення такого майна із зазначеного переліку об'єктів(п.п. 34-36, 38).

Державне підприємство Державна продовольчо - зернова корпорація України було утворено у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 № 764 Про заходи з утворення державного підприємства Державна продовольчо - зернова корпорація України . Постановою Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 № 764 постановлено ліквідувати дочірні підприємства ДАК Хліб України , в тому числі Хлібну базу № 83 (код ЄДРПОУ 14243172), утворити державне підприємство Державна продовольчо - зернова корпорація України (надалі - ДП ДПЗК України ), статутний капітал якого сформувати шляхом передачі до нього цілісних майнових комплексів дочірніх підприємств Державної акціонерної компанії Хліб України , що ліквідуються, з подальшим утворенням на їх базі відокремлених підрозділів підприємств. Зобов'язано Міністерство аграрної політики та продовольства України здійснити в установленому порядку заходи, пов'язані з утворенням підприємства, його державною реєстрацією та включенням до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації (з урахуванням внесених змін постановою КМУ № 85 від 09.02.2011)(а.с.96-98, т.1/2).

16 вересня 2010 року було проведено державну реєстрацію юридичної особи Державного підприємства Державна продовольчо - зернова корпорація України (код ЄДРПОУ 37243279) за № 1 070 102 0000 041235. Статутний капітал Державного підприємства Державна продовольчо - зернова корпорація України було сформовано за рахунок передачі до нього цілісних майнових комплексів дочірніх підприємств Державної акціонерної компанія Хліб Україна , що ліквідувались, в тому числі Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанія Хліб України Хлібна база № 83 .

З матеріалів справи вбачається, що на підставі акта приймання - передачі цілісного майнового комплексу від 20.01.2011 за № 36 комісія з ліквідації дочірнього підприємства Державна акціонерна компанія Хліб України Хлібна база № 83 передало, а Державне підприємство Державна продовольчо - зернова корпорація України прийняло цілісний майновий комплекс ДП ДАК Хліб України Хлібна база № 83 , за адресою вул. Горького, 112, м. Бобровиця, Бобровицький район, Чернігівська область, - до якого увійшли наступні будівлі та споруди: зерносклад №1 (інвентарний номер 1) (дата введення в експлуатацію 1948), зерносклад № 2 (2) (1949), зерносклад № 3 (3) (1947), зерносклад № 4 (4) (1949), зерносклад № 5 (5) (1950), зерносклад № 6 (6) (1949), зерноочисна башня (21) (1953), пилекамера при зерноочисній башні (22) (1953), норійнабашня № 1 (23) (1953), норійнабашня № 2 (24) (1953), нижня з'єднувальна трансп. галерея (27) (1953), верхня з'єднувальна трансп. галерея (28) (1953), склад зерновідходів (34) (1946), вбиральня (38) (1950), вбиральня 1 (38) (1950), механізований зерносклад № 7 (79) (1971), навіс над прийомним пристроєм (824) (1998), депо для тепловоза (1522) (1984), залізнодорожній путь (1526) (1988), огорожа ж/д ваг (1562) (1988), навіс для автомобілепідйомника (1785) (1996), асфальтне покриття біля норійноїбашні 2 (2034) (2006), асфальтне покриття до автомобільних ваг (2035) (2006), асфальтне покриття поряд авторозван. (2057) (2008), асфальтне покриття доріжки до побут. (2058) (2008), асфальтне покриття біля сушарок (2059) (2008), кіоск металевий (1579) (1989), зерносушарка ДСП-32 (80) (1977), силова станція (8) (1937), трансформаторна підстанція (78) (1969), газопровід середнього тиску (2018) (2005), навіс пункту обліку газу (2042) (2007), водонасосна станція 1 і 2 підйомна (10) (1947), резервуар для води прямокутний (14) (1946), резервуар для води прямокутний (15) (1946), столярна майстерня (30) (1952), гараж (32) (1948), водонапірна башня (68) (1956), свинарник (1702) (1991), артскважина (1767) (1993), резервуар для води пожарний (16) (1945), резервуар для води пожарний (17) (1945), контрольно - прохідна (36) (1945), дерев'яна огорожа (48) (1937), пожарне депо (63) (1944), склад готової продукції (14) (1950), матеріальний склад одноповерховий (29) (1950), контора (55) (1950), склад матеріалів (1515) (1982), естакада (2070) (2010), ваги вагонні (1558) (1988), вагова (2073) (2010) та інші об'єкти (далі- спірне майно).

Зазначений акт підписаний головою комісії з ліквідації ДП ДАК Хліб України Хлібна база № 83 ОСОБА_6, генеральним директором ДП Державна продовольчо - зернова корпорація України ОСОБА_7 та затверджений Міністерством аграрної політики та продовольства України(а.с.99-109, т.1/2) .

При цьому, виходячи зі змісту установчих документів ДП Державна продовольчо - зернова корпорація України засновано на основі державної власності, входить до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України і є підзвітним йому. Джерелами формування майна підприємства є, зокрема, майно, що передане йому на баланс відповідно до рішення про створення підприємства . Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання (п.п. 1.1, 4.1, 5.1, 5.3 статуту з урахуванням змін та доповнень).

06 червня 2011 року Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства аграрної політики та продовольства України щодо перетворення державного підприємства Державна продовольчо - зернова корпорація України у державне публічне акціонерне товариство Державна продовольчо - зернова корпорація України та прийняв постанову № 593 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 серпня 2010 року № 764 .

Постановою від 06.06.2011 за № 593 Кабінет Міністрів України встановив, що 100 відсотків акцій державного публічного акціонерного товариства Державна продовольчо - зернова корпорація України , які випускаються на величину його статутного капіталу, залишаються у державній власності до прийняття окремого рішення Кабінетом Міністрів України. Державне публічне акціонерне товариство Державна продовольчо - зернова корпорація України не може вчиняти дії стосовно майна, переданого до його статутного капіталу, наслідком яких може бути відчуження майна, у тому числі передача його до статутного капіталу інших господарських організацій, передача в заставу тощо. Кабінет Міністрів України установив, що повноваження з управління корпоративними правами держави щодо державного публічного акціонерного товариства Державна продовольчо - зернова корпорація України здійснює Міністерство аграрної політики та продовольства України та зобов'язав останнього здійснити у встановленому порядку заходи, пов'язані з перетворення державного підприємства Державна продовольчо - зернова корпорація України (а.с.110, т.1/2).

На виконання постанов Кабінету Міністрів України № 764 від 11.08.2010 та № 593 від 06.06.2011, Міністерством аграрної політики та продовольства України видано наказ від 07.07.2011 року за № 325, згідно якого державне підприємство Державна продовольчо - зернова корпорація України (код ЄДРПОУ 37243279) мало бути реорганізовано шляхом перетворення у публічнеакціонерне товариство Державна продовольчо - зернова корпорація України (п.1).Визначено, що Публічне акціонерне товариство Державна продовольчо - зернова корпорація України є правонаступником майнових прав та обов'язків державного підприємства Державна продовольчо - зернова корпорація України (п.2). Статутний капітал ПАТ Державна продовольчо - зернова корпорація України сформовано на базі майна ДП Державна продовольчо - зернова корпорація України (п.4) (а.с.111-114, т.1/2). Аналогічні положення містяться в передавальному акті від 30 вересня 2011 року, затвердженому Міністерством аграрної політики та продовольства України(а.с.35-36, т.1/2).

17 листопада 2011 року Міністерством аграрної політики та продовольства України було прийнято наказ № 634 Про деякі питання діяльності ПАТ Державна продовольчо - зернова корпорація України , виходячи зі змісту якого наказано створити Публічне акціонерне товариство Державна продовольчо - зернова корпорація України шляхом перетворення державного підприємства Державна продовольчо - зернова корпорація України та затвердити його статут (п.1). (а.с.163-166, т.1/4).

18 листопада 2011 року проведено державну реєстрацію припинення Державного підприємства Державна продовольчо - зернова корпорація України за № 10701120035041235. Водночас 18 листопада 2011 року проведено державну реєстрацію Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо - зернова корпорація України за № 10701450000045105, створеного в результаті перетворення Державного підприємства Державна продовольчо - зернова корпорація України .

Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку на весь обсяг статутного капіталу ПАТ ДПЗК України , у тому числі і на комплекс нежитлових будівель за адресою, вул. Горького, 112, м. Бобровиця, Бобровицький район, - було проведено реєстрацію випуску акцій товариства у кількості 8 677 170 простих іменних акцій згідно свідоцтва № 529/1/11 від 06.12.2011 та акта оцінки майна ДП ДПЗУ України від 26.09.2011 року (а.с.135-140, т.1/2).

Так, згідно листа Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 19.12.2016 за № 12/01/26695, наданого на виконання вимог ухвали суду від 06.12.2016, вбачається, що станом на теперішній час державна частка у статутному капіталі ПАТ ДПЗК України становить 100%, органом управління є Міністерство аграрної політики та продовольства України (а.с.195, т.2/2).

У відповідності до п. 1.4 Статуту Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо - зернова корпорація України , затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 17.11.2011 № 634, засновником ПАТ Державна продовольчо - зернова корпорація України є держава в особі Кабінету Міністрів України. Повноваження з управління корпоративними правами товариства відповідно до постанови КМУ від 06.06.2011 № 593 здійснює Міністерство аграрної політики та продовольства України.Товариство є правонаступником всіх прав і обов'язків державного підприємства Державна продовольчо - зернова корпорація України (п.1.6).

З матеріалів справи вбачається, що 18 листопада 2011 року було складено акт приймання - передачі майна, майнових прав та обов'язків до Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України , згідно якого Державне підприємство Державна продовольчо - зернова корпорація України передало, а Публічне акціонерне товариство Державна продовольчо - зернова корпорація України прийняло майновий комплекс державного підприємства Державна продовольчо - зернова корпорація України . Згідно витягу з переліку необоротних активів (у тому числі й нерухомого майна) до статутного капіталу ПАТ Державна продовольчо - зернова корпорація України в процедурі реорганізації шляхом перетворення ДП Державна продовольчо - зернова корпорація України , як вклад було передано, зокрема Хлібна база № 83, до складу якої увійшло вищезазначене спірне майно. Зазначений акт підписаний, завірений печатками обох сторін та затверджений Міністерством аграрної політики та продовольства України(а.с.117-129, т.1/2).

Зважаючи на те, що чинним Господарським кодексом України прямо не передбачено зміну правового режиму майна суб'єкта господарювання, заснованого на державній власності, внаслідок передачі державного майна засновником до статутного фонду державного акціонерного товариства чи до статутного фонду створеного останнім дочірнього підприємства, то правовий режим цього майна належить визначати виходячи зі змісту актів про створення товариства та його установчих документів.

Статтею 115 Цивільного кодексу України передбачено, що господарське товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу. При цьому вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речові або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, набуття товариством права власності на майно, передане засновниками до його статутного фонду, відбувається у разі волевиявлення засновників на передачу цього майна саме у власність. Наявність такого волевиявлення презумується у цивільних правовідносинах, за умови що інше не передбачено законом чи установчими документами юридичної особи.

З матеріалів справи вбачається, що у відповідності до постанов КМУ від 22.08.1996 № 1000 Про утворення Державної акціонерної компанії Хліб України та від 05.11.1998 № 1218 Про прискорення приватизації хлібоприймальних та хлібозаготівельних підприємств майно державної хлібної бази № 83 увійшло до статутного фонду Державної акціонерної компанії Хліб України . При цьому виходячи зі змісту статуту ДАК Хліб України , затвердженого постановою КМУ від 12.11.1996 № 1375,майно Компанії є власністю держави і закріплюється за Компанією на праві повного господарського відання (п. 8).

У відповідності до Постанови КМУ № 764 від 11.08.2010 було створено Державне підприємство Державна продовольчо -зернова корпорація України , статутний фонд якого було сформовано шляхом передачі до нього дочірніх підприємств ДАК Хліб України , що ліквідувались, в тому числі Хлібної бази № 83 . При цьому пунктом 5.1 статуту ДП Державна продовольчо - зернова корпорація України передбачено, що майно підприємства є державною власністю і закріплюється ним на праві господарського відання.

Таким чином, судом встановлено, що у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.1996 № 1000, Статуту ДАК Хліб України , спірне майно, передане до статутного капіталу ДАК Хліб України , а в подальшому державному підприємству Державна продовольчо- зернова компанія, правонаступником якої є ПАТ Державна продовольчо - зернова компанія України, перебувало на праві господарського відання.

Виходячи із змісту установчих документів та приписів ст.ст. 73, 74 Господарського кодексу України ДП Державна продовольчо - зернова корпорація України належало до державних унітарних комерційних підприємств.

Частиною 7 ст. 74 Господарського кодексу України передбачено, що державне унітарне комерційне підприємство може бути перетворено у випадках та у порядку, передбачених законом, у корпоратизоване підприємство (державне акціонерне товариство), особливості діяльності якого визначаються цим кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч. 5 ст. 59 Господарського кодексу України (в редакції чинній станом на 18.11.2011), у разі перетворення одного суб'єкта господарювання в інший до новоутвореного суб'єкта господарювання переходять усі майнові права і обов'язки попереднього суб'єкта господарювання.

Виходячи зі змісту ст. 115 Цивільного кодексу України, ст. 85 Господарського кодексу України, товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками саме у власність. Однак, докази передання державою в особі Кабінету Міністрів України спірного майна саме у власність ПАТ ДПЗКУ в матеріалах справи відсутні. Судом встановлено, що у статутний фонд відповідача-2 як правонаступника ДП Державна продовольчо - зернова корпорація України увійшов спірний майновий комплекс Хлібна база № 83 . Водночас відповідачами не було доведено, що спірний майновий комплекс був переданий до статутного фонду ПАТ Державна продовольчо - зернова корпорація України на підставі акту приймання - передачі від 18.11.2011 саме у його приватну власність, а не на підставі іншого речового права, зокрема, права господарського відання, на підставі якого спірне майно знаходилось у статутному фонді ДП Державна продовольчо - зернова корпорація України , правонаступником якого є останній.

Зазначене узгоджується з приписами Постанови Кабінету Міністрів України № 593 від 06.06.2011 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 № 764 на підставі якої було перетворено ДП Державна продовольчо - зернова корпорація України у державне акціонерне товариство ПАТ Державна продовольчо - зернова корпорація України , згідно якої відповідач - 2 не може вчиняти дії стосовно майна, переданого до його статутного капіталу наслідком яких може бути відчуження майна, у тому числі передача його до статутного капіталу інших господарських організацій, передача в заставу тощо.

Статтею 136 Господарського кодексу України встановлено, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

При цьому, право господарського відання також підлягає обов'язковій реєстрації у відповідності до вимог ст. 4 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Частиною 5 ст. 75 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 11 ЗУ Про управління об'єктами державної власності передбачено, що державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати майнові об'єкти, що належать до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно належить, і лише на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 86 Господарського кодексу України передбачено, що забороняється використовувати для формування статутного (складеного) капіталу товариства бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу, векселі, майно державних (комунальних) підприємств, яке відповідно до закону (рішення органу місцевого самоврядування) не підлягає приватизації, та майно, що перебуває в оперативному управлінні бюджетних установ, якщо інше не передбачено законом.

Законом України Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації від 07.07.1999 року за № 847-ХIV, затверджено перелік об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації, до якого увійшов спірний майновий комплекс Хлібна база № 83 (вул. Горького, 112, м. Бобровиця, Чернігівська область).Водночас спірний майновий комплекс не був включений до переліку об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані. Таким чином, майно вказаного підприємства знаходиться у державній власності та не могло бути не приватизоване не корпоратизоване, всупереч твердженням відповідачів.

Згідно ч. 2 ст. 141 Господарського кодексу України, управління об'єктами державної власності відповідно до закону здійснюють Кабінет Міністрів України і, за його уповноваженням, центральні та місцеві органи виконавчої влади.

Управління та розпорядження державним майном здійснюється з додержанням приписів Закону України Про управління об'єктами державної власності ,Закону України Про приватизацію державного майна , постанови КМУ від 06.06.2007 № 803 Про затвердження порядку відчуження об'єктів державної власності , що визначають органи, уповноважені розпоряджатися державним майном та порядок зміни ним державної форми власності на іншу.

Частиною 9 ст. 11 Закону України Про управління об'єктами державної власності від 21.09.2006 № 185-V (в редакції станом на18.11.2011) визначено, що господарські організації, створені на базі об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації, до виключення їх з переліку об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації, не можуть вчиняти дії стосовно майна, переданого до їх статутного капіталу, наслідком яких може бути відчуження майна, у тому числі передача його до статутного капіталу інших господарських організацій, передача в заставу тощо. Тобто, такі суб'єкти господарювання не мають права розпоряджатися зазначеним майном.

Згідно п. 5.5 Статуту відповідача- 2 , ДП Державна продовольчо - зернова корпорація України не має права відчужувати майнові об'єкти, що належать до основних фондів, підприємство має право лише за попередньою згодою Уповноваженого органу управління на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом.. Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, у тому числі передавати майно в оренду, підприємство має право лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Господарським кодексом України та іншими законами України.

Передача об'єктів права державної власності щодо цілісних майнових комплексів підприємств, установ, організацій, їх структурних підрозділів здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України. Однак, згідно матеріалів справи, спірне майно не передавалось у власність товариства, а лише надавалось йому для здійснення статутної діяльності, а відтак, Кабінетом Міністрів України не приймалось рішення про зміну правового режиму спірного цілісного майнового комплексу. Хлібна база № 83 (вул. Горького, 112, м. Бобровиця, Чернігівська область) не була виключена з переліку об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації.

Зміна правового режиму майна суб'єкта господарювання, заснованого на державній власності, внаслідок передачі державного майна засновником до статутного фонду державного акціонерного товариства чи до статутного фонду створеного останнім дочірнього підприємства, - чинним законодавством не передбачена.

Відповідно до ч. 7 ст. 74 Господарського кодексу України (в редакції станом на 18.11.2011) під терміном державне акціонерне товариство розуміється державне унітарне комерційне підприємство, перетворене у випадках та порядку, передбачених законом, на корпоратизоване підприємство.

У відповідності до п. 1.3 листа Міністерства юстиції України від 11.01.2007 № 19-32/2 Роз'яснення порядку реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна залежно від форми власності, власником майна, переданого до статутного фонду державного акціонерного товариства, є держава в особі Кабінету Міністрів України (чи іншого органу виконавчої влади, який виступив засновником такого товариства), майно якої передано до статутного фонду державного акціонерного товариства.

Статтею 73 Господарського кодексу України передбачено, що майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.

Таким чином, державне майно, яке закріплювалось за корпоратизованим державним підприємством на праві господарського відання, до завершення процедури корпоратизації, перебуває у створеного акціонерного товариства на праві господарського відання.

У відповідності до ч.ч. 2, 4 ст. 182 Цивільного кодексу України, порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом. Зі змісту ч. 1 ст. 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень вбачається, що державна реєстрація прав на нерухоме майно здійснюється на підставі документів, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно.

27 грудня 2011 року Публічне акціонерне товариство Державна продовольчо - зернова корпорація України в особі філії Хлібна база № 83 звернулось до КП Ніжинське МБТІ із заявою від 27.12.2011 № 123 про державну реєстрацію власності та видачу свідоцтва про право власності на комплекс нежитлових будівель, що знаходиться в м. Бобровиця, вул. Горького, 112 (а.с.33, т.1/2).

Комунальне підприємство Ніжинське міжміське бюро технічної інвентаризація , розглянувши документи надані ПАТ ДПЗК України Хлібна база № 83 , встановило, що ПАТ ДПЗК України створено шляхом перетворення ДП ДПЗК України відповідно до постанови КМУ від 06.06.2011 № 593 Про внесення змін до постанови КМУ від 11.08.2010 № 764 та наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України № 325 Про реорганізацію шляхом перетворення державного підприємства Державна продовольчо - зернова корпорація України . Комунальне підприємство Ніжинське міжміське бюро технічної інвентаризації дійшло висновку, що ПАТ ДПЗК України є правонаступником усього майна, майнових праві обов'язків ДП ДПЗК України , у тому числі комплексу нежитлових будівель, який розташований на приватизованій земельній ділянці по вул. Горького, 112 в м. Бобровиця Бобровицького району Чернігівської області, за передавальними актами від 30.09.2011 та 22.11.2011 № 36. За результатами розгляду поданої заяви, КП Ніжинське МБТІ надало позитивний висновок про можливість оформлення права приватної власності ПАТ ДПЗК України на комплекс нежитлових будівель у м. Бобровиця по вул. Горького, 112 (а.с. 30, т.1/2).

Виконавчий комітет Бобровицької міської ради на підставі позитивного висновку КП Ніжинське МБТІ , керуючись п. 8.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, прийняв рішення від 27.12.2011 № 276 про оформлення права приватної власності на комплекс нежитлових будівель по вул. Горького, 112, м. Бобровиця, Бобровицького району, Чернігівської області, - за Публічним акціонерним товариством Державна продовольчо - зернова корпорація України (а.с.29, т. 1/2), на підставі якого останньому було видано свідоцтво про право власності від 29.12.2011 серії САС 811257 (а.с.31, т.1/2).

Пунктом 8.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно , затвердженого наказом МЮУ № 7/5 від 07.02.2002 (чинного станом на 27.12.2011), передбачено, що оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно органами місцевого самоврядування, зокрема, юридичним особам у разі внесення до статутного фонду (статутного або складеного капіталу) об'єктів нерухомого майна їх засновниками (учасниками).

Однак, при розгляді спору суд виходить з того, що у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 4 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції станом на 27.12.2011), обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, в тому числі і право господарського відання.Отже, орган реєстрації повинен дослідити надані документи та встановити, яке саме право, згідно наданих документів, підлягає державній реєстрації.

Згідно ст. 24 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують (п.4); Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, зазначених у пункті 4 частини першої цієї статті, не позбавляє заявника права повторно звернутися із заявою за умови усунення перешкод для державної реєстрації прав та їх обтяжень (ч.3).

З наданих відповідачем-2 документів для реєстрації права на спірне майно вбачається, що фактична зміна статусу спірного майна з державної на приватну власність суперечить постанові Кабінету Міністрів України від 06.06.2011 № 593, яка чітко передбачає відсутність у відповідача-2 права розпорядження щодо майна переданого засновником (державою) до його статутного капіталу в якості внеску, а тому, на думку суду, враховуючи обізнаність відповідача-1 із змістом постанови КМУ № 593 (посилання на даний нормативно - правовий документ міститься у позитивному висновку КП Ніжинське МБТІ, на підставі якого було прийнято оскаржуване рішення), відповідач-1 не мав права приймати рішення № 276, на підставі якого відповідачу-2 було видане оскаржуване свідоцтво про право власності, що не передбачає будь-яких обмежень прав відповідача-2 на спірне майно.

Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституцією України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 21 Цивільного кодексу України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

В силу норми, закріпленої в ст. 393 Цивільного кодексу України, правовий акт органу державної влади, органу Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/35 від 26.01.2000 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних та інших органів підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовоювизнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Вимога про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Бобровицької міської ради від 27.12.2011 за № 276 Про оформлення права приватної власності на комплекс нежитлових будівель за адресою: вул. Горького, 112, м. Бобровиця, Бобровицький район,- заявлена у комплексному поєднанні з вимогою про визнання недійсним свідоцтва про право власності на спірне нерухоме майно, яке видане на підставі оскаржуваного рішення. При цьому свідоцтво про право власності є правовстановлюючим документом, на підставі якого здійснюється державна реєстрація права власності (ст. 27 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ), а тому позов про визнання недійсним свідоцтва про право власності може бути предметом розгляду в господарських судах як окремий спосіб захисту спрямований на поновлення порушених прав у судовому порядку.

Таким чином, виходячи з того, що прокурором доведено порушення інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства аграрної політики та продовольства України, що полягає у неправомірному вибутті майнового комплексу Хлібна база № 83 (вул. Горького, 112, м. Бобровиця, Чернігівська область) з державної власності, суд дійшов висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню.

Вищий господарський суду України дійшов аналогічних висновків в постановах від 22.12.2015 по справі № 922/2336/15, від 23.12.2015 по справі № 922/2256/15 та від 02.11.2016 по справі № 922/2751/15.

Доводи відповідача-2 відносно того, що Вищий адміністративний суд України в постанові від 21.07.2015 по справі № К/800/64162/13 встановив, що держава в особі Кабінету Міністрів України прийняла рішення про зміну правового режиму спірного майна в рамках процедури реорганізації ДП ДПЗКУ у ПАТ ДПЗКУ , що здійснювалась на виконання приписів постанови КМУ від 06.06.2011 № 593, судом до уваги не приймаються, оскільки висновки зроблені в межах адміністративної справи не стосувались предмету її розгляду (спір про зобов'язання Реєстраційної служби вчинити дії щодо видачі свідоцтва про право приватної власності), та були оціночним судженням, а не преюдиціальним фактом встановленим судом.

Відповідачем - 2 було подано заяву від 13.10.2016 за № 2-4-10/565 про сплив позовної давності, згідно якої останній просив суд застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити прокурору в задоволенні заявленого позову (а.с. 167-170, т.1/2). Відповідач-1 заяву про сплив позовної давності підтримав.

У відповідності до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Водночас, абз. 3 пункту 1.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів від 29.05.2013 № 10 передбачено, що оскільки закон (пункт 10 частини другої статті 16, стаття 21 ЦК України, абзац третій частини другої статті 20 ГК України) визначає визнання недійсними актів державних та інших органів, що суперечать законодавству і порушують права та законні інтереси осіб, як спосіб захисту цивільних прав, то до позовних заяв юридичних осіб і зазначених громадян про визнання недійсними таких актів застосовується загальна позовна давність.

Частиною 1 ст. 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Пунктом 4.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 № 10 визначено, якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор.

На виконання вимог ухвал суду від 17.10.2016 позивачем-1 надано письмові пояснення відносно заяви відповідача-2 про застосування наслідків позовної давності, згідно яких Кабінет Міністрів України ствердив, що не володів інформацією про порушення прав та інтересів держави до отримання позовної заяви, поданої прокурором, а тому останній вважає, що строки звернення до суду за захистом не є пропущеними (а.с.201-204, т.1/2).

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ч. 1 ст. 32 вказаного Кодексу доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач-2 не надав до суду належних доказів на підтвердження повідомлення позивача -1 Кабінет Міністрів України про оформлення права власності на майновий комплекс дочірнє підприємство ДАК Хліб України Хлібна база № 83 . Доводи відповідача-2 про обізнаність Кабінету Міністрів України в особі Міністерства юстиції України про реєстрацію за ПАТ ДПЗК України права власності на спірний комплекс, виходячи з того, що державна реєстрація прав є публічною та держателем Державного реєстру прав є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань державної реєстрації прав - Міністерство юстиції України, залишені судом поза увагою виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 6 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень організаційну систему державної реєстрації прав становлять, окрім Міністерства юстиції України, територіальні органи останнього, суб'єкти державної реєстрації прав (виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації), акредитовані суб'єкти, державні реєстратори. Міністерство юстиції України забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, здійснює нормативно - правоверегулювання у сфері державної реєстрації прав, забезпечує створення та функціонування Державного реєстру прав, та є його держателем, однак Міністерство юстиції України не здійснює моніторинг Державного реєстру прав, а від так, дату реєстрації права приватної власності на майновий комплекс Хлібна база № 83 не можна вважати днем, коли КМУ в особі МЮУ мало дізнатись про реєстрацію права власності відповідача -2 на спірні об'єкти нерухомості, всупереч твердженням останнього.

Таким чином, суд дійшов висновку, що строк позовної давності на звернення за захистом до суду з вимогою про визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Бобровицької міської ради від 27.12.2011 № 276 та про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29.12.2011 серії САС № 811257, позивачем -1 Кабінетом Міністрів України пропущено не було.

Відповідач-2 ствердив, що повідомляв Міністерство аграрної політики та продовольства України про оформлення права власності на майновий комплекс Хлібна база № 83 листом від 28.03.2012 за № 130-2-802/2-15/2032 (а.с. 171-175, т.1/2). Відповідач-2 надав до суду належним чином завірену копію витягу з Журналу про реєстрацію вихідної кореспонденції за період з 15.03.2012 № 130-7-679/2-17/1656 по 20.04.2012 № 130-3-17/2523, на підтвердження направлення листа - повідомлення від 28.03.2012 за № 130-2-802/2-15/2032 на адресу позивача-2 (а.с.176-178, т.1/2). У судовому засіданні 08.11.2016 судом було оглянуто оригінал зазначеного Журналу та встановлено, що Журнал вихідної кореспонденції віповідача-2 не прошитий, не пронумерований та не скріплений печаткою підприємства відповідача-2 (а.с.248-250, т. 1/2).

Враховуючи що Журнал обліку вихідної кореспонденції ПАТ Державна продовольчо - зернова корпорація України не оформлений належним чином, а доказів отримання зазначеного листа позивачем 2 до матеріалів справи не надано, суд дійшов висновку, що відповідачем -2 не доведено належними доказами факт повідомлення позивача -2 Міністерство аграрної політики та продовольства України про оформлення права приватної власності на майновий комплекс Хлібна база № 83 (вул. Горького, 112, м. Бобровиця, Бобровицький район, Чернігівська область). Як наслідок, позивачем -2 Міністерством аграрної політики та продовольства України не було пропущено строку звернення до суду за захистом порушених прав.

Виходячи з вищевикладеного, судом відхилено заяву відповідача-2 про застосування наслідків спливу позовної давності.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів - 1, 2 у рівних частинах.

Керуючись ст. 22, 27, 29, 32, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати недійсним та скасувати рішення Виконавчого комітету Бобровицької міської ради Чернігівської області від 27.12.2011 № 276 "Про оформлення права приватної власності .

3.Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 29.12.2011 серії САС № 811257, розташованого по вул. Горького, 112, м. Бобровиця, Бобровицький район, Чернігівської області, видане Виконавчим комітетом Бобровицької міської ради Публічному акціонерному товариству «Державна продовольчо - зернова корпорація України» (код ЄДРПОУ 37243279).

4.Стягнути з Бобровицької міської ради Чернігівської області (17400, Чернігівська область м. Бобровиця, вул. Лупицька, 4, код ЄДРПОУ 04061990, з будь - якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Прокуратури Чернігівської області (14000, Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 9, код ЄДРПОУ 02910114, р. 35215093006008 банк ДКСУ м. Київ, МФО 820172) - 1378,00 грн. судового збору.

5.Стягнути з Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо - зернова корпорація України (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 1, код ЄДРПОУ 37243279, з будь - якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Прокуратури Чернігівської області (14000, Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 9, код ЄДРПОУ 02910114, р. 35215093006008 банк ДКСУ м. Київ, МФО 820172) - 1378,00 грн. судового збору.

6.Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Повне рішення оформлено відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 28.12.2016р.

Головуючий суддя І.Г.Мурашко

Судді А.С. Сидоренко

ОСОБА_8